Постанова від 07.05.2025 по справі 947/954/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 947/954/23

провадження № 61-17293св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний реєстратор Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» Дунай Христина Богданівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чирка Ольга Олегівна, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року у складі судді Бескровного Я. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальність «Комета-М» (далі - ТОВ «Комета-М») про визнання недійсними договорів, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала на те, що відповідно до договору майнових прав на об`єкт нерухомості від 27 квітня 2018 року № К-29-3-2 вона придбала у ТОВ «Комета-М» новозбудоване майно, а саме: апартаменти № НОМЕР_1 , загальною площею 89,5 кв. м, розташовані на третьому поверсі 2 секції об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу вона внесла 1 950 000,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Комета-М», що підтверджується квитанціями про оплату грошових коштів та довідкою ТОВ «Комета-М» від 10 липня 2018 року № 128 про сплату нею 100 % вартості майна, тобто взяті на себе зобов`язання за вказаним договором вона виконала у повному обсязі.

16 липня 2018 року між нею та ТОВ «Комета-М» в особі в.о. директора Попової Т. Д. укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 27 квітня 2018 року № К-29-3-2, відповідно до якої внесені зміни до договору та викладено термін «Об`єкт будівництва, Об`єкт» у розділ «2. Терміни» у новій редакції, а саме: Об`єкт будівництва - готель апартаментного типу на 120 метрів квадратних, з апартаментами, спортивно-оздоровчим і культурно-розважальним комплексом за адресою: АДРЕСА_1 ; а також викладено термін «Новозбудоване майно» у розділі «2. Терміни» договору у новій редакції, а саме: новозбудоване майно - апартаменти номер № 2310, загальною площею 89,5 кв. м, розташовані на третьому поверсі, 2 секції об`єкта будівництва.

Вважала, що вона набула право власності на апартаменти номер № 2310, загальною площею 89,5 кв. м, що розташовані на третьому поверсі 2 секції готелю апартаментного типу на 120 місць, з апартаментами, спортивно-оздоровчим і культурно-розважальним комплексом за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказувала, що після звернення до державного реєстратора за реєстрацією права власності на вказане нерухоме майно їй стало відомо, що 16 серпня 2019 року державний реєстратор Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» (далі - ДП «Агенція з державної реєстрації») Дунай Х. Б. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на апартаменти № 2310, секція 2, третій поверх, загальною площею 89,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначала, що державний реєстратор ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Х. Б. прийняла незаконне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48283639, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на належне їй новозбудоване майно - апартаменти № 2310, секція 2, третій поверх, загальною площею 89,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , що порушує її право власності.

Вказувала на те, що ОСОБА_2 свідомо незаконно зареєстрував фактично неіснуюче право власності та відчужив спірну нерухомість ОСОБА_3 , який продав її 04 серпня 2021 року ОСОБА_4 .

За таких обставин ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48283639, від 16 серпня 2019 року державного реєстратора ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Х. Б. про державну реєстрацію права власності на апартаменти № 2310, секція 2, третій поверх, загальною площею 89,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на апартаменти № 2310, секція 2, третій поверх, загальною площею 89,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Х. Б. від 16 серпня 2019 року, номер запису про право власності 32859129, та припинити право власності ОСОБА_2 на апартаменти № 2310, секція 2, третій поверх, загальною площею 89,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та встановити нікчемність договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 06 жовтня 2020 року, зареєстровано у реєстрі за № 1114, за яким ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 апартаменти № 2310, загальною площею 89,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та встановити нікчемність договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г. Л. 04 серпня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 1576, за яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 апартаменти № 2310, загальною площею 89,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на її користь апартаменти № 2310, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 89,5 кв. м;

- визнати за нею право власності на апартаменти № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 89,5 кв. м.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року виключено зі складу відповідачів ТОВ «Комета-М» (ЄДРПОУ 33722034).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2023 року залучено співвідповідачем у справі державного реєстратора ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Х. Б.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що апартаменти № НОМЕР_1 , які зазначені у договорі купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомо майна, укладеному з ОСОБА_1 , та у договорі купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомо майна, укладеному з ОСОБА_2 , є апартаментами під № 2310, тобто одним і тим же об`єктом нерухомості, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та визначеною адресою місцезнаходження нерухомого майна - секція 2, 3 поверх, загальною площею 89,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 виконав умови інвестування та набув переважне право на одержання об`єкта інвестування, оскільки уклав договір купівлі-продажу майнових прав раніше ніж ОСОБА_1 .

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно, оскільки ОСОБА_2 , звертаючись до державного реєстратора, надав повний пакет документів, необхідних для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на апартаменти № 2310, загальною площею 89,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання права власності на апартаменти за позивачкою, оскільки 16 серпня 2019 року право власності на вказане нерухоме майно правомірно зареєстровано за ОСОБА_2 .

Установивши, що ОСОБА_2 був законним володільцем апартаментів № 2310 за адресою: АДРЕСА_1 , та мав право відчужувати нерухоме майно, а позивачка не була власником вказаного нерухомого майна, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 388 ЦК України підстав для задоволення вимог про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь позивачки спірного нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чирка О. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що право власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно фактично є безумовним на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, додаткової угоди та акта приймання-передачі, які є чинними. Договір купівлі-продажу майнових прав не розірваний та не визнаний судом недійсним.

Суди не врахували, що договір купівлі-продажу майнових прав, який укладений з ОСОБА_2 , стосується апартаментів під № 29, а не під № 2310. ОСОБА_2 не передавались майнові права на апартаменти № 2310, а тому останній міг заявляти право на реєстрацію права власності лише на апартаменти № НОМЕР_1 .

Крім того, матеріали справи не містять доказів про сплату ОСОБА_2 коштів як інвестора будівництва спірного об`єкта нерухомості.

ОСОБА_2 незаконно зареєстрував фактично неіснуюче право власності на апертаменти № НОМЕР_2 та відчужив спірну нерухомість ОСОБА_3 , який продав її 04 серпня 2021 року ОСОБА_4 .

Крім того, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, а саме, не розглянув клопотання представника позивача - адвоката Чирки О. О. про відкладення розгляду справи та розглянув справу за відсутності позивача та її представника.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 78 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Комета-М» в особі в.о. директора Попової Т. Д. укладений договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № К-29-3-2, згідно з умовами якого ОСОБА_2 придбав у ТОВ «Комета-М» новозбудоване майно, а саме: апартаменти № 29, загальною площею 89,5 кв. м, розташовані на третьому поверсі 2 секції об`єкта будівництва. Об`єкт будівництва - готель апартаментного типу на 120 місць, з апартаментами, спортивно-оздоровчим і культурно-розважальним комплексом за адресою: м. Одеса, Київський район, середня тераса схилу в районі АДРЕСА_2

Відповідно до пункту 5.1 договору сума договору, станом на дату укладання договору, становить 2 860 110,4 грн, з яких 2 383 425, 33 грн є договірною вартістю, а 476 685,07 грн складає ПДВ.

Пунктом 6.1 договору визначено, що після сплати 100 % суми договору та протягом 35 робочих днів з дати надання продавцю документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, продавець зобов`язується передати покупцю майнові права та документи, що підтверджують право власності продавця на майнові права (акт приймання-передачі майнових прав, тощо) та інші документи, надання яких є в компетенції продавця, що необхідні для отримання покупцем свідоцтва про право власності на новозбудоване майно, а покупець зобов`язується прийняти документи та підписати акт приймання-передачі майнових прав відповідно до умов цього договору. Майнові права вважаються переданими покупцю у дату, зазначену в акті приймання-передачі майнових прав. Майнові права мають бути не обтяжені забороною щодо їх передачі покупцю.

Згідно з довідкою від 23 квітня 2018 року № 29/а, виданою ТОВ «Комета-М» ОСОБА_2 , згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 16 квітня 2018 року № К-29-3-2 вартість нерухомого майна - апартаментів № 29, загальною проектною площею 89,50 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на середній терасі схилу, сплачено в повному обсязі, з ПДВ, що відповідає 100 % вартості нерухомого майна.

27 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Комета-М» укладений договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № К-29-3-2, згідно з умовами якого ОСОБА_1 придбала у ТОВ «Комета-М» новозбудоване майно а саме: апартаменти № 29, загальною площею 89,5 кв. м, розташовані на третьому поверсі 2 секції об`єкта будівництва. Об`єкт будівництва - готель апартаментного типу на 120 місць, з апартаментами, спортивно-оздоровчим і культурно-розважальним комплексом за адресою: м. Одеса, Київський район, середня тераса схилу в районі АДРЕСА_2. Відповідно до пункту 5.1 договору сума договору, станом на дату укладання договору, становить1 950 000 грн, з яких 1 625 000,00 грн є договірною вартістю, а 325 000,00 грн складає ПДВ.

Відповідно до виписки з переліку осіб, які брали участь в фінансуванні об`єкта будівництва, виданою 21 травня 2018 року ТОВ «Комета-М», згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 16 квітня 2018 року № К-29-3-2 власником майнових прав на апартаменти, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , апартаменти № 2310, загальною площею 89,50 кв. м, розташовані на третьому поверсі, секція 2, є громадянин України ОСОБА_2 , який фінансував об`єкт будівництва шляхом купівлі-продажу майнових прав.

Згідно з актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 16 квітня 2018 року № К-29-3-2, складеного ТОВ «Комета-М» та ОСОБА_2 18 червня 2018 року, сторони підтвердили, що відповідно до пункту 3.2 договору майнові права передано покупцю у власність, у зв`язку з чим покупець отримав безумовне право на новозбудоване майно, що після державної реєстрації (за ініціативою покупця) стає правом власності покупця на новозбудоване майно як на нерухомість. Характеристики новозбудованого майна: апартаменти № 2310, секція 2, третій поверх об`єкта будівництва: АДРЕСА_1 ; загальна площа апартаментів 89,50 кв. м згідно з технічним паспортом ПП «Експерт 2002» від 04 квітня 2028 року; кількість кімнат - 3.

ОСОБА_1 на виконання умов договорувід 27 квітня 2018 року № К-29-3-2 внесла 1 950 000,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Комета-М» (квитанції про оплату грошових коштів: від 14 червня 2018 року № ПН565950, від 20 червня 2018 року № ПН571825, від 25 червня 2018 року № ПН575198, від 29 червня 2018 року № ПН576966, від 03 липня 2018 року № ПН580562, від 09 липня 2018 року № ПН585125).

Згідно з довідкою від 10 липня 2018 року № 128, виданою ТОВ «Комета-М» ОСОБА_1 , згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 27 квітня 2018 року № К-29-3-2 вартість нерухомого майна - апартаментів № 29, секція 2, поверх 3, загальною проектною площею 89,50 кв. м, які розташовані за адресою: м. Одеса, Київський район, АДРЕСА_2 на середній терасі схилу, сплачено в сумі 1 950 000,00 грн з ПДВ, що відповідає 100 % вартості нерухомого майна.

16 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Комета-М» в особі в.о. директора Попової Т. Д., враховуючи присвоєння будівельному об`єкту поштової адреси: АДРЕСА_1 (довідка з Адресного реєстру міста Одеси від 16 травня 2018 року № 378912/1), визначенням загальної площі приміщень (технічний паспорт ПП «Експерт 2002» від 04 квітня 2018 року), укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 27 квітня 2018 року № К-29-3-2, відповідно до якої внесено зміни до договору та викладено термін «Об`єкт будівництва, Об`єкт» у розділ «2. Терміни» у новій редакції, а саме: Об`єкт будівництва - готель апартаментного типу на 120 метрів квадратних, з апартаментами, спортивно-оздоровчим і культурно-розважальним комплексом за адресою: АДРЕСА_1 ; а також викладено термін «Новозбудоване майно» у розділі «2. Терміни» договору у новій редакції, а саме: новозбудоване майно - апартаменти номер № 2310, загальною площею 89,5 кв. м, розташовані на третьому поверсі, 2 секції об`єкта будівництва.

Відповідно до виписки з переліку осіб, які брали участь в фінансуванні об`єкта будівництва, виданою 16 липня 2018 року ТОВ «Комета-М», згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 27 квітня 2018 року № К-29-3-2 власником майнових прав на апартаменти, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , апартаменти № 2310, загальною площею 89,50 кв. м, розташовані на третьому поверсі, секція 2, є громадянка України ОСОБА_1 , яка фінансувала об`єкт будівництва шляхом купівлі-продажу майнових прав.

Згідно з актом приймання -передачі до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 27 квітня 2018 року № К-29-3-2, складеного ТОВ «Комета-М» та ОСОБА_1 16 липня 2018 року, сторони підтвердили, що відповідно до пункту 3.2 договору майнові права передано покупцю у власність, у зв`язку з чим покупець отримала безумовне право на новозбудоване майно, що після державної реєстрації (за ініціативою покупця) стає правом власності покупця на новозбудоване майно як на нерухомість. Характеристики новозбудованого майна: апартаменти № 2310, секція 2, третій поверх об`єкта будівництва: АДРЕСА_1 ; загальна площа апартаментів 89,50 кв. м згідно з технічним паспортом ПП «Експерт 2002» від 04 квітня 2028 року; кількість кімнат - 3.

16 серпня 2019 року державним реєстратором ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Х. Б. зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на апартаменти № 2310, секція 2, третій поверх, загальною площею 89,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставами виникнення права власності ОСОБА_2 на вказані апартаменти є: договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: № К-29-3-2, виданий 16 квітня 2018 року, видавник: ТОВ «Комета-М»; довідка, серія та номер: 29/а, виданий 23 квітня 2018 року, видавник: ТОВ «Комета-М», яка підтверджує повне погашення вартості апартаментів; виписка, серія та номер: б/н, виданий 21 травня 2018 року, видавник: ТОВ «Комета-М»», про підтвердження власності саме на апартаменти 2310 (зміна будівельного номеру); акт приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 18 червня 2018 року, видавник: ТОВ «Комета-М»; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 20 грудня 2018 року, видавник: ПП «Експерт-2002».

17 серпня 2019 року між ТОВ «КОСТА ФОНТАНА» та ОСОБА_2 укладений договір № 2310 про надання послуг з управління комплексом, предметом якого є забезпечення управителем надання послуг самостійно або із залученням третіх осіб з обслуговування готелю на 120 місць зі спортивно-розважальним та культурно-розважальним комплексом, його споруд та прибудинкової території, забезпечення належного функціонування інженерних систем і мереж комплексу з вбудовано-прибудинковими приміщеннями соціально-побутового призначення, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою ТОВ «КОСТА ФОНТАНА» ОСОБА_2 є власником апартаментів № 2310, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 01 жовтня 2020 року заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги перед ТОВ «КОСТА ФОНТАНА» відсутня. Сплата за надані послуги здійснювалась щомісячно.

06 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_2 апартаменти № НОМЕР_2 , загальною площею 89,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

04 серпня 2021 року ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив апартаменти № 2310, загальною площею 89,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 .

Право власності на апартаменти № НОМЕР_2 , загальною площею 89,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , 04 серпня 2021 року зареєстровано за ОСОБА_4 .

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2021 року в справі № 947/22539/21визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48283639, від 16 серпня 2019 року державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Дунай Х. Б. про державну реєстрацію права власності на апартаменти № 2310, секція 2, 3 поверх, загальною площею 89,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , та закрито відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Скасовано державну реєстрацію права власності та припинено право власності ОСОБА_2 на апартаменти № 2310, секція 2, 3 поверх, загальною площею 89,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від31 липня 2023 року задоволено заяву про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2021 року, скасоване це судове рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2023 рокусправу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Дунай Х. Б., про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, визнання права власності на майнові права залишено без розгляду на підставі заяви представника позивача.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає не у повній мірі з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірне майно, визнати недійним договір купівлі-продажу та встановити нікчемність договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також договір купівлі-продажу спірного майна між останнім та ОСОБА_4 , визнати за нею право власності на вказані апартаменти і витребувати їх з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 .

