Ухвала від 13.05.2025 по справі 140/3108/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у залишенні позову без розгляду

13 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3108/25 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 26.09.2024 року № 00264020407.

Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.04.2025 Головне управління ДПС у Волинській області звернулося до суду із клопотанням про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском Державним підприємством "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" місячного строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом. Клопотання обгрунтоване тим, що рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 11.12.2024 №37061/6/99-00-06-03-01-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 26.09.2024 за №00264020407, а скаргу позивача без задоволення. Вказане рішення ДПС України про результати розгляду скарги позивач отримав 28.12.2024, про що свідчить трекінг поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0600992322281). Водночас, до суду з цим позовом звернувся лише 25.03.2025, тобто із пропуском місячного строку звернення до суду, заяви про поновлення вказаного строку не подав, чим не дотримав вимог частини шостої статті 161 КАС України.

У поданих до суду 09.05.2025 письмових поясненнях Державне підприємство "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" заперечує щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Звертає увагу, що поштове відправлення зі штрих кодовим ідентифікатором 0600992322281 позивач не отримував 28.12.2024 (як вказує ГУ ДПС у Волинській області), оскільки відповідно до трекінгу вказаний лист 28.12.2024 був повернутий відправнику - ДПС України, а 02.01.2025 отриманий відправником за довіреністю. Таким чином, наведені відповідачем обставини щодо отримання позивачем рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 11.12.2024 № 37061/6/99-00-06-03-01-06 не підтверджені належними доказами, а отже не відповідають дійсності. Листом від 21.02.2025 №190/05-04 позивач звернувся до ДПС України з проханням надати інформацію про прийняте рішення за результатами розгляду скарги щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 26.09.2024 за №00264020407.

Зазначає, що станом на 21.02.2025 в електронний кабінет платника податків не надходило інформації чи рішення про прийняття або неприйняття рішення за результатами розгляду скарги.

Листом ДПС України від 27.02.2025 №392/ЗПІ/99-00-06-02-10 позивача повідомлено про те, що рішенням ДПС України від 31.10.2024 №32755/6/99-00-06-03-01-06 продовжено строк розгляду скарги до 16.10.2024, а за результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 11.12.2024 №37061/6/99-00-06-03-01-06, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 26.09.2024 №0264020407, а скаргу - без задоволення. Лист ДПС України від 27.02.2025 №392/ЗПІ/99-00-06-02-10 позивачем отриманий 04.03.2025, підтвердженням чого є відмітка про реєстрацію за вх. №269/05-04. Враховуючи ту обставину, що рішення ДПС України від 11.12.2024 №37061/6/99-00-06-03-01-06, прийняте за результатами розгляду скарги Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" на податкове повідомлення-рішення від 26.09.2024 №00264020407, позивачем отримано лише 04.03.2025, а до суду із даним позовом останній звернувся 25.03.2025 (через систему «Електронний суд»), відтак місячний строк для звернення до суду з даним позовом не є пропущеним.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду до задоволення не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Отже, право звернення до суду є невід`ємним особистим правом особи, чи правом суб`єкта владних повноважень, яке реалізовується в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду, процесуальної форми та порядку звернення.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Таким іншим спеціальним законом у сфері податкових відносин є Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає порядок та строки оскарження податкових повідомлень-рішень.

Згідно із пунктами 56.1., 56.2 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (пункту 56.3. статті 56 ПК України).

Згідно із нормами пункту 56.19. статті 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до пункту 56.17. статті 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті (підпункт 56.17.1.);

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги (підпункт 56.17.2.);

днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (підпункт 56.17.3.).

Суд зазначає, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дана позиція узгоджується з відповідними висновками викладеними в постанові Верховного Суду у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19.

Водночас, суд зауважує, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Як вбачається з пояснень позивача та наданих до суду доказів, рішення ДПС України від 11.12.2024 №37061/6/99-00-06-03-01-06 у процедурі оскарження податкового повідомлення-рішення від 26.09.2024 №00264020407 в адміністративному порядку фактично отримане підприємством 04.03.2025 (підтвердженням чого є відмітка про реєстрацію за вх. №269/05-04) разом з листом ДПС України від 27.02.2025 №392/ЗПІ/99-00-06-02-10 у відповідь на звернення позивача.

Зважаючи на вищевказане, оскільки фактичною датою отримання позивачем рішення ДПС України від 11.12.2024 №37061/6/99-00-06-03-01-06 є 04.03.2025, а до суду з даним позовом звернувся 25.03.2025, відтак, позивачем не пропущений місячний строк звернення до суду з вимогою про скасування ППР після застосування процедури адміністративного оскарження.

Інших належних доказів, котрі б свідчили про обізнаність позивача щодо рішення ДПС України від 11.12.2024 №37061/6/99-00-06-03-01-06 матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що органи державної влади повинні уникати проявів надмірного формалізму при реалізації наданих їм повноважень та сприяти іншим учасникам публічних правовідносин у реалізації їх прав, зокрема щодо належного та своєчасного сповіщення про прийняті суб`єктом владних повноважень відносно них рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень ст. 55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини, Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі Мушта проти України ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні по справі Іліан проти Туреччини ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.

Керуючись статтями 122, частиною третьою статті 243, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення без розгляду, відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її складення та не може бути оскаржена.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук