Постанова

від 20.11.2007 по справі 14655-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14655-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.11.2007Справа №2-16/14655-2007А

За позовом - ТОВ „КримПечатьСервіс” (95021 м. Сімферополь, вул. Крилова, 73 ЕДРПОУ 314416065 р/с 26005301028801 ФАБ „Південний” м. Сімферополь МФО 384652 ОКПО 31416065)

До  відповідача –  Державної податкової  інспекції в м. Сімферополі  (95053,  м. Сімферополь, вул.М.Залки,1\9).

Про    визнання недійсними рішень

                            Суддя  В.А. Омельченко

 Секретар судового засідання  Хлебнікова Н.С.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача – Бордачова В.О. – представник, дов. № 15  від 08.11.2007  року

від відповідача –   Нечаєва Н.О. – ст.. держ. под. інспектор, дов. № 32/10  від 18.05.2007  року; Азаров А.В., гол. держ. под. ревізор – інспектор, дов. № 129/10  від 15.11.2007  року

Суть спору –   Позивач ТОВ „КримПечатьСервіс” звернувся до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про визнання нечинним рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.10.07р. № 0015852301 на суму 11520 грн. та  № 001586301 на суму 235000 грн., мотивуючи  свої вимоги тим, що відповідач безпідставно застосував до нього штрафні санкції за не придбання торгівельного патенту на оптову торгівлю, та не застосування РРО при продажу основних засобів.

Позивач стверджує, що він не займається торгівельною діяльністю, не має пунктів продажу товарів, та не відноситься до сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому не повинен купувати патент, та застосовувати РРО при продажу основних засобів за готівку.

Для підтвердження позовних вимог позивач надав суду відповідні докази, а саме: довідку Держкомітету статистики України, відповідно до якої основним видом його діяльності є виробництво; прибуткові касові ордера на продаж продукції власного виробництва, відповідно до яких у періоді, що перевірявся з 01.10.05р. по 31.03.07р., він продавав за готівку продукцію не системно від одного до 4-х разів у місяць, а всього 28 разів, що на його думку є операцією по продажу, і не є видом економічної діяльності, як то оптовою або роздрібною торгівлею, а тому дія Закону України «Про патентування деяких  видів підприємницької діяльності»  від  23.03.1996  року  №98/96-ВР на його діяльність не розповсюджується.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача також послався на Порядок здійснення торгівельної діяльності від 15.06.06р. №833 та на Держстандарт термінів ДСТУ 4303-2004 від 08.06.04р. №130, які дають поняття оптової, роздрібної торгівлі та продажу товарів.

Позивач також надав докази продажу основних засобів на суму 40000грн. за готівку та довів, що він не надавав послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому на нього також не розповсюджується дія Закону  України «Про застосування реєстраторів  розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач проти позову заперечує, та пояснює, що позивач реалізував продукцію власного виробництва за готівку особам, які  зв'язані  з ним трудовими відносинами.

Готівка приймалась в бухгалтерії підприємства, а товар видався покупцям або у цеху для виробництва продукції, або у місці схову продукції, але він не має доказів де саме видавалась продукція, тому що торгівельного залу для покупців підприємство не має.

На думку відповідача перехід прав власності на товар за готівку є торгівельною діяльністю незалежно від наявності торгівельного залу для покупців.

Також відповідач заперечує проти того, що позивач продав основні засоби у періоді, що перевірявся, на суму 40000грн., та вважає, що засоби продані за 47000грн. готівки без застосування РРО, за що він застосував фінансові санкцій у п'ятикратному розмірі вказаної суми.

Відповідач в обґрунтування своїх доводів, що до застосування РРО послався  на ст.8 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/9-ВР, Положення (стандарт) бухгалтерського обігу 7 „Основні засоби”, згідно з якими він вважає, основні засоби є товаром, а тому підприємство при їх реалізації за готівку  повинно було застосовувати РРО, відповідно до  ст. 3 Закону України  „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

На підтвердження цього надав суду лист ДПА України від 26.07.06р. №14109/7/23-8017.

В ході розгляду справи була оголошена перерва в порядку ст.150 КАСУ, після закінчення якої провадження по справі було продовжено.

Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися у судовому засіданні, що відбулося 20.11.2007р.

Після закінчення дебатів сторін, суд віддалився для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -

                                                            В С Т А Н О В И В :

З 31.08.07р. по 14.09.2007р. Державною податковою інспекцією м. Сімферополя проведена планова документальна перевірка ТОВ „КримПечатьСервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.03.2007р.

За результатами перевірки складено акт №6124/23-7/31416065 від 21.09.2007р.

Перевіркою встановлені порушення п.1.1. ст.1, п.3.1, п.3.2, п.3.3, п.3.10 ст.3 Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р., із змінами та доповненнями, та порушення ст.1 розд.1, п.3.1, 3.2 ст.3 розд. ІІ ЗУ „Про застосування  реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.95р. зі змінами та доповненнями.  

Відповідно до акту перевірки (розділ 3.3.2) підприємство реалізувало продукцію власного виробництва за готівкові кошти особам, які не перебувають з товариством у трудових відносинах, без придбання торгівельного патенту для оптової торгівлі за готівку.

Відповідно до розділу 3.3.3 акту перевірки, підприємство реалізувало за готівку, без застосування РРО, придбані раніше, основні засоби, на загальну  суму 47000грн., а саме приміщення літ. „О”,  флексодрукувальну машину.

На підставі висновків акту перевірки податкова інспекція прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.10.2007р. №0015852301 на суму 11520 грн. за порушення ЗУ „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, та №0015862301 на суму 235000 грн. за порушення ЗУ „Про застування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

До акту перевірки додано розрахунок фінансових санкцій, відповідно до якого фінансові санкції у сумі 11520грн. застосовані за 18 податкових (звітних) періодів, виходячи з того, що вартість патенту у місяць коштує 320 грн., за 18 місяців 5760 грн., та ця сума збільшена вдвічі.

Фінансові санкції у сумі 235000грн. за РРО складаються з п'ятикратного розміру виручки у сумі 47000грн., яки отримані від продажу основних засобів.

Суд вважає, що фінансові санкції застосовані відповідачем до позивача без достатніх підстав виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1  Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р, об'єктом правового регулювання цього Закону є торгівельна діяльність за готівку, діяльність по обміну валюти, наданню послуг в сфері ігорного бізнесу та побутових послуг.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р, суб'єктом правовідносин, що регулюються цим Законом, є юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою ч.1 ст.1 Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Ст.2 Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р встановлено, що торгівельний патент набувається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види вказані у ч.1 ст.1 Закону.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р торгівельний патент – це державне свідоцтво на право займатися видами підприємницької діяльності вказаними у цьому Законі.

У п. 2 ст.3 Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р визначено, що під торгівельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну і оптову торгівлю, діяльність в торгівельно – виробничої (громадянське харчування) сфері за готівку.

Відповідно до п.1 цієї статті, патентуванню підлягає торгівельна діяльність, яка здійснюється СПД або її структурними підрозділами у пунктах продажу товарів.

Поняття роздрібної та оптової торгівлі у Законі не надано, а тому керуючись ст.9 КАСУ, суд вважає що слід застосувати нормативні акти, які регулюють торгівельну діяльність.

Порядок здійснення торгівельної діяльності та правила торгівельного обслуговування населення, затверджені постановою КМУ від 15.06.06 №833, згідно з яким торгівельна діяльність здійснюється суб'єктами господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі, та ця діяльність регулюється Господарським та Цивільним Кодексами України, Законом України „Про захист прав споживачів”, іншими законодавчими актами, та цим Порядком.

У п.2 цього Порядку визначено, що у Порядку терміни застосовуються відповідно значенню наведеному в ДСТУ  4303-2004 „Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять”.

Суд встановив, що у національному стандарті України „Роздрібна і оптова торгівля. Терміни і визначення понять” ДСТУ 4303-2004, прийнятого наказом Держпотребстандарта від 08.06.04р. №130 оптова торгівля визначена як вид економічної діяльності у сфері товарообігу, який охоплює купівлю – продаж товарів по договорам поставки партіями для наступного їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надання зв'язаних з цим послуг.

Роздрібна торгівля це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, який охоплює купівлю – продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торгівельних послуг.

Законом України від 01.12.05р. №3164-IV „Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідальності” встановлено, що послуга – це результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торгівельних операцій.

Виходячи з наведеного суд прийшов до висновку, що торгівельна діяльність у розумінні Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р, є вид економічної діяльності, а не окремі операції купівлі – продажу товарів (продукції), а тому не кожний продаж товару підлягає обов'язковому патентуванню.

З положень Закону виходить, що патент необхідно придбати лише такому СПД, який здійснює оптову, або роздрібну торгівлю або діяльність в сфері громадянського харчування за готівкові кошти у пункту продажу товарів, спеціально відведених для цієї мети, та надає відповідні  торгівельні  послуги.

Суд вважає, що при відсутності однієї з цих умов відсутні підстави для придбання патенту.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про противоправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду, що позивач у перевіреному періоді займався торгівельною діяльністю відповідно до п.2 ст.3 Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р, тобто оптовою або роздрібною, як видами економічної діяльності.

Відповідач не довів також суду, що позивач здійснював торгівельну діяльність  у пунктах продажу товарів, відведених для цієї мети, як передбачено п.п.1,3 ст.3 и ст.7 ЗУ Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р.

Актом перевірки не встановлено місце, в якому відбувалась реалізація товару.

Суд відхиляє довід відповідача, що таким місцем може бути бухгалтерія, де приймались гроші, та місце, де видавався товар, яке не має торгівельного залу для покупця. На думку відповідача це міг бути цех, або місце для схову товару.

У п.3 ст.3 Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р міститься вичерпний перелік пунктів продажу товарів до яких не віднесені бухгалтерія, цех і місце для схову товару. У розумінні ст.7 Закону таким місцем може бути лише місце відведене для торгівельної діяльності.

У судовому засіданні і у запереченнях на позов відповідач пояснив, що такого місця позивач не має.

Суд вважає, що продаж за готівку власної продукції при відсутності інших умов передбачення  Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р для патентування, не дає підстав для придбання патенту.

Суд встановив, що підприємство у перевіреному періоді не займалось торгівельною діяльністю, у розумінні Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р, що підвереджується наступним.

Відповідно до довідки про включення у Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України №05-3-06-01/1858 від 06.12.05р., позивач має такі види діяльності: поліграфічна; інші види видавничої діяльності; оптова торгівля паперовими виробами, книгами, газетами та іншими періодичними виданнями; спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угруповань, діяльність автомобільного вантажного транспорту; консультації з питань комерційної діяльності та управління.

Відповідно до п.2 акту перевірки від 21.09.07р., підприємство у періоді, що перевірявся, з 01.10.05р. по 31.03.07р. здійснювало виробництво флексоупаковки, та її реалізацію.

Про реалізацію продукції власного виробництва йдеться також у п.3.3.2 акту перевірки, але з акту не вбачається, що для реалізації продукції підприємство створило допоміжну діяльність по наданню торгівельних послуг.

Суд встановив, що позивач займався реалізацією власної продукції без надання послуг роздрібної та оптової торгівлі, у розумінні Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р.

Відповідно до стандарту 4303-2004 продаж товару є операцією, яка передбачає передачу прав власності на товар за плату, але не є видом діяльності.

Відповідно до ст.263 Господарського кодексу України  господарсько – торгівельна діяльність є діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання в сфері товарного обігу, а також допоміжна діяльність, яка  забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг, та ця діяльність може здійснюватись  суб'єктами господарювання  не лише у формі роздрібної або оптової торгівлі.

Таким чином, суд встановив, що підприємство – виробник може реалізовувати свою продукцію, у іншої формі ніж роздрібна та оптова торгівля, якщо для такої торгівлі у нього не створено умов, відповідно до вимог Закону: тобто відсутні окреме приміщення, додаткові торгівельні послуги, персонал та інше.

Суд приймає довід позивача, що підприємство здійснювало операцію по продажу власної продукції, але не займалось торгівельною діяльністю, як видом економічної діяльності, а тому до нього не може бути застосовані вимоги щодо придбання торгівельного патенту.

При таких обставинах суд прийшов до висновку, що відповідач необґрунтовано застосував до позивача фінансові санкції передбачені п.8.1. ст.8 Закону України  „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” №98/96-ВР від 23.03.96р у сумі 11520 грн. рішенням №0015852301 від 04.10.2007р., а тому позовні вимоги що до визнання цього рішення нечинним підлягають задоволенню.

Суд також вважає що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання нечинним рішення від 04.10.07р. №00115862301 про застосування фінансових санкцій у сумі 235000грн. по РРО, виходячи з наступного.

Суд встановив, що ця фінансова санкція застосована відповідно до ст.17 розд. V ЗУ №265/95-ВР від 06.07.95р. „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до операції продажу основних засобів за готівку.

З п.3.3.3 акта перевірки вбачається, що позивач реалізував приміщення літ. „О” по прибутковим касовим ордерам від 27.06.06р., 11.07.06р., 12.07.06р. на загальну суму 25000грн., а також флексодрукувальну машину по прибутковим ордерам від 07.09.06р. та 08.09.06р. на загальну суму 15000грн., а усього на 40000грн.

Висновок акту перевірки про продаж основних засобів на загальну суму 47000грн. спростовується матеріалами справи, а саме: прибутковими касовими ордерами, договором купівлі – продажу приміщення літ. „О”, касовою книгою, видатковими накладними, що стосуються продажу вказаних в акті основних засобів.

Суд відхиляє довід відповідача, що основні засоби є товаром, а тому при їх продажу за готівку підприємство зобов'язано застосовувати РРО, відповідно до ЗУ № 265\95-ВР незалежно від його видів діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265\95-ВР, регістратори розрахункових операцій застосовуються лише у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Суд при розгляду справи встановив, що підприємство у періоді, що перевірявся не займалося наданням торгівельних послуг, а здійснювало лише виробництво та реалізацію продукції власного виробництва, а тому підприємство не можна віднести до сфери торгівлі, громадського харчування та послуг.

Суд відхиляє довід відповідача, що ДПАУ у листі від 26.07.06р. № 14109\7\23-8017 роз'яснило, що основні засоби є товаром, а тому при їх продажу за готівку треба застосовувати РРО.

Цей лист не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому суд керуючись ст.ст.9,86 КАСУ оцінює цей доказ у сукупності з іншими доказами у справі та виходячи з положень Закону  України  „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265\95-ВР.

Із змісту листа вбачається, що, відповідно до ст.1 3акону України  „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265\95-ВР, при продажу товарів в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані застосовувати РРО. Відповідно до п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” , СПД, які здійснюють розрахунки за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг повинні проводити розрахунки через РРО.

У листі не йдеться про інших суб'єктів  підприємницької діяльності, окрім тих, які зазначені в Законі, а тому суд вважає, що роз'яснення ДПА України стосується лише суб'єктів підприємницької діяльності, на які розповсюджується дія Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265\95-ВР, тобто в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ст.9 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган власних повноважень зобов'язаний  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 17 Закону України  „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР фінансові  санкції  можуть  бути  застосовані  лише  до  суб'єктів,  які  займаються  діяльністю у сфері торгівлі, громадського харчування, та  послуг  за  порушення правил встановлених цим законом.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення цим суб'єктом правил здійснення господарської діяльності.

Актом перевірки встановлено, що останній прибутковий касовий ордер на готівку від продажу основних засобів датований 08.09.2006р.

Акт перевірки складений 21.09.07р. тобто після спливу одного року.

Виходячи з викладеного суд вважає, що відповідач безпідставно застосував до позивача Закон  України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265\95-ВР, дія якого на діяльність позивача не розповсюджується, тому що він не займався діяльністю передбаченою цим Законом. Суд також вважає, що відповідач вийшов за межи встановленого законом строку для застосування штрафних санкцій по РРО.

Таким чином, позовні вимоги позивача засновані на Законі, підтверджуються матеріалами справами і підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 КАС України.

Вступна та резолютивна частина постанови оголошені в судовому засіданні   20.11.2007 р.

Постанова складена в повному обсязі  та підписана відповідно до ст. 160 КАС України –27.11.2007р.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд  

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов  задовольнити.

2.          Визнати нечинними рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополя від 04.10.07р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0015852301 на суму 11520 грн. і №0015862301 на суму 235000грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31118095600002 в банку платника : Головне Управління державного казначейства в АР Крим, Держбюджет, м. Сімферополь, МФО 824026, ЕДРПОУ 34740405) на  користь ТОВ „КримПечатьСервіс” (95021 м. Сімферополь, вул. Крилова, 73 ЄДРПОУ 314416065 р/р 26005301028801 ФАБ „Південний” м. Сімферополь МФО 384652 ОКПО 31416065) 03,40  грн. державного мита

          Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного  господарського  суду  через  господарський  суд АР  Крим  шляхом  подачі  заяви  про  апеляційне  оскарження  постанови  в  десятиденний  строк  з  дня  складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням  апеляційної  скарги  на  постанову  протягом  двадцяти  днів  після  подання   заяви  про  апеляційне  оскарження  та  в порядку  передбаченому ч.5 ст.186   КАС  України.

       Постанова  набирає  законної  сили  після  закінчення  строку  подання   заяви  про  апеляційне  оскарження, у  разі  не  подання  відповідної  заяви (ст.254  КАС  України)

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Омельченко В.А.