Рішення від 12.05.2025 по справі 447/681/25

Провадження №2/447/616/25 Справа №447/681/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

12.05.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Друзюк М.М. ,

секретар судового засідання Іськів О.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Жидачівської міської ради Стрийського району Львівської області, як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 подав до Миколаївського районного суду Львівської області позов до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Жидачівської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування вимог щодо предмета спору покликається на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до рішення Жидачівського районного суду Львівської області у справі №2-828/10 від 13.10.2010, шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , який був укладений 01.09.2008 розірвано. На підставі рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 10.06.2010 та постанови Апеляційного суду Львівської області у цивільній справі №1307/1477/2012 від 15.11.2012 року із відповідача на її користь аліментів на утримання позивача стягувались аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісячно, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_3 і до досягнення ОСОБА_1 повноліття.

Відповідач після народження позивача жодного разу не відвідував його, не спілкувався із ним, не цікавився його здоров`ям та розвитком, матеріально, окрім сплати аліментів в примусовому порядку, не підтримував.

Також слід зазначити, що відповідач ОСОБА_2 не визнав позивача ОСОБА_1 своїм сином та у 2023 році Жидачівським районним судом Львівської області розглядалась цивільна справа №443/1153/23 за позовом представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Манукян М.А. до ОСОБА_3 (матері позивача) про виключення із актового запису про народження позивача відомостей про нього, як батька, в якій після проведення молекулярно-генетичної експертизи, ухвалою суду від 24.11.2023 ), провадження було закрито у зв`язку із відмовою від позову.

Також зазначив, що сам відповідач не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо позивача, що підтверджується висновком органу опіки та піклування (виконавчого комітету Жидачівської міської ради Жидачівського району Львівські області), який затверджений рішення виконкому №32 від 30.01.2025 та його нотаріально посвідченою заявою від 05.12.2024. Отже, відповідач демонструє байдужість та небажання перейматися долею дитини, а тому просить позовні вимоги задовольнити та позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.04.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження у цивільній справі № 447/681/25 на 30 днів.

На адресу суду 08.05.2025 надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій він просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимог визнає та просить позов задовольнити.

На адресу суду 14.03.2025 надійшло клопотання від представника Жидачівської міської ради Львівської області про розгляд справи у його відсутності.

На адресу суду 12.05.2025 надійшла заява від представника позивача ОСОБА_5 про розгляд справи у його відсутності.

На адресу суду 12.05.2025 надійшло клопотання від ОСОБА_3 про розгляд справи у її відсутності.

За таких обставин, суд проводить розгляд справи на підставі письмових доказів відповідно до ст.223 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2024/014558478 від 03.12.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.01.2011, народився ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.8).

Згідно з рішенням Жидачівського районного суду Львівської області у справі №2-828/10 від 13.12.2010 розірвано шлюб між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до заяви від 05.12.2024, засвідченої Голубець І.Г. приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області, ОСОБА_2 не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та просить розглядати справу без його участі, оскільки не займається його вихованням з народження і не має наміру в подальшому цим займатись, окремо зазначив, що не має до нього батьківських почуттів.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Жидачівської міської ради Стрийського району Львівської області № 32 від 30.01.2025, затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16-17).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України (далі СК України), Закону України «Про охорону дитинства» (далі Закон №2402-III) та Конвенції ООН про права дитини (далі Конвенція).

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини передбачені ст.150 Сімейного кодексу України, та полягають, зокрема, в наступному: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та інше.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 12 вищезгаданого Закону передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї.

Як зазначено у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року із змінами і доповненнями від 19.12.2008р. - п. 15. позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. П. 16. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

В контексті пункту 2 ст. 8 Конвенції про права дитини, ЄСПЛ наголосив, що в усіх випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції, визначення компетентними органами, що розлучення дитини з батьками необхідне застосовувати в якнайкращих інтересах дитини може бути необхідне у випадку, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст.18. Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з матір`ю.

Сторона позивача, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на те, що відповідач не цікавився своєю дитиною та його розвитком, не бере участі у його вихованні, не дає кошти на дитину. Такі дії відповідача свідчать про умисне ухилення від виконання ним своїх обов`язків по вихованню дитини, крім того відповідач не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав.

Надаючи оцінку аргументам сторін, суд звертає увагу на те, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд констатує, що права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Відповідно до п. 15, 16, 18 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17).

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач, маючи реальну можливість виконувати свої батьківські обов`язки відносно неповнолітньої дитини, зокрема, цікавитися його життям та майбутнім, матеріально допомагати, дбати про культурний та духовний розвиток, спілкуватися, сприяти в отриманні дітьми освіти, свідомо ухиляється від виконання таких обов`язків, оскільки жодних об`єктивних перешкод для виконання ним батьківських обов`язків не існує; самоусунувся від виховання та утримання дитини не виявляє у відношенні до дитини батьківської турботи, що вказує на неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків та нехтування своїми батьківськими обов`язками, в розумінні встановлених законодавчих положень.

Щодо заяви відповідача про визнання позову, суд зазначає, що у частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин, враховуючи доводи сторін та висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини.

Водночас, суд роз`яснює відповідачу, що він, згідно з ст. 169 СК України, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, в порядку передбаченому законом.

Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Жидачівської міської ради Стрийського району Львівської області, як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування імен сторін:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 ; РНОКПП- НОМЕР_3 .

Треті особи: виконавчий комітет Жидачівської міської ради Стрийського району Львівської області, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04056167, місцезнаходження: вул. Шашкевича, 2, м. Жидачів, Стрийський район, Львівська область.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Друзюк М. М.