Рішення

від 01.05.2025 по справі 132/958/25

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/958/25

Провадження № 2/132/566/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"01" травня 2025 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доІванівської сільськоїради Хмільницького району Вінницької області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Іванівськоїсільської ради Хмільницького району Вінницької області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтуванняпозову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння, виданого 24.06.1993 року виконкомом Гущинецької сільської ради народних депутатів Калинівського району Вінницької області на підставі рішення виконкому Калинівської районної Ради народних депутатів Вінницької області №151 від 27.04.1989 року, житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, головою якого являлася ОСОБА_2 , право власності на який зареєстровано 24.06.1993 року у «Вінницьке обласне об`єднане бюро техінвентарізації» та записано в реєстрову книгу №1 за реєстровим № 16 за колгоспним двором, головою якого являлася ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом та довідкою № 98 від 17.02.2025 року КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро техінвентарізації» про реєстрацію права власності на даний будинок за колгоспним двором, головою якого являлась ОСОБА_2 .

Свідоцтво про право власності на даний будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 було видане колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Калинівської районної Ради народних депутатів Вінницької області №151 від 27.04.1989 року, яке виносилось в той період, коли існували колгоспні двори згідно діючого на той момент ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове обєднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Згідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року №11215 «Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомості щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Згідно довідки № 175 від 11.03.2025 року виконкому Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області та згідно виписки з погосподарської книги №14 (за 1991-1995 роки) станом на 15.04.1991 року головою колгоспного двору і єдиним його членом була ОСОБА_2 , 1914 року народження. Вона одна проживала та була зареєстрована в даному спадковому будинку, інших зареєстрованих громадян станом на 15.04.1991 року не має. Також згідно довідки № 174 від 11.03.2025 року виконкому Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області та згідно виписки з погосподарської книги №13 (за 1986-1990роки) станом на 27.04.1989 року, на період коли виносилось рішення виконкому Калинівської районної Ради народних депутатів Вінницької області №151, на підставі якого видавалось свідоцтво про право власності, головою колгоспного двору і єдиним його членом теж була ОСОБА_2 , 1914 року народження.

Таким чином, їй одній, як єдиному члену колгоспного двору, належало все майно колгоспного двору.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на весь житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно заповіту, посвідченого 15.05.1985 року секретарем виконкому Гущинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області Болебух О.І., зареєстрованого в реєстрі за №12, дублікат якого замість втраченого виданий 07.03.2025 року, старостою Гущинецького старостинського округу Іванівської сільської ради Вінницької області, зареєстрований в реєстрі за №1-21, її мати ОСОБА_2 заповідала її, ОСОБА_1 , все своє майно, яке належить їй на праві особистої власності, в тому числі житловий будинок, який знаходиться в с. Камя`ногірка Калинівського району Вінницької області. На день смерті ОСОБА_2 заповіт не змінено і не скасовано.

Будучи єдиною спадкоємицею за заповітом на належне померлій ОСОБА_2 майно, вона в передбачений законом 6-місячний термін, а саме 25.09.1992 року, звернулася з заявою про прийняття спадщини в Калинівську державну нотконтору Вінницької області по місцю відкриття спадщини. В результаті чого Калинівською державною нотконторою Вінницької області була заведена спадкова справа № 228/1992 року, що підтверджується копією її заяви про прийняття спадщини та інформаційною довідкою зі спадкового реєстру.

Однак оформити свої спадкові права в Калинівській державній нотконторі Вінницької області вона, як єдина спадкоємиця за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 , не має можливості по тій причині, що відповідно до наданого нею свідоцтва про право власності на будинковолодіння, житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 належить «колгоспному двору», головою якого була ОСОБА_2 , і який відповідно до ст.ст. 2, 318 ЦК України не є суб`єктом власності, оскільки колгоспні двори припинили своє існування в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року, тому нотаріус не має змоги визначити всіх членів колгоспного двору та належні їм частки в його майні. По цій причині державним нотаріусом Калинівської державної нотконтори Вінницької області Василишиною Л.В. 19.03.2025 року за №183/02-31 було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі її свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказаний будинок з господарськими будівлями після смерті матері ОСОБА_2 .

Інших спадкоємців на майно померлої ні за законом, ні за заповітом немає, а також немає осіб, які б мали право на обов`язкову частку в її майні. Тому вимушена звертатися до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилась, згідно заяви (зареєстрована за вх. 4810/25 від 30.04.2025) позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи провести за її відсутності.

Уповноважений представник відповідача Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області в підготовче судове засідання не з`явився, однак від секретаря сільської ради Віри Барановської надійшла заява за вх. 1092/25 від 15.04.2025 про визнання позову та розгляд справи без представника сільської ради.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається, виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Тобто, усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Відповідно до довідок №174 та № 175 від 11.03.2025 року виконкому Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (а.с. 22, 23) та згідно виписки з погосподарської книги №14 (за 1991-1995 роки) особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 33), станом на 15.04.1991 року склад колгоспного двору в АДРЕСА_1 був наступний: голова двору - ОСОБА_2 , 1914 року народження. Інших членів двору не було.

Тому, станом на 15.04.1991 року ОСОБА_2 , як голові і єдиному члену колгоспного двору, належало все майно колгоспного двору, а саме весь житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , як такій, що не втратила права в його майні.

Статтею 563 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), яка регулювала питання спадкування майна колгоспного двору, встановлено, що у випадку смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила спадкування на загальних підставах.

При цьому, відповідно до роз`яснень, викладених у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена поширювалася на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01.07.1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також у разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Оскільки єдиний член колгоспного двору, а саме ОСОБА_2 , померла після ІНФОРМАЦІЯ_3 , то після її смерті відкривалась спадщина на все майно колгоспного двору.

Згідно із ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Таким чином, на день смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на весь житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , оскільки все будинковолодіння належало померлій як єдиному члену колгоспного двору згідно свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння, виданого 24.06.1993 року виконкомом Гущинецької сільської ради народних депутатів Калинівського району Вінницької області на підставі рішення виконкому Калинівської районної Ради народних депутатів Вінницької області №151 від 27.04.1989 року (а.с. 19).

Оскільки будь-які зміни до вказаного вище свідоцтва про право власності на будинковолодіння, що віднесено до категорії колгоспного двору внести неможливо, то єдиним способом відновлення спадкових прав позивачки на належне померлій ОСОБА_2 майно є звернення до суду з даним позовом.

Тому позивач, як єдина спадкоємиця за заповітом на майно померлої ОСОБА_2 , вимушена звертатись в суд з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на спадковий житловий будинок, що належав колгоспному двору.

Відповідач позовні вимоги визнає, тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладенета завідсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.120, 123, 548, 549, 563 ЦК УРСР (в ред.1963 року), ст. ст. 1217, 1220, 1222, 1226, 1233, 1261, 1269, 1270 ЦК України (в ред. 2003 року), ст.ст.12, 80, 81, 82, 200, 211, 247, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. А, загальною площею 51,1 кв. м., житловою площею 36,1, кв. м, сарай літ. Б., сарай літ. б, літню кухню-сарай літ. В, ворота №1 по АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 99788 грн, як спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій весь будинок з господарськими будівлями належав як єдиному члену колгоспного двору, на підставі свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння, виданого 24.06.1993 року виконкомом Гущинецької сільської ради народних депутатів Калинівського району Вінницької області на підставі рішення виконкому Калинівської районної Ради народних депутатів Вінницької області №151 від 27.04.1989 року.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

СУДДЯ: