Рішення

від 13.05.2025 по справі 520/24771/24

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2025 р. № 520/24771/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 43974281, вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036) до Вінницької митниці (код ЄДРПОУ 43997544, вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, 21034) про визнання протиправними та скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000028/2 від 08.07.2024 року та картку відмови № UA401060/2024/000103 від 08.07.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000048/2 від 22.08.2024 року та картку відмови № UA401060/2024/000146 від 22.08.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000049/2 від 22.08.2024 року та картку відмови № UA401060/2024/000147 від 22.08.2024 року.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є протиправними.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 21 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРІЗОН ТРЕЙД» (Покупець) та RAJHANS TRADING FZCO (Продавець) укладено контракт №RTF20230221.

08.07.2024 року позивачем було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №24UA401060010426U8 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 38 891,23 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № RTF/FRZ240412 від 12.04.2024 року; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RTF/FRZ240412 від 12.04.2024 року; Коносамент (Bill of lading) № 143453503960 від 19.04.2024 року; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 1533 від 01.07.2024 року; Декларація (Dispatch note model T1) № 24ROCT1900T11325M7 від 25.06.2024 року; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RTF/FRZ240412 від 12.04.2024 року; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-12/07-2024 від 04.07.2024 року; Розрахунок ціни (калькуляція) № RTF/FRZ240412 від 12.04.2024 року (з перекладом); Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.04.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.06.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 19.04.2024 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №RTF20230221 від 21.02.2023 року; Договір про надання послуг по декларуванню товарів № 11/01-22/1 від 11.01.2022 року; Видаткова накладна № RTF/FRZ240412 від 12.04.2024 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № RTF/FRZ240412 від 12.04.2024 року (з перекладом); Комерційна пропозиція №RAJHANS20230214 від 14.02.2023 року (з перекладом); Лист №0624/07-1 від 07.06.2024 року з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що страховка не здійснювалася; Лист №0624/07-2 від 07.06.2024 року з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту; Лист №RTF/FRZ240412/1 від 12.04.2024 року з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240412/2 від 12.04.2024 року з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240412/3 від 12.04.2024 року з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240412/4 від 12.04.2024 року з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240412/5 від 12.04.2024 року з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Прейскурант (прайс-лист) №RAJHANS20240227/03 від 27.02.2024 року (з перекладом); Якісний опис №RTF/FRZ240412 від 12.04.2024 року (з перекладом).

08.07.2024 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000028/2, а також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000103 від 08.07.2024 року.

Також, 22.08.2024 року позивачем було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №24UA401060012464U5 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 42 093,50 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № RTF/FRZ240607 від 07.06.2024 року; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RTF/FRZ240607 від 07.06.2024 року; Коносамент (Bill of lading) № 143471780881 від 14.06.2024 року; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 1016 від 14.08.2024 року; Декларація (Dispatch note model T1) № 24PL322080NS6WENK6 від 13.08.2024 року; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RTF/FRZ240607 від 07.06.2024 року; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-50/08-2024 від 20.08.2024 року; Розрахунок ціни (калькуляція) № RTF/FRZ240607 від 07.06.2024 року (з перекладом); Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF20230221 від 21.02.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.04.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.06.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 14.06.2024 року; Договір про надання послуг по декларуванню товарів № 11/01-22/1 від 11.01.2022; Видаткова накладна № RTF/FRZ240607 від 07.06.2024 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № RTF/FRZ240607 від 07.06.2024 року (з перекладом); Комерційна пропозиція №RAJHANS20230214 від 14.02.2023 року (з перекладом); Лист №0724/31-1 від 31.07.2024 року з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що страховка не здійснювалася; Лист №0724/31-2 від 31.07.2024 року з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту; Лист №RTF/FRZ240607/1 від 07.06.2024 року з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240607/2 від 07.06.2024 року з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240607/3 від 07.06.2024 року з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240607/4 від 07.06.2024 року з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240607/5 від 07.06.2024 року з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Прейскурант (прайс-лист) №RAJHANS20240417/27 від 17.04.2024 року (з перекладом); Якісний опис №RTF/FRZ240607 від 07.06.2024 року (з перекладом).

22.08.2024 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000048/2, а також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000146 від 22.08.2024 року.

Крім того, 22.08.2024 року позивачем було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №24UA401060012466U3 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 33 487,56 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № RTF/FRZ240612 від 12.06.2024 року; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RTF/FRZ240612 від 12.06.2024 року; Коносамент (Bill of lading) № 143454742038 від 18.06.2024 року; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 8249 від 19.08.2024 року; Декларація (Dispatch note model T1) № 24PL322080NS6WP1A2 від 16.08.2024 року; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RTF/FRZ240612 від 12.06.2024 року; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-53/08-2024 від 21.08.2024 року; Розрахунок ціни (калькуляція) № RTF/FRZ240612 від 12.06.2024 року (з перекладом); Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF20230221 від 21.02.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.04.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.06.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 18.06.2024 року; Договір про надання послуг по декларуванню товарів № 11/01-22/1 від 11.01.2022 року; видаткова накладна № RTF/FRZ240612 від 12.06.2024 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № RTF/FRZ240612 від 12.06.2024 року (з перекладом); Комерційна пропозиція №RAJHANS20230214 від 14.02.2023 року (з перекладом); Лист №0824/09-1 від 09.08.2024 року з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що страховка не здійснювалася; Лист №0824/19-1 від 19.08.2024 року з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту; Лист №RTF/FRZ240612/1 від 12.06.2024 року з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240612/2 від 12.06.2024 року з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240612/3 від 12.06.2024 року з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240612/4 від 12.06.2024 року з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист №RTF/FRZ240612/5 від 12.06.2024 року з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Прейскурант (прайс-лист) №RAJHANS20240422/03 від 22.04.2024 року (з перекладом); Якісний опис №RTF/FRZ240612 від 12.06.2024 року (з перекладом).

22.08.2024 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000049/2, а також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000147 від 22.08.2024 року.

Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган має право упевнитися в достовірності та точності будь-якої заяви, документа, рахунку поданих для цілей визначення митної вартості.

Так, відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Аналогічний правовий висновок зазначено Верховним Судом в постанові від 15 серпня 2019 року по справі №826/19400/15.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вінницькою митницею було направлено до позивача запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Позивач листами від 08.07.2024, 22.08.2024, 22.08.2024 повідомив митний орган, що всі необхідні та наявні у ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» документи надано та вже знаходяться у митному органі.

У спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000028/2 від 08.07.2024 року, № UA401060/2024/000048/2 від22.08.2024 року, № UA401060/2024/000049/2 від 22.08.2024 року митним органом зазначено про наявність рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству.

Суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Доводи митниці про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки позивачем був поданий пакет документів, яким підтверджено правильність визначення митної вартості.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 (адміністративне провадження №К/9901/8839/19).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару».

Крім того, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказані висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а.

З матеріалів справи встановлено, що спірне рішення № UA401060/2024/000028/2 від 08.07.2024 року містить посилання відповідача на те, що декларантом не надана митна декларація країни відправлення.

Натомість, матеріали справи не місять доказів на підтвердження того, що митним органом здійснювався запит про надання позивачем митної декларації країни відправлення.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення.

Таким чином, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися відповідачу у випадку, передбаченому ч. 3 ст.53 МК України за її наявності.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, позивачем до контролюючого органу одночасно з митною декларацією №24UA401060010426U8 від 08.07.2024 року надано декларацію на підтвердження експорту товарів №24ROCT1900T11325M7 від 25.06.2024 року, на яку відповідач посилається у спірній картці відмови № UA401060/2024/000103 від 08.07.2024 року.

З огляду на викладене, твердження відповідача про ненадання вказаного документу позивачем не узгоджується із дійсними обставинами справи та не може бути визнано обґрунтованим.

Також, спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000028/2 від 08.07.2024 року містить посилання на відсутності відображення дійсної вартості товару.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем одночасно з Митними деклараціями контролюючому органу надано прайс-листи №RAJHANS20240227/03 від 27.02.2024 року, №RAJHANS20240417/27 від 17.04.2024 року, №RAJHANS20240422/03 від 22.04.2024 року. Разом з тим, чинним законодавством не встановлені вимоги до форми та змісту таких документів, як прайслист.

Верховним Судом у постанові від 08.12.2022 року у справі № 420/2792/19 зроблено такий правовий висновок, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайслисті певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Таким чином, прайс-листи є документами довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання відповідача на недоліки наданих позивачем прайс-листі не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості.

Посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією, оскільки виданий особі, що жодним чином не фігурує ні в одному документі та відповідно до загальноприйнятої практики не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки дата його складання, або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, суди також обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Вказана правова позиція викладена у постанові 23 жовтня 2020 р. Верховного Суду у справі № 810/690/17.

Щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс лист) виробника товарів складений не для широкого осіб та не містить терміну дії, у зв`язку з чим витребував додаткові документи, суд зазначає, що термін дії прайс листа не є обов`язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі №460/2674/20.

Таким чином, прайс-лист є додатковим (не підтверджуючим митну вартість) документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Щодо посилання відповідача у спірному рішенні №UA401060/2024/000028/2 від 08.07.2024 на перевізні транспортні документи, суд зазначає наступне.

Пункт 6 ч. 2 ст. 53 МК України містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

З матеріалів справи судом встановлено, що витрати на транспортування були включені у вартість товару, що підтверджується, зокрема, але не виключно п. 3.1. ст. 3 Контракту №RTF20230221 від 21.02.2023 року, відповідно до якого Продавець зобов`язується доставити Товар Покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі.

У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RTF/FRZ240412 від 12.04.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2020: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця.

Враховуючи, що витрати на транспортування покладено на продавця, вимога митного органу щодо надання таких документів від покупця не може бути визнана обґрунтованою.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем до контролюючого органу надавалися автотранспортна накладна (CMR № 1533 від 01.07.2024 року), а також і коносамент № 143453503960 від 19.04.2024 року, в якому зазначено: «FREIGHT PREPAID» (ФРАХТ З ПЕРЕДОПЛАТОЮ), що підтверджує включення витрат на транспортування, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням, до ціни товарів.

Таким чином, вимога відповідача про надання транспортних/перевізних документів є необгрунтованою, оскільки з урахування умови поставки CPT всі витрати на транспортування вже включено у вартість товару, а тому ненадання відповідно нормам митного законодавства документів не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Вказана позиція, узгоджується із висновками Верховного Суду, зазначеному в постанові від 23.03.2020 року у справі № 804/4905/15.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч. 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а не перевіряється митним органом порядок формування ціни на товар продавцем.

Щодо посилань відповідача у спірному рішенні № UA401060/2024/000028/2 від 08.07.2024 року про відсутність умов оплати, суд зазначає, спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором, а відсутність цієї інформації в інвойсі сама собою, як окремий факт, не може свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки спосіб оплати обумовлено умовами відповідного договору, на який в інвойсі є посилання.

Так, умови оплати визначенні ст. 5 Контракту №RTF20230221 від 21.02.2023 року де встановлено, що Покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару або якщо інвойсом визначена передоплата, то протягом 90 днів від дати виставлення інвойсу.

Рахунком-фактурою (інвойсом) № RTF/FRZ240412 від 12.04.2024 року, №RTF/FRZ240607 від 07.06.2024 року, № RTF/FRZ240612 від 12.06.2024 року передоплату не визначено. Тобто сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються за умови, якщо рахунок сплачено.

Оскільки рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України у ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» відсутній обов`язок надання вказаних документів.

В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортовані товари.

Щодо посилання митниці на не зазначення в інвойсі способу оплати за товар, як на наявність розбіжностей в документах, то спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором, а відсутність цієї інформації в інвойсі сама собою, як окремий факт, не може свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки спосіб оплати обумовлено умовами відповідного договору, на який в інвойсі є посилання.

Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 08 липня 2022 року у справі № 815/1718/16.

Таким чином, висновок контролюючого органу про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, є безпідставним, оскільки частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання наведених документів за їх наявності.

Як зазначалося, укладений позивачем контракт передбачає післяоплату. Тобто, подати докази оплати на момент прийняття оскаржуваних рішень у позивача не було можливості, про що було зазначено відповідачу у відповідь на вимоги про надання документів.

Щодо посилання митного органу у спірних рішеннях №UA401060/2024/000028/2 від 08.07.2024 року, № UA401060/2024/000048/2 від22.08.2024 року, № UA401060/2024/000049/2 від 22.08.2024 року про проведення консультацій, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що під час проведення консультацій позивачем повідомлено відповідача про надання ним усіх необхідних та наявних документів, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так і додаткових документів за ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом.

Суд зазначає, що спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі №810/2875/16.

Відповідач у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів вказує, що декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано, однак відповідне посилання є безпідставним та хибним, оскільки декларантом обрано саме перший (основний) метод визначення митної вартості товару, а не резервний.

Так позивачем надано відповідачу всі необхідні та наявні документи для підтвердження митної вартості задекларованого товару саме за першим методом.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивачем до митного контролю надано документи, які є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає саме перший метод визначення митної вартості товару.

Спірні рішення відповідача не містять об`єктивного обґрунтування недостовірності заявленої позивачем вартості товарів, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, можливої відмінності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої позивачем, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Відповідно до частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13 січня 2022 року у справі №520/11061/2020 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосування другорядних методів.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння всіх характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Отже, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000028/2 від 08.07.2024 року та картка відмови № UA401060/2024/000103 від 08.07.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000048/2 від 22.08.2024 року та картка відмови № UA401060/2024/000146 від 22.08.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000049/2 від 22.08.2024 року та картка відмови № UA401060/2024/000147 від 22.08.2024 року, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач заявив три позовні вимоги немайнового характеру та вимоги майнового характеру, ціна позову склала 1344454,22 грн. Позивачем було додано до позовної заяви документ про сплату судового збору у сумі 29 250,81 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання позову до адміністративного суду немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, підлягає сплаті в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання позову до адміністративного суду майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, підлягає сплаті в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем було подано дану позовну заяву через систему "Електронний суд".

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в частині 23400,64 грн.

Крім того, позивач просив стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі 60 000,00 грн.

Відповідач просив відмовити в задоволенні вимог щодо правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору про надання правової допомоги від 27.08.2024 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРІЗОН ТРЕЙД» (Клієнт) та Адвокатським бюро Бідної Оксани Іванівни (Бюро).

Крім того, до суду надано копію платіжної інструкції № 3942601136 від 03.09.2024 року про оплату правової допомоги у сумі 60000 грн.

Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що понесені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 30000,00 грн.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 43974281, вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036) до Вінницької митниці (код ЄДРПОУ 43997544, вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, 21034) про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000028/2 від 08.07.2024 року та картку відмови № UA401060/2024/000103 від 08.07.2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000048/2 від 22.08.2024 року та картку відмови № UA401060/2024/000146 від 22.08.2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000049/2 від 22.08.2024 року та картку відмови № UA401060/2024/000147 від 22.08.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (код ЄДРПОУ 43997544, вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, 21034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 43974281, вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036) суму судового збору у розмірі 23400,64 грн. (двадцять три тисячі чотириста гривень 64 копійки) та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 травня 2025 року.

СуддяН.А. Полях