Рішення

від 13.05.2025 по справі 640/5983/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2025 року Справа№640/5983/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спешл Майнінг Солюшнз» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №326551 від 11.01.2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спешл Майнінг Солюшнз» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (надалі ПМУ Укртрансбезпеки, відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправною та скасування постанови від 11.01.2022 року №326551.

Позов обґрунтований тим, що спірною постановою на позивача було накладено штраф у розмірі 17000 грн. за допущені порушення: відсутність посвідчення водія та протоколу перевірки технічного стану ТЗ на момент проведення перевірки. Позивач вважає спірну постанову незаконною, оскільки під час здійснення перевірки водієм позивача ОСОБА_1 на вимогу працівників Укртрансбезпеки у Кіровоградській області були пред`явлені всі необхідні документи в тому числі: посвідчення водія ОСОБА_1 , протокол перевірки технічного стану на автомобіль ДАФ НОМЕР_1 , протокол перевірки технічного стану на БОДЕКС НОМЕР_2 .

Також, згідно наданих пояснень водія позивача ОСОБА_1 на ім`я директора позивача, жодного Акту про порушення, в тому числі Акт під № 318285 працівниками Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області при ньому не складалися. Крім того, в Акті під №318285 у графі пояснення водія про причини порушень зазначено: «Ознайомлений». Вказаний запис виконаний посадовими особами, які склали Акт під № 318285 та не може свідчити про те, що зміст порушень, які викладені в Акті під № 318285 доведено до водія позивача.

Разом з цим, про розгляд справи, який відбувся 11.01.2022 року під час якого було винесено спірну постанову, позивача не було повідомлено належним чином відповідно до п. 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, про час і місце розгляду справи про порушення, що позбавило позивача законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.

Враховуючи викладене, позивач вважає спірну постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року позовну заяву позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спешл Майнінг Солюшнз» залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, в якій вказати відповідачем суб`єкта владних повноважень, яким прийнято оскаржуване рішення та викласти позовні вимоги із зазначенням вірних реквізитів оскаржуваної постанови.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/5983/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спешл Майнінг Солюшнз» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №326551 від 11.01.2022 року, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/5983/22, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

14 березня 2025 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначив, що при здійсненні перевірки посадовою Укртрансбезпеки було виявлено, що на момент перевірки документи визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутні, а саме посвідчення водія, протокол перевірки технічного стану ТЗ. Відповідно твердження позивача про існування на момент перевірки вищезазначених документів не відповідає дійсності. Крім того, надані документи додатком до позовної заяви не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі були відсутні під час здійснення державним інспектором перевірки, позивачем не доведено протилежне. Повідомленням від 22.12.2021 № 107586/19.1/24-21, яке було направлено перевізнику рекомендованим листом із штрихкодовим ідентифікатором № 0308301245372, було викликано його для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 11.01.2022. Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» повідомлення було отримано 28.12.2021. Враховуючи наведене, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі. У позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови з моменту скоєння правопорушення. Враховуючи те, що відповідно до акту проведення перевірки ТОВ «Спешл Майнінг Солюшнз» виконувало перевезення і на момент перевірки були відсутні посвідчення водія, протокол перевірки технічного стану ТЗ в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу третього частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто 17000 грн. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спешл Майнінг Солюшнз», зареєстроване як юридична особа зі ідентифікаційним номером 42193403 за адресою: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, офіс 613-57, видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний), що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19.11.2021 року посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів на автодорозі М-01 Київ-Знам`янка відповідно до направлення на перевірку № 009982 від 15.11.2021 року.

Перевірка здійснена щодо транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу; водій ОСОБА_1 .

Під час перевірки було встановлено, що на момент перевірки документи визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутні, а саме: посвідчення водія, протокол перевірки технічного стану ТЗ.

Зі змісту акту перевірки № 318285 від 19.11.2021 року вбачається, що у ньому міститься відмітка про те, що водій ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з порушеннями.

Згідно наданих пояснень від 19.01.2022 року водія позивача ОСОБА_1 на ім`я директора позивача, Акт № 318285 при ньому не складався.

Повідомленням від 22.12.2021 № 107586/19.1/24-21, яке було направлено позивачу рекомендованим листом із штрихкодовим ідентифікатором № 0308301245372, було викликано його для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 11.01.2022.

Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» повідомлення було отримано 28.12.2021 року.

На підставі порушень, викладених у акті перевірки від 19.11.2021 року № 318285, Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326551 від 11.01.2022 року, відповідно до якої ТОВ «СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ» допущено відсутність посвідчення водія, протоколу перевірки технічного стану ТЗ на момент проведення перевірки, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ТОВ «СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-Ш (далі - Закон № 2344-Ш), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567).

