Рішення

від 12.05.2025 по справі 380/23437/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2025 рокусправа № 380/23437/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ»

до Львівської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» звернулось з позовом до Львівської митниці, у якому з врахуванням зміни предмету позову заявлено позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення щодо відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні транспортного засобу №UA209260/2024/000031; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000731/3 від 09.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом або уповноваженою ним особою не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, подав відзив на позовну заяву, у якому вказує, що під час митного оформлення товару згідно досліджуваної митної декларації Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, яке прийнято за результатами розгляду скарги позивача, зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності. У рішенні про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Відповідач стверджує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Між НК EASTERN DYNAMICS LIMITED (CR №3169594, зареєстроване та діюче на підставі законодавства Гонконгу (спеціальний адміністративний район Китайської Народної Республіки, далі за текстом «Продавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» («Покупець») укладено Контракт № UAI20220920 від відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю нові та вживані транспортні засоби, далі по тексту «Товар» або «автомобілі», а Покупець прийняти та сплатити Товар згідно номенклатури, в кількості та по цінам, вказаних у Специфікаціях до цього Контракту, які є його невід`ємними частинами.

Положеннями п. 4.1. Договору закріплено, що товар, його номенклатура, кількість, ціна та інші дані про Товар зазначаються Сторонами у специфікаціях до Контракту.

Відповідно до пункту 2.1 ціни визначаються в доларах США (USD).

29.08.2024 року між Сторонами укладено Специфікацію №61 відповідно до якого Продавець продав, а Покупець купив автомобіль Toyota Corolla (Levin) LVGB1B0E7RG727439, 2024 року, White color (білого кольору) за ціною 13.400$ (тринадцять тисяч чотириста доларів США) та автомобіль Toyota Corolla (Levin) LVGB4B9E6LG043001, 2020 року, White color (білого кольору), за ціною 7,700$ (сім тисяч сімсот доларів США).

29 серпня 2024 року виставлено Інвойс DFDL-UAI-20240929062, згідно з яким вартість товару, а саме двох автомобілів Toyota Corolla (Levin) 2020 та 2024 року, складає 21 100 доларів США.

Також, 29 серпня 2024 року позивачу виставлено Інвойс DFDL-UAI-20240929062-1, згідно з яким вартість товару, а саме автомобіля Toyota Corolla (Levin) 2024 LVGB1B0E7RG727439, складає 11 700 доларів США, послуги з доставки - 1 700 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення товарів декларантом позивача подано митну декларацію № 24UA209260002064U3 від 09.09.2024, в якою митна вартість товару була визначена за ціною рахунка-фактури (інвойсу) та вартістю доставки.

До митного органу надано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice); коносамент (Bill of lading); автотранспортна накладна (Road consignment note); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; банківський платіжний документ, що стосується товару; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); договір про надання послуг митного брокера; договір (контракт) про перевезення; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом; інші документи.

За результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив у митному оформленні (випуску) автомобіля Toyota Corolla (Levin) LVGB1B0E7RG727439, 2024 року, White color (білого кольору) за ціною 13.400$ (тринадцять тисяч чотириста доларів США), оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209260/2024/000031 та рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/000555/2 від 18.09.2024.

Не погодившись з цим рішенням позивач звернувся зі скаргою до Державної митної служби України.

05 грудня 2024 року Державною митною службою України прийнято рішення за результатами розгляду скарги ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ», яким рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000555/2 від 18.09.2024 скасовано.

Враховуючи вказане рішення ДМС України Львівською митницею ухвалено нове рішення про коригування митної вартості товарів від 09 грудня 2024 року №UA209000/2024/000731/3, яке згідно заяви про зміну предмета позову оскаржується у цій справі.

Рішення про коригування митної вартості товарів від 09 грудня 2024 року №UA209000/2024/000731/3 мотивовано наступним: «…Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне:

Згідно із заявленими у графі 31 ЕМД від 09.09.2024 № 24UA209260002064U2 відомостями легкові автомобілі мають стан «бувші у використанні», що суперечить пункту 2 Специфікації (продавець гарантує та зобов`язується поставити покупцю товар - нові автомобілі з урахуванням положень пункту 1.2 Контракту. Усі гарантії щодо якості товару, зазначені в розділі 5 Контракту, застосовуються до цього товару в повному обсязі (пункт 2 Специфікації). Відповідно до пунктів 1.2 та 5 Контракту стан автомобілів визначається їх пробігом. Однак така інформація відсутня в товаросупровідних документах. Документи, визначені пунктом 4.3 Контракту, зокрема сертифікат походження, сертифікат заводу виробника, специфікація на товар та технічна специфікація (комплектація) до митного оформлення декларантом не надавались.

Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товари, декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05.09.2024 № 441, яка не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Крім того, банківські реквізити продавця, зазначені в платіжній інструкції в іноземній валюті від 05.09.2024 № 441, не відповідають реквізитам для оплати за товари, передбачених пунктом 13 Контракту. Однак, документів, які підтверджують зміну банківських реквізитів продавця відповідно до вимог пункту 12.1 Контракту, декларантом не надано.

Відповідно до пунктів 3 та 5 Специфікації, до митного оформлення не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари.

Пунктом 4 Специфікації передбачені умови поставки CFR Gdansk, згідно з якими відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. З огляду на маршрут транспортування товару (Hong Kong - Gdansk - Україна) при умовах поставки CFR Gdansk експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товарів в порту Gdansk. Разом з тим, згідно з графою 21 декларації митної вартості до ЕМД від 09.09.2024 № 24UA209260002064U2 декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язану з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. При цьому, інформація про вартість таких витрат відсутня у поданих декларантом документах.

Доставка товару здійснювалась на підставі Договору-заявки, укладеному між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - перевізник) та ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» (далі замовник), пунктами 1.3 та 1.5 якого визначено, що дана заявка підписана у двох примірниках та набирає чинності з дати її підписання. Однак підписи та печатки перевізника та замовника в даному Договорі-заявці відсутні, що свідчить про її нечинність.

Наданий рахунок-фактура 01/09 від 06.09.2024 не може слугувати підтвердженням транспортних витрат, оскільки не містить інформації щодо умов платежу та відомостей, які дають можливість встановити належність послуг до товарів. Разом з тим, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до рахунку-фактури, на розгляд не надано.

Відповідно до положень міжнародного законодавства коносамент - це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення, підтверджує укладання договору перевезення, підписується капітаном судна або іншими представниками, що підтверджує факт передачі вантажу для перевезення. Таким чином, поданий до митного оформлення коносамент від 10.06.2024 № AMS280840 (ООLU2149280840) без підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може підтверджувати факт прийняття оцінюваних товарів до перевезення. Водночас, у даному коносаменті вантажоотримувачем товарів зазначена компанія CARGO PRESTIGE, що суперечить відомостям, заявленим у графі 8 (вантажоотримувач) ЕМД від 09.09.2024 24UА209260002064U2.

Відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», коду документа 9610 відповідає найменування «копія митної декларації країни відправлення». Проте у ЕМД від 09.09.2024 №24UA209260002064U2 під кодом 9610 декларантом внесені відомості про експортну ліцензію Китайської Народної Республіки від 28.05.2024 № 24-19-615064, яка дає лише дозвіл на експорт та не засвідчує факт його здійснення.

Пунктом 12.1 контракту UA120220920 від 20.09.2020 передбачено, що доповнення до контракту підписуються уповноваженими особами обох сторін. Згідно умов контракту UAI20220920 з сторони покупця уповноваженою особою виступає ОСОБА_2 , з сторони продавця уповноважені особи не визначені ні контрактом, ні додатковою угодою. Підписи Продавця в контракті і додатковій угоді є відмінними один від одного.

Таким чином, митницею встановлено відсутність належним чином оформлених транспортних документів та документів, що містять відомості про транспортні витрати. Відповідно до ч. З ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана…

Митна вартість, визначена декларантом за основним методом, не може бути визнана відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (транспортні документи, документи що містять відомості про транспортні витрати, платіжні доку менти). Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) та 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про Ідентичні та подібні товари; методи 2в (ст. 62 МКУ) та 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності належних даних для розрахунку. Використано метод 2ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна вартість за МД від 20.08.2024 р. за №24UA209260001352U9, де рівень митної вартості становить 15 000 дол. США/од Коригування на комерційні рівні, розмір партії, умови поставки не здійснювалося».

Не погодившись з цим рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 Верховний Суд висловив наступну правову позицію: «…Митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598)…

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу… Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами».

Суд встановив, що для здійснення митного оформлення товару декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209260002064U3 від 09.09.2024 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митної декларації надано документи згідно переліку, який наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митну вартість товару згідно з поданих митної декларації визначено за першим методом - за ціною договору.

Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Відповідач не погодився з задекларованою митною вартістю товару та здійснив коригування, застосувавши 6 (резервний) метод.

В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач вказує, що згідно із заявленими у графі 31 ЕМД від 09.09.2024 № 24UA209260002064U2 відомостями легкові автомобілі мають стан «бувші у використанні», що суперечить пункту 2 Специфікації (продавець гарантує та зобов`язується поставити покупцю товар - нові автомобілі з урахуванням положень пункту 1.2 Контракту. Усі гарантії щодо якості товару, зазначені в розділі 5 Контракту, застосовуються до цього товару в повному обсязі (пункт 2 Специфікації)). Відповідно до пунктів 1.2 та 5 Контракту стан автомобілів визначається їх пробігом. Однак, така інформація відсутня в товаросупровідних документах. Документи, визначені пунктом 4.3 Контракту, зокрема сертифікат походження, сертифікат заводу виробника, специфікація на товар та технічна специфікація (комплектація) до митного оформлення декларантом не надавались.

Щодо зазначених аргументів відповідача суд зазначає наступне.

Між позивачем (покупець) та HK EASTERN DYNAMICS LIMITED (продавець) було укладено контракт №UA120220920 від 20.09.2022.

Згідно з пунктом 1.2 контракту товар вважається новим, якщо він має пробіг від 0 до 300 км і не має слідів експлуатації. В інших випадках товар є таким, що був в експлуатації.

Суд звертає увагу, що згідно митної декларації було заявлено до митного оформлення автомобіль легковий, призначеним головним чином для перевезення людей, бувший у використанні: марка: TOYOTA, модель: COROLLA (LEVIN), номер кузова: НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2024, модельний рік виготовлення 2024, робочий об`єм циліндрів двигуна: 1798 см3, тип двигуна: бензин/гібрид, номер двигуна невизначений, загальна кількість місць - 5, включаючи водія.

Окрім того, у ліцензії на експорт КНР вказано стан вищезазначеного товару: вживаний.

Також до митного оформлення було надано Висновок № 09/09/2024-4V експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 09.09.2024, згідно якого придбаний автомобіль був в експлуатації 1 рік та визначені фактори, які впливають на процент зниження його вартості. Також долучені матеріали фотофіксації.

Отже, до митного оформлення надані документи на підтвердження того, що транспортний засіб, заявлений до митного оформлення є таким, що був у використанні. Таку інформацію відповідач міг перевірити безпосередньо при ввезенні вищевказаного товару.

Також в оскаржуваному рішенні митний орган наводить зауваження до поданих розрахункових документів. Так, у рішенні зазначено, що декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05.09.2024 № 441, яка не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Крім того, банківські реквізити продавця, зазначені в платіжній інструкції в іноземній валюті від 05.09.2024 № 441, не відповідають реквізитам для оплати за товари, передбачених пунктом 13 Контракту. Однак, документів, які підтверджують зміну банківських реквізитів продавця відповідно до вимог пункту 12.1 Контракту, декларантом не надано.

На такі доводи відповідача суд вказує, що вартість товару, сплачена відповідно до згаданої платіжної інструкції, у повній мірі відповідає вартості зазначеній в інших наданих контролюючому органу документах, що ним не заперечується.

Більше того, позивачем надано додаткову угоду №7 від 20.09.2022 року до контракту, в якій передбачена зміна банківських реквізитів.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості вказує, що згідно з графою 21 декларації митної вартості до ЕМД від 09.09.2024 № 24UA209260002064U2 декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язану з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. При цьому, інформація про вартість таких витрат відсутня у поданих декларантом документах.

Щодо наведених аргументів відповідача суд приймає до уваги, що в матеріалах справи наявна морська накладна AGN Leanway international logistics co. ltd, з якої вбачається, що спосіб доставки товару door to door (адресна доставка). Зазначене означає, що відповідальним за транспортний процес є експедитор. Він забирає товар від дверей або в приміщенні продавця/експортера і доставляє його до дверей або в приміщення покупця/імпортера. Іншими словами, у даному випадку саме експедитор був відповідальний за навантаження, вивантаження та обробку товару. Як наслідок, вартість згаданих складових була включена у вартість послуг експедитора.

В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач зазначає наступне: «Доставка товару здійснювалась на підставі Договору-заявки, укладеному між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - перевізник) та ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» (далі-замовник), пунктами 1.3 та 1.5 якого визначено, що дана заявка підписана у двох примірниках та набирає чинності з дати її підписання. Однак підписи та печатки перевізника та замовника в даному Договорі-заявці відсутні, що свідчить про її нечинність. Наданий рахунок-фактура 01/09 від 06.09.2024 не може слугувати підтвердженням транспортних витрат, оскільки не містить інформації щодо умов платежу та відомостей, які дають можливість встановити належність послуг до товарів. Разом з тим, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до рахунку-фактури, на розгляд не надано».

Суд зауважує, що окрім згаданого відповідачем рахунку-фактури №01/09 від 06.09.2024 позивачем було надано також договір-заявку на перевезення №0309 від 03.09.2024 року (а.с. 154), з якої вбачаються умови платежу та відомості, які дають можливість встановити належність послуг, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , з перевезення до імпортованих позивачем автомобілів.

Також митний орган звернув увагу, що поданий до митного оформлення коносамент від 10.06.2024 № AMS280840 (ООLU2149280840) не містить підпису капітана судна або іншого представника перевізника, тому не може підтверджувати факт прийняття оцінюваних товарів до перевезення. У даному коносаменті вантажоотримувачем товарів зазначена компанія CARGO PRESTIGE, що суперечить відомостям, заявленим у графі 8 (вантажоотримувач) ЕМД від 09.09.2024 24UА209260002064U2.

Щодо таких доводів суб`єкта владних повноважень, суд вказує, що за досліджуваною поставкою автомобілі були передані морському перевізнику Cargo prestige. Натомість, Cargo prestige передав вказані авто перевізнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , який уже надав транспортно-експедиційні послуги Gdansk Львів. В електронній митній декларації, поданій позивачем, зазначено його як кінцевого отримувача імпортованих автомобілів. Суд зазначає, що відсутність на коносаменті підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може вплинути на можливість визначення митної вартості імпортованого декларантом товару.

Щодо твердження відповідача про те, що у ЕМД від 09.09.2024 №24UA209260002064U2 під кодом 9610 декларантом внесені відомості про експортну ліцензію Китайської Народної Республіки від 28.05.2024 № 24-19-615064, яка дає лише дозвіл на експорт та не засвідчує факт його здійснення, то суд бере до уваги, що інші долучені до митної декларації документи підтверджують факт здійснення продавцем експорту згаданого товару.

В оскаржуваному рішенні відповідач наводить також наступні аргументи: «Пунктом 12.1 контракту UA120220920 від 20.09.2020 передбачено, що доповнення до контракту підписуються уповноваженими особами обох сторін. Згідно умов контракту UAI20220920 з сторони покупця уповноваженою особою виступає ОСОБА_2 , з сторони продавця уповноважені особи не визначені ні контрактом, ні додатковою угодою. Підписи Продавця в контракті і додатковій угоді є відмінними один від одного.

Суд враховує пояснення позивача про те, що для більш зручнішого для обох сторін співробітництва особа підписанта з боку продавця не зазначалась у контракті. Особа, яка має повноваження на підписання документів наділяється такими повноваженнями у відповідності до вимог законодавства КНР. Зазначена обставина пояснює відсутність уповноважених осіб продавця товару ні в контракті, ні в додатковій угоді.

Суд звертає увагу, що усі зазначені в оскаржуваному рішенні зауваження митного органу до документів позивача носять формальний характер, не конкретизовані, не наведено висновки органу митного контролю з приводу виявлення таких розбіжностей та не зазначено, що ці розбіжності свідчать про неправильне визначення позивачем митної вартості товару.

Суд зазначає, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах та обставинах.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року зазначив, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, надавши обґрунтування своїх рішень.

В оскаржуваному рішенні відповідача не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

Суд встановив, що позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та безпідставно оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Окрім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 20.07.2023 у справі № 640/22572/20.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17, від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17, від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 20.07.2023 у справі № 640/22572/20.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при їх прийнятті суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За наведених доводів, позовні вимоги слід задовольнити, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати зі справи судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 04.11.2024 року, акт надання правових послуг від 04.11.2024 року, рахунок-фактуру № 1 від 04.11.2024 року.

При цьому, він просить стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що у даному випадку заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209260/2024/000031.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000731/3 від 09.12.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" (адреса: м.Дніпро, вул.6-и Стрілецької дивізії, 9, офіс 1, код ЄДРПОУ 39274508) сплаченого судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" (адреса: м.Дніпро, вул.6-и Стрілецької дивізії, 9, офіс 1, код ЄДРПОУ 39274508) 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.05.2025.

СуддяКрутько Олена Василівна