Рішення

від 07.05.2025 по справі 461/9702/24

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №461/9702/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

07 травня 2025 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кітова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Петрушки І.С.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача Загвойської О.В. ,

представника третьої особи Соколовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 (адреса реєстрації (проживання): АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (адреса реєстрації (проживання): АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки і піклування (адреса: м. Львів, вул. Ференца Ліста, 1; ЄДРПОУ 20847537) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки і піклування, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

- позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь законного представника бабусі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття;

- стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь законного представника бабусі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги покликається на те, що позивачка ОСОБА_1 є бабусею по батьковій лінії малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьки ОСОБА_3 - мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та батько - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не приймають участі у житті дочки, живуть своїм життям, мати офіційно ніде не працевлаштована, вживає наркотичні засоби, а батько був неодноразово притягнутий до кримінальної відповідальності та на даний час утримується в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)». Батьки абсолютно не цікавляться добробутом дитини. Так, батько малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_5 з 2005 року фактично постійно перебуває у місцях позбавлення волі. 12.10.2023 р., щойно відбувши ув`язнення ОСОБА_5 знову вчинив злочин, за що у січні 2024 року був засуджений до 5 років позбавлення волі. Він свідомо вчиняє злочин за злочином, та позбавляє дочку свого піклування, не бере участі у важливих подіях у житті дитини, не надає матеріальної підтримки. Окрім того, ОСОБА_5 має наркотичну залежність. Мати малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 байдужа до виконання своїх батьківських обов`язків, не забезпечує належні умови проживання для дитини, більше того, своєю аморальною поведінкою спотворює сприйняття світу дочкою, формує в неї нормалізацію таких небезпечних звичок як куріння та вживання наркотичних засобів. 04.07.2024 р. відповідачка була притягнена до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов проживання малолітньої ОСОБА_3 . ОСОБА_4 також має наркотичну залежність, веде антисоціальний спосіб життя, який має згубний ефект на дитячу психіку та формування світогляду. Окрім того, малолітня ОСОБА_3 перебуває у відділі «Служба у справах дітей» ДГП ЛМР на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, у зв`язку з невиконанням батьками своїх батьківських обов`язків. 25.07.2024 року у зв`язку з тим, що відповідачку ОСОБА_4 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Галицькій райдержадміністрації ЛМР, було зобов`язано пройти курс лікування та реабілітації від наркозалежності, малолітню ОСОБА_3 було тимчасово передано бабусі на виховання та спільне проживання. Позивачка зазначає, що відповідачі, ухиляються від покладених законом на них обов`язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, її лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання (в липні 2024 року Відповідачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківського обов`язку та встановлено що дитина проживає в антисанітарних умовах); не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення й розвитку; відповідачі морально не підтримують дитину в стресових ситуаціях, не супроводжують дитину до лікарів, не оплачують лікування; не спроможні надати дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей внаслідок свого аморального способу життя; не цікавляться розвитком дитини, успіхами у навчанні, не відвідують батьківські збори, батько не відвідує на дні народження та інші визначні дати у її житті; всі питання щодо виховання вирішуються бабусею - позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідачів. Дитина перебуває на її повному утриманні. Мати малолітньої ОСОБА_3 має наркотичну залежність, та вже неодноразово проходила лікування, проте це так і не дало бажаного результату. Так, у серпні 2019 року вона почала курс реабілітації від наркотичної та алкогольної залежності, проте так і не змогла його завершити та самовільно відмовилась від подальшого проходження через 5 днів після його початку. Відповідачка ОСОБА_4 надалі вживає наркотичні засоби, поводить себе безвідповідально по відношенню до своїх дітей. Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 30.07.2024 р. у справі №463/7112/24 ОСОБА_4 було визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.309 КК України (незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту) та призначено покарання у виді штрафу. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Галицькій РДА ЛМР 25.07.2024 р. Відповідачку було зобов`язано знову пройти курс лікування та реабілітації від наркозалежності, а дитину передано на виховання та спільне проживання бабусі - Позивачки ОСОБА_1 . Батько малолітньої ОСОБА_3 з 2006 року відбуває покарання у місцях позбавлення волі за вчинення злочинів проти власності. Після відбування терміну ув`язнення ОСОБА_5 з`являється вдома, проте це триває недовго максимум декілька місяців, тоді вчиняє новий злочин і знову потрапляє на лаву підсудних. За час перебування у місцях позбавлення волі також набув наркотичну залежність. Відповідачі, будучи фізично повноцінними, свідомими людьми проявили вину перед донькою, тим що не забезпечують належних умов для виховання та розвитку, не беруть участі у її вихованні, спілкуванні з нею, та продовжують вживати наркотичні засоби.

Ухвалою суду від 20.01.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Зобов`язано Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки і піклування надати письмовий висновок щодо розв`язання спору, в порядку ч.5 ст.19 СК України.

19.02.2025 року представник позивачки ОСОБА_1 - Загвойська О.В. подала до суду заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року прийнято до розгляду заяву адвоката Загвойської Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про зміну предмету позову.

27 березня 2025 року до суду надійшов висновок Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Загвойська О.В. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи Соколовська О.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, зокрема у відповідності до ст. 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за їх відсутності відповідачі не скористалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідачі неодноразово не з`являлися у судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідачів є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З огляду на неявку відповідачів по даній цивільній справі, врахувавши позицію позивача, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вірного вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судом встановлено, що відповідно до повторного свідоцтва про народження, серія НОМЕР_5 , виданого Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 02.07.2024, батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Згідно з свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_6 , виданого Палацом урочистих подій міста Львова 03.12.1986, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . Таким чином, позивачка ОСОБА_1 є бабусею по батьковій лінії малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається із листа Відділу «Служба у справах дітей» Галицького району Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 11.11.2024 № 260001-вих-161149, малолітня ОСОБА_3 перебуває у відділі «Служба у справах дітей» ДГП ЛМР на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, у зв`язку з невиконанням батьками своїх батьківських обов`язків (наказ начальника управління «Служби у справах дітей» від 08.08.2024 р. №339). 25.07.2024 року у зв`язку з тим, що відповідачку ОСОБА_4 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Галицькій райдержадміністрації ЛМР, було зобов`язано пройти курс лікування та реабілітації від наркозалежності, малолітню ОСОБА_3 було тимчасово передано бабусі - ОСОБА_1 .

Позивач стверджує, що відповідачі, ухиляються від покладених законом на них обов`язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, її лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання (в липні 2024 року Відповідачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківського обов`язку та встановлено що дитина проживає в антисанітарних умовах); не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення й розвитку; відповідачі морально не підтримують дитину в стресових ситуаціях, не супроводжують дитину до лікарів, не оплачують лікування; не спроможні надати дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей внаслідок свого аморального способу життя; не цікавляться розвитком дитини, успіхами у навчанні, не відвідують батьківські збори, батько не відвідує на дні народження та інші визначні дати у її житті, всі питання щодо виховання вирішуються бабусею - Позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідачів, дитина перебуває на її повному утриманні.

Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи інформацією з закладу дошкільної освіти №131 (де вказано, що дитину приводила та забирала бабуся, яка і здійснювала оплату харчування дитини); характеристикою з СЗШ №77 (в якій зазначено що дитина виховується в проблемній родині, де мати не цікавиться життям доньки, дитина знаходиться під опікою бабусі, яка бере активну участь у шкільному житті онуки); квитанціями про оплату за відвідування садка та придбання ліків для онуки.

Згідно з актом обстеження житлових умов від 16.07.2024, складеним спеціалістами відділу «Служба у справах дітей» Галицького району, кв. АДРЕСА_4 складається з двох кімнат площею 44,40 кв.м., санвузла, кухні, загальною площею 61,60 кв.м. Під час обстеження у квартирі було брудно, неприємний запах. У кімнатах на кріслах розкидані речі, брудна підлога; багато сміття по всій квартирі, у ванній кімнаті велика кількість брудного одягу. Санітарно-гігієнічний стан помешкання був незадовільний.

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 30.07.2024 р. у справі №463/7112/24 ОСОБА_4 було визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання у виді штрафу.

Також, батько малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_9 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями вироків Галицького районного суду м. Львова 14.03.2017, 22.07.2019, 24.07.2020, 17.01.2024,

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно із вимогами ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Положеннями частини четвертої статті 23-1 Закону України «Про охорону дитинства» зобов`язано уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю, в максимально короткий термін запропонувати сім`ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

Згідно ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно до ч.5 ст.19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМ України від 24 вересня 2008 р. N 866, органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, з дотриманням принципу - забезпечення найкращих інтересів дитини.

У матеріалах справи наявний висновок від 25.03.2025 №260001-вих-43061 Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 .

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 підлягають задоволенню, так як судом встановлений факт ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, відносно якої вони не проявляють належної батьківської турботи, не надають матеріальної допомоги та не піклуються про неї.

Позбавлення відповідачів батьківських прав на теперішній час є єдиним можливим засобом забезпечення дитини спокійного життя, гармонічного виховання, як того вимагає ст. 150 СК України, тобто відповідає інтересам дитини та переслідує легітимну мету.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст.150 та ст. 180 СК України, кожна дитина має право на піклування батьків, і батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав по відношенню до своїх дітей за ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Згідно постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: якщо батьки не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання освіти. Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено у статті 166 СК України. Так, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

У відповідності до п.16 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відтак, суд приходить до висновку, що викладені факти ухилення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від виконання батьківських обов`язків по утриманню та забезпеченню належних умов для виховання та розвитку дочки знайшли своє підтвердження, а тому для настання позитивного результату для подальшого належного розвитку малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та з метою захисту її прав та інтересів, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р. передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний та моральний розвиток.

Згідно із ч.2 ст.166 Сімейного Кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ст.ст.180, 181 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, самого платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Суд враховує, відповідно дост.182 СК України, що позивачка, бабця ОСОБА_3 яка проживає разом з нею, займається її вихованням, повністю утримує дитину. Відповідачі, батьки дитини, ухиляються від виконання своїх зобов`язань по утриманню доньки. Також суд виходить із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалася не лише бабусею, оскільки визначення розміру аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батьків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, ґрунтуються на вимогах закону, відповідачами не спростовано, відтак підлягають до задоволення.

Разом з тим, відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а тому задовольняючи позовні вимоги, суд присуджує аліменти на дитину починаючи з дня подачі представником позивача до суду заяви про зміну предмету позову, відповідно до якої доповнено позовні вимоги вимогою про стягнення аліментів.

Відповідно до ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь держави слід стягнути судовий збір, у розмірі по 1211,20 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відносно їхньої малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 19.02.2025 і до її повноліття.

Стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 19.02.2025 і до її повноліття.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в користь держави по 1211,20 грн. судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка ? ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

представник позивача - Загвойська Оксана Володимирівна (адреса: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_7 );

відповідачі: ОСОБА_4 (адреса реєстрації (проживання): АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

ОСОБА_5 (адреса реєстрації (проживання): АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

третя особа - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки і піклування (адреса: м. Львів, вул. Ференца Ліста, 1; ЄДРПОУ 20847537).

Повний текст рішення складено та підписано 07 травня 2025 року.

Головуючий суддя Олександр КІТОВ