Окрема думка

від 03.04.2025 по справі 990sсgс/23/24

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Усенко Є. А., Кривенди О. В., Ткача І. В., Гриціва М. І., Пількова К. М.

у справі № 990SCGC/23/24(провадження № 11-255сап24) за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду його скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21

Обставини справи

1.1. Рішенням від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 Третя Дисциплінарна палата ВРП (далі - Дисциплінарна палата) за результатами розгляду дисциплінарної скарги керівника Сумської обласної прокуратури притягнула суддю Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Обставини, які були встановлені у дисциплінарній справі і на яких ґрунтуються висновки дисциплінарного органу, такі.

Вироком від 09 вересня 2020 року Зарічний районний суд міста Суми визнав винним та засудив ОСОБА_2 за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК), частиною першою статті 185 КК (із застосуванням частини першої статті 70 КК) до дев`яти років позбавлення волі.

Цим же вироком суд продовжив ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 листопада 2020 року.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2020 року у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_2 визначено колегію суддів у складі: суддя-доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду ОСОБА_1., судді Матус В. В., Філонова Ю. О.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого, а ухвалою Сумського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року закінчено підготовку та призначено розгляд апеляційних скарг на 22 грудня 2020 року.

Водночас суддя ОСОБА_1. призначив до розгляду на 29 жовтня 2020 року питання щодо доцільності продовження ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Судове засідання, призначене на 29 жовтня 2020 року, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді-доповідача ОСОБА_1. з 27 жовтня до 09 листопада 2020 року у додатковій відпустці як учасника бойових дій відповідно до наказу голови суду від 27 жовтня 2020 року № 54-ВС.

02 листопада 2020 року прокурор у кримінальному провадженні подав до Сумського апеляційного суду клопотання у справі № 591/3531/19 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 терміном на 60 діб, яке станом на 19 листопада 2020 року не було розглянуто.

07 листопада 2020 року ОСОБА_2 було звільнено з-під варти на підставі частини п`ятої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року заяву судді ОСОБА_1. про самовідвід та заяву прокурора про відвід судді ОСОБА_1. задоволено, матеріали кримінального провадження передано для повторного автоматизованого розподілу.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 14 січня 2021 року вирок Зарічного районного суду міста Суми від 09 вересня 2020 року залишено без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 - без задоволення.

ОСОБА_2 було оголошено в розшук та заведено оперативно-розшукову справу «Розшук» від 17 лютого 2021 року № 930.

Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1., не розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, порушив вимоги статті 331, глави 18 та пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК, не дотримався вимог, установлених Законом № 1402-VIII, Бангалорськими принципами поведінки суддів, відповідними процесуальними законами України, і рекомендацій Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо дотримання під час розгляду справ усіх процесуальних дій, які супроводжують прийняття судового рішення (забезпечення належним чином побудованого й справедливого судового процесу, перебігу розгляду справи в судовому засіданні).

1.2. Рішенням від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 [рішення було прийнято за результатами повторного розгляду скарги ОСОБА_1 відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року] ВРП скасувала частково рішення Дисциплінарної палати від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21, виклала його мотивувальну частину в іншій редакції (у редакції свого рішення), а в іншій частині зазначене рішення залишила без змін.

Не поставивши судді ОСОБА_1. у провину те, що він не розглянув клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальній справі № 591/3531/19, ВРП водночас виснувала, що він був зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, але, порушивши вимоги статті 331, глави 18 КПК, це питання не розглянув, а також не вжив усіх необхідних заходів для передачі матеріалів кримінальної справи іншим суддям колегії для розгляду цього питання.

ВРП зробила висновок, що суддя ОСОБА_1. унаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов`язків, неефективного, несвоєчасного використання наданих йому законом повноважень допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що не відповідає вимогам об`єктивного розгляду справи справедливим судом та утворює склад дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

ОСОБА_1 оскаржив рішення ВРП від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 до суду.

Результат судового розгляду скарги

2.1. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2025 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення ВРП від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 «Про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення» скасовано.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводамиОСОБА_1 , що оскаржуване рішення не містить мотивів, з яких ВРП дійшла висновку щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ВРП в оскаржуваному рішенні не встановила, які саме конкретні норми процесуального права, адресовані судді / суду, зобов`язували суддю ОСОБА_1. вжити відповідних заходів у зв`язку з неможливістю виконати приписи частини третьої статті 331 КПК та вирішити питання доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА_2 , а саме:узгодити дату або повідомити інших суддів колегії про призначення на 29 жовтня 2020 року розгляду цього питання; передати їм матеріали кримінальної справи № 591/3531/19 у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Пославшись на те, що згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій, судочинство, статус суддів визначаються виключно законами України, а частиною другою статті 1 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невиконання суддею підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2016 року № 30 (далі - Положення № 30)[цим підпунктом передбачено, що у разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів - членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді - члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду справи], не може вважатися істотним порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя, а відтак становити одну з обов`язкових ознак об`єктивної сторони дисциплінарного проступку запідпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим довід ОСОБА_1., що перебування його у відпустці з 27 жовтня по 09 листопада 2020 року було обумовлено поважною причиною: виявленням у нього короновірусної інфекції та викликаною цим самоізоляцією - та зазначила, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), питання передачі клопотання (не всієї судової справи) про продовження запобіжного заходу, за умови неможливості його розгляду (незалежно від підстав) суддею (колегією суддів) протягом установленого КПК строку, вирішувалося відповідно до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК, без здійснення повторного автоматизованого розподілу самої судової справи та без безпосередньої участі судді, в провадженні якого перебувала ця справа.

Аргументи на обґрунтування окремої думки

3.1. Не можемо погодитися з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо результату розгляду скарги ОСОБА_1 , у зв`язку із чим, керуючись частиною третьою статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України, викладаємо окрему думку у цій справі.

3.2. Як визначено пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII, суддя зобов`язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Обов`язковою умовою для встановлення у діях судді ознак такого дисциплінарного проступку є встановлення обставин, які доводять, що істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя суддя вчинив умисно або внаслідок недбалості, що спричинило негативні наслідки - такі, що унеможливили реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Стаття 2 КПК (тут і далі - у редакції, чинній станом на час виникнення обставин у дисциплінарній справі) визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною першою статті 331 КПК встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого (частина перша).

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу (частини друга, третя статті 331 КПК у порядку викладення).

Наведена вище норма частини третьої статті 331 КПК покладає на суд (зокрема, апеляційної інстанції) обов`язок вирішити питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Цей обов`язок суду безумовний, зокрема він не залежить від наявності відповідного клопотання сторін.

Ця норма встановлює процесуальну гарантію прав обвинувачуваного, щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Такого ж роду процесуальна гарантія закріплена і частиною п`ятою статті 202 КПК, відповідно до якої у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

3.3. У справі встановлено, що суддя ОСОБА_1. 26 жовтня 2020 року призначив розгляд питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 на 29 жовтня 2020 року о 13:30, однак наступного дня (27 жовтня 2020 року) подав заяву про відпустку з цього ж дня до 09 листопада 2020 року. При особистому зверненні до голови Сумського апеляційного суду із заявою про відпустку службовою запискою не повідомив про призначення судового засідання у кримінальній справі № 591/3531/19, так само як і не доповів про необхідність розгляду питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у цій справі в період його відпустки, враховуючи, що термін перебування обвинуваченого під вартою, призначений вироком, збігає 07 листопада 2020 року. Не повідомив ОСОБА_1 про ці обставини й інших членів колегії суддів, призначених разом з ним для розгляду кримінальної справи [зазначені обставини ОСОБА_1 визнав на засіданні ВРП 30 листопада 2023 року].

Разом з тим підпункт 2.3.25 пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 30 (у редакції, чинній станом на час виникнення відповідних обставин дисциплінарної справи) визначав, що у разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів - членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді - члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

Ураховуючи зазначене, вважаємо цілком обґрунтованим висновок ВРП, що суддя ОСОБА_1., звертаючись із заявою про надання відпустки з 27 жовтня до 09 листопада 2020 року та знаючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого у кримінальній справі № 591/3531/19, яка була у його провадженні як судді-доповідача, закінчувався 07 листопада 2020 року, повинен був відповідною службовою запискою повідомити голову суду про це та про необхідність вжиття відповідних процесуальних заходів задля розгляду питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому.

Матеріали дисциплінарної справи не містять доказів, а суддя ОСОБА_1. не надав вмотивованих пояснень, що він, йдучи у відпустку, вжив будь-які заходи для забезпечення розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу обвинувачуваному у кримінальній справі № 591/3531/19 до закінчення призначеного у вироку строку, зокрема для передачі кримінальної справи іншим суддям для розгляду цього питання.

3.4. Тимчасово - на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), пункт 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК встановлював певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Зокрема, абзац п`ятий цього пункту визначав, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Питання про передачу на підставі абзацу п`ятого цього пункту клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для розгляду до іншого суду вирішується головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у разі передачі між судами в межах юрисдикції різних апеляційних судів) за вмотивованим поданням місцевого суду (суду апеляційної інстанції) невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, про що постановляється відповідна ухвала. Спори про підсудність між судами у даному випадку не допускаються (абзац шостий пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК).

Отже, в порядку, встановленому пунктом 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК, зокрема без здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи та без безпосередньої участі судді, в провадженні якого перебувала така справа, в період карантину вирішувалося клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оскільки ВРП в оскаржуваному рішенні не ставить судді ОСОБА_1. за провину невжиття заходів щодо розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у кримінальній справі № 591/3531/19 [що цілком справедливо з огляду на те, що клопотання надійшло до Апеляційного суду Сумської області 02 листопада 2020 року, коли суддя був у відпустці], не можна погодитися з висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2025 року, що ВРП, вирішуючи питання, чи є в діянні судді ОСОБА_1. склад дисциплінарного проступку, повинна була керуватися пунктом 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК.

У цьому контексті вважаємо за доцільне звернути увагу, що захворювання на коронавірус не завадило судді ОСОБА_1. 27 жовтня 2020 року особисто подати голові суду заяву про надання йому відпустки, тому ВРП цілком слушно виходила з того, що він мав би також вжити необхідні заходи для передачі справи № 591/3531/19 іншим суддям колегії для розгляду питання щодо продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому.

3.5. Наведені аргументи, на наше переконання, переконливо свідчать, що ВРП в оскаржуваному рішенні навела як підстави притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, так і обґрунтування мотивів, з яких дійшла висновку, що такі підстави дійсно є. Ці висновки ВРП є достатньо вмотивованими, відповідають обставинам дисциплінарної справи, які суддя ОСОБА_1. визнає, та нормам права.

За таких обставин вважаємо, що результатом судового розгляду справи має бути відмова у задоволенні скарги ОСОБА_1.

Судді Великої Палати Верховного Суду: Є. А. Усенко

О. В. Кривенда

І. В. Ткач

М. І. Гриців

К. М. Пільков