Рішення від 03.02.2025 по справі 373/2094/24

Справа № 373/2094/24

Провадження № 2/373/111/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року ? ? м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

під головуванням судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судових засідань Мороз В.О.,

сторін: позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів: адвоката Кожуховського О.В., Шпанюка А.В.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області, Виконавчого комітету Студениківської сільської ради, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції та заперечень сторін

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому містяться такі позовні вимоги, а саме:

- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 54 від 02.09.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження між педагогічними працівниками у 2024/2025 навчальному році» в частині встановлення педагогічного тижневого навантаження ОСОБА_1 (11 годин);

- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 29-К від 03.09.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя історії та правознавства, фізичної культури Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- зобов`язати Переяславську гімназію Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області встановити тижневе навантаження ОСОБА_1 в кількості не менше 1 ставки (18 годин на тиждень) на посаді вчителя історії та правознавства, фізичної культури Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- стягнути з Виконавчого комітету Студениківської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.09.2024 до дня ухвалення рішення судом, який станом на 24.09.2024 складає 8487,60 грн;

- стягнути з Виконавчого комітету Студениківської сільської ради на користь ОСОБА_1 30000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовується тим, що позивача на умовах безстрокового трудового договору переведено на посаду вчителя історії, правознавства та фізичної культури Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Переяславська гімназія) відповідно до наказу в.о. директора Переяславської гімназії № 8/1-К від 04.03.2024.

З 04.03.2024 позивач працював на повній (18-годинній) ставці, з 01.04.2024 по 26.04.2024 підвищив фахову кваліфікацію за освітньою програмою для вчителів фізичної культури на виконання вимог п. 12 розділу І Положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України) від 09.09.2022 № 805.

До його роботи не надходило претензій зі сторони Переяславської гімназії стосовно якості проведення уроків фізичної культури, учні якої ставали переможцями та призерами спортивних змагань.

У червні 2024 року керівником Переяславської гімназії попереджено позивача про неможливість викладання фізичної культури за відсутності відповідного диплома.

Позивач письмово звертався із застереженням стосовно зменшення йому педагогічного тижневого навантаження, що вважає порушенням п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» (далі - Закон 463-IX).

Відповідно до оскаржуваного наказу в.о. директора Переяславської гімназії від 02.09.2024 № 54 позивачу встановлено тижневе педагогічне навантаження в обсязі 11 годин, на що він не надавав письмової згоди.

03.09.2024 позивача звільнено із займаної посади за наказом в.о. директора Переяславської гімназії № 29-К на підставі п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

02.09.2024 та 03.09.2024 позивач перебував на роботі, проводив уроки історії та правознавства за діючим розкладом уроків.

Зменшення тижневого педагогічного навантаження та звільнення із займаної посади позивач вважає необґрунтованими і протиправними, оскільки змін в організації виробництва і праці у Переяславській гімназії не відбувалось.

Внаслідок цього позивачу було завдано моральної шкоди, що полягає у переживаннях, приниженні честі та гідності, неповазі до його особи, ігноруванні прав, втрати ділової репутації серед співробітників та знайомих.

Відповідачем Переяславською гімназією в особі представника-адвоката Кожуховського О.В. подано відзив на позовну заяву. Наказ № 54 від 02.09.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження між педагогічними працівниками у 2024/2025 навчальному році» стосується усіх викладачів гімназії, педагогічне навантаження було встановлено з урахуванням низької кількості учнів та навчальних предметів, законних інтересів учителів, навчального плану на рік. Попередній розподіл педагогічного навантаження педагогічних працівників був здійснений 18.06.2024, про що позивач був повідомлений. Наказом від 02.09.2024 позивачу встановлено більшу кількість годин ніж за попереднім розподілом педагогічного навантаження, тим самим зменшення педагогічного навантаження для позивача не відбулось. Встановлене позивачу педагогічне навантаження стосується безпосереднього розміру оплати праці, відтак належить до істотних умов праці. Звільнення позивача за відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці було проведене у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з урахуванням висловленої ним незгоди із запропонованим навантаженням, що є відмовою від продовження подальшої роботи. Таким чином, розподіл педагогічного навантаження та звільнення позивача відбулись правомірно, а тому позов не підлягає задоволенню (а/с 36-56).

Відповідачем Студениківською сільською радою в особі представника Шпанюка А.В. подано відзив на позов, у якому містяться посилання на положення чинного законодавства, якими визначаються повноваження керівника закладу загальної середньої освіти. Відповідно до ч. 3 ст. 26 «Про освіту» керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень здійснює інші повноваження, передбачені законом та установчими документами закладу освіти. Відповідно до частин 4, 5 ст. 38 Закону № 463-IX керівник закладу загальної середньої освіти має право виконувати інші обов`язки, покладені на нього законодавством, засновником, установчими документами закладу загальної середньої освіти, колективним договором, строковим трудовим договором; керівник закладу загальної середньої освіти має права та обов`язки педагогічного працівника, визначені Законом України «Про освіту», та несе відповідальність за виконання обов`язків, визначених законодавством, установчими документами закладу освіти і строковим трудовим договором. Відповідно до статуту Переяславської гімназії засновником закладу освіти є Студениківська сільська рада. Пунктом 4.3 статуту передбачено, що керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень організовує діяльність закладу освіти, вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти; призначає на посаду та звільняє з посади заступників директора, педагогічних та інших працівників закладу, визначає їх функціональна обов`язки; забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю та виконанням освітніх програм; забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти; здійснює інші повноваження, що делеговані засновником закладу освіти або уповноваженим ним органом та/або передбачені Законами України «Про освіту», спеціальними законами. Відповідно до п. 63 розділу IV Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом МОН України від 15.04.1993 № 102, навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявністю відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі. Згідно зі ст. 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу, незалежно від підпорядкування, типу і форм власності - час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу. Окрім педагогічного навантаження вчителя на тарифну ставку, яка становить 18 навчальних годин на тиждень, робочий час включає інші види педагогічної діяльності: підготовку до уроків, класне керівництво, перевірку зошитів; завідування майстернями, навчальними кабінетами, навчально-дослідними ділянками тощо. Чинним законом не встановлені мінімальне та максимальне педагогічне навантаження. Вимога, передбачена п. 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, затверджених наказом МОН України від 20.12.1993 № 455, стовоно доведення до відома педагогічних працівників наприкінці навчального року педагогічного навантаження в наступному навчальному році була виконаною шляхом винесення в.о. директора Переяславської гімназії наказу № 47 від 18.06.2024 «Про попередній розподіл тижневого навантаження педагогічних працівників Переяславської гімназії Студениківської сільської ради на 2024/2025 н.р.», що фактично є повідомлення працівника про заплановану зміну умов укладеного трудового договору з пропозицією продовжити роботу на нових умовах. Частиною 5 ст. 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства. Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу освіти обсягом менше норми, передбаченої цією статтею, встановлюється за його письмовою згодою. Якщо немає можливості забезпечити педагогічного працівника навчальним навантаженням на ставку, а працівник не погоджується на роботу з меншим навантаженням, трудовий договір з ним припиняється на підставі відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України). Таким чином, вимоги позивача є безпідставними, оскільки визначення навантаження педагогічним працівникам здійснюється безпосередньо керівником закладу освіти відповідно до вказаних вище нормативно-правових актів (а/с 57-96).

Позивачем подано відповіді на відзиви відповідачів, у яких містяться подібні до позову доводи (а/с 101-110, 111-118).

Позивач в судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити.

Представники відповідача, кожен окремо, просили відмовити в задоволенні позову з наведених у відзивах підстав.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 25.09.2024 позовну заяву прийнято до свого провадження, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 17.10.2024.

17.10.2024 судове засідання відкладено на 04.11.2024 за клопотанням позивача.

У судовому засіданні 04.11.2024 оголошено перерву до 10.12.2024, заслухано пояснення сторін та досліджено письмові докази.

Судове засідання знято з розгляду з 10.12.2024 на 13.01.2025 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у стані тимчасової непрацезданості.

У судовому засіданні 13.01.2025 допитано свідків та оголошено перерву до 31.01.2025.

У судовому засіданні 31.01.2025 судом закінчено з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд видалився до нарадчої кімнати та проголосив рішення 03.02.2025.

3. Встановлені судом обставини з посиланням на докази. Відхилені судом докази

Суд у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом прийнято усі письмові докази в копіях, що долучені до позовної заяви, відзивів на позовну заяву, відповідей на відзиви.

Позивача на умовах безстрокового трудового договору переведено на посаду вчителя історії та правознавства, фізичної культури Переяславської гімназії відповідно до наказу в.о. директора Переяславської гімназії Фесенка О.І. № 8/1-К від 04.03.2024 та відомостей із трудової книжки серії НОМЕР_1 (а/с 12-16, 23).

Позивачу встановлено педагогічне навантаження в обсязі 18 навчальних годин на тиждень з 04.03.2024, по 9 навчальних годин з фізичної культури, історії та правознавства у 5-9 класах, у сукупності 18 навчальних годин (наказ в.о. директора Переяславської гімназії Фесенка О.І. № 10-К від 04.03.2024, а/с 65).

Педагогічне навантаження перерозподілено між педагогічними працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 залишилось 6 навчальних годин з фізичної культури в 5-9 класах.

У Переяславській гімназії на 2023/2024 навчальний рік обсяг педагогічного навантаження в частині фізичної культури в 5-9 класах складав 15 навчальних годин.

Рівень оплати праці залежить від педагогічного навантаження педагогічного працівника, а тому істотною умовою праці позивача було повне педагогічне навантаження вчителя на одну тарифну ставку, що складало 18 навчальних годин на тиждень.

Педагогічне навантаження позивача відповідало визначеній Законом № 463-IX нормі педагогічного навантаження на одну тарифну ставку для педагогічного працівника.

Атестаційна комісія Переяславської гімназії у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 01.04.2024 провела атестацію вчителя історії ОСОБА_1 , який викладає історію, фізичну культуру, за результатами якої підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», педагогічне звання «старший учитель», відповідність тарифному розряду «14 тарифний розряд» (атестаційний лист від 01.04.2024 з додатком, а/с 24-25).

У квітні 2024 року позивач підвищив свою кваліфікацію, пройшов навчання на курсах підвищення фахової кваліфікації за освітньою програмою для вчителів фізичної культури, що підтверджується свідоцтвом про підвищення кваліфікації серії ПК № 02139618/2546-24 від 26.04.2024, виданим Комунальним навчальним закладом Київської обласної ради «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» (а/с 27).

Попередній розподіл тижневого навантаження педагогічних працівників у Переяславській гімназії був затверджений наказом в.о. директора Переяславської гімназії Фесенка О.І. № 47 від 18.06.2024 «Про попередній розподіл тижневого навантаження педагогічних працівників Переяславської гімназії Студениківської сільської ради на 2024/2025 н.р.», з яким ознайомлені усі педагогічні працівники за виключенням позивача (а/с 40-42).

За змістом наказу в новому навчальному 2024/2025 році позивачу планувалось істотно зменшити педагогічне навантаження на тиждень з 18 навчальних годин на 9 годин з навчальних предметів «Вступ до історії», «Історія України», «Всесвітня історія», «Правознавство».

В графі 15 наказу значиться вакансія вчителя з предмета «Фізична культура» та 15 годин, що вказує на ймовірність вивільнення у навчальному 2024/2025 році 15 навчальних годин на тиждень з цього предмета (а/с 42).

Крім цього, з означеного наказу вбачається ймовірність зміни істотних умов праці позивача в частині зменшення обсягу педагогічного навантаження, а тому наказ за своїм змістом відповідає письмовому попередженню працівника про зміну істотних умов праці.

Позивач відмовився від ознайомлення з даним наказом, що підтверджується актом, складеним 18.06.2024 керівником Переяславської гімназії Фесенком О.І. та педагогічним працівником ОСОБА_4 (а/с 69). Позивача ознайомлено з даним наказом 28.06.2024 відповідно до витягу з журналу обліку вихідного листування гімназії (а/с 70-71).

Перед початком 2024/2025 навчального року педагогічною радою Переяславської гімназії 29.08.2024 проведено засідання, на якому визнано роботу закладу за 2023/2024 навчальний рік задовільною, більшістю педагогічної ради проголосовано за затвердження тижневого педагогічного навантаження на 2024/2025 навчальний рік, що підтверджується відповідним протоколом (протокол № 1 від 29.08.2024, а/с 81-95; питання № 13, на а/с 94). На засіданні педагогічної ради погоджено навчальний план Переяславської гімназії на 2024/2025 навчальний рік (а/с 43-50, 72-79).

З навчального плану вбачається те, що для учнів 1-9 класів установлено в сукупності 27 годин на тиждень з навчального предмета «Фізична культура», для учнів 1-4 класів - 12 навчальних годин, для учнів 5-9 класів - 15 навчальних годин (а/с 76-79).

Позивач у заяві від 19.06.2024 звернувся до в.о. директора Переяславської гімназії ОСОБА_2 та просив забезпечити йому педагогічне навантаження не менше 18 годин на тиждень у відповідності до ст. 24 Закону № 463-IX при встановленні попереднього тижневого навантаження на 2024/2025 навчальний рік. До заяви позивачем долучено копію свідоцтва про підвищення кваліфікації (а/с 26).

Зі змісту заяви позивача слідує, що він просив керівника Переяславської гімназії забезпечити йому повну ставку в розмірі визначеної Законом № 463-IX норми у 18 навчальних годин щонайменше.

Заява позивача від 26.08.2024 має аналогічний зміст до заяви від 19.06.2024, у якій йдеться про те, що він не надавав згоди на роботу з неповним тижневим навантаженням та наполягав на забезпеченні йому не менше 18 навчальних годин на тиждень з предметів історії, правознавства та фізичної культури (а/с 28).

Суд оцінює такі заяви позивача як спосіб захисту своїх трудових прав, вияв законних очікувань на встановлений розмір педагогічного навантаження та відповідно заробітної плати.

Розподіл тижневого навантаження педагогічних працівників затверджений наказом в.о. директора Переяславської гімназії наказу ОСОБА_2 № 54 від 02.09.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження між педагогічними працівниками у 2024/2025 навчальному році» (а/с 18-21).

Наказ прийнято з врахуванням попереднього розподілу?педагогічгного навантаження між педагогічними працівниками на 2024/2025 навчальний рік та на підставі рішення тарифікаційної комісії Переяславського НВО від 29.08.2024 № 2, що не був предметом дослідження в судовому засіданні.

Позивач ознайомився з наказом № 54 від 02.09.2024, про що свідчить напис «Я, ОСОБА_1 , не погоджуюсь з даним навантаженням через порушення законодавства 02.09.2024».

Цим наказом фактично перерозподіляється педагогічне навантаження з предмета «Фізична культура» між педагогічними працівниками ОСОБА_2 , позивачем та ОСОБА_5 .

Так, ОСОБА_5 встановлюється педагогічне навантаження з навчального предмета «Фізична культура», для учнів 5-9 класів - 15 навчальних годин, по 2 години гурткової роботи для учнів 1-4 класів, 5-9 класів, у сукупності 19 годин, а педагогічним працівникам ОСОБА_2 (директору) та ОСОБА_1 не встановлюються навчальні години з фізичної культури.

У графі № 5 з відомостями стосовно педагогічного працівника ОСОБА_6 значиться обсяг педагогічного навантаження, серед яких містяться відомості про 5 годин з трудового навчання, всього 15 годин, на наступній сторінці ОСОБА_6 здійснено рукописно напис про відмову від 5 годин трудового навчання (а/с 19-20). У графі № 7 з відомостями стосовно педагогічного працівника ОСОБА_7 значиться обсяг педагогічного навантаження, а саме: 13 годин з математики, 7 годин з фізики (шляхом машинного набору тексту), що рукописно виправлено на «5» (а/с 19, знизу напис «Погоджуюсь на 18 годин без фізики 7 кл.»).

Даним наказом № 54 від 02.09.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження між педагогічними працівниками у 2024/2025 навчальному році» істотно зменшено педагогічне навантаження позивача на тиждень з 18 навчальних годин на 11 навчальних годин з різних предметів, що стосуються всесвітньої історії та історії України, громадянської освіти та вступу до неї, а також підтверджується відмова педагогічних працівників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від викладання 7 навчальних годин у сукупності, з фізики та трудового навчання, наявність у Переяславській гімназії чотирьох вакансій, у тому числі вчителя з фізичної культури з педагогічним навантаженням в обсязі 15 годин (а/с 19-20).

Попередній розподіл педагогічного навантаження на 2024/2025 навчальний рік та розподіл педагогічного навантаження у цьому навчальному році не погоджувалися керівником Переяславської гімназії ОСОБА_2 з профспілковим комітетом, що вбачається зі змісту наказів № 47 від 18.06.2024 та № 54 від 02.09.2024, показань свідка.

Тижневе педагогічне навантаження в Переяславській гімназії в обсязі 15 навчальних годин з фізичної культури наказом № 54 від 02.09.2024 не змінювалось в порівнянні з обсягом педагогічного навантаження за наказом № 8/1-К від 04.03.2024, проте фактично відбувся перерозподіл педагогічного навантаження між педагогічними працівниками ОСОБА_2 , позивачем ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , без згоди позивача на зменшення педагогічного навантаження в обсязі норми педагогічного навантаження на одну тарифну ставки, визначеної пунктом 1 ч. 3 ст. 24 Закону України № 463-IX (18 навчальних годин).

Суд, порівнюючи педагогічне навантаження з предмета «Фізчина культура» для 5-9 класів між 2023-2024 та 2024-2025 навчальними роками, дійшов висновку, що в Переяславській гімназії не відбулось змін в обсязі педагогічного навантаження у цій частині, проте відбулись істотні зміни в умовах праці педагогічних працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , чиє педагогічне навантаження з фізичної культури за оскаржуваним наказом № 54 від 02.09.2024 перерозподілено на нового вчителя ОСОБА_5 .

За наказом в.о. директора Переяславської гімназії ОСОБА_2 № 29-К від 03.09.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади вчителя історії та правознавства Переяславської гімназії відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України з 03.09.2024, підстава: відмова від продовження роботи у зв`язку зі змінами істотних умов праці (а/с 22).

Згідно з довідклю Студениківської сільської ради № 409 від 16.09.2024 позивач працював вчителем історії, фізкультури Переяславської гімназії, заробітна плата становила 36948,40 грн у липні 2024 року, 2829,21 грн у серпні 2024 року, середньоденна та середньомісячна заробітні плата становили 565,84 грн, 12448,52 грн (а/с 29).

Під час судового розгляду були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що працювала вчителем разом із позивачем у Переяславській гімназії. 02.09.2024 та 03.09.2024 позивач перебував на роботі в гімназії. Станом на 02.09.2024 у Переяславській гімназії були вільні години педагогічного навантаження, тому що при встановленні попереднього навантаження у червні 2024 року вона відмовилась від 5 навчальних годин за сімейними обставинами, вчитель ОСОБА_7 відмовилась від 2 годин з фізики, була вільною ставка завідувача учбової частини, були вільні навчальні години з предмета «Трудове навчання». 29.08.2024 на засіданні педагогічної ради Переяславської гімназії були присутні 12 або 13 осіб, були відсутніми ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , голосування не проводилось, в тому числі не голосували за затвердження тижневого педагогічного навантаження педагогічних працівників Переяславської гімназії на 2024/2025 навчальний рік. На засіданні педагогічної ради директор ОСОБА_2 оголошував питання порядку денного, засідання педагогічної наради сприймалось нею як робоча нарада. Протягом останнього періоду перед звільненням ОСОБА_1 вона помітила, що він змінював свою звичайну поведінку, зазнав моральних страждань та був напруженим у зв`язку із тиском на нього, розглядом судових справ, у яких він є учасником. До позивача не було претензій з приводу роботи, у випадку наявності таких про це стало би відомо на нараді.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що з жовтня 2024 року працювала виконуючим обов`язки директора Переяславської гімназії. Повідомила про порядок розподілу педагогічного навантаження у навчальному закладі загальної середньої освіти, передбачений навчальним планом закладу освіти, типовим навчальним планом, затвердженим МОН України. На даний час у гімназії передбачено 14 навчальних годин з історії та правознавства. Педагогічне навантаження може перерозподілятись протягом навчального року у випадку настання надзвичайних обставин як смерть або звільнення працівника. Розподіл педагогічного навантаження здійснюється з урахуванням попереднього розподілу. Педагогічний працівник може відмовитись від частини педагогічного навантаження з поважних причин за визначеними сімейними обставинами шляхом подання заяви. Показання свідка зводяться до роз`яснень навчального процесу, законів та підзаконних актів.

Свідок ОСОБА_2 показав суду, що в 2024 році працював виконуючим обов`язки директора Переяславської гімназії. Позивачу було встановлено педагогічне навантаження в обсязі 18 годин, якого «довантажували» навчальними годинами з предмета «Фізична культура» в зв`язку з відсутністю вчителя з фізичної культури та для повної ставки з відповідною заробітною платою. 18.06.2024 видав наказ про попереднє педагогічне навантаження педагогічних працівників Переяславської гімназії на 2024/2025 навчальний рік, з наказом були ознайомлені всі працівники за виключенням позивача, який відмовився ознаймлюватись з наказом. Так як у позивача не було диплома зі спеціальності «Фізична культура» за результатами навчання в спортивному училищі або відповідному факультеті вищого навчального закладу, то він попередив позивача про неможливість викладання цього предмета. Сертифікат із проходження спеціальних курсів не давав права позивачу викладати фізичну культуру за виключенням періоду, в якому були вільними навчальні години з цього предмета та відсутній вчитель з фізичної культури. При попередньому розподілі педагогічного навантаження у Переяславській гімназії у червні 2024 році була вільною посада вчителя з фізичної культури, в серпні 2024 року на цю посаду було прийнято ОСОБА_5 , якому встановлено педагогічне навантаження в обсязі 19 годин. 02.09.2024 ним видано наказ про затвердження педагогічного навантаження педагогічних працівників у 2024/2025 навчальному році, з яким ознайомилися усі педагогічні працівники, позивач відмовився від ознайомлення. Обсяг педагогічного навантаження позивача за наказом від 18.06.2024 складав 9 навчальних годин, за наказом від 02.09.2024 - 11 навчальних годин. Такий обсяг педагогічного навантаження позивача був пов`язаний із прийняттям на посаду вчителем фізичної культури ОСОБА_5 із відповідним дипломом, відсутністю вільних навчальних годин з інших навчальних предметів і тим, що навчальні години були розподілені між педагогічними працівниками. Тарифікація педагогічних працівників не погоджувалась із профспілковим комітетом, педагогічне навантаження доводилось до відома педагогічного колектива та затверджувалось в подальшому. Позивач не складав заяв зі згодою на зменшення педагогічного навантаження, вчитель ОСОБА_6 подавала таку заяву. Позивача було ознайомлено з наказом про розподіл педагогічного навантаження 02.09.2024. Зробив висновок, що позивач відмовляється від продовження роботи з визначеним педагогічним навантаженням у зв`язку з відмовою підписувати наказ та написом про незгоду з педагогічними навантаженням на наказі. Підтвердив, що позивач 03.09.2024 проводив уроки в гімназії, якого було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку зі змінами істотних умов праці, з подальшою видачею трудової кнжки.

Наведені вище докази суд вважає допустимими, належними та достовірними.

4. Норми права та судова практика, застосовані судом. Загальний висновок у справі. Мотиви, з яких виходив суд; мотиви незастосування норм, на які посилались сторони

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 4 Конвенції Міжнародної організації праці від 22.06.1982 № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У статті 29 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

У статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (ч. 4 ст. 97 КЗпП України).

Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни (ст. 103 КЗпП України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в чинній на час прийняття оскаржуваного наказу редакції) у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Спеціальним законом, який на час виникнення спірних правовідносин визначає правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти є Закон України «Про повну загальну середню освіту». Підвідомчим нормативно-правовим актом, який визначає питання педагогічного навантаження та повноваження керівника загальноосвітньої школи, є Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом МОН України № 102 від 15.04.1993 (далі - Інструкція).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту»? (в чинній на час прийняття оскаржуваного наказу редакції) на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки.

Згідно із Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою, посада вчителя відноситься до посад педагогічних працівників.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» № 463-IX від 16.01.2020 педагогічна діяльність вчителя включає діяльність у межах його педагогічного навантаження, норма якого на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень. Визначено окремі види педагогічної діяльності, за які встановлюються доплати у такому співвідношенні до тарифної ставки: класне керівництво у 1-11 (12) класах - 20-25 відсотків; перевірка навчальних робіт учнів - 10-20 відсотків; завідування: майстернями, кабінетами інформатики - 15-20 відсотків; кімнатами зберігання зброї, стрілецькими тирами, паспортизованими музеями - 10-15 відсотків; структурними підрозділами закладів освіти - 25 відсотків; навчальними (навчально-методичними) кабінетами, ресурсними кімнатами, лабораторіями, спортивними залами чи майданчиками, навчально-дослідними ділянками - 10-15 відсотків; бібліотекою (медіатекою) або за бібліотечну роботу чи роботу з бібліотечним фондом підручників - 5-15 відсотків; за роботу в інклюзивних класах (групах) - 20 відсотків; обслуговування комп`ютерної техніки - 10-15 відсотків; проведення позакласної роботи з учнями - 10-40 відсотків. Розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства. Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу освіти обсягом менше норми, передбаченої цією статтею, встановлюється за його письмовою згодою.

Педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу та форми власності - це час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу.

За змістом підпункту е) пункту 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників навчально-виховних закладів системи Міністерства освіти України, затверджених наказом МОН України від 20.12.1993, власник або уповноважений ним орган (керівник) закладу освіти зобов`язаний доводити до відома педагогічних працівників у кінці навчального року (до надання відпустки) педагогічне навантаження в наступному навчальному році.

Відповідно до пункту 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом МОН України № 102 від 15.04.1993 (далі - Інструкція), навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі.

При цьому, питання розмірів підвищень посадових окладів (ставок заробітної плати) працівникам у державних і комунальних закладах та установах освіти, а також розмірів доплат за окремі види педагогічної діяльності працівникам державних комунальних закладах та установах освіти врегульовано постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання встановлення підвищень посадових окладів (ставок заробітної плати) та доплат за окремі види педагогічної діяльності у державних і комунальних закладах та установах освіти» від 28.12.2021 № 1391.

Зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя і, як наслідок - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог пункту 3 України зміною істотних умов праці. Такі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 559/321/16-ц, постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 575/1357/18, від 03.03.2022 у справі № 158/139/21.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» змінами істотних умов праці може бути визнана обґрунтованою, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

4.1. Відповідачем Переяславською гімназією доведено те, що позивача повідомлено про зміну істотних умов праці відповідно до підпункту «е» п. 20 розділу IV «Основні обов`язки власника або уповноваженого ним органу» Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників державних та комунальних навчально-виховних закладів України, затверджених наказом МОН України від 20.12.1993, що підтверджується наказом в.о. директора Переяславської гімназії № 47 від 18.06.2024 «Про попередній розподіл тижневого навантаження педагогічних працівників Переяславської гімназії Студениківської сільської ради на 2024/2025 н.р.», витягом з журналу обліку вихідного листування Переяславської гімназії (а/с 40-42, 70-71).

Виконуючим обов`язки Переяславської гімназії ОСОБА_2 у законному порядку звільнено позивача відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, оскільки в гімназії відбувся перерозподіл тижневого навантаження педагогічних працівників, а отже відбулися зміни істотних умов праці.

Позивач відмовився від продовження роботи при зменшеному обсязі педагогічного навантаження, що підтверджується написом на наказі в.о. директора Переяславської гімназії Фесенка О.І. № 54 від 02.09.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження між педагогічними працівниками у 2024/2025 навчальному році» такого змісту: «Я, ОСОБА_1 , не погоджуюсь з даним навантаженням через порушення законодавства 02.09.2024» (а/с 18-21).

Позивач, враховуючи зміст його заяви від 26.08.2024 та напису на оскаржуваному наказі від 02.09.2024 № 54, не надавав письмової згоди та не погоджувався зі зменшенням педагогічного навантаження нижче передбаченої Законом № № 463-IX норми педагогічного навантаження, просив забезпечити норму педагогічного навантаження не менше 18 навчальних годин, установлену Законом № 463-IX (а/с 18, 28).

Зменшення позивачу встановленого педагогічного навантаження в обсязі 18 навчальних годин на тиждень було зумовлено змінами в організації праці Переяславської гімназії на початку навчального 2024-2025 року (02.09.2024) та пов`язано із розподілом педагогічного навантаження між педагогічними працівниками як в цілому, так і в частині навчального предмета «Фізична культура» відповідно до оскаржуваного наказу від 02.09.2024 № 54.

Відповідачем Переяславською гімназією не доказано існування реальної потреби в припиненні трудових відносин з позивачем, який звертався із заявою про забезпечення йому встановленої наказом керівника Переяславської гімназії № 10-К від 04.03.2024 та Законом № 463-IX норми у 18 навчальних годин на тиждень, пройшов внутрішню атестацію у квітні 2024 року, за посадою та результатами атестації викладав фізичну культуру для учнів старших класів упродовж весни 2024 року.

Суд, вислухавши думку сторін та інших учасників справи, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

4.2. Суд вважає, що до позивача вчинена непряма дискримінація внаслідок вимоги керівника Переяславської гімназії ОСОБА_2 у червні 2024 року про допущення до викладання фізичної культури виключно за наявністю диплома спеціальної середньої або вищої (передвищої) освіти зі спеціалізацією з фізичної культури і спорту, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_2 .

Відповідно до абзацу 8 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа) здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» в Україні дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, коли внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

За приписами статті 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися зі скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом. Реалізація зазначеного права не може бути підставою для упередженого ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, яка скористалася таким правом.

Статтею 15 вказаного Закону передбачено відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації.

Особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації. Порядок відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди визначається Цивільним кодексом України та іншими законами (частини 1-2 ст. 15 даного Закону).

З показань свідка ОСОБА_2 вбачається, що за його вимогою у червні 2024 року до викладання фізичної культури в Переяславській гімназії можливо було допускати лише того педагогічного працівника, який мав би диплом спеціальної середньої або вищої (передвищої) освіти зі спеціалізацією з фізичної культури і спорту. Дана вимога була висловлена позивачу.

Керівник Переяславської гімназії ОСОБА_2 при оголошенні вимоги достовірно знав про освіту та кваліфікаційний рівень позивача, оскільки саме за його наказом № 8/1-К від 04.03.2024 відбувся перерозподіл педагогічного навантаження між ним та позивачем, останньому встановлено педагогічне навантаження в обсязі 18 навчальних годин на тиждень, по 9 навчальних годин з фізичної культури, історії та правознавства у 5-9 класах (а/с 65). ОСОБА_2 очолював атестаційну комісію Переяславської гімназії та 01.04.2024 провів атестацію позивача, який викладає історію, фізичну культуру, за результатами атестації підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», педагогічне звання «старший учитель», відповідність тарифному розряду «14 тарифний розряд» (а/с 24-25).

Визначення попереднього тижневого навантаження педагогічних працівників на 2024/2025 навчальний рік у частині фізичної культури, на думку суду, не ставилось керівником Переяславської гімназії ОСОБА_2 у залежність від наявності відповідних педагогічних кадрів, які б могли викладати фізичну культуру, оскільки за наказом від 18.06.2024 № 47 позивачу планувалось скасувати педагогічне навантаження в обсязі 9 навчальних годин з фізичної культури, зменшивши педагогічне навантаження до 9 годин з 18 навчальних годин, а іншим педагогічним працівникам ( ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ) педагогічне навантаження не зменшувалось.

Суд дійшов такого висновку, оскільки позивач як атестований вчитель з історії та правознавства, фізичної культури, мав би продовжувати викладати фізичну культуру для старших класів разом із керівником Переяславської гімназії ОСОБА_2 відповідно до перерозподіленого педагогічного навантаження за наказом № 10-К від 04.03.2024.

Таке попереднє тижневе навантаження на навчальний 2024/2025 рік ураховувало б наявність відповідних педагогічних кадрів ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ), показники навчального плану, яким було визначено для старших класів 15 навчальних годин для викладання фізичної культури.

Крім цього, при визначенні попереднього тижневого навантаження за змістом наказу від 18.06.2024 № 47 конкретні умови, що склались у Переяславській гімназії, керівником не визначались. У наказі містяться посилання на Інструкцію, винесення наказу з метою дотримання принципу наступності у викладанні предметів, враховуючи особливості викладання предметів та мережу класів, згідно з рекомендованою кількістю годин навчальних планів та програм на 2024-2025 навчальний рік.

Обсяг попереднього тижневого навантаження педагогічних працівників на навчальний 2024/2025 рік, враховуючи показання свідка ОСОБА_2 , вказує на дискримінацію до позивача за ознакою відсутності диплома спеціальної середньої або вищої (передвищої) освіти зі спеціалізацією з фізичної культури і спорту.

Крім цього, в кінці серпня 2024 року в Переяславській гімназії відбулось вивільнення навчальних годин з інших предметів (трудове навчання у 5-9 класах, фізика), що підтверджується заявами вчителів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а/с 45-46). Дана обставина свідчить про те, що на початку 2024/2025 навчального року були вільні навчальні години з кількох навчальних предметів, що могли бути перерозподілені між педагогічними працівниками у вересні 2024 року при розподілі педагогічного навантаження.

У Переяславській гімназії чисельність педагогічних працівників та класів не стала меншою, на роботу вчителем з фізичної культури перед розподілом педагогічного навантаження на новий навчальний рік прийнято ОСОБА_5 , нових форм організації праці не відбувалось та не впроваджувались передові методи або технології, що зменшували би потребу Переяславської гімназії у педагогічних працівниках.

Переяславською гімназією як роботодавцем не доказано перед судом об`єктивної неможливості забезпечити позивачу норму педагогічного навантаження шляхом розподілу вільних навчальних годин між педагогічними працівниками, що в світлі обставин даної справи вказує на відсутність реальних змін в організації праці.

Розподіл директором Переяславської гімназії педагогічного навантаження у вересні 2024 року відбувався з урахуванням попереднього педагогічного навантаження, прийняттям на роботу нового працівника ОСОБА_5 на посаду вчителя з фізичної культури, що вбачається з показань свідка ОСОБА_2 , змісту оскаржуваного наказу від 02.09.2024 № 54 про розподіл педагогічного навантаження.

Як установлено судом, зменшення норми педагогічного навантаження позивача в означений період було зумовлено вимогою керівника Переяславської гімназії ОСОБА_2 не допускати позивача до навчальних занять з фізичної культури з причини відсутності відповідного диплома про освіту (фахові вища, передвища або професійна освіта).

Наведена вимога керівника Переяславської гімназії у період затвердження попереднього педагогічного навантаження на навчальний 2024/2025 рік очевидно суперечить пункту 12 розділу І Положення про атестацію педагогічних працівників, змісту наказу № 10-К від 04.03.2024, яким було перерозподілено педагогічне навантаження у березні 2024 року при переведенні позивача на посаду вчителя історії та правознавства, фізичної культури, якому встановлено передбачену Законом № 463-IX ставку в обсязі 18 навчальних годин на тиждень з означених навчальних предметів; результатам атестації та підвищення кваліфікації позивача в квітні 2024 року; викладання позивачем фізичної культури з березня до червня 2024 року.

Позивач, не даючи згоди на зменшення встановленого раніше педагогічного навантаження в обсязі норми педагогічного навантаження за Законом № 463-IX, що становить 18 навчальних годин на тиждень, відповідав займаній посаді за результатами атестації, підвищив кваліфікацію вчителів фізичної культури в квітні 2024 року, проводив навчальні заняття з фізичної культури впродовж весни 2024 року, посада вчителя фізичної культури в Переяславській гімназії була вільною до її зайняття ОСОБА_5 у серпні 2024 року, а тому судом не встановлено об`єктивних передумов для зменшення педагогічного навантаження позивача станом на червень 2024 року при затвердженні директором Переяславської гімназії ОСОБА_2 попереднього педагогічного навантаження.

Закон не зобов`язує керівника навчального закладу затверджувати педагогічне навантаження в обсязі попередньо визначеного. Попереднє педагогічне навантаження на 2024/2025 навчальний рік визначено одноособово та затверджено керівником Переяславської гімназії таким чином, що виключало можливість позивача здійснювати педагогічну діяльність в частині викладання фізичної культури.

При цьому, попереднє педагогічне навантаження на 2024/2025 навчальний рік педагогічним працівникам ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , визначено в обсязі 19-20 годин, до якого входили навчальні години з фізичної культури. Педагогічне навантаження даних педагогічних працівників при розподілі педагогічного навантаження у 2024/2025 навчальному році не змінилось та затверджено оскаржуваним наказом від 02.09.2024 № 54, що свідчить про упереджене ставлення директора Переяславської гімназії ОСОБА_2 до позивача, якому без жодного обґрунтування за виключенням наведеної вище вимоги зменшено педагогічне навантаження на 8 навчальних годин з фізичної культури.

Серед рівних умов для всіх педагогічних працівників Переяславської гімназії, які б викладали фізичну культуру до прийняття на роботу нового вчителя ОСОБА_5 (серпень 2024 року), з яких не всі мали дипломи зі спеціальної середньої або вищої (передвищої) освіти зі спеціалізацією з фізичної культури і спорту, без згоди позивача на зменшення ставки менше визначеної Законом № 463-IX, обсяг педагогічного навантаження позивача істотно зменшився за наказом від 02.09.2024 № 54.

Вимога керівника Переяславської гімназії ОСОБА_2 , що була оголошена позивачу в період затвердження попереднього педагогічного навантаження у червні 2024 року, свідчить про неможливість її реального невиконання.

Цілком очевидним є висновок про неможливість вступу та закінчення навчання у закладі відповідного рівня освіти протягом кількох місяців.

Таким чином, керівником Переяславської гімназії ОСОБА_2 вчинено дискримінацію до позивача шляхом зменшення педагогічного навнатаження менше визначеної Законом № 463-IX норми педагогічного навантаження, оскільки до вакансії вчителя з фізичної культури включено й фактично перерозподілено навчальні години з фізичної культури, яку викладав позивач, а для інших педагогічних працівників ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , які серед іншого викладали фізичну культуру, обсяг педагогічного в частині навчального предмета «Фізична культура» не зменшувався, про що свідчать накази від 18.06.2024 № 47 про попередній розподіл педагогічного навантаження та від 02.09.2024 № 54 стосовно розподілу педагогічного навантаження на навчальний 2024/2025 рік.

4.3. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (заява № 77703/01, п. 115) зазначено, що в світлі положень Конвенції, втручання може бути виправданим, якщо воно «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, а й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі, у разі потреби, за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку (рішення у справах Larissis and Others v. Greece, заява № 23372/94, п. 40; Metropolitan Church of Bessarabia, заява № 45701/99 п. 109).

У справі «Михайлюк та Петров проти України» (заява № 11932/02, п. 25; органи влади порушили право на повагу до кореспонденції) Суд зауважив, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) № 38812/97, п. 155).

У справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03, п. 43; органи влади порушили «право на житло» у зв`язку із визнанням недійсною прописки заявників та подальшим їх виселенням) Суд наголосив на тому, що вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону; положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (рішення у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), заява № 78146/01, п. 125).

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, п. 52; органи влади незаконно санкціонували проведення робіт із реконструкції горища будинку заявників і згодом передали це горище третій особі) Судом було констатовано порушення статті 1 Першого протоколу, з огляду на те, що не існувало чітких законодавчих положень, які були б підставою для припинення права власності особи.

Крім того, на таких вимогах до закону як «доступність», «передбачуваність» та «зрозумілість» (громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади у здійснення громадянами своїх прав) наголошено також у низці інших рішень ЄСПЛ, зокрема «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, п. 37; «Мелоун проти Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, п. 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява № 12963/87, п. 75; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, п. 50 та 56; S. and Marper v. the United Kingdom [ВП], заяви № 30562/04 і № 30566/04, п. 95; «The Sunday Times v. the United Kingdom (№ 1)», заява № 6538/74, п. 46; «Kuric? and Others v. Slovenia», заява № 26828/06, п. 34; «Slivenko v. Latvia», заява № 48321/99, п. 100.

У свою чергу, Суд Європейського Союзу вважає, що принципи юридичної визначеності й леґітимних очікувань означають, що «наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється» («Amministrazione delle finanze dello Stato v. SRL Meridionale Industria Salumi and Others», справа № 212-217/80, п. 10); або «що законодавство має бути зрозумілим і чітким, і що його застосування має бути передбачним для усіх зацікавлених сторін» («Europaisch-Iranische Handelsbank AG v. Council of the European Union», справа № T-434/11, п. 93; «France v. Commission», справа № C-325/91, п. 26).

У постанові від 29.08.2018 у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18) Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013 у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, винесеній Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Закон № 463-IX містить положення про те, що умовою для встановлення педагогічного навантаження менше норми педагогічного навантаження є письмова згода працівника загальноосвітньої школи. В свою чергу Закон не покладає відповідальності на керівника загальноосвітньої школи у випадку розподілу педагогічного навантаження між педагогічними працівниками з навантаженням менше норми педагогічного навантаження, без згоди працівника та за умови відсутності суттєвих в організації праці.

Таким чином, керівник загальноосвітньої школи може на власний розсуд та без будь-яких негативних для себе наслідків визначати та розподіляти обсяг педагогігчного навантаження між педагогічними працівниками.

Про такий висновок суду свідчить зміст листа Центрального міжрегіонального управління державної якості освіти Державної служби якості освіти України № 428/01-15 від 19.19.2024, відповідно до якого в.о. директора Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області Фесенку О.І. рекомендовано усунути порушення чинного законодавства в контексті зменшення визначеної Законом № 463-IX норми педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_1 (а/с 108).

Суд бере до уваги те, що зменшення педагогічного навантаження у загальноосвітніх школах та звільнення педагогічних працівників, якість освіти на національному рівні, зумовлені рядом об`єктивних чинників (скорочення кількості учнів, мережі класів, пошкодження та/або знищення закладів освіти, переселення працівників освіти в неокуповані регіони України, пошук притулку в інших країнах внаслідок окупації частини України Російською Федерацією тощо). На противагу цьому, зменшення педагогічного навантаження в загальноосвітній школі може відбутись без наведених передумов та реальних змін в організації праці загальноосвітньої школи.

Положення Закону № 463-IX у контексті якості закону не в повній мірі захищають трудові права педагогічних працівників, так як Законом не встановлено механізм притягнення керівника загальноосвітньої школи за неправомірні рішення в частині розподілу педагогічного навантаження за обсягом менше норми педагогічного навантаження, передбаченої пунктом 1 ч. 3 ст. 24 Закону, за умови відсутності згоди педагогічного працівника.

Наведені судом докази та тлумачення Закону вказують на те, що при затвердженні попереднього педагогічного навантаження у червні 2024 року в Переяславській гімназії були відсутні перешкоди у збереженні раніше встановленого позивачу педагогічного навантаження в обсязі ставки за Законом № 463-IX (18 навчальних годин на тиждень).

Рішення керівника Переяславської гімназії у частині, що стосуються педагогічної діяльності позивача (накази від 18.06.2024 № 47 про попередній розподіл педагогічного навантаження та від 02.09.2024 № 54 стосовно розподілу педагогічного навантаження), на думку суду, не мали належного обґрунтування зменшення позивачу передбаченої Законом норми педагогічного навантаження.

У світлі обставин даної справи суд вважає, що прийняття керівником Переяславської гімназії ОСОБА_2 на посаду вчителя фізичної культури ОСОБА_5 на тотожну посаді позивача в частині фізичної культури, встановлення останньому педагогічного навантаження з фізичної культури, вплинули на обсяг педагогічного навантаження позивача в частині навчальних годин з фізичної культури для старших класів.

Суд, ураховуючи прийняття нового працівника на тотожну посаді позивача, наявність навчальних годин у чотирьох педагогічних працівників з дисципліни «Фізична культура», наявність вільних навчальних годин з інших предметів, невмотивоване зменшення позивачу керівником Переяславської гімназії обсягу менше ставки з дисципліни «Фізична культура», відсутність реальних змін в організації виробництва і праці в Переяславській гімназії, подальше звільнення позивача у зв`язку з незгодою з неповним тижневим педагогічним навантаженням, вважає такі дії та рішення Переяславської гімназії в особі директора ОСОБА_2 проявом дискримінації до позивача та непропорційним втручанням у його приватне життя, що є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини.

Слід акцентувати увагу на тому, що позивач не давав згоди на зменшення педагогічного навантаження, визначеного наказом від 04.03.2024 № 10-К за обсягом норми педагогічного навантаження, визначеної Законом № 463-IX, пройшов атестацію та підвищив свою кваліфікацію як вчитель фізичної культури, не мав порушень трудової дисципліни, що в своїй сукупності свідчить про упереджене ставлення керівника Переяславської гімназії ОСОБА_2 до позивача за умов рівного ставлення до інших педагогічних працівників.

У своїх рішеннях ЄСПЛ зазначав, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (рішення від 07.08.1996 у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), пункт 25, Reports 1996-III). Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом» (рішення у справі «Прітті проти Сполученого Королівства» (Pretty v. the United Kingdom), заява № 2346/02, пункт 61, ECHR 2002-III). Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносин професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у межах трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (рішення від 16.12.1992 у справі «Німітц проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), пункт 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення від 28.05.2009 у справах «Сідабрас та Джяутас проти Литви», заяви № 55480/00 та 59330/00, пункт 47, ECHR 2004-VIII, та «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пункти 22-25). Схожим чином звільнення з посади було визнане втручанням у право на повагу до приватного життя (рішення від 19.10.2010 у справі «Озпінар проти Туреччини», заява № 20999/04, пункти 43-48). Також, ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 8 Конвенції охоплює питання захисту честі та репутації як частину захисту права на повагу до приватного життя (рішення від 15.11.2007 у справі «Пфайфер проти Австрії» (Pfeifer v. Austria), заява № 12556/03, пункт 35; рішення від 09.04.2009 у справі «А. проти Норвегії» (А. v. Norway), заява № 28070/06, пункти 63 та 64).

У пункті 38 рішення від 28.05.2009 у справі «Сідабрас та Джяутас проти Литви» ЄСПЛ вказав, що ст. 14 Конвенції захищає осіб, які знаходяться в однаковому становищі, від необґрунтованої різниці у відношеннях до них при здійсненні ними прав та свобод, визнаних Конвенцією.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював особливу роль у суспільстві судової влади, яка як гарант правосуддя та основоположної цінності у правовій державі повинна користуватися довірою громадськості, якщо це необхідно для успішного виконання нею своїх обов`язків (пункт 165 рішення у справі «Бака проти Угорщини» (Baka v. Hungary).

Відповідно до частини 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» за № 475/97-ВР від 17.07.1997, ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Способи захисту трудових прав визначені положеннями ст. 232 КЗпП України, однак такий перелік не є вичерпним, а тому суд вправі захистити порушене право працівника і в інший спосіб, який не суперечить закону, якщо такий спосіб забезпечуватиме ефективне відновлення трудових прав.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Таким чином, зменшення педагогічного навантаження та звільнення позивача були передбачені законом, переслідували легітимну мету захисту прав та інтересів засновника Переяславської гімназії - Студениківської сільської ради як розпорядника грошових коштів.

Суд вважає, що звільнення позивача за встановлених у справі обставин не було необхідним у демократичному суспільстві.

Позов є обґрунтованим в аспекті доведеності дискримінації керівника Переяславської гімназії ОСОБА_2 до позивача при визначенні попереднього педагогічного навантаження на 2024/2025 навчальний рік у червні 2024 року та подальшому звільненні позивача у вересні 2024 року, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів в.о. директора Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області Фесенка О.І. № 54 від 02.09.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження між педагогічними працівниками у 2024/2025 навчальному році» в частині встановлення педагогічного тижневого навантаження ОСОБА_1 в кількості 11 годин, № 29-К від 03.09.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення позивача на посаді вчителя історії та правознавства, фізичної культури Переяславської гімназії.

Суд наголошує, що вимогою та рішеннями керівник Переяславської гімназії створивумови та здійснив дискримінацію до позивача, якому за період з червня 2024 року по вересень 2024 року було зменшено без згоди раніше встановлене педагогічне навантаження в обсязі нижче норми педагогічного навантаження, передбаченого Законом № 463-IX, що впливає на розмір заробітної плати та життєдіяльність (приватне життя) позивача.

Скасування наказів про зменшення педагогічного навантаження у частині, що стосується позивача, звільнення з роботи, враховуючи дискримінаційний характер дій та рішень керівника Переяславської гімназії по відношенню до позивача, недостатню якість Закону № 463-IX, є цілком законним та справедливим для недопущення за аналогічних до даної справи обставин порушень керівником навчального закладу права педагогічного працівника на дотримання норми педагогічного навантаження в обсязі 18 навчальних годин, права на працю в цілому.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу в.о. директора Переяславської гімназії № 29-К від 03.09.2024, поновлення позивача на раніше займаній посаді, з Виконавчого комітету Студениківської сільської ради на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час його вимушеного прогулу.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Системний аналіз і тлумачення приписів статті 235 КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника. При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/1262319).

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку).

Рішенням в.о. директора Переяславської гімназії № 29-К від 03.09.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ». позивача звільнено з роботи, починаючи з 03.09.2024, а тому для обрахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно брати до уваги розмір заробітної плати та кількість відпрацьованих днів за липень та серпень 2024 року.

Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 03.09.2024 по 03.02.2025 (включно) складає 61676,56 грн.

Позовна вимога про зобов`язання Переяславської гімназії встановити тижневе навантаження у визначеній кількості на посаді вчителя історії та правознавства, фізичної культури Переяславської гімназії, не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що встановлення та розподіл педагогічного навантаження належить до повноважень керівника навчального закладу, з урахуванням наведених вище обставин та положенням Закону 463-IX.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не забезпечується самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (постанови Верховного Суду України від 25.04.2012 у справі № 6-23цс12, від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, Верховного Суду у справі № 640/14909/16-ц).

Позовна вимога про стягнення з Виконавчого комітету Студениківської сільської ради моральної шкоди не підлягає задоволенню у зв`язку із узагальненим формулюванням обставин виникнення моральної шкоди, відсутністю доказів на підтвердження указаних позивачем обставин про характер та/або глибину душевних страждань.

5. Розподіл судових витрат

Судовий збір підлягає стягненню з Виконавчого комітету Студениківської сільської ради як засновника Переяславської гімназії тарозпорядника коштів на користь держави відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням основної позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 29-К від 03.09.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області, Виконавчого комітету Студениківської сільської ради, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області Фесенка О.І. № 54 від 02.09.2024 «Про розподіл педагогічного навантаження між педагогічними працівниками у 2024/2025 навчальному році» в частині встановлення педагогічного тижневого навантаження ОСОБА_1 в кількості 11 годин.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області Фесенка О.І. № 29-К від 03.09.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя історії та правознавства, фізичної культури Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Стягнути з Виконавчого комітету Студениківської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.09.2024 до 03.02.2025 у розмірі 61676,56 грн (шістдесят одна тисяча шістсот сімдесят шість гривень п`ятдесят шість копійок).

Відмовити в задоволенні позовної вимоги зобов`язати Переяславську гімназію Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області встановити тижневе навантаження ОСОБА_1 у визначеній кількості на посаді вчителя історії та правознавства, фізичної культури Переяславської гімназії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Виконавчого комітету Студениківської сільської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Виконавчого комітету Студениківської сільської ради на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Переяславська гімназія Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області, місцезнаходження за адресою: 08420, Київська область, Бориспільський район, м. Переяслав, вул. Привокзальна, 24; код ЄДРПОУ 25657787;

відповідач - Виконавчий комітет Студениківської сільської ради, місцезнаходження за адресою: 08421, Київська область, Бориспільський район, с. Студеники, вул. Переяславська, 19; код ЄДРПОУ 44141598.

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ? ? ? ? ? ? ? ? ?