Рішення від 15.04.2025 по справі 925/1544/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1544/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, із секретарем судового засідання Тетяною ДЯЧЕНКО, за участю представників: позивача не з`явився, відповідача не з`явився, від третьої особи не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Фізичної особи підприємця Рихви Юлії Володимирівни до Фізичної особи підприємця Щербакова Віталія Сергійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Виконавчого комітету Тальнівської міської ради, про стягнення 758 429,17 грн,

УСТАНОВИВ:

Заявлено позов, в якому Фізична особа підприємець Рихва Юлія Володимирівна просить стягнути з Фізичної особи підприємця Щербакова Віталія Сергійовича 758 429,17 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка послалась на те, що нею було орендоване нежитлове приміщення 9,4 кв.м., за адресою: м. Тальне, вул. Гагаріна. буд. 7, нежитлове приміщення 19.5 кв.м.. за адресою: м. Тальне, вул. Гагаріна. буд. 7, нежитлове приміщення 23,7 кв.м., за адресою: м. Тальне. вул. Гагаріна. буд. 7, на підставі договорів оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Тальнівської міської територіальної громади від 22 вересня 2021 року № 9/2021. № 10/2021, № 11/2021. Вказане майно використовувалося нею для здійснення підприємницької діяльності. За цією адресою позивачка надавала клієнтам послуги такі як: розвиваючі курси для дітей дошкільного і шкільного віку, дошкільна підготовка дітей, ігри та відпочинок з дітьми, тощо.

Позивачка зазначила, що 26 січня 2024 року до неї звернувся Щербаков В.С., який є фізичною особою-підприємцем, та повідомив її про те, що приміщення, які вона орендує, були придбані ним і надалі саме він являєтеся власником даних приміщень. Після цього була укладена усна домовленість про те, що позивачка має залишити орендовані приміщення, а відповідач має компенсувати їй упущену вигоду в розмірі 160 000,00 грн за ремонт приміщення.

Позивачка пояснила, що 31 березня 2024 року вона припинила здійснювати підприємницьку діяльність у вищезазначених приміщеннях та виїхала з них. Проте, відповідач їх домовленості не виконав. Таким чином, як вказувала позивачка, відповідач обманом змусив її припинити підприємницьку діяльність у вищезазначених орендованих приміщення та почав здійснювати ремонтні роботи в приміщеннях, які вона орендує, чим фактично чинив їй перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності.

Позивачка зазначила, що 07 травня 2024 року вона повідомила відповідача про те, що оскільки останнім домовленість не виконана, вона буде повертатися назад в орендовані приміщення, на що відповідач відповів, що вона може повернутися тільки тоді, якщо почне сплачувати визначену ним орендну плату, яка врази більша за договірну.

Позивачка повідомила, що 24 червня 2024 року зверталась до відповідача з вимогами про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 160 000.00 грн та розірвання договорів оренди № 9/2021, № 10/2021, № 11/2021 від 22 вересня 2021 року. Вказана вимога відповідачем була залишена без задоволення.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

22.01.2025 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив суд у задоволенні заявлених вимог відмовити повністю та стягнути з позивача на його користь судові витрати.

Відповідач, заперечуючи проти позову вважав, що дана справа не належить до юрисдикції господарського суду посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - комплексу будівель та споруд громадського призначення: Стоматологічна поліклініка А-2, прибудова а-2, гараж Б-1, котельня В-1, огорожа №1, яка розташована за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, м. Тальне, вул. Захисників України (Гагаріна), 7, площею 624,9 кв.м., від 17 січня 2024 року, укладеного з Тальнівською міською радою Звенигородського району Черкаської області, договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки із земель комунальної власності від 16 травня 2024 року, укладеного з Тальнівською міською радою Звенигородського району Черкаської області, ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку, площею 0,1442 га, кадастровий номер: 7124010100:03:002:3146, за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт малої приватизації - комплекс будівель та споруд громадського призначення: Стоматологічна поліклініка А-2, прибудова а-2, гараж Б-1, котельня В-1, огорожа №1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . загальною площею 624,9 кв.м.

Відповідач зауважив, що вказані договори були укладені ОСОБА_1 як фізичною особою. Між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Рихвою Ю.В. були відсутні господарські правовідносини, а тому, як зазначив відповідач, цей спір не пов`язаний із господарськими відносинами, тобто позивачкою безпідставно заявлено вимоги до ОСОБА_1 , як суб`єкта господарювання, і на думку відповідача, провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Також відповідач вважає позовні вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 758 429,17 грн. безпідставними та необґрунтованими з тих підстав,що:

- позивачкою не доведено протиправності дій Фізичної особи-підприємця Щербакова В.С.;

- комплекс будівель та споруд громадського призначення: Стоматологічна поліклініка А-2, прибудова а-2, гараж Б-і, котельня В-1, огорожа №1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 624.9 кв.м, до яких також входять і приміщення, що були раніше орендовані Фізичною особою-підприємцем Рихвою Ю.В., придбані у власність Щербаковим В.С. як фізичною особою;

- позивачка самостійно припинила користування та виїхала з орендованих нею приміщень, за адресою: АДРЕСА_1 , тобто дії останньої не були пов`язані із діями відповідача, який став новим власником будівлі, оскільки вона просто змінила місце здійснення підприємницької діяльності;

- відповідачу - Щербакову В.С. не надходило від позивачки жодних платежів, що вказує на припинення орендних відносин.

Відповідач стверджував, що позивачка змінила своє місце здійснення підприємницької діяльності та переїхала до приміщення, яке знаходиться на 4 поверсі торгового центру Сіті Центр в м. Тальне, та продовжує здійснювати свою підприємницьку діяльність та отримувати прибуток. Тому, на думку відповідача, вимоги про відшкодування нею упущеної вигоди як середнього доходу, нібито у зв`язку з неможливість здійснювати нею підприємницьку діяльність, є безпідставними.

Відповідач просив суд звернути увагу на те, що позивачка обраховувала свою упущену вигоду на майбутнє - аж по 21 вересня 2026 року, і це розцінюється як намагання отримання безпідставного збагачення за рахунок відповідача.

Відповідач також заперечував щодо заявленого позивачкою розміру судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, оскільки вважає позовні вимоги безпідставними в цілому, такий розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та робіт, виконаних в рамках надання правничої допомоги в даній справі.

27.01.2025 позивачка подала до суду відповідь на відзив, в якій не погодилась із доводами відповідача та вважає, що саме Господарський суд Черкаської області має здійснювати розгляд даної справи.

Через внесення змін у графік судових засідань ухвалою суду від 06.02.2025 судове засідання було перенесено на 12:00 год. 11 березня 2025 року.

Ухвалою суду від 11.03.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Тальнівської міської ради (20401, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Тальне, вул. Соборна, буд. 28; ЄДРПОУ: 04061607); судове засідання відкладено на 11 год. 30 хв. 15 квітня 2025 року.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлялися судом належним чином.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2021 між позивачем ( Орендарем) і та третьою особою - Виконавчим комітетом Тальнівської міської ради (Орендодавецем) були укладені три договори, а саме:

- договір № 9/2021 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Тальнівської міської територіальної громади, а саме оренду нежитлового приміщення 9,4 кв.м., за адресою: м. Тальне, вул. Гагаріна, буд. 7;

- договір № 10/2021 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Тальнівської міської територіальної громади, а саме оренду нежитлового приміщення 19,5 кв.м., за адресою: м. Тальне, вул. Гагаріна, буд. 7;

- договір № 11/2021 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Тальнівської міської територіальної громади, а саме оренду нежитлового приміщення 23,7 кв.м., за адресою: м. Тальне, вул. Гагаріна, буд. 7.

Вищевказане майно використовувалося позивачкою для здійснення підприємницької діяльності (допоміжна діяльність у сфері освіти, початкова освіта, дошкільна освіта, денний догляд за дітьми, освіта у сфері спорту та відпочинку, освіта у сфері культури, тощо).

29.06.2023 сесією Тальнівської міської ради було прийнято рішення щодо приватизації шляхом продажу на електронному аукціоні об`єкту - громадський будинок, комплекс будівель і споруд, за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, м. Тальне, вул. Захисників України (колишня Гагаріна), 7.

Після проведення оцінки всіх діючих орендарів було повідомлено про проведення аукціону та переоформлення документів на зміну підписанта договору (лист від 18.10.2023 № 1381/01-11).

По завершенню аукціону з переможцем електронних торгів (покупцем) було укладено Договір купівлі - продажу об`єкта малої приватизації - комплексу будівель та споруд громадського призначення: Стоматологічна поліклініка А-2, прибудова а-2, Гараж Б-1, котельня В-1, огорожа № 1, що розташована за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Тальне, вул. Захисників України (Гагаріна), 7, площею 624,9 кв. м., акт приймання - передачі у власність нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Тальнівської міської територіальної громади та в електронній торговій системі було зроблено відповідну відмітку. Зокрема, було зазначено, що новий власник (покупець) зобов`язаний був укласти додаткову угоду на зміну сторони підписанта.

Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - комплексу будівель та споруд громадського призначення: Стоматологічна поліклініка А-2, прибудова а-2, гараж Б-1, котельня В-1, огорожа №1, що розташована за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, м. Тальне, вул. Захисників України (Гагаріна), 7, площею 624,9 кв.м., від 17 січня 2024 року, укладеного з Тальнівською міською радою Звенигородського району Черкаської області, договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки із земель комунальної власності від 16 травня 2024 року, укладеного з Тальнівською міською радою Звенигородського району Черкаської області, ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку, площею 0,1442 га, кадастровий номер: 7124010100:03:002:3146, за адресою: вул. Захисників України (до перейменування вул. Гагаріна), земельна ділянка №7, м. Тальне. Звенигородський район. Черкаська область, та об`єкт малої приватизації - комплекс будівель та споруд громадського призначення: Стоматологічна поліклініка А-2, прибудова а-2, гараж Б-1, котельня В-1, огорожа №1, що розташована за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, м. Тальне. вул. Захисників України (Гагаріна), 7. загальною площею 624,9 кв.м.

За умовами п.13.3 Договору № 9/2021 від 20.09.2021, п.13.3 Договору № 10/2021 від 20.09.2021 та п.13.3 Договору № 11/2021 від 20.09.2021 якщо протягом строку дії договору відбудеться зміна Орендодавця або Балансоутримувача Майна, новий Орендодавець або Балансоутримувач стає стороною такого договору шляхом складення акта про заміну сторони у договорі оренди комунального майна за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Акт про заміну сторони підписується попереднім і новим Орендодавцем або Балансоутримувачем та в той же день надсилається іншим сторонам договору листом (цінним листом з описом). Акт про заміну сторони складається у трьох оригінальних примірниках. Новий Орендодавець або Балансоутримувач зобов`язаний (протягом п`яти робочих днів від дати його надсилання Орендарю) опублікувати зазначений акт в електронній торговій системі. Орендодавець або Балансоутримувач за цим договором вважається заміненим з моменту опублікування акта про заміну сторін в електронній торговій системі.

Акти про заміну сторони у договорі оренди комунального майна в матеріалах справи відсутні.

31.03.2024 позивачка припинила здійснювати підприємницьку діяльність у вищезазначених приміщеннях та виїхала з орендованих приміщень.

07.05.2024 позивачка інформувала відповідача про те, що оскільки ним домовленість в усній формі про компенсацію їй в сумі 160000 грн не виконана, то вона має намір повернутися в орендовані приміщення. На повідомлення позивачки відповідач у відповідь повідав, що її повернення можливе лише за умови оплати останньою визначену ним орендної плати.

Позивачка зазначила, що 29.05.2024 нею було здійснено виклик поліції за допомогою спецлінії « 102», після чого працівники поліції прибули за адресою: м. Тальне, вул. Гагаріна, буд. 7 (адреса орендованих приміщень) та прийняли їїю заяву про перешкоджання у здійсненні підприємницької діяльності. Звернення від 29.05.2024 по факту неправомірних дій відносно позивачки з боку гр. ОСОБА_1 , зареєстровано до єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області за № 9293 від 29.05.2024 та у зв`язку з відсутністю у події ознак вчинення кримінального правопорушення, повідомлення було розглянуто у відповідності до Закону України «Про звернення громадян».

Позивачка наголошувала, що термін дії орендованих нею приміщень для здійснення підприємницької діяльності, відповідно до Договорів № 9/2021, № 10/2021, № 11/2021, складав з 22.09.2021 по 21.09.2026 та зауважила, що згідно пункту 12.5 Договору № 9/2021, пункту 12.5 Договору № 10/2021, пункту 12.5 Договору № 11/2021, перехід права власності на орендоване Майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цим договором, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого Майна. Тому, на думку позивачки, остання має право надалі користуватися вищевказаними орендованими приміщеннями до 21.09.2026.

Щодо розміру збитків у вигляді упущеної вигоди позивачка здійснила розрахунок, виходячи з наступного:

- загальна сума надходжень коштів на іі рахунок від здійснення підприємницької діяльності з 20.09.2021 (дата початку оренди приміщень) по 31.03.2024 (дата виїзду з орендованих приміщень) становила 1 030 037,99 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку та податковими звітами позивачки;

- в середньому щомісячно отримана сума надходжень коштів на рахунок від здійснення іі підприємницької діяльності в розмірі 33 227 грн (загальна сума надходжень за період з 20.09.2021 по 31.03.2024 розділена на кількість місяців (31) в даному періоді).

- витрати на комунальні послуги, які з 20.09.2021 по 31.03.2024 склали 72544,59 грн, що підтверджується квитанціями. Тобто в середньому, щомісячно, витрати на комунальні послуги складали 2340,15 грн (загальна сума витрат на комунальні послуги за період з 20.09.2021 по 31.03.2024 розділена на кількість місяців (31) в даному періоді).

- витрати на оплату оренди приміщень складали 1762 грн на місяць за оренду трьох приміщення (оремо за кожним договором: Договір № 9/2021 - 315 грн на місяць, Договір № 10/2021 - 653 грн на місяць, Договір № 11/2021 - 794 грн на місяць), що підтверджується договорами оренди.

- витрати на оплату податків та зборів були здійснені за період з 20.09.2021 по 31.03.2024 в розмірі 92135,9 грн, тобто в середньому щомісячно сума податків та зборів становила 2972,12 грн (загальна сума витрат на сплату податків та зборів за період з 20.09.2021 по 31.03.2024 розділена на кількість місяців (31) в даному періоді).

Позивачка вважає дату, коли, на її думку, відповідач змусив її покинути орендовані приміщення та фактично чинив перешкоди в здійсненні її підприємницької діяльності - 31.03.2024. Тобто, як вважає позивачка, вона за період 31.03.2024 по 21.09.2026 (дата закінчення дії договорів оренди приміщень) могла б здійснювати підприємницьку діяльність в зазначених приміщеннях ще 29 місяців.

Тому, на думку позивачки, розмір збитків (упущеної вигоди) має бути обрахований таким чином: 33227 грн (середньостатистична сума кошів отриманих від здійснення підприємницької діяльності) - 2340,15 грн (середньостатистичні витрати на комунальні послуги за місяць) - 1762 грн (оплата за оренду приміщень) - 2972,12 грн (середньостатистичні витрати на оплату податків та зборів за місяць) = 26 152,73 грн (середньостатистичний прибуток за місяць за виключенням витрат).

26 152,73 грн (середньостатистичний прибуток за місяць за виключенням витрат) х 29 місяців (час для здійснення підприємницької діяльності, який залишився до кінця дії договорів) - 758 429,17 грн - розмір збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позивачка зауважила, що найманих працівників вона не мала, що підтверджується поданням звітних податкових декларацій, а тому, розмір збитків у вигляді упущеної вигоди становить 758 429,17 грн.

Суд погоджується з доводами позивача щодо розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, оскільки чинне законодавство не виділяє такого суб`єкт права власності як фізична особа підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи підприємця. Зокрема, чинне законодавство лише встановлює, що фізична особа підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Отже, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності. Таким чином, нерухоме майно має реєструватися за фізичною особою.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання" Розділу І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У пункті 4 частини першої статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, так як частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).

Отже для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає.

Аналогійчний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/3928/20.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Частиною другою статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.

Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 ЦК України).

Суд вважає, що розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися, виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі валовий дохід не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить основним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.

До того ж покладення валового доходу, а не чистого доходу (прибутку) в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію компенсаційності відшкодування збитків.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків, до складу яких входить упущена вигода, яка за своє суттю є майновими втратами, що могли, з урахуванням розумних витрат на їх отримання, бути реально отримані кредитором за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з частиною другою цієї статті ГК України склад валового доходу та валових витрат суб`єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об`єкта оподаткування.

Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зокрема зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування. Таким чином, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Позивач не надав всіх необхідних належних доказів для підтвердження розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, в тому числі обґрунтованого розрахунку, не надав до суду доказів, що дають можливість суду встановити наявність підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а також не скористався свої правом на витребування доказів у випадку неможливості їх надання, надання експертного висновку або заявлення клопотання про призначення експертизи.

При цьому згідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, суд зазначає, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Будь які витрати, здійснені позивачем після припинення нею 31.03.2024 підприємницької діяльності в орендованих приміщеннях по вищевказаним договорам, в матеріалах справи відсутні.

Розрахунок, наведений позивачем у позовній заяві є абстрактним, вмотивованим припущенням про можливість отримання прибутку.

Зазначене у сукупності свідчить про відсутність у діях відповідача протиправної поведінки, відсутність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіянням збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, заявлені суми не підтверджені належними та достовірними доказами.

За таких обставин, оскільки позивачем належним чином не обґрунтовано протиправної поведінки, дії чи бездіяльності відповідача, шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками та вини відповідача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 758 429,17 грн є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст. 233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 09.05.2025.

Суддя Костянтин ДОВГАНЬ