Постанова від 13.05.2025 по справі 334/10085/24

Дата документу 13.05.2025 Справа № 334/10085/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1020/25

Є.У.№ 334/10085/24 Головуючий у 1-й інстанції: Добрєв М.В.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Гончар М.С.,

Полякова О.З.,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніт Фонд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Кепітал Менеджмент», Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Акцент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управліннями активами «Клевер Кепітал» про поділ спільного майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Бєлік Андрій Сергійович на ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 01 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду м.Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Акціонерне товариство державний ощадний банк України, ТОВ «Трейд сіті сервіс», ТОВ «Лагранж транс», ОСОБА_3 про поділ майна та боргових зобов`язань подружжя, що використані в інтересах сім`ї, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

27.03.2025 ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бєлік А.С., звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим третім особам експлуатувати автомобіль SKODA OCTAVIA (1968, 2018 року випуску, № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ) та передати спірний автомобіль на його відповідальне зберігання шляхом підписання Акту прийому-передачі не пізніше 5-ти днів з моменту постановлення ухвали про забезпечення позову.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2025 залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Судове рішення мотивовано тим, що заявником не надано доказів на підтвердження його права власності на спірний автомобіль.

Не погоджуючисьіз вказаноюухвалою суду, ОСОБА_2 ,інтереси якогопредставляє адвокатБєлік А.С.,подав апеляційнускаргу,в якій,посилаючисьнапорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову. Зазначає, що сторонами по справі не оспорюється його право власності на спірний автомобіль, який є предметом поділу у справі і на який постановою апеляційного суду від 04.03.2025 вже накладено арешт. Позивачка без його відома і згоди, незважаючи на постанову суду про накладення арешту, передала право управління автомобілем іншим особам, які, експлуатуючи автомобіль, порушують Правила дорожнього руху, а до нього як до власника автомобіля за порушення ПДР застосовуються адміністративні стягнення.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 1-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволені заяви про повторне забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено набуття права власності на спірний автомобіль.

Проте в повній мірі погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст. 149ЦПКУкраїни суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У пп.1,2 ч.1 ст. 150ЦПКУкраїни визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст.150ЦПКУкраїни визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім того, при забезпечені позову мають бути враховані та взяті до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

У постанові від 13.01.2020 по справі № 922/2163/17 Верховний Суд вказав, що в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З матеріалів справи видно, що між сторонами існує спір про поділ спільного майна, придбаного в період шлюбу, до складу якого увійшов і спірний автомобіль Skoda Oktavia 1968, 2006 року випуску № куз. НОМЕР_3 і на який у складі іншого майна постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2025 року накладено арешт.

Право власності ОСОБА_2 на вказаний автомобіль ОСОБА_1 не оспопрюється і підтверджується наявними у справі письмовими доказами.

Отже, відмова суду першої інстанції у вжитті заходів забезпечення позову з підстав відсутності доказів належності спірного автомобіля відповідачеві є такою, що не відповідає зібраним у справі доказам і фактичним обставинам.

Разом з тим, колегія суддів не знаходить підстав для повторного забезпечення позову у цій справі у обраний відповідачем спосіб.

В суді апеляційної інстанції представники сторін не заперечували тієї обставини, що спірний автомобіль є предметом поділу у справі, за згодою ОСОБА_2 залишився у фактичному користуванні ОСОБА_1 , по довіреності ОСОБА_2 був переданий у тимчасове користування батькові позивачки.

Експлуатація спірного автомобіля третіми особами, які порушують Правила дорожнього руху, внаслідок чого до ОСОБА_2 застосовуються заходи адміністративного стягнення, на думку колегії, не є достатньою підставою для вжиття додаткових заходів забезпечення позову і передачі спірного автомобіля на його зберігання. ОСОБА_4 не позбавлений права і можливості оскаржити у передбаченому законом порядку застосовані до нього заходи адміністративного стягнення за правопорушення, вчинене іншою особою.

Зменшення вартості автомобіля внаслідок його експлуатації також не є підставою для виття додаткових засобів забезпечення позову. При вирішенні судом спору по суті доказуванню, серед іншого, підлягає і вартість майна на час ухвалення судового рішення. Отже, зменшення вартості майна внаслідок його експлуатації має бути врахований судом першої інстанції за умови надання сторонами відповідних доказів.

Зважаючи на те, що спірний автомобіль за домовленістю сторін перебував у користуванні позивачки, право управління на цей автомобіль по довіреності ОСОБА_2 було передано іншій особі, достатніх підстав для його вилучення і передачі на відповідальне зберігання відповідачеві апеляційний суд не знаходить.

Закінчення строку дії довіреності на право управління автомобілем не є підставою для вжиття додаткових заходів забезпечення позову, адже власник вправі витребувати своє майно у повіреної особи у передбачений законом спосіб.

За таких обставин, оскаржувана ухвала на підставі ст.376 ЦПК України підлягає зміні в частині правового обґрунтування підстав відмови у забезпеченні позову.

Керуючись ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Бєлік Андрій Сергійович, задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2025 року у цій справі змінити в частині правового обґрунтування підстав відмови у забезпеченні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови складено 14 травня 2025 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: М.С. Гончар

О.З. Поляков