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи № 760/17864/16-ц (провадження № 61-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.

Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Положенням пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються такі документи: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо; 2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо). У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснювалось закріплення відповідного об`єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).

Таким чином, саме інвестор, як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).

Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.

Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи.

За умови виконання інвестором власних зобов`язань за інвестиційним договором після завершення відповідно до вимог закону будівництва об`єкта інвестування у інвестора виникають права, тотожні праву власності, а відтак інвестор може ставити питання про витребування такої житлової нерухомості від інших осіб, які нею незаконно заволоділи.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21).

Судове рішення про задоволення позовної вимоги про витребування від відповідача нерухомого майна є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Такий висновок сформульований, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19).

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що апартаменти № 29, які зазначені у договорі купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомо майна, укладеному з ОСОБА_1 , та у договорі купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомо майна, укладеному з ОСОБА_2 , є апартаментами під № 2310, тобто одним і тим же об`єктом нерухомості, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та визначеною адресою місцезнаходження нерухомого майна - секція 2, 3 поверх, загальною площею 89,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

16 квітня 2018 року ТОВ «Комета-М» уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № К-29-3-2, а 27 квітня 2018 року - з ОСОБА_1 .

Установивши, що ОСОБА_2 виконав умови інвестування і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набув права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою, а надалі правомірно відчужив спірне нерухоме майно ОСОБА_3 , який продав його 04 серпня 2021 року ОСОБА_4 , апеляційний суд, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, що вона набула права тотожні праву власності на об`єкт інвестування, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно та витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 .

Колегія суддів вважає цей висновок суду передчасним з огляду на таке.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

У справі, що переглядається, встановлено, що на підтвердження обставин набуття права на спірний об'єкт інвестування ОСОБА_1 надала такі докази:

- договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № К-29-3-2 від 27 квітня 2018 року укладений ОСОБА_1 та ТОВ «Комета-М».

- квитанції про оплату грошових коштів: від 14 червня 2018 року № ПН565950, від 20 червня 2018 року № ПН571825, від 25 червня 2018 року № ПН575198, від 29 червня 2018 року № ПН576966, від 03 липня 2018 року № ПН580562, від 09 липня 2018 року № ПН585125 на загальну суму 1 950 000,00 грн;

- довідку ТОВ «Комета-М» від 10 липня 2018 року № 128 про сплату ОСОБА_1 100 % вартості нерухомого майна;

- додаткову угодувід 16 липня 2018 року до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 27 квітня 2018 року № К-29-3-2;

- виписку з переліку осіб, які брали участь в фінансуванні об`єкта будівництва, видану ОСОБА_1 16 липня 2018 року ТОВ «Комета-М»;

- акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 27 квітня 2018 року № К-29-3-2, складений ТОВ «Комета-М» та ОСОБА_1 16 липня 2018 року.

На підтвердження обставин набуття права на спірний об`єкт інвестування ОСОБА_2 надав такі докази:

- договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № К-29-3-2 від 16 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Комета-М» в особі в.о. директора Попової Т. Д.;

- довідку ТОВ «Комета-М» від 23 квітня 2018 року № 29/а про сплату ОСОБА_2 100 % вартості нерухомого майна (2 860 110,40 грн - згідно із пунктом 5.1. договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна);

- виписку з переліку осіб, які брали участь в фінансуванні об`єкта будівництва від 21 травня 2018 року, видану ТОВ «Комета-М»;

- акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 16 квітня 2018 року № К-29-3-2, складеного ТОВ «Комета-М» та ОСОБА_2 18 червня 2018 року.

Отже, подані сторонами документи на підтвердження обставин набуття права на спірний об`єкт інвестування різняться у сумах вартості спірного нерухомого майна, зазначеного у договорах купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна (1 950 000,00 грн - у ОСОБА_1 , 2 860 110,40 грн - у ОСОБА_2 ), поданими ОСОБА_1 квитанціями про оплату грошових коштів на виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, а також додатковою угоду від 16 липня 2018 року до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 27 квітня 2018 року.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Колегія суддів вважає, що з огляду на принцип вірогідності доказів суд апеляційної інстанції не проаналізував надані сторонами докази на предмет того, чи не свідчить суперечність у поданих сторонами документах щодо вартості майна, набутого за договорами купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, на один і той же предмет нерухомості, придбаний з різницею у 10 днів, а також у доказах щодо сплати вартості такого майна, про недобросовісність дій однієї із сторін спірних правовідносин.

Водночас суд не звернув уваги, що підтвердження сплати вартості спірного нерухомого майна є прерогативою суду під час з'ясування обставин набуття у власність майнових прав на об'єкт нерухомості.

Тобто у разі надання однією із сторін належних доказів сплати вартості спірного нерухомого майна, суд з урахуванням «балансу вірогідностей» повинен вирішити чи заслуговує довіри твердження іншої сторони з аналогічного питання і чи є воно правдивим.

Разом із цим встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18)).

Таким чином, касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені судами порушення не має, оскільки не може встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на таке.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із даними Єдиного державного реєстру судових рішень (справа № 947/36800/24, провадження № 1-кс/947/15916/24) відділ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області проводить досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12024162480001203 від 29 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що невстановлена особа та/або група осіб, діючи ймовірно за попередньою змовою, здійснили заволодіння об`єктом нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , апартаменти № 2310.

Згідно із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , будучи реальною єдиною власницею апартаментів № 2310, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 89,5 кв. м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1896024351101) на підставі належних правовстановлюючих документів, позбавлена можливості зареєструвати своє право власності, оскільки незаконними та шахрайськими діями ОСОБА_2. та державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Дунай Х. Б. її позбавили права власності на майно.

Майнові права на апартаменти № 2310 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не передавалися, та він не отримував у власність майнові права на вказані апартаменти № 2310.

Крім того, що ОСОБА_2 не укладав угоди на придбання апартаментів № 2310, за адресою: АДРЕСА_1 , не сплачував будь-які кошти за спірний об`єкт, у нього відсутні квитанції, чеки та інші платіжні документи, що можуть довести оплатність угоди купівлі-продажу майнових прав.

Вказані обставини, які можуть свідчити про недотримання чесності, відкритості і поваги інтересів по відношенню до однієї зі сторін спірних правовідносин, залишились поза увагою апеляційного суду, який не сприяв всебічному й повному з`ясуванню дійсних обставин справи, що мають юридичне значення для її вирішення, допустив неповноту у з`ясуванні таких обставин.

В контексті оцінки добросовісності набувача спірного майна, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права.

У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21).

У справі, що переглядається, встановлено, що після набуття ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно, воно було двічі відчужене і у серпні 2021 року було зареєстроване за ОСОБА_4 .

Водночас згідно із даними Єдиного державного реєстру судових рішень у аналогічний період ОСОБА_1 ініціювала судовий спір у справі № 947/22539/21 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Дунай Х. Б., про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, визнання права власності на майнові права.

Отже, вирішуючи спір в цій справі, суд апеляційної інстанції мав встановити вказані обставини та перевірити чи відповідають зазначені дії учасників спірних правовідносин таким засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

З огляду на положення частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Суд апеляційної інстанції на зазначене вище уваги не звернув; не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; не перевірив усіх доводів сторін, й не надав належної правової оцінки поданим ними доказам, не сприяв всебічному й повному з`ясуванню дійсних обставин справи, що мають юридичне значення для її вирішення, допустив неповноту у з`ясуванні таких обставин.

Зазначене вище перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне рішення по суті спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції повністю не встановлені, а тому оскаржувана постанова не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно в силу статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чирка Ольга Олегівна, задовольнити частково.

ПостановуОдеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович