Рішення

від 07.05.2025 по справі 909/105/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/105/25Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Транс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС"

про стягнення заборгованості за договором в сумі 394 044 грн 28 коп.

за участі:

від позивача: Мельник Роман Ярославович,

від відповідача: представник не з"явився

установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл-Транс" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів №10-01/2018 від 01.11.2018 у сумі 394 044 грн 28 коп., з яких 259 293 грн 34 коп. - сума основного боргу; 90352 грн 15 коп. - штрафні санкції; 44398 грн 79 коп. - інфляційні втрати.

Вирішення судом процесуальних питань.

11.02.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 10.03.2025, яке у зв"язку із нез"явленням відповідача відклав на 31.03.2025.

31.03.2025 суд постановив підготовче провадження закрити та призначити розгляд справи по суті в судовому засіданні на 07.05.2025.

31.03.2025 відповідач в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету від 01.04.2025.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачки належним чином про розгляд судової справи і забезпечення її прибуття в судове засідання для реалізації нею права на судовий захист своїх прав та інтересів та дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи без її участі за наявними у ній матеріалами.

07.05.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов"язання щодо оплати товару, відповідно до договору поставки нафтопродуктів №01-11/2018 від 01.11.2018. За порушення грошового зобов"язання позивач керуючись ст.625 ЦК України та п.4.1. договору нарахував відповідачу 16 % річних та інфляційні втрати та звернувся в суд за захистом порушеного права. Обґрунтовані позовні вимоги положеннями ст. 193 ГК України та статтями 525, 526, 625 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, доводи позивача не спростував, доказів оплати товару не долучив.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

01.11.2018 ТОВ "Ойл-Транс" (постачальник) та ТОВ "ПБС" (покупець) уклали договір поставки нафтопродуктів №01-11/2018, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (далі - товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформляються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 2.1 договору, товар поставляється погодженими партіями не пізніше 3 (трьох) днів з моменту направлення покупцем заявки. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.

За змістом п. 3.2 договору, покупець зобов`язався оплачувати повну вартість відповідної партії товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі) протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару.

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (товарно-транспортних накладних, видаткових накладних) (п.3.3. договору).

Згідно з п. 4.1 договору, за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до п.3.2 умов даного договору, покупець сплачує постачальнику 16% річних за користування чужими коштами.

В п. 7.1 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків до їх повного проведення.

02.11.2018 сторони уклали додаткову угоду до договору, відповідно до якої доповнили п.2.2. договору таким змістом: "За погодженням двох сторін, транспортування товару може здійснюватися покупцем самостійно, з використанням власних або орендованих транспортних засобів".

02.01.2020 сторони уклали додаткову угоду, відповідно до п.1 якої продовжили дію договору до 31.12.2020.

04.01.2021 сторони уклали додаткову угоду, відповідно до п.1 якої продовжили дію договору до 31.12.2021.

03.01.2022 сторони уклали додаткову угоду, відповідно до п.1 якої продовжили дію договору до 31.12.2022. Відповідно до п.2 якої домовились п.7.2. договору викласти в такій редакції: "Якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору не надійде письмова заява однієї із сторін про перегляд чи припинення його дії, то термін дії договору продовжується на наступний рік".

Відповідно до п.2 цієї додаткової угоди сторони доповнили п.7.3. договору новим абзацом, а саме: " Сторони, керуючись частиною 3 статті 207 ЦК України дійшли згоди про те, що факсимільне відтворення підпису на первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІУ (в тому числі Актах та рахунках) має юридичну силу оригіналу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 259 293 грн 34 коп., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач в порушення умов договору не оплатив отриманий товар внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 259 293 грн 34 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач 03.10.2024 направив на адресу відповідача претензію № б/н про сплату заборгованості, докази чого приєднані до матеріалів справи. Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання, у зв"язку з чим позивач керуючись ст.625 Цивільного кодексу України та п.4.1. договору, за прострочення виконання грошового зобов"язання, нарахував відповідачу 16% річних та інфляційні втрати і звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Приписами ч. 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати товару підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 259 293 грн 34 коп. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 16 % річних за період з 29.01.2024 до 31.01.2025 в сумі 90 352 грн 15 коп. та інфляційних втрат за період лютий 2024 року - січень 2025 року в сумі 44 398 грн 79 коп., та задовольняє їх згідно розрахунку позивача, який є обґрунтованим та арифметично правильним.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 5 910 грн 66 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №36 від 04 лютого 2025 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 5 910 грн 66 коп. покладає на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач вказав, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн 00 коп. На підтвердження яких надав: договір про надання правової допомоги №б/н від 17.12.2024, укладений адвокатом Мельником Романом Ярославовичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ІФ№001410 від 23.11.2018 та ТОВ "Ойл-Транс", довіреність від 27.08.2024 та платіжну інструкцію №35 від 04 лютого 2025 року на суму 5 000 грн.

Відповідно до умов та протягом строку дії договору про надання правової допомоги №б/н від 17.12.2024 Адвокат зобов`язується здійснити представництво та надати інші види правової допомоги (надалі - послуги) Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.1.1.)..

Сторони погодили, що послуги, що надаються та є предметом цього договору пов`язані із стягненням заборгованості з ТОВ "ПБС", яка виникла перед ТОВ "Ойл-Транс", згідно договору поставки нафтопродуктів №01-11/2018 від 01.11.2018 року, договору оренди №01/05-2017 від 01.05.2017 року та договору оренди №29/01-2023 від 29.01.2023 року та включають надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, а також представництво клієнта, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві (п.1.2.).

Відповідно до п.4.1. договору, сторони погодили, що оплата послуг формується на договірних засадах.

Розмір вартості послуг є фіксованим та становить 11 000 грн, зокрема:

- вартість послуги щодо стягнення заборгованості з ТОВ "ПБС" згідно договору поставки нафтопродуктів №01-11/2018 від 01.11.2018 року - 5 000 грн;

- вартість послуги щодо стягнення заборгованості з ТОВ "ПБС" згідно договору оренди № 01/05-2017від 01.05.2017року - 3 000 грн;

- вартість послуги щодо стягнення заборгованості з ТОВ "ПБС" згідно договору оренди № 29/01-2023 від 29.01.2023 року - 3 000 грн.

Згідно з п.7.1. договору, договір діє з "17" грудня 2024 року до "31" грудня 2025 року включно. У будь-якому випадку Договір діє до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за договором (п.7.2.).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу). Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5,6 ст. 126 ГПК України). Неспівмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а у судовому рішенні має бути наведена оцінка тим доказам та аргументам, про які було зазначено стороною як підставу для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

З огляду на викладені положення процесуального законодавства, враховуючи відсутність клопотання про зменшення розміру витрат, підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості відповідними документами, а також задоволення позову, суд дійшов висновку про покладення таких витрат позивача, на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74,129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення заборгованості за договором в сумі 394 044 грн 28 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", вул. Тичини, буд. 8-А, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 32872788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Транс", вул. Вокзальна, буд. 8, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405 (код 40821172) 259 293 (двісті п"ятдесят дев"ять тисяч двісті дев"яносто три) грн 34 коп. основної заборгованості, 90 352 ( дев"яносто тисяч триста п"ятдесят дві) грн 15 коп. - 16 % річних та 44 398 (сорок чотири тисячі триста дев"яносто вісім) грн 79 коп. інфляційних витрат, а також 5 910 (п"ять тисяч дев"ятсот десять) грн 66 коп. судового збору та 5 000 (п"ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.05.2025

Суддя Т. В. Максимів