Постанова від 06.05.2025 по справі 914/2509/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2025 р. Справа №914/2509/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Панова І.Ю.,

СуддівМалех І.Б.,

Зварич О.В.,

Секретар судового засідання:Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Полійчук С.Р.;

від відповідача: Мудрак Р.Б.;

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 31.03.2025 (вх. №01-05/945/25 від 31.03.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 (повний текст складено 12.03.2025)

у справі №914/2509/24 (суддя Березяк Н.Є.)

за позовом: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Львівське автотранспортне підприємство 14630, м. Львів

про: стягнення 1 170 315,82 грн суми пайового внеску на створення та розвиток транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, 236 628,24 грн пені, 713 931,72 грн інфляційних втрат та 86 214,14 грн трьох процентів річних

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області у жовтні 2024 подано позов Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Публічного акціонерного товариства Львівське автотранспортне підприємство 14630 про стягнення 1 170 315,82 грн суми пайового внеску на створення та розвиток транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, 236 628,24 грн пені, 713 931,72 грн інфляційних втрат та 86 214,14 грн трьох процентів річних на підставі ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ст.ст. 530, 549, 610, 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було допущено невиконання обов`язків щодо перерахування пайового внеску в сумі 1 170 315, 82 грн у терміни визначені договором.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 у справі №914/2509/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства Львівське автотранспортне підприємство - 14630 на користь департаменту економічного розвитку Львівської міської ради суму в розмірі 1 170 315, 82 грн пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, 235986,97 грн пені, 370 836,56 грн інфляційних втрат, 86117,95грн 3% річних та 27 948,86 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач свої договірні зобов`язання по сплаті пайового внеску не виконав належним чином у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати пайового внеску становить 1 170 315, 82 грн.

Щодо стягнення пені місцевий господарський суд зазначив, що позивач здійснив нарахування пені та 3% річних з 05.04.2022, що є передчасним та період нарахування має обчислюватися з 06.04.2022, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 235986.97 грн (пеня) та 86 117,95 грн (3% річних), враховуючи, що об`єкт будівництва прийнятий в експлуатацію 05.04.2022.

В частині стягнення та інфляційних втрат суд першої інстанції здійснивши перевірку нарахування позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань, дійшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 370836,56 грн, в задоволенні решти позову слід відмовити.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Департамент економічного розвитку Львівської міської ради оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 31.03.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 у справі №914/2509/24 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Львівське автотранспортне підприємство 14630 на користь департаменту економічного розвитку Львівської міської ради інфляційних втрат у сумі 370 836,56 грн. та ухвалити цій частині нове рішення, яким задоволити позовну заяву департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Львівське автотранспортне підприємство 14630 на користь департаменту економічного розвитку Львівської міської ради інфляційних втрат у сумі 713 931,72 грн.

Зазначає, що за прострочення відповідачем виконання зобов`язання, з метою реалізації права позивача на стягнення інфляційних втрат, враховуючи умови Договору, а саме п. 2.3., позивачем було розрахованого інфляційні втрати за період з 30.05.2019 по 17.09.2024 у розмірі 713 931,72 грн, однак, на думку скаржника, судом першої інстанції при винесені рішення не правильно проведено розрахунок інфляційних втрат, оскільки такий розрахунок судом проведено з 06.04.2022, а не з 30.05.2019.

16.04.2025 від ПАТ "Львівське АТП-14630" надійшов відзив б/н від 16.04.2025 (вх. № 01-04/3017/25) на апеляційну скаргу в якому відповідач зазначає, що відповідно до Додаткової угоди №129 від 30.05.2019 сплата пайового внеску повинна бути проведена по 31.05.2022 (але не пізніше дати введення об`єкта в експлуатацію), у матеріалах справи наявні докази того, що об`єкт будівництва за адресою м. Львів, вул. Городницька, 47 прийнято в експлуатацію 05.04.2022, а відтак датою виконання зобов`язання щодо сплати пайового внеску є момент введення об`єкта в експлуатацію (05.04.2022), а відповідно прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати пайового внеску повинно обчислюватися з 06.04.2022 (з наступного дня після введення об`єкта в експлуатацію).

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Малех І.Б. та Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 31.03.2025 (вх. №01-05/945/25 від 31.03.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 у справі №914/2509/24.

Ухвалою суду від 10.04.2025 призначено розгляд справи на 06.05.2025.

У судовому засіданні 06.05.2025 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

02 лютого 2017 року між департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та ПАТ Львівське автотранспортне підприємство -14630 був укладений Договір № 36 про пайову участь (надалі іменується -Договір), де ПАТ Львівське автотранспортне підприємство - 14630 - Замовник будівництва.

Згідно з пп. 1.1 Договору, Замовник будівництва зобов`язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому Договором.

У відповідності до п. 2.2 Договору Відповідач повинен був сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова у розмірі 2 340 631, 64 грн. по 31 грудня 2017 року (але не пізніше дати прийняття об`єкта в експлуатацію).

30 травня 2019 року між департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та ПАТ Львівське автотранспортне підприємство -14630 була укладена Додаткова угода № 129 про внесення змін до договору про пайову участь від 02.02.2017 № 36.

Згідно Додаткової угоди, внесено зміни до п.2.2. договору про пайову участь від 02.02.2017 № 36, такий викладено у новій редакції та згідно пп. 2.2. цієї угоди, зобов`язано Відповідача сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 2 340 631, 64 грн. по 31 травня 2022 року (але не пізніше дати введення об`єкта до експлуатації).

Відповідачем сплачено 1 170 315, 82 грн заборгованості по договору.

Господарський суд встановив, що згідно інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 05.04.2022 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ЛВ122220401856.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що у разі порушення термінів перерахування пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Замовник (відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на цей період, від суми коштів, що підлягають перерахуванню.

Відтак, за прострочення відповідачем виконання зобов`язання, позивач звернувся з даним позовом до суду з матеріально-правовою вимогою про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором 1 170 315, 82 грн, 236 628, 24 грн пені (за період з 05.04.2022 по 04.10.22), 86 214, 14 грн 3% річних за період з 05.04.2022 по 17.09.2024 та 713 931, 72 грн інфляційних втрат.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Враховуючи положення ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 у справі №914/2509/24 переглядається в частині інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Згідно ч. 1 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію1 до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, а згідно ч. 5 ст. 40 цього ж закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із матеріалами справи, 02 лютого 2017 року між департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та ПАТ Львівське автотранспортне підприємство -14630 був укладений Договір № 36 про пайову участь.

Згідно Додаткової угоди, внесено зміни до п.2.2. договору про пайову участь від 02.02.2017 № 36, такий викладено у новій редакції та згідно пп. 2.2. цієї угоди, зобов`язано Відповідача сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 2 340 631, 64 грн по 31 травня 2022 року, але не пізніше дати введення об`єкта до експлуатації.

Згідно інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 05.04.2022 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ЛВ122220401856.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що укладений між позивачем та відповідачем договір про пайову участь від 02.02.2017 №36 є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання сторонами, рішень суду щодо внесення змін, або розірвання договору не приймалося.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання щодо оплати основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 236 628, 24 грн пені, 86 214,14 грн 3% річних та 713 931, 72 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів зазначає, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Згідно Додаткової угоди, внесено зміни до п.2.2. договору про пайову участь від 02.02.2017 № 36, такий викладено у новій редакції та згідно пп. 2.2. цієї угоди, зобов`язано Відповідача сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 2 340 631, 64 грн. по 31 травня 2022 року (але не пізніше дати введення об`єкта до експлуатації).

Згідно інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 05.04.2022 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ЛВ122220401856.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи що об`єкт будівництва прийнятий в експлуатацію 05.04.2022, строк виконання грошового зобов`язання спливає у цю ж дату, а отже, прострочення починається з 06.04.2022.

Перевіривши, проведений судом першої інстанції перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат колегія суддів зазначає, що здійснений судом розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги в частині інфляційних втрат частково та стягнув із відповідача на користь позивача 370 836,56 грн інфляційних втрат.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача інфляційних втрат є частково обґрунтованими, та такими що підлягаю до задоволення частково.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 у справі №914/2509/24 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Львівське автотранспортне підприємство 14630 на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради інфляційних втрат у сумі 370 836,56 грн ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 31.03.2025 (вх. №01-05/945/25 від 31.03.2025) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 у справі №914/2509/24 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Львівське автотранспортне підприємство 14630 на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради інфляційних втрат у сумі 370 836,56 грн - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 14.05.2025.

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддяМалех І.Б.

Зварич О.В.