Постанова від 13.05.2025 по справі 160/24771/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/24771/24Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Щербака А.А., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Бурової А.Ю.

за участю:

представника відповідача: Пашко Є.О.,

представника позивача: Кисельова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровський окружного адміністративного суду від 26.11.2024, (суддя суду першої інстанції Врона О.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/24771/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.05.2024 року №0310572408, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2163649,03 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.05.2024 року №0310612408, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено зобов`язання з військового збору на загальну суму 180304,08 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.05.2024 року №0310682408, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 740929,01 грн.;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2024 №Ф-0310622408 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 208087,55 грн.;

визнати протиправним та скасувати рішення №0310642408 про застосування штрафних санкцій в зв`язку із донарахуванням боргу з ЄСВ на загальну суму 88664,41 грн.;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2024 року №Ф-0310812408 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 121,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на податкові повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу і рішення про застосування штрафних санкцій, як такі, що є неправомірними і не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі хибних, на думку позивача, висновків за результатами проведення перевірки.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 26.11.2024 адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.05.2024 року №0310572408, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2163649,03 грн. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.05.2024 року №0310612408, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено зобов`язання з військового збору на загальну суму 180304,08 грн. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.05.2024 року №0310682408, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 740929,01 грн. Визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2024 №Ф-0310622408 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 208087,55 грн. Визнав протиправним та скасував рішення №0310642408 про застосування штрафних санкцій в зв`язку із донарахуванням боргу з ЄСВ на загальну суму 88664,41 грн. Визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2024 року №Ф-0310812408 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 121,75 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарські відносини позивача з його контрагентами у періоді, що перевірявся, не підтверджені належними та допустимими доказами, аналіз податкових баз не підтверджує можливості проведення господарських операцій контрагентами позивача. Також, відповідач наголошує, що позивачем було здійснено господарські операції без зареєстрованих податкових накладних, а саме реєстрація ПН була зупинена і платником податку протягом 365 днів не вживалися заходи по її розблокуванню або отримане рішення про відмову в реєстрації ПН не оскаржене в адміністративному чи судовому порядку. Крім того, в ході перевірки встановлено порушення ведення позивачем книги доходів та витрат.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19.-1, пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп., у зв`язку з включенням до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2024 рік 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82, п. 69.35 ст. 69 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та п. 2 ч. 1 ст. 13, пп.9-23 п. 9 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.02.2024 №646-п, представниками Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2022 відповідно до затвердженого переліку питань для здійснення планової виїзної перевірки, наведеного у додатку 1 до акта та є його невід`ємною частиною.

За результатами перевірки було складено акт № 1000/04-36-24-08/ НОМЕР_1 від 12.04.2024 року, яким не підтверджено обґрунтованість формування позивачем власних показників податкової звітності у перевіряємому періоді, та встановлено наступні порушення:

-п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2018-2022 року в загальній сумі 2 143 452,24 грн.;

-п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 178 621,01 грн.;

-абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України №2464, в результаті чого єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 208 087,55 грн.;

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 14 978,86 грн., та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 607 722,07 грн., у тому числі : жовтень 2018 року 766,67 грн., березень 2019 року 13 679 грн., квітень 2019 року 5 742,67 грн., квітень 2020 110 688,99 грн., серпень 2020 190 170 грн., вересень 2020 950 грн., березень 2021 4 922,33 грн., червень 2021 230 879,68 грн., серпень 2021 10 136,60 грн., жовтень 2021 39 786,13 грн.;

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, через що ОСОБА_2 завищені податкові зобов`язання з податку на додану вартість по реалізації ТМЦ в адресу ТОВ СЕЛЕКТА АГРО та ТОВ СТАНДАРТ ТРЕЙДІНГ на загальну суму ПДВ 229 280 грн., та в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по фінансово-господарським операціям з ТОВ Транс-Колорит за квітень 2020 року на загальну суму ПДВ 212 316,14 грн.;

-п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в частині здійснення операцій без реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме реєстрації податкових накладних була зупинена і платником податків протягом 365 днів не вживались заходи по їх розблокуванню або отримане рішення про відмову в реєстрації ПН/РК не оскаржене в адміністративному/судовому порядку, обсяг постачання яких склав 2 080 644,9 грн., та сума ПДВ 416 132,99 грн.;

-п.57.1 ст.57, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати орендної плати за землю за період з 30.01.2020 по 20.12.2022 року;

-п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, а саме відсутня книга обліку доходів та витрат за період з 01.01.2018 року по 15.07.2021 року, не ведення обліку доходів та витрат відповідно до Порядку №261 за період з 16.07.2021 по 26.07.2022 року;

-п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8 Закону №2464 в частині не нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати в сумі 121,75 грн.;

-п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464 в редакції, яка діяла на момент вчинення порушення, в частині не подання звітності по єдиному внеску за 2019 рік.

На підставі висновків акту було сформовано наступні податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення форми Р від 24.05.2024 року №0310572408, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 163 649,03 грн. (у тому числі 2 143 452,24 грн. за основним платежем, 20 196,79 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення форми Р від 24.05.2024 року №0310612408, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено зобов`язання з військового збору на загальну суму 180 304,08 грн. (у тому числі 178 621,01 грн. за основним платежем, 1 683,07 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення форми Р від 24.05.2024 року №0310682408, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 740 929,01 грн. (у тому числі 592 743,21 грн. за основним платежем, 148 185,80 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення форми Р1 від 24.05.2024 року №0310712408, яким ФОП ОСОБА_1 зменшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 229 280 грн., та відповідно зменшено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 212 316,14 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми Ш від 24.05.2024 року №0310772408, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму боргу 12 047,7 грн. та штрафу в розмірі 3 011,95 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми ПН від 24.05.2024 року №0310722408, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію за не реєстрацію ПН в ЄРПН на загальну суму 208 066,50 грн.;

вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2024 року №Ф-0310622408 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 208 087,55 грн.;

рішення №0310642408 про застосування штрафних санкцій в зв`язку із донарахуванням боргу з ЄСВ на загальну суму 88 664,41 грн.;

вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2024 року №Ф-0310812408 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму121,75 грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності №0310862408 від 24 травня 2024 року на загальну суму 170 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вимогами про сплату боргу і рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач з відповідним позовом звернувся до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виявлені під час перевірки порушення податкового законодавства не підтверджені під час розгляду справи судом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Так, положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

-витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1);

-витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

-обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);

-суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3);

-інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.

3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно із п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 ПК України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідачем на ст.22 акту перевірки зазначено, що в перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 завищено документально підтверджені витрати на загальну суму 15 010 557,66 грн., у тому числі :

-за 2018 рік на суму 689 042,01 грн.;

-за 2019 рік на суму 678 216,13 грн.;

-за 2020 рік на суму 10 144 101,09 грн.;

-за 2021 рік на суму 3 499 198,43 грн.

Вищевказане, на думку контролюючого органу, призвело до заниження позивачем сплати до бюджету ПДФО на загальну суму 2 143 452,24 грн.

Натомість позивач наголосив, що ревізорами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області взагалі не були враховані його витрати, понесені під час проведення господарських операцій із ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 9342 090,9 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та квитанції до прибуткових касових ордерів, які беззаперечно засвідчують факт понесених позивачем витрат.

Вказані первинні документи не були оцінені під час перевірки та враховані відповідачем при формуванні висновків перевірки, винесенні ППР, що обґрунтовано свідчить про невідповідність ППР в цій частині вимогам Закону.

Крім того, здійснюючи донарахування з податку на доходи фізичних осіб (в частині завищення витрат) а також податку на додану вартість (в частині завищення сформованого податкового кредиту) за результатом дослідження взаємовідносин Позивача із ТОВ ТРАНС-КОЛОРИТ, контролюючий орган дійшов висновку про необґрунтованість відображення вище описаних взаємовідносин у власному податковому обліку ФОП ОСОБА_1 .

Не зважаючи на надані позивачем під час проведення перевірки первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження реальності здійснення операцій із придбання будівельних матеріалів у ТОВ ТРАНС-КОЛОРИТ (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні-накладні, банківські виписки, докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності), Відповідач власну правову позицію обґрунтував наявністю податкової інформації стосовно ТОВ ТРАНС-КОЛОРИТ в інформаційних базах ДПС України, обрив ланцюга постачання, неможливість встановити походження товару, відсутністю у ТОВ ТРАНС-КОЛОРИТ матеріальних ресурсів, основних фондів, працівників та виробничої бази, а також посиланнями на матеріали кримінального провадження, де серед іншого, фігурує і підприємство-постачальник ФОП ОСОБА_1 ..

З цього приводу, суд першої інстанції правильно зазначив, що сама по собі податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.

Крім того, отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Матеріали справи засвідчують, що позивачем як до перевірки, так і до судового розгляду було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем робіт.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 ПК України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 5 Розділу ІІ зазначеного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 року у справі №360/1283/20, та від 03.03.2023 року у справі № 804/644/16.

Стосовно встановлення під час перевірки інформації, на підставі якої відповідачем здійснено висновок про пересорт товару та обрив по ланцюгу постачання продукції відповідно до аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, суд враховує, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Верховного Суду від 16.05.2023 року у справі № 805/1357/16-а.

Таким чином, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Окремої уваги заслуговує і той факт, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Так, відповідно до статті 47 ПК України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посилання контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагента-постачальника позивача та дослідження первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеним договором з Позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 року у справі № 810/1052/15.

Суд першої інстанції правильно зазстосував висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 року у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі №140/1845/19, від 19.11.2021 року у справі №160/6707/20, від 16.02.2023 року у справі №420/4722/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі №320/4019/19.

Отже, слід зробити висновки, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

Стосовно посилань податкового органу на матеріали кримінального провадження, де фігурує ТОВ ТРАНС-КОЛОРИТ, суд вважає за необхідне послатись на положення ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В той же час, що порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Самі ж протоколи допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування до винесення вироку в рамках кримінального провадження не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні правові висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом.

Таким чином, посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень із згадуванням контрагента позивача не може бути прийнято до уваги судом, оскільки відповідно до положень частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було, інформація про наявність вироку відсутня і за змістом акту перевірки ФОП ОСОБА_1 ..

Більше того, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду по справі №160/3364/19 від 07.07.2022 року, яка відступила від попередньої правової позиції по зазначеній категорії справ щодо того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, та зазначила, що вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Отже, оскілки доводи відповідача щодо формування позивачем податкового кредиту за результатом співпраці із ТОВ ТРАНС-КОЛОРИТ аргументовано спростовані як наслідок, висновки акту перевірки стосовно порушення формування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з ПДВ при здійсненні господарських операцій із такими контрагентами-покупцями, як ТОВ СЕЛЕКТА АГРО і ТОВ СТАНДАРТ ТРЕЙДІНГ, є похідними та аналогічно спростовані.

Щодо встановленого контролюючим органом заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору Позивач зазначає, що відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці.

В абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

В свою чергу, відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, який нараховується з суми оподатковуваного доходу, і за не нарахування цього внеску для платника передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків зазначеної суми.

Щодо військового збору, суд вказує, що відповідно п.п. 1.1-1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Приймаючи до уваги те, що розмір єдиного внеску і військового збору для фізичної особи-підприємця прямо залежить від суми його оподатковуваного доходу, а за встановлених вище обставин про безпідставність тверджень відповідача про заниження позивачем оподаткованого чистого доходу по операціям в перевіряємому періоді - як наслідок, безпідставним є донарахування відповідачем сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору, нарахованих з цього доходу, а також застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 в адміністративній справі №160/24771/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяА.А. Щербак

суддяА.В. Шлай