Статтею 6 Закону №2344-Ш передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, у тому числі, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільним перевізником вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Частинами 14,17 статті 6 Закону №2344-Ш встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланової і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно до приписів наведеного Порядку №1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспорті засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, із наведених приписів чинного законодавства у сфері державного контролю на автомобільному транспорті видно, що відповідачеві, його територіальним органам, а відповідно, і їх посадовим особам надані повноваження на проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), тому слід дійти висновку, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі), проведена у межах наданих його повноважень, визначених вищенаведеними приписами Закону №2344-Ш, Порядку №1567 та Положення про Укртрансбезпеку.

Щодо виявлених у ході проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт позивачем, яке мало місце 19.11.2021 згідно акту №318285 з приводу відсутності у водія при собі та не пред`явлення до перевірки посвідчення водія, суд зазначає наступне.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (ст.33 Закону №2344-Ш).

Згідно вимог ст.34 Закону №2344-Ш визначено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Приписами ст.49 згаданого Закону №2344-Ш установлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, з аналізу змісту наведених норм слідує, що під час здійснення вантажних перевезень, водій відповідного транспортного засобу, яким здійснюються вантажні перевезення, має обов`язок мати при собі та пред`являти, особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме: станом на момент перевірки 19.11.2021 водій транспортного засобу, що належить позивачеві, повинен був мати при собі та надати до перевірки посвідчення водія відповідної категорії.

Так, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи документів та уже зазначалося вище, 19.11.2021 року посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів на автодорозі М-01 Київ-Знам`янка відповідно до направлення на перевірку № 009982 від 15.11.2021 року - було здійснено перевірку транспортного засобу - марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом Бодекс, номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу, відповідно, під керуванням водія ОСОБА_1 у ході якої встановлено, що позивачем здійснюються перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: посвідчення водія, що є порушенням ст.48 Закону №2344-Ш та підтверджується змістом акту від 19.11.2021 №318285.

Наведений вище і проаналізований судом акт перевірки від 19.11.2021 №318285 є носієм доказової бази щодо предмета доказування, оскільки містить інформацію щодо предмету спору, а відповідно, є носієм доказової інформації щодо встановлених обставин з приводу відсутності у водія на місці події (зупинки) 19.11.2021 посвідчення водія у розумінні ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім цього, факт відсутності у водія при собі та не пред`явлення до перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки посвідчення водія на місці події (зупинки) 19.11.2021 транспортного засобу підтверджується і тим, що у графі акту перевірки №318285 «водій» зазначено: «Козак», а у графі акту - «документ, що посвідчує особу водія» (у якому повинно бути зазначено назва, серія, номер, ким і коли виданий) посадовими особами відповідача зазначено: «не надав» та, відповідно, зазначене вказує на те, що водій не пред`явив до перевірки посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 .

Отже, аргументи позивача, викладені у позові про те, що під час здійснення перевірки водієм позивача ОСОБА_1 на вимогу працівників Укртрансбезпеки у Кіровоградській області були пред`явлені всі необхідні документи в тому числі: посвідчення водія ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження.

Тому, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини підтверджують факт відсутності при собі у водія ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу на місці події 19.11.2021 та не пред`явлення до перевірки уповноваженим особам посвідчення водія, що є порушенням вимог ст.48 Закону №2344-Ш.

Встановлені судом обставини позивачем не спростовані жодними та належними доказами, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 як у водія при собі та пред`явлення уповноваженим особам відповідача до перевірки посвідчення водія станом на момент проведення рейдової перевірки.

Разом з тим, як уже зазначалося вище, наявність вищезазначених документів на час зупинки транспортного засобу (на момент проведення рейдової перевірки 19.11.2021) та пред`явлення їх до перевірки уповноваженим особам відповідача, є обов`язком перевізника та водія, виходячи з вимог ст. 48 Закону №2344-Ш.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених правових норм викладено і у постанові Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі №820/4624/17, які є обов`язковими для застосування адміністративним судом згідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог абз. 3 частини 1 ст. 60 Закону №2344-Ш передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, (у даному випадку відсутність у водія посвідчення водія), застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, 17000 грн.

Таким чином, за умови встановлення судом факту відсутності документів під час проведення рейдової перевірки 19.11.2021, зокрема, відсутність у водія ОСОБА_1 та не пред`явлення до перевірки посвідчення водія, що є порушенням позивачем вимог ст.48 Закону №2344-Ш, суд приходить до висновку, що до суб`єктів господарювання (перевізників), які здійснюють такі перевезення, застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а відповідно, застосування до позивача (як перевізника) за наведене порушення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. на підставі абз.3 частини 1 статті 60 Закону №2344-Ш є правомірним.

Щодо відсутності при собі у водія ОСОБА_1 протоколу перевірки технічного стану транспортних засобів та не пред`явлення їх до перевірки уповноваженим особам на місці рейдової перевірки 19.11.2021, чим порушено вимоги ст.48 Закону №2344-Ш, суд виходить з такого.

Як вже зазначалося судом вище, статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Однак, перелік документів, визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, не є вичерпним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 року по справі №820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлено, що технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про автомобільний транспорт» контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України "Про дорожній рух" в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України. У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Отже, із аналізу наведених норм законодавства слідує, що порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить, зокрема, для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тони, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №137 від 30 січня 2012 року, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок №137) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку №137 визначено, що періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тони, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.

Пунктом 18 Порядку №137 встановлено, що, перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки. У разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану.

Отже, виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що в контексті статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» протокол перевірки технічного стану є іншим документом, передбаченим законодавством, а саме: Порядком №137, відповідно, такий документ (протокол перевірки технічного стану транспортного засобу) повинен бути пред`явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Так, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи копій документів, 19.11.2021 на місці зупинки вищенаведеного ТЗ у водія Козака В.Л. був відсутній протокол технічного стану ТЗ, про що свідчить зміст копії акту перевірки від 19.11.2021 №318285.

У позовній заяві позивач зазначив, під час здійснення перевірки водієм позивача ОСОБА_1 на вимогу працівників Укртрансбезпеки у Кіровоградській області були пред`явлені всі необхідні документи в тому числі: посвідчення водія ОСОБА_1 , протокол перевірки технічного стану на автомобіль ДАФ НОМЕР_1 , протокол перевірки технічного стану на БОДЕКС НОМЕР_2 .

Проте, доказів такого пред`явлення суду не надано.

Крім того, зауважень до Акту перевірки водій не зазначив, а лише відмовився від його підпису. Також, доказів оскарження зазначеного Акту суду не надано.

Суд виходить із того, що наведені вище приписи Порядку №137 та ст. 48 Закону №2344-ІІІ покладають на автомобільних перевізників, водіїв обов`язок мати при собі і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до яких, зокрема віднесені протоколи перевірки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

За викладених обставин та враховуючи, що судом встановлено порушення позивачем, як автомобільним перевізником, законодавства про автомобільний транспорт, яке полягає у відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 Закону №2344-Ш (протоколів перевірки технічного стану ТЗ), суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. за порушення позивачем законодавства про транспорт на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344 за оспорюваною постановою №326551 від 11.01.2022 року.

Стосовно позовних вимог позивача в частині не дотримання відповідачем процедури розгляду справи (не повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду, та як наслідок, порушення права позивача та участь у розгляді справи), встановленої п.26 Порядку №1567, відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно до вимог п.26 наведеного Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсилається на офіційну електронну адресу (за наявності).

Зі змісту п.27 Порядку №1567 слідує, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

Так, судом із матеріалів справи встановлено, що Повідомленням від 22.12.2021 № 107586/19.1/24-21, яке було направлено позивачу рекомендованим листом із штрихкодовим ідентифікатором № 0308301245372, було викликано його для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 11.01.2022. Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» повідомлення було отримано 28.12.2021 року.

Тобто, із наведеного слідує, що відповідач свій обов`язок повідомити позивача про час і місце розгляду справи, виконав.

А отже, порушення відповідачем вимог п.9 ч.2 ст.2 КАС України стосовно позивача відсутні.

При цьому слід зазначити, що обов`язок відповідача повідомити суб`єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.

Аналогічна правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі №809/1198/17 та від 13.06.2018р. у справі №820/6755/16, яка застосовується судом у даних подібних правовідносинах у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 01.03.2018р. у справі №820/4810/17 викладено висновок про те, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу при розгляді даної справи не позбавляє особу права спростувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оспорюваного рішення, які б вплинули на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності судом не встановлено, а позивачем не доведено, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування у суду відсутні.

Суд не приймає доводи позивача про те, що згідно наданих пояснень водія позивача ОСОБА_1 на ім`я директора позивача, жодного Акту про порушення, в тому числі Акт під № 318285 працівниками Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області при ньому не складалися. Крім того, в Акті під №318285 у графі пояснення водія про причини порушень зазначено: «Ознайомлений». Вказаний запис виконаний посадовими особами, які склали Акт під № 318285 та не може свідчити про те, що зміст порушень, які викладені в Акті під № 318285 доведено до водія позивача, оскільки вказані доводи є лише припущеннями позивача, жодними доказами не підтверджені.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

За п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на вищенаведене, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відсутність з боку відповідача витрат із залучення свідків та проведення експертиз, судові витрати у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України з позивача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спешл Майнінг Солюшнз» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №326551 від 11.01.2022 року відмовити повністю.

Судове рішення складене 13 травня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко