Рішення від 14.05.2025 по справі 910/4092/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2025Справа № 910/4092/25

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 910/4092/25

за позовом Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад дошкільної

освіти "Арлекін"

про стягнення 24 216,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад дошкільної освіти "Арлекін" про стягнення 24216,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Актом від 29.08.2022 № 31-30/197 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації за період з 01.03.2018 по 30.04.2022 Державною аудиторською службою України встановлено безпідставність перерахування позивачем компенсації відповідачу в сумі 24216,00 грн за договорами про надання освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва № 17 від 29.01.2021 та № 24 від 23.09.2021, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.04.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Героїв Дніпра, буд. 26, кв. 92, м. Київ, 04209, проте, до суду повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.04.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

29.01.2021 між Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад дошкільної освіти "Арлекін" та ОСОБА_1 (батьком дитини - ОСОБА_2 ) було укладено Договір № 17 про надання освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва на навчальний рік.

На підставі вказаного договору між його сторонами було підписано акти від 23.10.2021 № 17/10, від 19.11.2021 № 17/11, від 10.12.2021 № 17/12 про надання освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва на навчальний рік у жовтні-грудні 2021 року в сумі 12 108,00 грн.

Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації 10.11.2021, 30.11.2021, 23.12.2021 було перераховано відповідачу у відповідності до вищезазначених актів та договору 12 108,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача, доданими до справи.

Крім того, 23.09.2021 між Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад дошкільної освіти "Арлекін" та ОСОБА_3 (мати дитини - ОСОБА_4 ) було укладено Договір № 24 про надання освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва на навчальний рік.

Згідно вказаного договору між його сторонами було підписано акти від 11.11.2021 №24/9, від 23.10.2021 № 24/10, від 19.11.2021 № 24/11 про надання освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва на навчальний рік у вересні-листопаді 2021 року в сумі 12 108,00 грн.

Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації 10.11.2021, 24.11.2021, 30.11.2021 було перераховано відповідачу у відповідності до вищезазначених актів та договору № 24 від 23.09.2021 кошти в розмірі 12 108,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача, доданими до справи.

Наразі, суд зазначає, що умови вказаних договорів щодо порядку та підстав здійснення відшкодування є ідентичними.

Зокрема, відповідно до п. 2.1 договорів компенсація освітньої послуги здійснюється відповідно до Порядку здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням КМР від 13.09.2018 №1369/5433.

Згідно з п. 2.4 договорів компенсація освітньої послуги здійснюється після отримання стороною 1 підтвердження про оплату стороною 3 договору про надання освітніх послуг, укладеного між стороною 2 та стороною 3, таке підтвердження надається стороною 2 або стороною 3 у будь-якій зручній для сторін узгодженій формі.

У п. 2.5 договорів зазначено, що сторона 1 не здійснює компенсацію освітньої послуги за наявності заявки/ок в системі електронного запису дітей до закладів дошкільної освіти комунальної власності територіальної громади міста Києва.

У період з 31.05.2022 по 22.08.2022 Північним офісом Держаудитслужби проводилася ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації за період з 01.03.2018 по 30.04.2022, за результатами якої складено акт від 29.08.2022 №31-30/197 (далі - Акт).

Ревізією були виявлені порушення порядку використання коштів місцевого бюджету на дошкільну освіту. Зокрема, такими порушеннями є перерахування бюджетних коштів у вигляді компенсації за надані освітні послуги дітям в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості за наявності заявки/ок в системі електронного запису дітей до закладів дошкільної освіти комунальної власності територіальної громади міста Києва та щодо незареєстрованих дітей в місті Києві або в інший визначений Київською міською радою спосіб не підтвердили своє проживання в Києві. Зокрема, встановлено, що на момент здійснення позивачем компенсацій відповідачу в системі електронного запису дітей до закладів дошкільної освіти комунальної власності територіальної громади міста Києва щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_4 знаходилися невидалені заявки.

26.09.2022 Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві було направлено відповідачу вимогу №10418-1923 від 22.09.2022 про повернення суми компенсації в розмірі 24216,00 грн. На підтвердження направлення вказаної вимоги до матеріалів справи долучено поштову накладу №0420528364470, опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек.

Проте, як вказано у позовній заяві, вимогу Управління освіти Оболонської районної в місті Києві Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад дошкільної освіти "Арлекін" виконано не було, грошові кошти в сумі 24216,00 грн не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Укладені тристоронні договори є підставою для виникнення між позивачем та відповідачем господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 Господарського кодексу України. При цьому, майново-господарськими, як установлено частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено частиною першою статті 175 Господарського кодексу України.

Частинами першою та другою статті 4 Цивільного кодексу України встановлено, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України; основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом (частина п`ята статті 4 Цивільного кодексу України).

Рішенням VI сесії Київської міської ради VIII скликання від 13.09.2018 № 1369/5433 затверджено Порядок здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 4.1 Порядку, суб`єкт освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти, у тому числі, приватний або корпоративний заклад дошкільної освіти, за зверненням може отримати компенсацію за надання освітньої послуги дитині, місце проживання якої зареєстровано .в місті Києві, в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради про бюджет міста Києва на відповідний рік для комунальних закладів дошкільної освіти територіальної громади міста Києва.

Пунктом 4.3 Порядку визначено, що суб`єкт освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти, у тому числі, приватний або корпоративний заклад дошкільної освіти, подає до управління освіти районної в місті Києві державної адміністрації заявку для отримання компенсації за надання освітньої послуги з урахуванням контингенту дітей та документи, перелік яких визначає Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до пункту 4.5 Порядку, управління освіти районної в місті Києві державної адміністрації щомісячно здійснює компенсацію за фактично надану освітню послугу суб`єкту освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти, у тому числі, приватний або корпоративний заклад дошкільної освіти, на умовах укладеного тристороннього договору в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради про бюджет міста Києва на відповідний рік для комунальних закладів дошкільної освіти територіальної громади міста Києва.

Тристоронні договори укладалися за зразком, наданим листом Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №063-12055 "Про деякі питання здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві".

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Розділом І тристоронніх договорів визначено, що предметом цього договору є надання стороною 2 (відповідач) освітньої послуги (Базового компоненту дошкільної освіти), яка компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва на навчальний рік стороні 3 (один з батьків дитини).

Відповідно до пункту 2.3 тристоронніх договорів, компенсація освітньої послуги стороні 2 (відповідач) здійснюється стороною 1 (позивач) щомісячно на розрахунковий рахунок сторони 2, зазначений у цьому договорі.

Компенсація освітньої послуги здійснюється після отримання стороною 1 (позивач) підтвердження про оплату стороною 3 (один з батьків дитини) договору про надання освітніх послуг, укладеного між стороною 2 (відповідач) та стороною 3, таке підтвердження надається стороною 2 або стороною 3 у будь-якій зручній для сторін узгодженій формі (пункт 2.4 тристоронніх договорів).

За змістом пункту 2.1 тристоронніх договорів, компенсація освітньої послуги здійснюється відповідно до Порядку.

За умовами тристоронніх договорів документи, що є підставою для виплати компенсації позивач отримує від відповідача (підпункт 3.4.1 пункту 3.4, підпункт 3.5).

Відповідно до пункту 2.5 тристоронніх договорів, сторона 1 (позивач) не здійснює компенсацію освітньої послуги за наявності заявки/ок в системі електронного запису дітей до закладів дошкільної освіти комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з підпунктом 3.6.2 пункту 3.6 тристоронніх договорів, сторона 3 (один з батьків дитини) зобов`язується видалити заявку/ки в системі електронного запису дітей до закладів дошкільної освіти комунальної власності територіально громади міста Києва у разі її наявності.

Пунктом 4.6 Порядку передбачено, що відповідальність за достовірність інформації, що міститься в наданих документах, покладається на суб`єкта освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти, у тому числі, приватний або корпоративний заклад дошкільної освіти.

Отже, подаючи позивачу документи на отримання компенсації щодо дітей, яким відповідач надає освітні послуги, за які здійснюється компенсація, відповідач повинен переконатися про відсутність щодо такої дитини заявки в системі електронного запису дітей до закладів дошкільної освіти комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення позивачем компенсацій відповідачу в системі електронного запису дітей до закладів дошкільної освіти комунальної власності територіальної громади міста Києва щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_4 знаходились невидалені заявки, а саме:

- щодо ОСОБА_2 створено заявку від 08.06.2021, яка на момент здійснення Компенсації (10.11.2021, 30.11.2021, 23.12.2021) не була видалена;

- щодо ОСОБА_5 створено заявку від 29.08.2018, яка на момент здійснення Компенсації (10.11.2021, 24.11.2021, 30.11.2021) не була видалена.

Отже, у відповідності до п.2.5 договорів відповідач не мав правових підстав отримувати від позивача компенсацію у загальному розмірі 24 216,00 грн.

За приписами ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, суд зауважує, що застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 викладено позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Ураховуючи вищевстановлені обставини, грошові кошти у розмірі 24216,00 грн були набуті відповідачем усупереч умовам укладених договорів № 17 від 29.01.2021 та № 24 від 23.09.2021, а відтак, правові підстави для набуття зазначених грошових коштів відповідачем відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України, право особи вимагати повернення належного їй майна, безпідставно набутого іншою особою, не передбачено строк, протягом якого має відбутись таке повернення.

Одночасно, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, набуте безпідставно майно підлягає поверненню за правилами ч.2 ст. 530 ЦК України в семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Як свідчать матеріали справи, 26.09.2022 позивачем було надіслано на адресу відповідача Вимогу за вих. №10418-1923 від 22.09.2022 про повернення суми компенсації в розмірі 24216,00 грн, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Руїс Торіха проти Іспанії).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (Гірвісаарі проти Фінляндії).

Згідно ж із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення в сумі 24216,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад дошкільної освіти "Арлекін" (вул. Героїв Дніпра, буд. 26, кв. 92, м. Київ, 04209; код ЄДРПОУ 40901095) на користь на користь Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (вул. Йорданська, буд.11-А, м. Київ, 04211; ЄДРПОУ 37445442) безпідставно набуті кошти в розмірі 24 216,00 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.05.2025.

Суддя А.І. Привалов