Герб України

Ухвала від 12.05.2025 по справі 380/9223/25

Миколаївський районний суд львівської області

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

12 травня 2025 рокусправа № 380/9223/25

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Крутько О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Покровської міської ради Дніпропетровської області, начальника юридичного відділу Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області Хоміка Олексія Васильовича, заступника міського голови м. Покров Маглиша Андрія Сергійовича про визнання протиправними дій, визнання незаконними довіреностей, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Покровської міської ради Дніпропетровської області, начальника юридичного відділу Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області Хоміка Олексія Васильовича, заступника міського голови м. Покров Маглиша Андрія Сергійовича, у якій позивач просить: визнати дії Покровської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 34081234, в особі міського голови Олександра Миколайовича Шаповала протиправними; визнати довіреності на представництво виборного колективного органу Покровської міської ради в судах України, видані головною посадовою особою міським головою О.Шаповалом на здійснення повноважень, незаконними; стягнути з міського голови м.Покров Дніпропетровської області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно шкоду завдану ОСОБА_5 в сумі 100000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що до матеріалів справ № 380/1659/25, № 380/15916/22 та № 380/20557/23, участь у яких приймає Покровська міська рада Дніпропетровської області, долучені неналежні документи на підтвердження повноважень представників відповідача. Представники відповідача О.Хомік та А.Маглиш, які приймали участь у справі, не є адвокатами та не мають належних повноважень на представництво. Позивач стверджує, що видана довіреність у порядку передоручення від 07.04.2023 не відповідає вимогам діючого законодавства та постановлена з порушенням вимог ст.245 ЦКУ та ч.2 ст.19 Конституції України. Позивач зазначає, що міський голова О. Шаповал не наділений радою та діючим законодавством правом вчиняти нотаріальні дії.

Згідно з ч. 1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) указав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом другим частини першої статті 4 КАС України визначено поняття публічно-правового спору - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Суб`єктний склад та участь суб`єкта владних повноважень сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить будь-який спір за його участю до справи адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Частиною 5 статті 242 КАС України та частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 2 червня 2016 року передбачено обов`язковість врахування іншими судами при застосуванні певних норм права висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень".

Натомість у постанові від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень

Водночас, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частиною п`ятою статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зроблено висновок про те, що за правовою природою представництво у суді є правовідношеннями, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені в абзаці п`ятому п.5 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, виходячи з положень цивільного законодавства, заінтересованою особою, яка наділена правом оспорювати правочин, що укладений без її участі між іншими особами, є та особа права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав.

Позивач оспорює у цій справі дії відповідачів, що пов`язані з представництвом Покровської міської ради Дніпропетровської області у розгляді справ № 380/1659/25, № 380/15916/22 та № 380/20557/23, вказує на відсутність у них належного документального підтвердження права на представництво інтересів зазначеного органу місцевого самоврядування, просить визнати довіреності на представництво Покровської міської ради в судах України, які видані міським головою О.Шаповалом на здійснення повноважень. незаконними.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

З оспорюваних довіреностей слідує, що вони за своїм змістом є волевиявленням відповідача 1, за якою довірені особи здійснюють представництво його інтересів в державних установах, зокрема судах.

Вказані довіреності не містить жодних положень щодо особи позивача та/або щодо належного йому майна (речей, майнових прав тощо).

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 205/1649/16-ц, у довіреності визначається повноваження представника в суді. Таким чином, перевірити повноваження представника сторони, а також законність документа, наданого на підставі таких повноважень, належить до обов`язку виключно суду, який розглядає справу, в якій така довіреність надана.

Суд констатує, що заявлений спір, хоч і заявлений до суб`єкта владних повноважень, не є публічно правовим спором, оскільки у спірних правовідносинах (щодо видачі довіреностей, дотримання їх форми та визначення повноважень за нею, щодо надання документів на представництво) позивач та відповідачі не перебувають у відносинах влади та підпорядкування.

Відтак, з огляду на наведені обставини, норми законодавства та предмет та підстави позову, суд доходить висновку, що на нього не розповсюджується юрисдикція адміністративних судів.

Згідно частини 5 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки публічно-правовий спір між сторонами відсутній, тому похідні вимоги про стягнення моральної шкоди також не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки цей позов не підсудний Львівському окружному адміністративному суду, його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради Дніпропетровської області, начальника юридичного відділу Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області Хоміка Олексія Васильовича, заступника міського голови м. Покров Маглиша Андрія Сергійовича про визнання протиправними дій, визнання незаконними довіреностей, стягнення моральної шкоди.

Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 12.05.2025.

СуддяКрутько Олена Василівна

СудМиколаївський районний суд Львівської області
Дата ухвалення рішення12.05.2025
Оприлюднено15.05.2025
Номер документу127301708
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів

Судовий реєстр по справі —380/9223/25

Ухвала від 12.05.2025

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Крутько Олена Василівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні