Постанова

від 23.04.2025 по справі 910/10935/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10935/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025

та касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025

у справі № 910/10935/24

за позовом: 1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_4

до: 1) Міністерства юстиції України

2) ОСОБА_5

3) ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Компанія «Окталенса Холдінгз ЛТД» (Oktalensa Holdings LTD)

2) Компанія «Енстревіо Інвестментс Лімітед» (Anstrevio Investments Limited)

3) Компанія «Амертана Холдінгз ЛТД» (Amertana Holdings LTD)

4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Південний»

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 24.04.2023 Господарський суд Дніпропетровської області, зокрема, відкрив провадження у справі № 904/1926/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» (далі - ТОВ «Боріваж»); ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (далі - Шевченко В.Є.).

Згідно частини одинадцятої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

29.07.2024 проведено загальні збори учасників ТОВ «Боріваж», за результатом яких прийнято рішення про зміну директора товариства.

Постановою від 19.08.2024 у справі № 904/1926/23 Господарський суд Дніпропетровської області, зокрема, припинив процедуру розпорядження майном боржника, визнав ТОВ «Боріваж» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Шевченка В. Є.

Постановою від 07.03.2025 у справі № 904/1926/23 Центральний апеляційний господарський суд скасував постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 та повернув справу до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном боржника для подальшого розгляду.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

29.07.2024 відбулись загальні збори учасників ТОВ «Боріваж» (оформлені протоколом від 29.07.2029), на яких прийнято рішення, зокрема, про звільнення директора товариства ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ) та про призначення директором ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ).

На підставі зазначеного протоколу та доданих до заяви документів приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна (далі - Приватний нотаріус) провела реєстраційну дію №1002241070032094083 від 30.07.2024 щодо зміни відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) про керівника ТОВ «Боріваж».

30.07.2024 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротермінал Логістік» (далі - ТОВ «Агротермінал Логістік»), (оформлені протоколом від 30.07.2029), на яких прийнято рішення про звільнення директора товариства ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та про призначення директором товариства ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).

На підставі зазначеного протоколу та доданих до заяви документів Приватний нотаріус провів реєстраційну дію № 1002241070029100619 від 30.07.2024 щодо зміни відомостей у Єдиному державному реєстрі про керівника ТОВ «Агротермінал Логістік».

Не погодившись із вказаними реєстраційними діями, 09.08.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулись до Міністерства юстиції України зі скаргами, в яких просили скасувати у Єдиному державному реєстрі реєстраційні дії № 1002241070032094083 від 30.07.2024 та № 1002241070029100619 від 30.07.2024, а також застосувати санкції до Приватного нотаріуса у виді блокування доступу до цього Реєстру.

За результатами розгляду поданих скарг Наказом Міністерства юстиції України № 2612/5 від 03.09.2024 (далі - Наказ № 2612/5) скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 задоволені; визнано вчиненими з порушенням Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) та анульовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі від 30.07.2024 №1002241070032094083 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо ТОВ «Боріваж» (ідентифікаційний код 32307678) та від 30.07.2024 № 1002241070029100619 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо ТОВ «Агротермінал Логістік» (ідентифікаційний код 39296647), проведені Приватним нотаріусом; тимчасово заблоковано Приватному нотаріусу доступ до цього Реєстру.

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2024 року до Господарського суду міста Києва звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ; разом - заявники) із заявою про забезпечення позову до його подачі.

Згідно поданої заяви заявники просили вжити заходи забезпечення позову до його подачі шляхом:

- зупинення дії Наказу № 2612/5 до вирішення справи по суті та набрання законної сили рішенням суду;

- заборони Міністерству юстиції України та/або його структурним підрозділам, в тому числі, але не виключно, Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії, зокрема шляхом внесення відповідних записів про скасування (анулювання) реєстраційних дій до Єдиного державного реєстру, щодо виконання Наказу №2612/5, в тому числі шляхом заборони Міністерству юстиції України (його структурним підрозділам, департаментам) скасовувати реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі від 30.07.2024 № 1002241070032094083 та від 30.07.2024 № 1002241070029100619, окрім проведення скасування реєстраційних дій, що здійснюється на підставі рішення суду, до набрання законної сили рішенням суду;

- заборони ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваження щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, - проводити будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по ТОВ «Агротермінал Логістік» (ідентифікаційний код 39296647) та ТОВ «Боріваж» (ідентифікаційний код 32307678), на виконання рішень керівників та всіх інших органів управління ТОВ «Агротермінал Логістік» та ТОВ «Боріваж» і їх уповноважених осіб до набрання законної сили рішенням суду;

- заборони ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії від імені ТОВ «Агротермінал Логістік» (ідентифікаційний код 39296647) та ТОВ «Боріваж» (ідентифікаційний код 32307678) в якості керівників зазначених юридичних осіб, в тому числі але не виключно представляти інтереси вказаних юридичних осіб перед громадянами, юридичними особами, в усіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях, незалежно від форми власності, підпорядкування, організаційно-правової форми, у тому числі в органах державної влади та управління, міністерствах, відомствах та їх структурних підрозділах; виконавчих органах будь-якого рівня та їх структурних підрозділах; державних комітетах та підвідомчим їм органах; в органах юстиції, в органах державної виконавчої служби, приватних виконавців, в органах нотаріату, приватних нотаріусів, державних реєстраторів; в будь-яких структурних підрозділах органів внутрішніх справ України; в органах прокуратури; у будь-яких інших контролюючих та правоохоронних органах України; в органах місцевого самоврядування та їх структурних підрозділах будь-якого рівня та будь-якої направленості; у Центрі/службі надання адміністративних послуг та дозвільних процедур органів місцевого самоврядування; у фондах, інспекціях, адміністраціях, комісіях, комітетах, радах, громадських організаціях та об`єднаннях громадян, самозайнятих осіб; в судах усіх юрисдикцій та інстанцій; видавати довіреності, підписувати, подавати та отримувати будь-які документи; укладати правочини тощо до набрання законної сили рішенням суду.

Заява обґрунтована тим, що Наказ № 2612/5 був прийнятий Міністерством юстиції України з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням своїх повноважень, тоді як скасовані спірним наказом реєстраційні дії Приватного нотаріуса про зміну керівників господарських товариств не порушували прав осіб, які подали відповідні скарги ( ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ), а були вчинені на підставі рішень проведених загальних зборів цих товариств, що відбулися відповідно до чинного законодавства та статутів товариств.

Також у заяві наведено доводи щодо співмірності, адекватності та обґрунтованості заявлених заходів забезпечення позову, застосування яких спрямовано на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявників, тоді як у разі відмови судом у позові ці заходи не будуть перешкоджати виконанню оспорюваного Наказу.

Короткий зміст ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 06.09.2024 у справі № 910/10935/24 Господарський суд міста Києва:

- задовольнив заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову до його подачі ;

- зупинив дію Наказу № 2612/5 до вирішення справи по суті до набрання законної сили рішенням суду;

- заборонив Міністерству юстиції України та/або його структурним підрозділам, в тому числі, але не виключно, Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії, зокрема шляхом внесення відповідних записів про скасування (анулювання) реєстраційних дій до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо виконання Наказу № 2612/5, в тому числі шляхом заборони Міністерству юстиції України (його структурним підрозділам, департаментам) скасовувати реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі від 30.07.2024 № 1002241070032094083 та від 30.07.2024 № 1002241070029100619, окрім проведення скасування реєстраційних дій, що здійснюється на підставі рішення суду, до набрання законної сили рішенням суду;

- заборонив ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваження щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, - проводити будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по ТОВ «Агротермінал Логістік» (ідентифікаційний код 39296647) та ТОВ «Боріваж» (ідентифікаційний код 32307678), на виконання рішень керівників та всіх інших органів управління ТОВ «Агротермінал Логістік» та ТОВ «Боріваж» і їх уповноважених осіб до набрання законної сили рішенням суду;

- заборонив ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії від імені ТОВ «Агротермінал Логістік» (ідентифікаційний код 39296647) та ТОВ «Боріваж» (ідентифікаційний код 32307678) в якості керівників зазначених юридичних осіб, в тому числі але не виключно представляти інтереси вказаних юридичних осіб перед громадянами, юридичними особами, в усіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях, незалежно від форми власності, підпорядкування, організаційно-правової форми, у тому числі в органах державної влади та управління, міністерствах, відомствах та їх структурних підрозділах; виконавчих органах будь-якого рівня та їх структурних підрозділах; державних комітетах та підвідомчим їм органах; в органах юстиції, в органах державної виконавчої служби, приватних виконавців, в органах нотаріату, приватних нотаріусів, державних реєстраторів; в будь-яких структурних підрозділах органів внутрішніх справ України; в органах прокуратури; у будь-яких інших контролюючих та правоохоронних органах України; в органах місцевого самоврядування та їх структурних підрозділах будь-якого рівня та будь-якої направленості; у Центрі/службі надання адміністративних послуг та дозвільних процедур органів місцевого самоврядування; у фондах, інспекціях, адміністраціях, комісіях, комітетах, радах, громадських організаціях та об`єднаннях громадян, самозайнятих осіб; в судах усіх юрисдикцій та інстанцій; видавати довіреності, підписувати, подавати та отримувати будь-які документи; укладати правочини тощо до набрання законної сили рішенням суду.

Постановою від 15.01.2025 Північний апеляційний господарський суд залишив апеляційні скарги ТОВ «Боріваж», ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 у справі № 910/10935/24 - без змін.

Судові рішення мотивовані наявністю підстав для задоволення вимог заяви та вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такі є співмірними та адекватними із майбутніми позовними вимогами, направленими на ефективне поновлення прав заявників.

За висновком судів першої та апеляційної інстанцій, обрані заходи забезпечення позову не порушують права інших осіб, а лише запроваджують тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог і не тягне за собою негативних правових наслідків.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ТОВ «Боріваж»

Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у цій справі, ТОВ «Боріваж» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шевченка В. Є. подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу ТОВ «Боріваж» мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з покликанням на пункт 1 частини першої статті 310 цього Кодексу, через розгляд і вирішення справи неповноважним складом апеляційного суду.

У цьому зв`язку скаржник стверджує про порушення апеляційним господарським судом порядку автоматизованого розподілу цієї справи, оскільки така не відноситься до справ з категорії «Справи про банкрутство».

Скаржник доводить, що предмет усіх апеляційних скарг не стосується обставин банкрутства ТОВ «Боріваж», будь-яких вимог до боржника, прав та інтересів кредиторів та не містить жодних інших підстав, які б чинним процесуальним законодавством вимагали розгляду апеляційних скарг в межах процедури банкрутства або колегією суддів, що спеціалізуються на справах про банкрутство. Тому, на думку скаржника, справа повинна була розглядатись саме тією колегією суддів і за тією спеціалізацією («Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин»), які були визначені від початку розгляду цієї справи. Також скаржник стверджує, що суддя Корсак В.А. не входить до складу палати, що розглядає справи про банкрутство, а тому під час здійснення 12.12.2024 повторного автоматизованого розподілу справи № 904/3756/24 було допущено порушення порядку визначення судді для розгляду цієї справи.

З урахуванням зазначених порушень скаржник переконує, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснено неповноважним складом суду, що є обов`язковою підставою для скасування відповідного судового рішення та направлення справи на новий розгляд відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Міністерства юстиції України

Міністерство юстиції України подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у цій справі та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Касаційну скаргу Міністерство юстиції України обґрунтувало підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, через застосування судом апеляційної інстанції норм статей 136-137 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, які [висновки] викладені у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 800/521/17, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 30.03.2021 у справі № 420/4037/20, від 18.05.2023 у справі № 910/9654/22.

Доводи скаржника зводяться до порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права через неповне з`ясування обставин справи, зокрема й того, що до заяви про забезпечення позову не додано жодного належного та допустимого доказу, який міг би підтвердити необхідність застосування заходів забезпечення позову та підтвердити обставини, на які посилалися заявники.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .

Також не погодившись із судовими рішеннями, ухваленими у цій справі за результатом розгляду заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025, відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, стверджуючи, що:

- розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції відбувся неповноважним складом суду, що є підставою для обов`язкового скасування постанови зазначеного суду відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України;

- суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених [висновків] у постановах від 15.08.2018 у справі № 907/835/17, від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, від 30.05.2022 у справі №910/12411/21 та від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21.

За змістом доводів касаційної скарги ОСОБА_1 стверджує про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм частини першої статті 6, частини п`ятої статті 19, частини п`ятої статті 65, частини першої статті 89 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частин першої, другої, тринадцятої статті Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також порушення вимог частини другої статті 135, частини одинадцятої статті 137, статті 236 ГПК України.

У контексті процесуальних порушень скаржник, зокрема, доводить, що господарський та апеляційний суди залишили поза увагою такі обставини:

- оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали такий вичерпав свою дію внаслідок його виконання - скасування реєстраційних дій;

- вжитими заходами забезпечення позову фактично відсторонено ОСОБА_1 від виконання повноважень керівника ТОВ «Агротермінал Логістік» та ОСОБА_5 від виконання повноважень керівника ТОВ «Боріваж», що призвело до неможливості здійснення подальшої господарської діяльності зазначених товариств;

- вжиті заходи забезпечення позову виходять далеко за рамки позовних вимог і фактично не стосуються предмета спору, не є йому співмірними, не відповідають умовам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ОСОБА_2 подав відзиви, у яких просив відмовити у задоволенні касаційних скарг ТОВ «Боріваж», ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України з викладених у відзивах підстав, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

За змістом наведених у відзивах доводів ОСОБА_2 спростовує аргументи касаційних скарг про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуальних норм, зокрема й щодо неповноти дослідження обставин справи.

У цьому зв`язку переконує касаційний суд в законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, у мотивувальній частині яких, на його думку, наведено достатнє обґрунтування необхідності та співмірності застосованих заходів забезпечення позову, яке [обґрунтування] відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Касаційне провадження

21.01.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Боріваж» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/10935/24.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/10935/24 визначено склад колегії суддів: Кондратова І. Д. - головуючий, Губенко Н. М., Вронська Г. О.

06.02.2025 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №910/10935/24.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.02.2025 для розгляду зазначеної касаційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Кондратова І. Д. - головуючий, Губенко Н. М., Вронська Г. О.

07.02.2025 судді Верховного Суду Кондратова І. Д., Вронська Г. О.,Губенко Н. М. подали заяву про самовідвід у розгляді справи № 910/10935/24 у порядку статті 35 ГПК України.

Ухвалою від 07.02.2025 Верховний Суд задовольнив заяву суддів Кондратової І. Д., Вронської Г. О., Губенко Н. М. про самовідвід у розгляді справи №910/10935/24 та ухвалив передати цю справу на повторний автоматизований розподіл.

У зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів, 10.02.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Картере В. І.

20.02.2025 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/10935/24.

У зв`язку з відрядженням судді Картере В. І., 26.02.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 27.02.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Боріваж» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/10935/24 та ухвалив здійснити її перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Іншою ухвалою від 27.02.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/10935/24 та ухвалив здійснити її перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, об`єднав у одне касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ «Боріваж» у справі № 910/10935/24.

Іншою ухвалою від 27.02.2025 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу Міністерства юстиції України, надав скаржнику строк для усунення недоліків.

03.03.2025 Міністерство юстиції України подало до касаційного суду клопотання про усунення недоліків касаційної скарги (докази сплати судового збору).

Ухвалою від 07.03.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/10935/24; ухвалив здійснити її перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, об`єднав у одне касаційні провадження за касаційними скаргами Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 та ТОВ «Боріваж».

Ураховуючи кількість касаційних скарг та часткову тотожність викладених у них доводів із аргументами поданих учасниками спору у цій же справі касаційних скарг на судові рішення, ухвалені за результатом розгляду справи по суті, перегляд оскаржуваних ухвали та постанови судів попередніх інстанцій здійснено Верховним Судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання усіх процесуальних дій і забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Розгляд касаційних скарг і позиція Верховного Суду

Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг з таких підстав.

Зважаючи, що частина доводів касаційних скарг полягають в обґрунтуванні наявності обов`язкової підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає за необхідне спершу надати оцінку аргументам скаржників у цій частині.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 310 ГПК України

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

За змістом доводів, викладених у касаційних скаргах ТОВ «Боріваж» та ОСОБА_1 , розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції відбувся неповноважним складом суду, що є підставою для обов`язкового скасування постанови зазначеного суду відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України.

Неповноважність складу суду апеляційної інстанції скаржники мотивують тим, що предмет спору не стосується обставин банкрутства ТОВ «Боріваж» чи будь-яких вимог до боржника, як і не містить жодних інших підстав, які б чинним процесуальним законодавством вимагали розгляду апеляційних скарг в межах процедури банкрутства або колегією суддів, що спеціалізуються на справах про банкрутство.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ГПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судова практика свідчить про те, що вказана підстава для скасування судових рішень застосовується у випадку, коли оскаржуване судове рішення прийняте судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності) (статті 20-31 ГПК України) або з порушенням порядку визначення складу суду (статті 32, 36 ГПК України).

У справі, що розглядається, доводи скаржників не стосуються порушення правил юрисдикції (підсудності), натомість зводяться виключно до порушення порядку визначення складу суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІКС). Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в ЄСІКС в день надходження документів.

Частиною третьою статті 6 ГПК України передбачено, що визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється ЄСІКС у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

Частиною першою статті 32 ГПК України унормовано, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється ЄСІКС під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

За частиною другою статті 32 ГПК України справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач.

Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду (частина третя статті 32 ГПК України).

Для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік. Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється ЄСІКС з числа резервних суддів (частина десята статті 32 ГПК України).

Якщо замінити суддю, який вибув, з числа резервних суддів неможливо, - його заміна здійснюється ЄСІКС у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті (абзац перший частини одинадцятої статті 32 ГПК України).

Поряд з цим абзацом другим підпункту 17.4 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України унормовано, що до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Щодо питання функціонування ЄСІКС Верховний Суд звертає увагу, що Вища рада правосуддя рішенням від 28.02.2023 № 162/0/15-23 відтермінувала набрання чинності нормами розділу IV Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, зі змінами до внесення змін до цього Положення та доопрацювання програмного забезпечення автоматизованої системи документообігу.

З огляду на викладене та враховуючи, що розділ IV вказаного Положення, в якому визначені особливості автоматизованого розподілу судових справ, не набрав чинності, у вирішенні питань, пов`язаних з автоматизованим розподілом судових справ, слід керуватися положеннями статей 6, 32 та підпункту 17.4 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, а також правилами здійснення автоматизованого розподілу судових справи, визначеними у Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/268/23, від 31.10.2023 у справі № 910/10417/22, від 27.02.2025 у справі №910/12847/23).

Водночас рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25 (із подальшими змінами і доповненнями) було затверджено нову редакцію Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Також судом враховано, що з 01.04.2025 набула чинності нова редакція Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджена рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39, погоджена наказом Державної судової адміністрації України від 29.11.2024 № 529 (зі змінами, внесеними рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15 та погодженими наказом Державної судової адміністрації України від 31.03.2025 № 119.

Втім, оскільки здійснення автоматизованого розподілу цієї справи №910/10935/24 у суді апеляційної інстанції здійснювалось у вересні та жовтні 2024 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення).

Відповідно до вимог Положення:

- розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ (підпункт 2.3.1 пункту 2.3);

- визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням (підпункт 2.3.2 пункту 2.3);

- збори суддів відповідного суду мають право запроваджувати спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій судових справ (абзац перший підпункт 2.3.10 пункту 2.3);

- якщо розгляд справи здійснюється колегіально, склад колегії суддів визначається автоматизованою системою. Збори суддів можуть визначити склади постійно-діючих колегій суддів (підпункт 2.3.11 пункту 2.3);

- автоматизований розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів) здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів, у тому числі спеціалізації зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх (абзац перший підпункту 2.3.20 пункту 2.3).

Норма абзацу першого підпункту 2.3.10 пункту 2.3 Положення кореспондує положенню частини четвертої статті 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за яким у складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ.

Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 (з подальшими змінами) затверджено персональну спеціалізацію суддів судових палат цього суду.

Варто враховувати, що збори суддів відповідного суду визначають спеціалізацію кожного судді суду відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 21.12.2018 №622 (зі змінами і доповненнями).

Предметом спору у цій справі № 910/10935/24 є правомірність наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги на вчинення державним реєстратором (приватним нотаріусом) реєстраційних дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру змін до відомостей про керівників юридичних осіб.

Наведене свідчить, що позовні вимоги спрямовані на захист тих корпоративних прав, що виникають з скасованих спірним наказом реєстраційних дій державного реєстратора щодо внесення змін до відомостей про керівників товариств, щодо одного із яких [товариств] відкрито провадження у справі про банкрутство.

Тобто для правильного вирішення спору про визнання протиправним та скасування спірного наказу Міністерства юстиції України необхідним є встановлення судом обґрунтованості скарги на дії державного реєстратора та відповідності проведених ним реєстраційних дій законодавству у сфері державної реєстрації.

Ураховуючи зазначені вище обставини (щодо здійснення відносно товариства судової процедури банкрутства) та те, що для правильного вирішення спору необхідним є встановлення обґрунтованості скарги на дії державного реєстратора, колегія суддів вважає, що відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 21.12.2018 № 622, справу № 910/10935/24 можливо віднести до категорії згідно пункту 212120000 «скарги на рішення, дії чи бездіяльність державних та інших органів» розділу 212000000 «Справи про банкрутство».

При цьому попри те, що скасування відповідного наказу Міністерства юстиції України не є підставою для поновлення на роботі керівників товариств (зокрема ТОВ «Боріваж», щодо якого здійснюється судова процедура банкрутства), а правомірність рішень загальних зборів учасників щодо звільнення таких керівників не охоплюється предметом цього спору, все ж наявні підстави вважати, що спір у цій справі також опосередковано стосується категорії 212050500 «про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника» розділу 212000000 «Справи про банкрутство».

Обґрунтованість зазначеної позиції підтверджується тим, що 07.02.2025 судді Верховного Суду Кондратова І. Д., Вронська Г. О., Губенко Н. М. подали заяву про самовідвід у розгляді цієї справи № 910/10935/24 у порядку статті 35 ГПК України, мотивуючи заяву тим, що під час розподілу справи її категорією помилково визначено як спір, що виникає з корпоративних відносин, тому розподіл у цій справі помилково здійснювався серед суддів, які входять до складу судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів. За змістом ухвали від 07.02.2025 у справі № 910/10935/24 судді Верховного Суду Кондратова І. Д., Вронська Г. О., Губенко Н. М., покликаючись на приписи частин першої та другої статті 7 КУзПБ, вважали, що ця справа підлягає розгляду суддями касаційної інстанції, які включені до складу судової палати для розгляду справ про банкрутство.

Наведеним спростовуються помилкові доводи скаржників про порушення апеляційним господарським судом порядку автоматизованого розподілу цієї справи, яка, за доводами касаційних скарг, не відноситься до справ з категорії «Справи про банкрутство», а мала бути розглянута суддями, до спеціалізації яких належить розгляд категорії «Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин».

Приписами пункту 8 частини першої статті 20, частини тринадцятої статті 30 ГПК України встановлене імперативне правило виключної підсудності господарському суду справ про банкрутство (неплатоспроможність) та справ у спорах, зокрема, про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, серед іншого, спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Керуючись викладеним, Верховний Суд вважає, що спір у справі №910/10935/24 підлягав розгляду суддями Північного апеляційного господарського суду, до спеціалізації яких належить розгляд категорій судових справ розділу 212000000 «Справи про банкрутство».

Як вбачається з матеріалів цієї справи оскаржувану постанову від 15.01.2025 ухвалено колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі суддів Отрюха Б. В. (головуючого), Остапенка О. М. та Корсака В. А.

Згідно з персональною спеціалізацією суддів судових палат Північного апеляційного господарського суду судді Отрюх Б. В. та Остапенко О. М. входять до складу третьої судової палати, яка спеціалізується, зокрема, на розгляді справ про банкрутство (у тому числі категорій згідно пунктів 212120000 та 212050500 розділу 212000000 «Справи про банкрутство»).

Зважаючи на викладене, доводи скаржників про порушення порядку визначення суддів для розгляду апеляційних скарг у цій справі № 910/10935/24 у частині їх розподілу на суддів Отрюха Б. В. (головуючого) та Остапенка О. М. Верховний Суд вважає безпідставними, оскільки такий розподіл здійснено у відповідності до вимог Положення із складу відповідної судової палати з урахуванням спеціалізації суддів.

Щодо аргументів касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суддя Корсак В. А. не входить до складу палати, що розглядає справи про банкрутство, а тому під час здійснення 12.12.2024 повторного автоматизованого розподілу справи було допущено порушення порядку визначення судді для розгляду цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 (із доповненнями, внесеними рішеннями зборів суддів ПАГС від 18.04.2019, 08.07.2019, 18.07.2019, 11.02.2021, 04.12.2023) затверджено Засади використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді (далі - Засади), згідно пункту 1.1 яких Засади розроблено відповідно до вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 із наступними змінами і доповненнями, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ГПК України.

Пунктом 4.3 Засад встановлено, що у випадку відсутності судді, який не є суддею-доповідачем (тимчасова непрацездатність, відпустка, відрядження тощо), заміна такого судді у складі постійної колегії суддів здійснюється автоматизованою системою під час розподілу справи з числа резервних суддів відповідної колегії. У разі неможливості визначити суддю з числа резервних суддів, суддя визначається системою із складу відповідної судової палати з урахуванням спеціалізації.

Своєю чергою, пунктом 4.4 Засад передбачено, що у разі неможливості здійснення автоматизованого розподілу справи, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів у відповідній колегії, розподіл справи проводиться шляхом визначення автоматизованою системою судді-доповідача (головуючого судді) та складу колегії суддів із відповідної судової палати з урахуванням їх спеціалізації (у разі такої неможливості - з числа всіх суддів Північного апеляційного господарського суду) за окремими протоколами.

Як вбачається з матеріалів справи розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 № 09.1-08/4838/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10935/24 відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення у зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Відповідно до витягу з протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 автоматизований розподіл не відбувся, у зв`язку з нестачею потрібної кількості суддів для розподілу справи (деталі наведені у звіті автоматизованого розподілу).

За тим, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 та протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.12.2024 апеляційні скарги у справі № 910/10935/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: Отрюха Б. В. (головуючого), Остапенка О. М., Корсака В. А.

З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що визначення автоматизованою системою судді Корсака В. А., який не є суддею-доповідачем та не входить до складу суддів із третьої судової палати з урахуванням спеціалізації «Справи про банкрутство», було здійснено у відповідності до вимог пункту 4.4 Засад та не суперечить нормам Положення чи іншим приписам процесуального законодавства.

Таким чином, в цілому доводи скаржників стосовно розгляду і вирішення справи неповноважним складом апеляційного суду не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи, тому такі підлягають відхиленню за безпідставністю.

Щодо доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у вирішенні питання щодо застосування заходів забезпечення позову

Як зазначалось вище, до подачі позову до господарського суду про визнання протиправним та скасування Наказу № 2612/5 (прийнятого Міністерством юстиції України за результатом розгляду скарги на вчинення державним реєстратором (нотаріусом) реєстраційних дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру змін до відомостей про керівників юридичних осіб) позивачі звернулися із заявою про забезпечення позову.

Відтак предметом судового розгляду є питання наявності / відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом зупинення дії Наказу № 2612/5, заборони вчинення реєстраційних дій та заборони вчинення колишніми керівниками будь-яких дій від імені товариств.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 ГПК України визначені види (заходи) забезпечення позову, до яких, серед інших, належить заборона відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої цієї статті) та інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (пункт 10 частини першої цієї статті).

Згідно частини третьої статті 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

При цьому частина четверта цієї статті унормовує, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Водночас у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання судового рішення, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Верховний Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Як установлено вище, предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу № 2612/5.

Отже, з огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 16.08.2018 у справі № 10/1040/18, від 19.11.2020 у справі № 10/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 10/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 10/2287/21 та від 28.06.2024 у справі № 910/1758/24 та ін.

З матеріалів справи вбачається, що заява про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі обґрунтована, зокрема тим, що оскарження до Міністерства юстиції України реєстраційних дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру змін до відомостей про керівників юридичних осіб свідчить про намір колишніх керівників ТОВ «Агротермінал Логістік» та ТОВ «Боріваж» поновитися на посадах та продовжувати діяльність на шкоду вказаним товариствам, тоді як виконання спірного наказу до моменту вирішення судом позову щодо скасування такого наказу призведе до унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів заявників.

Дослідивши обґрунтованість доводів заяви, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про існування обставин, наведених заявниками в обґрунтування необхідності забезпечення позову, шляхом:

- зупинення дії Наказу № 2612/5 до вирішення справи по суті та набрання законної сили рішенням суду;

- заборони Міністерству юстиції України та/або його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії, зокрема шляхом внесення відповідних записів про скасування (анулювання) реєстраційних дій до Єдиного державного реєстру, щодо виконання Наказу № 2612/5, окрім проведення скасування реєстраційних дій, що здійснюється на підставі рішення суду, до набрання законної сили рішенням суду;

- заборони ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваження щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, - проводити будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по ТОВ «Агротермінал Логістік» та ТОВ «Боріваж», на виконання рішень керівників та всіх інших органів управління ТОВ «Агротермінал Логістік» та ТОВ «Боріваж» і їх уповноважених осіб до набрання законної сили рішенням суду;

- заборони ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії від імені ТОВ «Агротермінал Логістік» та ТОВ «Боріваж» в якості керівників зазначених юридичних осіб, видавати довіреності, підписувати, подавати та отримувати будь-які документи; укладати правочини тощо до набрання законної сили рішенням суду.

Задовольняючи відповідну заяву суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосування зазначених заходів пов`язується з обставинами, на які заявники посилався в обґрунтування пред`явлених вимог. Зокрема судами встановлено, що фактичними обставинами спірних правовідносин підтверджується існування реальної загрози нівелювання мети звернення з цим позовом до суду - визнання протиправним та скасування Наказу № 2612/5, адже можливе задоволення такого позову може нівелювати ефективність судового захисту, оскільки у разі повного виконання спірного наказу таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивачі мають намір звернутись з відповідним позовом до суду, а після скасування реєстраційних дій заявникам доведеться знову звертатися до суду з новими позовами.

Щодо правомірності висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Верховний Суд зважає на таке.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в ЄДРПОУ, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Пунктом 2 частини першої статті 25 цього Закону передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» підставою для відмови у державній реєстрації є те, що у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/4445/21 від 15.07.2022).

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно забезпечив позов шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, оскільки такі заходи є обґрунтованими, відповідають предмету позову та є необхідними, адже у разі задоволення позову забезпечать ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися з позовом у цій справі.

При цьому питання щодо допустимості заходу забезпечення позову у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України вирішувалося у зазначеній вище постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21.

Згідно з сформованим у пункті 8.13 цієї постанови висновком, встановлена законом заборона вчинення реєстраційних дій є зрозумілим, самодостатнім та передбаченим законом заходом забезпечення позову у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України.

Таким чином, наразі існує сталий висновок Верховного Суду щодо того, який захід забезпечення позову у спорах про скасування наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за наслідками розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції - щодо реєстраційної дії (відмови у її вчиненні) відповідно як до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», так і до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є належним та передбаченим законом.

Цей же висновок Верховним Судом застосовано послідовно, зокрема, у постановах від 16.05.2023 у справі № 910/2281/22, від 19.12.2024 у справі №910/6192/24.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що з огляду на обставини цієї справи, вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснення реєстраційних дій є безпосередньо пов`язаними з предметом позову і такі заходи є обґрунтованими та адекватними.

При цьому колегія суддів зауважує, що вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій не можуть свідчити про вирішення спору сторін по суті, адже у разі відмови у позові такі заходи не перешкоджатимуть виконанню спірного Наказу № 2612/5.

Також Верховний Суд зважає на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про те, що вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони звільненим керівникам ТОВ «Агротермінал Логістік» та ТОВ «Боріваж» вчиняти будь-які дії від імені цих товариств до набрання законної сили рішенням суду пов`язані з предметом спору та є необхідними, а правові наслідки їх застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав.

У цьому зв`язку колегія суддів керується тим, що доказів визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариств від 29.07.2024 та 30.07.2024 (про звільнення керівників товариств) відповідачами (скаржниками) суду не надано, відтак доводи касаційних скарг про те, що вжитими заходами забезпечення позову фактично відсторонено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від виконання повноважень керівників товариств, що блокувало їх господарську діяльність, підлягають відхиленню за безпідставністю.

Решта доводів касаційних скарг щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статей 136, 137 ГПК України, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень (в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій та заборони звільненим керівникам товариств вчиняти будь-які дії від імені цих товариств), оскільки такі доводи зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду (стаття 300 ГПК України).

Аргументи касаційних скарг про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України у наведеній скаржниками низці постанов не можуть бути взяті до уваги касаційним судом, оскільки відмінність правозастосування у вказаних судових рішеннях та у цій справі зумовлена різними встановленими судами фактичними обставинами справ та оціненими судами доказами, в залежності від яких й прийнято судове рішення.

З огляду на викладене, звертаючись із касаційними скаргами, скаржники не спростували висновків судів попередніх інстанцій (в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій та заборони звільненим керівникам товариств вчиняти будь-які дії від імені цих товариств) та не довели неправильного застосування норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі №910/4445/21 викладено висновок про те, що у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України, виданого за наслідками розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України щодо реєстраційної дії (відмови у її вчиненні) відповідно до законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії зазначеного наказу не допускається, оскільки наведений захід не належить до вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову згідно із частиною першою статті 137 ГПК України, а також не передбачений ані процесуальним законом, ані іншим законом України (міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), як цього вимагає пункт 10 частини першої статті 137 ГПК України.

Отже, вжиття у цій справі місцевим господарським судом такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії Наказу № 2612/5, хоча і узгоджується з предметом та змістом позовних вимог у спірних правовідносинах, однак не відповідає наведеним положенням законодавства.

Тобто суд першої інстанції, задовольнивши відповідну вимогу позивачів, застосував такий захід забезпечення позову, що не відповідає жодному з передбачених законом заходів забезпечення позову. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у зазначеній частині, на це уваги не звернув та наведених порушень не усунув.

Наведені обставини свідчать про те, що висновки судів попередніх інстанцій в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу №2612/5 до вирішення справи по суті не узгоджуються із приписами чинного законодавства та зазначеною вище правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм статей 136, 137 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеною у постанові від 15.07.2022 у справі №910/4445/21.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з аргументами скаржників в тій частині, що вказують на наявність підстав для часткового скасування оскаржуваних судових рішень. Решта аргументів касаційних скарг колегією суддів відхиляються як такі, що спростовуються викладеними вище мотивами Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).

Суди попередніх інстанцій порушили приписи статей 136, 137 ГПК України у частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу Міністерства юстиції України.

Зважаючи на допущене судами порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у відповідній частині з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу № 2612/5.

У іншій частині (вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій та заборони звільненим керівникам товариств вчиняти будь-які дії від імені цих товариств) судові рішення є такими, що ухвалені на підставі належно встановлених судами обставин і оцінених доказів та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, відтак підлягають залишенню у цій частині без змін у порядку статті 309 ГПК України.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають частковому скасуванню з прийняттям нового рішення, Верховний Суд здійснює розподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж», ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №910/10935/24 скасувати в частині рішення про зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 03.09.2024 № 2612/5.

Прийняти в скасованій частині нове рішення - відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 03.09.2024 № 2612/5.

3. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/10935/24 залишити без змін.

4. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького 13, ідентифікаційний код 00015622) 757 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень) 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 757 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень) 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

5. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 757 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень) 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 757 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень) 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

6. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» (49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Лесі Українки, буд. 4, ідентифікаційний код 32307678) 757 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень) 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 757 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень) 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

7. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков