Постанова від 07.05.2025 по справі 2-213/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 2-213/10

провадження № 61-1274св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (стягувач), Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (первісний кредитор), Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), ОСОБА_2 (боржниця),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керницька Оксана Вікторівна, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О., від 03 січня 2025 року про відмову ухвалити додаткове рішення,

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бринцева Світлана Сергіївна, на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Колієва С. А. від 15 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О., від 24 грудня 2024 року про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»), Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), боржниця ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 (на той час - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») заборгованість за кредитними договорами

№ 16/КВМ-08-АПЗ і № 08/КВМ-08.

На підставі цього рішення суд видав виконавчі листи № 2-213/2010, які перебували у відділі державної виконавчої служби на примусовому виконанні. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2011 року замінено стягувача ТОВ «Укрпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк».

31 серпня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» укладено договір № 2302/К/3 про відступлення права вимоги за кредитними договорами № 16/КВМ-08-АПЗ і № 08/КВМ-08.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2021 року замінено сторону виконавчих проваджень з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 (на той час - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 на користь ТОВ «Укрпромбанк» заборгованості за кредитними договорами № 16/КВМ-08-АПЗ і № 08/КВМ-08 та поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2021 року виправлено описку у дублікаті виконавчого листа № 2-213/10 від 28 травня 2021 року.

30 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі - ТОВ «Деал Фінанс Груп») укладено договір №22/11/21/2 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 08/КВМ-08 від 30 січня 2008 року та № 16/КВМ-08-АПЗ від 12 березня 2008 року. Тоді ж ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» і ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір про відступлення прав вимоги (цесії) за іпотечним договором, який 30 листопада 2021 року був укладений між ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) і ТОВ «Укрпромбанк».

30 листопада 2021 року між ТОВ «Деал Фінанс Груп» і ОСОБА_1 укладено договір № 30/11/21-А про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 08/КВМ-08 від 30 січня 2008 року та № 16/КВМ-08-АПЗ від 12 березня 2008 року. Тоді ж ТОВ «Деал Фінанс Груп» і заявник уклали договір про відступлення прав вимоги (цесії) за іпотечним договором, який 30 листопада 2021 року був укладений між ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) і ТОВ «Укрпромбанк».

Оскільки заявник є правонаступником ТОВ «Деал Фінанс Груп» у правовідносинах з приводу стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами № 08/КВМ-08 від 30 січня 2008 року та № 16/КВМ-08-АПЗ від 12 березня 2008 року, то він повинен виступати стягувачем у виконавчому провадженні.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд замінити сторону стягувача з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на його правонаступника - ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-213 від 19 березня 2010 року, який перебуває на виконанні в Відділі ДВС, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 164 580,01 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень щодо заміни сторони виконавчого провадження

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року, заяву ОСОБА_1 задоволено. Замінено сторону у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2010 року № 2-213 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитом у сумі 164 277,24 грн і судових витрат у сумі 302,77 грн, а всього 164 580,01 грн, з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що до ОСОБА_1 перейшли всі права та обов`язки попереднього стягувача за кредитними договорами № 16/КВМ-08-АПЗ і № 08/КВМ-08, внаслідок чого мають місце підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення

27 грудня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Керницьку О. В. подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в апеляційному суді у розмірі 15 000 грн.

Заяву мотивовано тим, що вказані витрати, понесені ОСОБА_1 в апеляційному суді у зв`язку з переглядом ухвали суду першої інстанції, відповідно до статті 141 ЦК України підлягають відшкодуванню на його користь з боку боржниці ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 в особі представника адвоката Бринцевої С. С., зробила заяву про необґрунтованість і неспівмірність розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 січня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що до прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі ОСОБА_1 на обґрунтування своїх витрат на професійну правничу допомогу подав апеляційному суду договір і додаток. Водночас ОСОБА_1 не надав акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору, внаслідок чого суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості вирішити питання про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Такий акт ОСОБА_1 подав уже після проголошення судом апеляційної інстанції постанови у справі. Натомість, заява ОСОБА_1 не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.

Тому заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення слід залишити без задоволення.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

23 січня 2025 року до Верховного Суду від імені ОСОБА_2 - адвокат Бринцева С. С. подала через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року.

03 лютого 2025 року до Верховного Суду від імені ОСОБА_1 - адвокат Керницька О. В. подала через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 січня 2025 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керницька О. В., на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 січня 2025 року про відмову ухвалити додаткове рішення, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 2-213/10.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бринцева С. С., на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року у цій справі. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бринцева С. С., про зупинення дії постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року.

У березні 2025 року матеріали цивільної справи № 2-213/10 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Бринцева С. С. просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Керницька О. В. просить скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Підставою касаційного оскарження ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бринцева С. С.зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвело до помилкового їх ухвалення. Суди не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Бринцевої С. С. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили істотні умови договору № 22/11/21/2 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 30 листопада 2021 року, а саме - не встановили обставини оплатності відступлення права вимоги за цим договором, а отже чи набуло ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги та чи могло їх відступати в подальшому ОСОБА_1 .

Крім того, у результаті послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги.

Підставою касаційного оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду від 03 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Керницька О. В.зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм статей 141, 246 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Керницької О. В. мотивована тим, що разом із поданням відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 зробила заяву про подання доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу та долучила до відзиву відповідні докази. При цьому у відзиві зазначено, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (акт приймання-передачі виконаних робіт), а також інші докази понесення ОСОБА_1 витрат на оплату правничої допомоги будуть подані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

27 грудня 2024 року у строк 5 днів після ухвалення судового рішення представник ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 15 000 грн, до якої було долучено акт приймання-передачі виконаних робіт від 24 грудня 2024 року.

Відмова апеляційного суду в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення з тієї підстави, що до прийняття судом постанови у справі ОСОБА_1 не надав акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору, а надав такий акт після проголошення судом апеляційної інстанції постанови у справі є незаконною та суперечить нормам процесуального права, зокрема статтям 141, 246 ЦПК України, якими передбачено, що сторона може надати докази понесення витрат на правничу допомогу суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву і якщо такі докази неможливо було подати раніше.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бринцевої С. С. на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року, поданому до суду у березні 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Керницька О. В. заперечує проти доводів сторони боржника, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, у вказаному відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Керницька О. В. просить вирішити питання про розподіл усіх судових витрат у справі, зокрема, пов`язаних з розглядом справи у касаційному порядку, які склали 15 000 грн.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2010 року, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 травня 2010 року, стягнено з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) на користь ТОВ «Укрпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 8/КВМ-08 у сумі 758 101,90 грн і судові витрати у сумі 1 397,23 грн, а всього - 759 499,13 грн.

Стягнено солідарно з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 на користь ТОВ «Укрпромбанк» заборгованість за кредитним договором №16/КВМ-08-АПЗ у сумі 164 277,24 грн і судові витрати у сумі 302,77 грн, а всього - 164 580,01 грн.

На підставі цього рішення 12 липня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав три виконавчі листи № 2-213 (два виконавчі листи - щодо ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), один виконавчий лист - щодо ОСОБА_4 ).

Постановами державного виконавця від 21 жовтня 2010 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) 164 580,01 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2011 року замінено стягувача ТОВ «Укрпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк» у вказаному виконавчому провадженні.

Виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) на користь ПАТ «Дельта Банк» 164 580,01 грн перебуває у Першому відділі державної виконавчої служби у м. Хмельницькому на примусовому виконанні.

31 серпня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» укладено договір № 2302/К/3 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н. В., за умовами якого ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право вимоги до боржників за рядом кредитних договорів, у тому числі до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) за кредитними договорами № 16/КВМ-08-АПЗ і № 08/КВМ-08.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

30 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» і ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір № 22/11/21/2 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, за умовами якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 за кредитними договорами №16/КВМ-08-АПЗ і №08/КВМ-08.

За змістом пункту 2.1 договору № 22/11/21/2 датою відступлення (переходу) прав вимоги є день, в який сторони склали і підписали акт приймання-передачі прав вимоги.

Пунктом 3.1 договору № 22/11/21/2 сторони визначили, що ціна цього договору складає 460 000 грн, які ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» отримало від ТОВ «Деал Фінанс Груп» перед підписанням цього договору повністю шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пункту 11.1 договору № 22/11/21/2 договір є укладеним і набуває чинності з дати його підписання сторонами.

Того ж дня, 30 листопада 2021 року, ТОВ «ФК «Інвестохіллс» і ТОВ «Деал Фінанс Груп» склали та підписали акт приймання-передачі прав вимоги згідно укладеного договору № 22/11/21/2. Цим актом сторони підтвердили передачу прав вимоги за кредитними договорами № 16/КВМ-08-АПЗ і № 08/КВМ-08 та відсутність претензій один до одного.

30 листопада 2021 року між ТОВ «Деал Фінанс Груп» і ОСОБА_1 укладено договір № 30/11/21-А про відступлення прав вимоги за кредитними договорами (далі - Договір № 30/11/21-А), за умовами якого ОСОБА_1 набув право вимоги до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 за кредитними договорами № 16/КВМ-08-АПЗ і

№ 08/КВМ-08.

За змістом пункту 1.3 договору № 30/11/21-А права грошової вимоги вважають відступленими цесіонарію в день підписання цього договору після отримання грошових коштів від нього.

Пунктом 3.1 договору № 30/11/21-А визначено, що за відступлення права вимоги за цим договором ОСОБА_1 сплачує ТОВ «Деал Фінанс Груп» грошові кошти в сумі 460 500 грн шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок цедента.

Відповідно до пункту 8.1 договору № 30/11/21-А договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з платіжним дорученням № 74144992 від 30 листопада 2021 року та квитанцією до платіжної інструкції № 19 від 21 червня 2024 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Деал Фінанс Груп» грошові кошти в сумі 460 500 грн за відступлене право вимоги за кредитними договорами.

На підставі договору про надання правової допомоги від 22 травня 2024 року № АО-39, укладеному між Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Керницька та партнери» (АО «ЮК «Керницька та партнери») та ОСОБА_1 , і ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ № 1070831 від 04 червня 2024 року адвокат Керницька О. В. надавала ОСОБА_1 професійну правничу допомогу в апеляційному суді під час перегляду ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року про заміну сторони виконавчого провадження (т. 5, а. с. 96-98).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що винагорода адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги (гонорар) обчислюється виходячи з витрачених годин роботи адвокатського об`єднання (погодинна оплата) або визначається у фіксованому розмірі. Вартість однієї години роботи/фіксований розмір гонорару Адвокатського об`єднання встановлюється сторонами у додатку до цього Договору.

У пункті 3.3 договору сторони визначили, що у будь-якому випадку гонорар адвокатського об`єднання не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який встановлюється сторонами у додатку до цього договору.

Згідно з пунктом 3.4 договору у разі, якщо після розрахунку гонорару відповідно до пункту 3.2 цього договору (за погодинною оплатою), розмір гонорару буде більшим, ніж фіксований розмір гонорару, встановлений сторонами у відповідному додатку, оплаті підлягає гонорар, який розрахований відповідно до пункту 3.2 цього договору.

Факт надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), у якому має міститись опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат. У відповідному акті також може міститись посилання на конкретну судову справу (номер справи, назва суду), в межах якої Адвокатським об`єднанням надавалася правнича допомога клієнту (пункт 3.6 договору).

Із положень пункту 3.7 договору слідує, що клієнт сплачує гонорар протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). За домовленістю сторін гонорар може сплачуватися в інші строки (в тому числі в момент підписання цього Договору).

Згідно з додатком № 2 до договору від 10 грудня 2024 року (т. 5, а. с. 99) вартість 1 години роботи адвокатського об`єднання відповідно до пункту 3.2 договору, зокрема, за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції та надання іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, в суді апеляційної інстанції, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку процесуальних документів та заяв по суті справи тощо, становить 3 000 грн (пункт 1). Гонорар Адвокатського об`єднання відповідно до пункту 3.3 договору про надання правничої допомоги у межах представництва інтересів клієнта в суді в межах судової справи № 2-213/10 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року, не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який становить 15 000 грн (пункт 2). У разі, якщо після розрахунку гонорару відповідно до пункту 1 цього додатку (за погодинною оплатою), розмір гонорару буде більшим, ніж фіксований розмір гонорару, оплаті підлягає гонорар, який розрахований виходячи із вартості години роботи адвокатського об`єднання.

24 грудня 2024 року АО «ЮК «Керницька та партнери» та ОСОБА_1 склали акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 22 травня 2024 року № АО-39, згідно з яким адвокатське об`єднання надало ОСОБА_1 юридичні послуги у виді ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу, участі у судовому засіданні 24 грудня 2024 року на суму 15 000 грн (т. 5, а. с. 119).

Разом із поданням відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зробив заяву про подання доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду (т. 5, а. с. 93-95).

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бринцева С. С., на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року про заміну сторони виконавчого провадження

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника

у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із частинами першою-другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор

у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та

статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги (див. постанови Верховного Суду від 01 квітня

2020 року у справі № 344/14408/15-ц, від 29 червня 2022 року у справі

№ 2-2830/10).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи

з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання (див. висновки Верховного Суду у постановах від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17).

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду зазначила (пункти 27-130), що реалізація процесуального правонаступництва повинна мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення

в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення

з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні у цій справі з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на ОСОБА_1 .

Так, суди встановили, що на примусовому виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у м. Хмельницькому перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) на користь ПАТ «Дельта Банк» 164 580,01 грн.

31 серпня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» укладено нотаріально посвідчений договір № 2302/К/3 про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право вимоги, зокрема до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) за кредитними договорами № 16/КВМ-08-АПЗ і № 08/КВМ-08.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

30 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» і ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір № 22/11/21/2 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, за умовами якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 за кредитними договорами № 16/КВМ-08-АПЗ і

№ 08/КВМ-08.

Згідно з пунктом 3.1 договору № 22/11/21/2 його ціна складає 460 000 грн, які ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» отримало від ТОВ «Деал Фінанс Груп» перед підписанням договору.

30 листопада 2021 року ТОВ «ФК «Інвестохіллс» і ТОВ «Деал Фінанс Груп» склали та підписали акт приймання-передачі прав вимоги згідно укладеного договору № 22/11/21/2, чим підтвердили передачу прав вимоги за кредитними договорами № 16/КВМ-08-АПЗ і № 08/КВМ-08 та відсутність претензій один до одного.

У свою чергу, 30 листопада 2021 року між ТОВ «Деал Фінанс Груп» і ОСОБА_1 укладено договір № 30/11/21-А про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, за умовами якого ОСОБА_1 набув право вимоги до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 за кредитними договорами № 16/КВМ-08-АПЗ і № 08/КВМ-08.

За змістом пунктів 1.3, 3.1 договору № 30/11/21-А права грошової вимоги вважають відступленими цесіонарію в день підписання цього договору після отримання грошових коштів від нього в сумі 460 500 грн шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок цедента.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 є правонаступником ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у матеріальних правовідносинах, у зв`язку з чим мають місце підстави для залучення його як нового стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо стягнення з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) заборгованості у розмірі 164 580,01 грн.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Бринцевої С. С. вказаних висновків не спростовують.

Аргументи представника боржниці про те, що суди не встановили обставини оплатності відступлення права вимоги за цим договором, а отже чи набуло ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги та чи могло їх відступати в подальшому ОСОБА_1 , - спростовуються матеріалами справи. Зокрема, згідно з платіжним дорученням № 74144992 від 30 листопада 2021 року та квитанцією до платіжної інструкції № 19 від 21 червня 2024 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Деал Фінанс Груп» грошові кошти в сумі 460 500 грн за відступлене право вимоги за кредитними договорами.

Крім того, в контексті указаних доводів, а також посилання заявника на те, що у результаті послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, - колегія суддів звертає увагу на наступне.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, провадження

№ 14-308цс18).

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79, 86 ГПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 0809/5034/2012 (провадження № 61-16862св23).

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові

від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, від яких не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року

у справі № 206/4841/20, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, договір відступлення прав вимоги (цесія) від 30 листопада 2021 року є оспорюваним правочином, тобто правочином, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна з його сторін або інша зацікавлена особа можуть оспорити цей правочин з підстав, передбачених законом.

Разом із тим відомостей про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30 листопада 2021 року між ТОВ «Деал Фінанс Груп» і ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до правого висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2010 року № 19 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ «Укрпромбанк», який є первісним кредитором за кредитними договорами № 16/КВМ-08-АПЗ і № 08/КВМ-08.

Оскільки на момент відступлення права вимоги на користь заявника первісний кредитор позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, набуття заявником права вимоги за кредитними договорами не суперечить вимогам законодавства України.

Доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли свого підтвердження, а отже, є необґрунтованими. Наведені заявником доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

За таких обставин касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бринцева С. С., слід залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року - без змін.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керницька О. В., на ухвалу Хмельницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О., від 03 січня 2025 року про відмову ухвалити додаткове рішення

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, виходив із того, що до прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі ОСОБА_1 на обґрунтування своїх витрат на професійну правничу допомогу подав апеляційному суду договір про надання правової допомоги і додаток до договору, однак не надав акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору, внаслідок чого суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості вирішити питання про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Подання такого акта ОСОБА_1 після проголошення судом апеляційної інстанції постанови у справі без обґрунтування поважності причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Однак такий висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Під час розгляду питання щодо заміни сторони виконавчого провадження ОСОБА_1 надав суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року, в якому зробив заяву про наявність витрат на правничу допомогу.

Попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених і які очікується понести у зв`язку із розглядом справи, ОСОБА_1 визначив у розмірі 15 000 грн.

Крім того, заявником зазначено про подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (акт приймання-передачі виконаних робіт), а також інші доказів понесення ОСОБА_1 витрат на оплату правничої допомоги будуть подані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

27 грудня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 22 травня 2024 року №АО-39, за замістом якого адвокатське об`єднання надало ОСОБА_1 юридичні послуги у виді ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу, участі у судовому засіданні 24 грудня 2024 року на суму 15 000 грн.

Враховуючи, що постанову апеляційного суду прийнято 24 грудня 2024 року, та до цього моменту ОСОБА_5 зроблено заяву про наявність витрат на правничу допомогу, подання ним27 грудня 2024 року детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (акта приймання-передачі виконаних робіт), узгоджується зі змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Зазначеного суд апеляційної інстанції не врахував, помилково вказав про необхідність обґрунтування поважності причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, проігнорувавши положення частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин судову практику, сформовану, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21, на користь мотивів залишення заяви представника ОСОБА_1 без задоволення, оскільки у вказаній справі заявник подав суду детальний опис та докази понесення судових витрат, у тому числі, після спливу п`яти днів після ухвалення рішення суду, на чому акцентовано увагу судом касаційної інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Бринцевої С. С., зробила заяву про необґрунтованість і неспівмірність розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, однак не зверталася до суду з клопотання про відмову у відшкодуванні витрат з підстав, зазначених апеляційним судом у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.

Наданих суду представником ОСОБА_1 договору про надання правової допомоги від 22 травня 2024 року №АО-39, додатку № 2 до договору від 10 грудня 2024 року та акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24 грудня 2024 року, а також клопотання представника ОСОБА_2 про необґрунтованість і неспівмірність розміру витрат, було достатньо для вирішення заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Дослідивши зміст наданих заявником доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, Верховний Суд виходить з того, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

З урахуванням обставин справи, виходячи з обсягу наданих адвокатом послуг та фактично витраченого часу, відповідності суми заявлених витрат критеріям реальності і розумності, а також обсягу наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, Верховний Суд вважає співмірним розміром вартості наданих послуг - 7 000 грн, зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, у відзиві на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бринцевої С. С. на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року, поданому до суду у березні 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Керницька О. В. просила вирішити питання про розподіл усіх судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у касаційному порядку, яка становить 15 000 грн.

До заяви додано:

- договір про надання правової допомоги від 22 травня 2024 року №АО-39, укладений між АО «Юридична компанія «Керницька та партнери» та ОСОБА_1 ;

- додаток № 3 від 24 березня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 22 травня 2024 року № АО-39;

- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24 березня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 22 травня 2024 року № АО-39;

- ордер на надання правничої допомоги, виданий ОСОБА_1 Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Керницька та партнери».

Відповідно до пункту 1 додатку № 3 від 24 березня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 22 травня 2024 року № АО-39 вартість 1 години роботи адвокатського об`єднання відповідно до пункту 3.2 договору встановлено в розмірі 5000 грн за представництво інтересів клієнта в суді касаційної інстанції та надання іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, в суді касаційної інстанції, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку процесуальних документів та заяв по суті справи.

Згідно з пунктом 1 акта приймання-передачі виконаних робіт від 24 березня 2025 року загальна вартість наданих послуг адвокатом за погодинною оплатою складає 15 000 грн (3 год * 5 000 грн).

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським обєднанням та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги клієнту, включає в себе:

- ознайомлення із касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 2-213/10;

- підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 2-213/10.

Вирішуючи питання щодо витрат на правову допомогу, суд касаційної інстанції виходить з реальності надання адвокатських послуг позивачу під час касаційного перегляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

З урахуванням фактичного обсягу наданих юридичних послуг, співмірності суми витрат зі складністю справи та відповідності суми заявлених витрат критеріям реальності і розумності, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції в розмірі 7 000 грн.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційнихскарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Відповідно до статті 412 ЦПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

В межах доводів та вимог касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бринцева С. С., які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку про неправильне застосуванням судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керницька О. В., з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що ухвала Хмельницького апеляційного суду від 03 січня 2025 року про відмову ухвалити додаткове рішення постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керницька О. В.,слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу - скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення шляхом стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в апеляційному суді у розмірі 7 000 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бринцева Світлана Сергіївна, залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2024 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керницька Оксана Вікторівна, задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 січня 2025 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керницька Оксана Вікторівна,про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в апеляційному суді задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 7 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені в суді касаційної інстанції, у розмірі 7 000 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович