Ухвала

від 05.05.2025 по справі 991/3914/25

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 991/3914/25

Провадження 1-кс/991/3951/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000025 від 16.01.2024,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду звернувся прокурор із клопотанням про арешт майна, вилученого 29.04.2025 в ході проведення обшуку автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме мобільного телефону iPhone 15 Pro, IMEI НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , з метою збереження речових доказів.

Клопотання обґрунтовується тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000025 від 16.01.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом вчинення зловживань зі сторони службових осіб Регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» АТ «Укрзалізниця» під час закупівлі послуг з ремонтів у ТОВ «Вергілій Метал» (ЄДРПОУ 42569100) у 2021-2023 роках. За твердженнями прокурора, у ході досудового розслідування встановлено обставини, які свідчать про можливу пов`язаність із такими подіями ТОВ «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «КВІК» та його бенефіціарного власникам ОСОБА_6 . На підставі ухвали слідчого судді від 15.04.2025 у справі №991/3326/25, детективами 29.04.2025 проведено обшук у автомобілі LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 . За результатами проведеного обшуку виявлено і вилучено мобільний телефон ОСОБА_6 - iPhone 15 Pro, IMEI НОМЕР_2 . Як зазначає прокурор у клопотанні, у ході досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, оскільки вилучений мобільний телефон ОСОБА_6 може мати значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення та може бути об`єктом експертного дослідження, тому прокурор звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням, просив накласти арешт на майно, з метою збереження речових доказів на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України.

У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 , який діє на підставі доручення від прокурора ОСОБА_5 , підтримав клопотання про накладення арешту на мобільний телефон, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував з огляду на те, що мобільний телефон під час проведення обшуку автомобіля вилучений незаконно, так як ОСОБА_6 не має жодного відношення до обставин, що розслідуються у кримінальному провадженні. Наголосив, що відсутні підстави для накладення арешту на вилучений у ОСОБА_6 мобільний телефон.

Заслухавши думку учасників, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частинами 2, 5, 6 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Поряд з цим, необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.

Як вбачається з матеріалів, клопотання прокурора ОСОБА_5 про арешт майна подане до суду 01.05.2025, тобто в межах строків, встановлених ч. 5 ст. 171 КПК України.

Частинами 1, 2 статті 173 КПК України визначено обов`язок слідчого судді відмовити у накладенні арешту на майно, якщо особа, яка звернулася з таким клопотанням, не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна суддя враховує в тому числі і розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Прокурор у клопотанні вказує на таку підставу для накладення арешту на майно, як збереження речових доказів.

Положеннями ст. 170 КПК України встановлено, що арешт з метою збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна (п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України).

Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000025 від 16.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Як зазначив прокурор у клопотанні, встановлені розслідуванням обставини у своїй сукупності свідчать про можливі зловживання зі сторони службових осіб Регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» АТ «Укрзалізниця» під час здійснення закупівлі послуг з ремонтів у ТОВ «Вергілій Метал» (ЄДРПОУ 42569100) у 2021-2023 роках.

Так, зокрема, у листопаді-грудні 2021 року філія «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» за результатами проведених тендерних процедур уклала 6 договорів на закупівлю послуг з ремонту деталей електровозів з ТОВ «Вергілій Метал» на загальну суму 12,8 млн грн з ПДВ. Крім того, у 2023 році за результатами тендерів Регіональною філією «Південно-Західна Залізниця» укладено ще 3 договори з ТОВ «Вергілій Метал» на закупівлю послуг з ремонту вузлів пасажирських електровозів на суму 29,6 млн грн з ПДВ. Прокурором наголошено, що деталі, які начебто потребували ремонту, обліковувались на балансі підприємства як металобрухт. Поряд з цим слідством встановлено, що на структурному підрозділі депо станції Київ-Пасажирський регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» АТ «Укрзалізниця», на якому були підписані акти виконаних робіт за вказаними вище 9 договорами з ТОВ «Вергілій Метал», відсутні всі необхідні документи, що підтверджують передачу деталей в ремонт та інші документи, які б містили детальні дані про проведені ремонти.

Таким чином відповідно до зібраної в ході досудового розслідування інформації, факти виконання вказаних ремонтів з боку ТОВ «Вергілій Метал» виглядають сумнівним та такими, що насправді не проводилися або проводилися частково, а документи про виконання робіт підписувалися в повному обсязі без реального надання послуг, що призвело до заволодіння коштами АТ «Укрзалізниця» щонайменше на суму 32,8 млн грн з ПДВ.

Окрім наведеного, прокурором зазначено про те, що в ході досудового розслідування встановлено, що фактичним кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Вергілій Метал» (ЄДРПОУ 42569100) є ОСОБА_7 . Так, ОСОБА_7 керував діями директора ОСОБА_8 , який насправді був його водієм та виконув інші дрібні доручення ОСОБА_7 , в тому числі побутові, а сам ОСОБА_7 визначав основні господарські питання компанії ТОВ «ВЕРГІЛІЙ МЕТАЛ», розподіляв напрямки використання коштів та був основним вигодонабувачем від діяльності вказаної компанії. Крім того, упродовж 2022-2023 років ОСОБА_7 систематично зустрічався з представниками керівництва регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» AT «Укрзалізниця» у неформальній обстановці, в тому числі обговорюючи з ними хід та результати закупівель регіональної філії «ПівденноЗахідна залізниця» AT «Укрзалізниця» та оплати за договорами. Крім того, ОСОБА_7 має давні дружні відносини з керівником служби локомотивного господарства Регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» AT «Укрзалізниця» ОСОБА_9 , товариські відносини з заступниками директора з рухомого складу ОСОБА_10 та заступниками директора з інфраструктури Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_11 , тож періодично з ними зустрічався, в тому числі з «робочих питань».

В ході розслідування 01.03.2024 проведено огляд запчастин, що надійшли з ремонту ТОВ «Вергілій Метал» до локомотивного депо «Київ - Пасажирський» за адресою: м. Київ, площа Петра Кривоноса, буд. 4, за договорами укладеними із Регіональною філією «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця» №ПЗ/Т-23729/НЮ від 15.08.2023, №ПЗ/Т-23727/НЮ від 15.08.2023, а саме редуктора ЧС8 в кількості 9 шт., ЧС4 в кількості 6 шт., муфти шарнірної та шарнирів в кількості 11 шт., вкладишів шарової опори для електровозів ЧС4 в кількості 5 шт., тяги гальмівної важільної передачі в кількості 20 шт. Зазначені запчастини до електровозів містять ознаки фальсифікації ремонту, не відповідають здійсненим витратам на їх відновлення, наявні сумніви у можливості їх подальшого використання за призначенням.

Поряд з цим, як зазначено прокурором, 18.09.2023 між ТОВ «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «КВІК» в особі генерального директора ОСОБА_12 та ТОВ «Вергілій Метал» в особі директора ОСОБА_8 укладено договір поставки. Предметом зазначеного договору є товари - запасні частини до тепловозів серії ЧС4 та ЧС8 на суму понад 21 млн. грн., при цьому що ТОВ «ВЕРГІЛІЙ МЕТАЛ» відповідно до укладених договорів з Філією «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця» надавав послуги з ремонту запчастин.

Зазначені обставини можуть свідчити, що договір поставки з ТОВ «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «КВІК» був укладений з метою прикриття заволодіння коштами акціонерного товариства та надання ознак реальності виконання робіт по укладеній закупівлі, здійснюючи фіктивне придбання матеріалів та запчастин для таких робіт, попереднього погодження сум комерційних (цінових) пропозицій. При цьому, відповідно до умов договору з AT «Укрзалізниця» Виконавець, тобто ТОВ «Вергілій Метал», повинен надати послуги за рахунок власних сил та засобів без залучення субпідрядних організацій, місце надання послуг на території потужності виконавця.

За наведених обставин, на переконання сторони обвинувачення, наявні обґрунтовані підстави вважати, що вчинення цього кримінального правопорушення відбулося у змові із службовими особами ТОВ «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «КВІК» та його бенефіціарним власником ОСОБА_6 .

Як вбачається з матеріалів, в рамках даного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2025 по справі № 991/3326/25, детективами Національного антикорупційного бюро України 29.04.2025 проведено обшук автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований за ТОВ «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «КВІК» та яким користується ОСОБА_6 .

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ОСОБА_6 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «КВІК».

В ході обушку було виявлено та вилучено належний ОСОБА_6 мобільний телефон - iPhone 15 Pro, IMEI НОМЕР_2 .

У протоколі обшуку від 29.04.2025 зазначено, що обшук розпочато об 11 год 30 хв. Гр. ОСОБА_6 знаходився за кермом зазначеного автомобіля та надав свій мобільний телефон моделі iPhone 15 Pro, ім`я пристрою iPhone (ОСОБА_14) IMEI НОМЕР_2 , при цьому відмовився надати код-пароль. В ході обшуку здійснено огляд вмісту телефону та відшукано контакт « ОСОБА_13 » з номером т НОМЕР_4. Також у папці «Фото» знаходилось фото із зображенням таблиці - звіт про виконання договору про тендерні закупівлі за 2023 рік. У той же час, під час проведення обшуку ОСОБА_6 двічі надав код-пароль для подолання системи логічного захисту його телефону, проте такі паролі не розблоковували телефон ОСОБА_6 . Тож за такого, враховуючи необхідність ретельного дослідження даних, що зберігаються на указаному пристрої (мобільному телефоні), в тому числі видаленої інформації, що можливо шляхом проведення відповідних експертиз, детективом прийнято рішення про його вилучення.

30.04.2025 постановою детектива ОСОБА_3 вказаний мобільний телефон визнаний речовим доказом та долучений до матеріалів кримінального провадження.

Окрім того, детективом у судовому засіданні додані протоколи оглядів від 30.01.2025 та від 03.02.2025. Предметами оглядів були мобільні телефони, вилучені у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . У ході проведених оглядів було виявлене листування із контактом "ОСОБА_15" та факти пересилання між контактами зоображень запчастин із серійними номерами.

Слідчий суддя враховує, що ухвалою від 15.04.2025 у справі №991/3326/25, якою надано дозвіл на обшук автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що перебуває у користуванні ОСОБА_6 , зокрема, дозвіл надано з метою відшукання та вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, якими користується чи користувався ОСОБА_6 , та на яких містяться електронні документи, файли, листування, у тому числі з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Поряд з цим беруться до уваги пояснення детектива, надані в судовому засіданні про те, що під час проведення обшуку 29.04.2025 на пропозицію детективів ОСОБА_6 повідомити код-пароль до телефону, останній погодився та двічі назвав детективам паролі, які не розблоковували телефон, з огляду на такі обставини, виявлене листування та фотоматеріали, детективами було прийнято рішення про вилучення такого мобільного телефону.

Вищевказане стверджується копією протоколу обшуку від 29.04.2025, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 15.04.2025 у справі № 991/3326/25.

Таким чином як вбачається з наведеного, інформація, яка може знаходитися на виявленому та вилученому під час проведення обшуку автомобіля 29.04.2025 мобільному телефоні ОСОБА_6 може становити інтерес для досудового розслідування в контексті розслідуваних обставин щодо укладення філією «Південно-Західназалізниця» AT «Укрзалізниця» договорів на закупівлю послуг з ремонту деталей електровозів із ТОВ «Вергілій Метал», які розслідуються в рамках кримінального провадження №52024000000000025.

Тож за таких обставин та із урахуванням застосування учасниками конспіративних заходів при вчиненні злочинних дій, що може бути встановлене під час проведення відповідного експертного дослідження з можливістю відновлення даних, на цьому етапі кримінального провадження наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя погоджується з тим, що є доцільним накладення арешту на вказане майно, з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація яка міститься на вказаному мобільному телефоні може бути використана як доказ під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

На думку слідчого судді, досліджені під час судового розгляду матеріали свідчать про відповідність заявленого майна критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК, так як мобільний телефон очевидно може містити інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

За наведених обставин на даний час є підстави для накладення арешту на вилучений в ході обшуку автомобіля, який перебуває у користуванні ОСОБА_6 , належний останньому мобільний телефон.

Виявлена на вказаному мобільному телефоні інформація може мати відношення до обставин, що розслідуються в рамках даного кримінального провадження та при можливості її відновлення/ копіювання, така інформація може мати безпосередній зв`язок із обставинами виконання ремонтів запчастин з боку ТОВ «Вергілій Метал», що не може залишатися поза увагою.

В той же час ОСОБА_6 особисто повідомлено детективів під час проведення обшуку про те, що вилучений в нього мобільний телефон належить йому, тож за такого є ймовірним те, що на його внутрішній пам`яті можуть знаходитися файли та документи, які мають відношення до укладення філією «Південно-Західназалізниця» AT «Укрзалізниця» договорів на закупівлю послуг з ремонту деталей електровозів із ТОВ «Вергілій Метал», тобто щодо обставини, які перевіряються в рамках досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

З аналізу положень ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України вбачається, що майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене, арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Крім того, слід враховувати, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду саме оригінал документа, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Доказів будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, слідчому судді під час розгляду не надані.

Натомість, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна може потягнути його безповоротну втрату, а також втрату відомостей, що містяться у вилученому мобільному телефоні. А відтак існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту щодо вказаного майна призведе до приховування, зміни, зникнення, втрати, знищення, перетворення цього майна та інформації в ньому.

На підставі наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, що зазначене майно відповідно до положень ст. 170 КПК України відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідно до постанови детектива від 30.04.2025 визнане речовим доказом, може бути об`єктом експертного дослідження, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки відомості, що містяться у вказаному мобільному телефоні, за своїм змістом можуть бути використані як докази події кримінального правопорушення, встановлення осіб, які його вчинили та їх співучасників, та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування даного кримінального правопорушення.

Врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, адже застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів.

Керуючись статтями 7, 9, 131, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання.

Накласти арешт на мобільний телефон IPhone 15 Pro, IMEI НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , вилучений 29.04.2025 в ході проведення обшуку автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом тимчасового обмеження права на володіння, користування та розпорядження таким майном.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1