Рішення від 13.05.2025 по справі 205/817/25

13.05.2025 Єдиний унікальний номер 205/817/25

Провадження № 2/205/1824/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2025 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Мадьонової Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Зігфрід-М» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус ветерана внутрішніх справ. 11 грудня 2024 року о 15 год. 55 хв. у місті Дніпрі він користувався міським автобусним маршрутом загального користування №113, від посадочного майданчика (зупинки) «Центральний універмаг» по пр. Дмитра Яворницького. При посадці в автобус марки «Богдан» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , він пред`явив водію автобуса посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, яке надає йому право на пільговий (безкоштовний) проїзд, але водій відмовив позивачу у такому проїзді мотивуючи свою відмову тим, що в нього в салоні вже є чотири пасажира пільгової категорії. На його запитання водію щодо підстав його відмови, водій зазначив, що кількість місць пільгової категорії обмежена чотирма, хоча з розміщеної інформації в салоні автобуса не вказано про обмеження кількості пільгової категорії пасажирів для проїзду. Він був вимушений оплатити проїзд та в підтвердження здійснення ним оплати був виданий проїзний квиток «Міський автобус» серії ЗФАЕ №021294 вартістю 15 грн., із зазначенням на звороті квитка найменування відповідача. 12 грудня 2024 року він звернувся до територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті в Дніпропетровській області зі скаргою на дії автоперевізника у особі автотранспортного засобу та застосування до нього мір впливу, підтвердження приналежності автотранспортного засобу відповідачу і отримав відповідь з повідомленням про нездійснення заходів контролю у зв`язку з повторністю його звернення, що вважає помилковим, а також повторно звернувся та отримав аналогічну відповідь. Посилається на його звернення зі скаргою на дії водія та підтвердження відповідачу належності транспортного засобу, але лист зі скаргою повернувся йому за закінченням терміну зберігання. Вважає, що дії відповідача в особі водія є протиправними, такими, що порушують його права, як споживача, регламентовані ЗУ «Про захист прав споживачів». Вказує, що відмова відповідача у безоплатному проїзді принизила його гідність, в результаті йому завдано нервовий стрес, переживання та спричинено моральні страждання через обмеження його прав. Відмову у безкоштовному проїзді вважає вкрай образливою, оскільки державою йому надано певні гарантії, як ветерану. Протиправна поведінка щодо нього вимагала його додаткових зусиль для організації свого життя, звернення за захистом порушеного права. Суму моральної шкоди він оцінив у розмірі 600 грн. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача у відмові пільгового (безкоштовного) проїзду, яке сталось 11 грудня 2024 року на маршруті №113 в м. Дніпрі, державний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1 , а також стягнути на його користь з ПП «Зігфрід-М» вартість проїзду в сумі 15 грн. на підставі проїзного квитка «Міський автобус» Міністерства зв`язку України серії ЗФАЕ №021294 та моральну шкоду в розмірі 600 грн.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначивши, що право позивача на безоплатний проїзд усіма видами міського транспорту не є абсолютним, а в матеріалах справи відсутні докази щодо розміру сукупного доходу сім`ї позивача, який в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу, тоді як у матеріалах справи містяться докази відсутності фінансування з боку держави. Повідомляє, що водій або відповідач до адміністративної відповідальності за ст. 133-1 КУпАП за безпідставну відмову у пільговому проїзді ОСОБА_1 не притягались, що свідчить про недоведеність факту безпідставної відмови позивачу у пільговому проїзді і відсутності винних (протиправних) дій відповідача та його працівників. Відсутність наявності вини є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Позивачем у системі «Електронний суд» було сформовано відповідь на відзив, в якому посилається на виключення з 30 листопада 2021 року ч. 5 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», що свідчить про непотрібність наявності такої умови як розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, який не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Вважає, що ним у повній мірі доведена моральна шкода у зв`язку з протиправними діями відповідача, яка полягала у відмові йому в пільговому проїзді та безпідставній оплаті проїзду, тобто в порушенні наданих позивачу державою пільг, у результаті чого йому завдано моральних страждань.

Позивач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без його участі та зазначив, що у справі достатньо доказів.

Представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі і заперечував проти задоволення позовних вимог у зв`язку з відсутністю обов`язкових складових необхідних для стягнення моральної шкоди та неналежним обґрунтуванням заявлених вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення ветерана органів внутрішніх справ №034913 від 18 січня 2006 року, яке дає йому право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів органів внутрішніх справ (а. с. 5).

Як було встановлено судом та не було спростовано відповідачем, 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 користувався міським автобусним маршрутом загального користування за №113 (автобус марки «Богдан» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ) від посадочного майданчика (зупинки) «Центральний універмаг» на пр. Дмитра Яворницького, автоперевізником на якому є ПП «Зігфрід-М». Незважаючи на пред`явлення позивачем посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, водієм відповідача йому було відмовлено у безкоштовному (пільговому) проїзді, тому позивач був змушений оплатити вартість проїзду в розмірі 15 грн., що підтверджується копією квитка «Міський автобус» Міністерства зв`язку України серії ЗФАЕ №021294 на міський автобус вартістю 15 грн. (а. с. 6).

Матеріалами справи підтверджено, що 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті в Дніпропетровській області зі скаргою на дії автоперевізника ПП «Зігфрід-М» з приводу вищезазначеного факту порушення його прав, але відповіддю №4107/25/23-24 від 18 грудня 2024 року, ОСОБА_1 було відмовлено у розгляді його звернення з підстав того, що йому вже було надано відповідь №1299/23/23-24 від 17 квітня 2024 року (а. с. 7-8)

Крім того, 24 грудня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті в Дніпропетровській області та відповіддю №27/25/23-25 від 03 січня 2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у розгляді його звернення з підстав того, що у всіх його скаргах порушуються аналогічні питання, на які відділом вже було надано обґрунтовану відповідь (а. с. 11-12).

Як встановленоз матеріалівсправи,12грудня 2024року ОСОБА_1 направив директоруПП «Зігфрід-М»скаргу,в якійвказав пропідстави звернення,просив підтвердитиприналежністьПП «Зігфрід-М» автотранспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_1 , повідомити ПІБ водія і його приналежність ПП «Зігфрід-М», та прийняті заходи до водія за його незаконну вимогу щодо оплати ним проїзду, але рекомендований лист було повернуто позивачу з відміткою поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (а. с.13-15).

Пунктом 11 статті 6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» передбачено, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги: безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.

Згідно із ст. 37 ЗУ «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналогічні вимогивикладені вп.145Правил наданняпослуг пасажирськогоавтомобільного транспорту,затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни №176від 18 лютого 1997 року, згідно з якими, окрім іншого, автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів, здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 42 ЗУ «Про автомобільний транспорт» договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - з моменту реєстрації електронного квитка.

Відповідно до п. 6 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» №5 від 12 квітня 1996 року до заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, судом встановлено, та не спростовано під час судового розгляду стороною відповідача, що 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 скористався міським автобусним маршрутом загального користування за №113 (автобус марки «Богдан» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ) автоперевізника ПП «Зігфрід-М», при цьому, позивач не зміг скористатись наданим йому законодавством правом у пільговому безкоштовному проїзді, унаслідок чого він був змушений придбати проїзний квиток за власні кошти, що підтверджується наявним у матеріалах справи доказом: копією проїзного квитка «Міський автобус» Міністерства зв`язку України серії НОМЕР_2 вартістю 15 грн.

Вищезазначене свідчить про доведеність факту порушення норм закону відповідачем в особі водія автобусного маршруту №113 та протиправної відмови позивачу у пільговому проїзді в автомобільному транспорті загального користування.

При цьому, доводи представника відповідача про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів порушення його права на пільговий проїзд судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до п. 6 Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» №5 від 12 квітня 1996 року, до заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція - замовлення, квитанція - зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер), а тому, долучена позивачем копія проїзного квитка є доказом здійснення ОСОБА_1 поїздки і сплати ним вартості проїзду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктами 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов`язаний забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права на пільговий проїзд, як ветеран органів внутрішніх справ, яке надано йому у відповідності до положень ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про доведеність того, що у зв`язку з протиправними діями відповідача, які полягали у відмові позивачу в пільговому проїзді та безпідставній оплаті проїзду позивачем у розмірі 15 грн., було порушено надані позивачу державою права на пільгу, що призвело до моральних страждань позивача.

Отже, з урахуванням тяжкості спричинених позивачу моральних страждань, вимог розумності і справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 600 грн.

Враховуючи надані позивачем обґрунтування своїх позовних вимог і наявні в матеріалах справи докази, а також беручи до уваги неспростування їх стороною відповідача, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги задоволення позовних вимог у повному обсязі, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,40 грн. за задоволення судом двох позовних вимог немайнового та майнового характеру.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Зігфрід-М» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, задовольнити.

Визнати протиправними дії Приватного підприємства «Зігфрід-М» щодо відмови ОСОБА_1 на пільговий (безоплатнй) проїзд 11 грудня 2024 року.

Стягнути з Приватного підприємства «Зігфрід-М» (ЄДРПОУ 31002275) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) вартість проїзду в розмірі 15 грн. та моральну шкоду в сумі 600 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Зігфрід-М» (ЄДРПОУ 31002275) на користь держави судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне підприємство «Зігфрід-М», ЄДРПОУ 31002275, місцезнаходження: 49102, м. Дніпро, вул. Ближня, буд. 29, кв. 97.

Суддя: Т.П. Терещенко