Рішення від 04.03.2025 по справі 280/10295/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року Справа № 280/10295/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Шаповалова Б.М.,

представників:

позивача Баркова С.Є.,

відповідача Гришун О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ «ФЕЯ» (вул. Діагональна, буд. 4, каб. 106, м. Запоріжжя, 69600), в особі представника адвоката Баркова Сергія Євгеновича (вул. Діагональна, буд. 4, каб. 106, м. Запоріжжя, 69600), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2024 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ «ФЕЯ» (далі - позивач), в особі представника адвоката Баркова Сергія Євгеновича, до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в який позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.08.2024 №1442508010704, №1442608010704, №1442808010704.

Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача всі судові витрати, сплачені останнім у зв`язку з розглядом даної справи.

В обґрунтування позову зазначає, що під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.08.2024 № 1442508010704, який позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість, відповідачем не враховано наявності у позивача права на податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Тексіка» в серпні, вересні 2022 року. Також по цьому ППР вважає, що відповідачем не доведена наявність умислу у позивача на вчинення податкового правопорушення, через що неправомірно застосований штраф. Щодо протиправності податкового повідомлення - рішення від 08.08.2024 № 1442608010704 зазначив, що відповідач не визнає знецінення активів (ТМЦ) позивача, які залишились на окупованій території України (м. Маріуполь), оскільки віднесення цих сум до інших витрат операційної діяльності (рахунок 949) повинно здійснюватися на підставі сформованого резерву знецінення запасів, який відображений у п. 2.1.1 Додатку РІ до декларації з податку на прибуток (далі - ПнП). На думку відповідача позивач занизив власний фінансовий результат до оподаткування з ПнП на суму 32980402 грн, тому що резерв знецінення запасів не був віднесений до податкової різниці «Сума витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат» всупереч пп.134.1.1 та 139.1.1 ПК України. В свою чергу позивач зазначає, що ним здійснено визнання витрат від зменшення корисності активів, що перебувають на тимчасово окупованій території (м. Маріуполь), та не є сумою витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат згідно з П(С)БО №9 «Запаси» та офіційного роз`яснення Міністерства фінансів України від 10.10.2022 р. № 41010-06-62/23254. Витрати від зменшення економічної ефективності запасів за податковий період 2023 року здійснено відповідно до положень П(С)БО. Висновки відповідача є помилковими оскільки позивач продовжував облік активів та зменшив їх корисність, а не списав зі свого балансу, та оскільки немає фізичного доступу до цих активів для проведення інвентаризації, а вчинені позивачем дії повністю відповідають офіційним роз`ясненням Міністерства фінансів України та ДПС України. Щодо податкового повідомлення - рішення від 08.08.2024 р. №1442808010704 зазначає, що підставою для його прийняття стало ненадання позивачем станом на дату завершення перевірки запитуваних документів, разом з тим, листом від 12.06.2024 року №17 позивач повідомляв відповідачу про те, що в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України було неможливо здійснити вивезення первинних документів платника податків, тому що їх вивезення пов`язане з ризиком для життя та здоров`я платника податків, фізичних осіб, а первинні документи знаходяться на територіях, на яких велись активні бойові дії (м. Маріуполь Донецька область) та дана територія по сьогодні є тимчасово окупованою російською федерацією. Зазначає, що частину запитуваних документів позивачем було надано під час перевірки, разом з тим, запити відповідача надійшли позивачу вже після завершення перевірки, а тому не були виконані позивачем. Просить задовольнити позов.

Ухвалою від 11.11.2024 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 05.12.2024 на 10 год. 00 хв.

27.11.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла та заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 27.11.2024 клопотання представника позивача про участь у судовому розгляді в режимі відеоконференції задоволено.

03.12.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає щодо ППР від 08.08.2024 року №1442608010704, що перевіркою було встановлено порушення позивачем норм п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме занижено показник рядка 2.1.1 «Сума витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» Додатку PI до рядка 03 Декларації всього у сумі 32980402 грн, в тому числі за 2023 рік у сумі 32980402 гривень. Позивачем не надано до перевірки накази про облікову політику. У бухгалтерському обліку по рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» позивача відображено зменшення корисності власних активів (знецінення активів), зокрема матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів та інше, які у подальшому відображено по рядку 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) Форма № 2 за 2023 рік та відповідні операції віднесено до рядка 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, )» декларації з податку на прибуток підприємства за 2023 рік. Зазначає, що якщо підприємством ухвалено рішення здійснювати уцінку через створення резерву (забезпечення) знецінення запасів у відповідності до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, то в такому випадку виникають різниці згідно з п.139.1 ст.139 ПК України для коригування фінансового результату до оподаткування. Позивачем не було віднесено резерв знецінення запасів в сумі 32980402 грн до рядка 2.1.1 «Сума витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» Додатку PI до рядка 03 Декларації за 2023 рік у сумі 32980402 гривень. Таким чином, в порушенні вимог п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.1 ст. 138 ПК України позивачем завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік на загальну суму 32980402 грн. Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.08.2024 № 1442808010704 зазначає, що відповідачем на адресу позивача направлено поштою рекомендовані листи від 18.06.2024 №1, від 19.06.2024 №1, від 20.06.2024 №1 та 2, від 21.06.2024 №1, від 24.06.2024 №1 та 25.06.2024 №1 з проханням надати первині документи та регістри бухгалтерського обліку за період фінансово-господарської діяльності підприємства що підлягає перевірці, у т.ч. з метою визначення «вини» та «умисності діяння» щодо обставин, певних дій платника податків, які спростовують невиконання або неналежне виконання вимог Кодексу при вчиненні податкового правопорушення. Станом на 25.06.2024 (останній день проведення перевірки) та на день підписання акту перевірки позивачем не надано жодних первинних документів та інших документів господарської діяльності (перелік запитуваних документів відображено у листах контролюючого органу). Контролюючим органом складено акти про ненадання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку 18.06.2024 №1737/08-01-07-04/00382094, від 19.06.2024 №1743/08-01-07-04/00382094, від 20.06.2024 №1753/08-01-07-04/00382094, від 21.06.2024 №58/08-01-07-04/00382094, від 24.06.2024 №1776/08-01-07-04/00382094, 25.06.2024 №1788/08-01-07-04/00382094. Зазначає, що запити відповідача стосувались документів за період діяльності підприємства з 01.03.2022 по 21.06.2024, однак такі документи до перевірки платником податків надані не були. Щодо ППР від 08.08.2024 № 1442508010704 зазначає, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.03.2022 по 21.06.2024 встановлено їх заниження всього у сумі 936096 грн., у тому числі за серпень 2022 у сумі 276972 грн., вересень 2022 у сумі 657124 гривень. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних позивачем у серпні 2022 року складено та зареєстровано на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ «БІКО», податкові накладні всього на суму 1673832 грн., в т.ч. ПДВ 278972 грн., що не включено до показників декларації за серпень 2022 року. У вересні 2022 року складено та зареєстровано на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ «БІКО» податкові накладні всього на суму 3942744 грн. в т.ч. ПДВ 657124 грн., що не включено до показників декларації за вересень 2022 року. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у ст.ст. 16, 36 Кодексу. У зв`язку із вище зазначеним дії позивача є умисними. Просить відмовити у задоволенні позову.

Також 03.12.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшла заява про виклик свідка головного державного інспектора відділу перевірок інших галузей економіки управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Іваніхіну Інну Владиславівну, особу яка проводила перевірку позивача за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

05.12.2024 у підготовчому засіданні представник позивача підтримав заявлене клопотання.

Протокольною ухвалою суду від 05.12.2024, клопотання представника позивача про виклик свідка було задоволено, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.12.2024.

09.12.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в який представник зазначив, що позивач продовжував облік активів та зменшив їх корисність, а не списав зі свого балансу. Також наводить свої аргументи щодо незгоди з твердженнями відповідача.

13.12.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 17.12.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 07.01.2025.

Протокольною ухвалою від 07.01.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 21.01.2025.

20.01.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

21.01.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу із акту перевірки позивача від 02.07.2024 №10273/08-01-07-04/0030907.

В судовому засіданні 21.01.2025 допитано свідка ОСОБА_1 , яка повідомили про обставини проведення перевірки позивача та про те з яких джерел були встановлені вчинені позивачем порушення.

Протокольною ухвалою від 21.01.2025, через нестабільний інтернетзв`язок, в судовому засіданні оголошено перерву до 28.01.2025.

Протокольною ухвалою від 28.01.2025, в зв`язку з необхідністю дослідження додаткових доказів, в судовому засіданні оголошено перерву до 17.02.2025.

Протокольною ухвалою від 17.02.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.03.2025.

03.03.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

В ході судового розгляду, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 04.03.2025 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

ГУ ДПС у Запорізькій області відповідно до норм п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 та пп. 52-2, пункту 69.2, пп. 69.351 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та на підставі наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 16.05.2024 року №958-п проведено документальну позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ФВО «ФЕЯ» з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання вимог податкового законодавства за період 01.01.2017 по 21.06.2024, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 21.06.2024, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 21.06.2024, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 21.06.2024.

За результатом проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки, ГУ ДПС у Запорізькій області складено акт від 02.07.2024 року №10273/08-01-07-04/00308074, яким встановлено порушення ТОВ «ФВО «ФЕЯ» норм Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України ), зокрема:

1. п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями, у результаті чого ТОВ «ФВО «ФЕЯ» не надано до перевірки: банківські виписки за 2024 рік, накази про облікову політику підприємства, договори оренди (адміністративних або складських приміщень, автомобілів або інших самохідних машин, земельних ділянок і т.ін), журнали ордери і відомості (в розрізі рахунків та субрахунків бухгалтерського обліку);

2. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «ФВО «ФЕЯ» занижено показник рядка 2.1.1 Додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік, внаслідок чого безпідставно занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності всього на суму 32980402 грн., у тому числі за 2023 рік у сумі 32980402 грн.;

3. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 з врахуванням п.44.1 ст. 44 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) підприємством занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість всього у сумі 936096 грн., у тому числі за: серпень 2022 у сумі 278972 грн.; вересень 2022 у сумі 657124 грн.

4. пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.2, п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.202.1 ст. 202, п.203.1 ст.203 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) за наявності показників, які підлягають декларуванню, встановлено неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2022 та вересень 2022рр.

ТОВ «ФВО «ФЕЯ» було подано заперечення від 18.07.2024 №22 на акт перевірки від 02.07.2024 №10273/08-01-07-04/00308074, які були розглянуті ГУ ДПС у Запорізькій області та винесено рішення від 01.08.2024 №33036/6/08-01-07-04-10, яким заперечення платника податків залишено без задоволення, а висновки акту перевірки від 02.07.2024 №10273/08-01-07-04/00308074 без змін.

У межах строків встановлених нормами ПК України контролюючим органом були прийняті зокрема, але не виключно оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 08.08.2024 р. №1442808010704, №1442508010704, №1442608010704.

Податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2024 №1442808010704 до позивача застосовані штрафі (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1020,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2024 №1442508010704 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1170120,00 грн, з яких 936069 грн за основним зобов`язанням, 234024 грн за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами).

Податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2024 №1442608010704 позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік на 32980402 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «ФВО «ФЕЯ» було подано скаргу (№24 від 22.08.2024) до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 03.10.2024 №29822/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення від 08.08.2024 №1442808010704, №1442508010704, №1442608010704 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 08.08.2024 №1442808010704, №1442508010704, №1442608010704 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Щодо податкового повідомленням-рішенням від 08.08.2024 №1442808010704, яким до позивача за порушення п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України застосовані штрафі (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1020,00 грн, суд зазначає наступне.

За приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво, для обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток використовують дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, що стосуються діяльності (операцій), що здійснюється цими нерезидентами через постійні представництва, у тому числі якщо такі дані враховуються нерезидентами при складанні фінансової звітності щодо діяльності за межами України чи консолідованої фінансової звітності.

Іноземні компанії, визначені підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств за міжнародними стандартами фінансової звітності з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку під час застосування положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За приписами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов`язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.

Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов`язані надавати інформацію в електронному вигляді, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов`язку подання її в електронній формі.

Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" документів, які відповідно до цього Кодексу пов`язані з обчисленням та сплатою податків і зборів(якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації). Загальний формат та порядок подання такої інформації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.

В обґрунтування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2024 №1442808010704 відповідачем зазначено, що ним на адресу позивача направлено поштою рекомендовані листи від 18.06.2024 №1, від 19.06.2024 №1, від 20.06.2024 №1 та 2, від 21.06.2024 №1, від 24.06.2024 №1 та 25.06.2024 №1 з проханням надати первині документи та регістри бухгалтерського обліку за період фінансово-господарської діяльності підприємства що підлягає перевірці, у т. ч. з метою визначення «вини» та «умисності діяння» щодо обставин, певних дій платника податків, які спростовують невиконання або неналежне виконання вимог Кодексу при вчиненні податкового правопорушення.

Станом на 25.06.2024 (останній день проведення перевірки) та на день підписання акту перевірки позивачем не надано жодних первинних документів та інших документів господарської діяльності (перелік запитуваних документів відображено у листах контролюючого органу).

Контролюючим органом складено акти про ненадання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку 18.06.2024 №1737/08-01-07-04/00382094, від 19.06.2024 №1743/08-01-07-04/00382094, від 20.06.2024 №1753/08-01-07-04/00382094, від 21.06.2024 №58/08-01-07-04/00382094, від 24.06.2024 №1776/08-01-07-04/00382094, 25.06.2024 №1788/08-01-07-04/00382094.

Сторонами не заперечується факт часткового надання позивачем витребуваних за запитами від 18.06.2024 та 19.06.2024 документів.

Суд зазначає, що за приписами п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Відповідно до п. 42.2 ст.42 ПКУ, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків(його представнику).

Згідно наказу від 16.05.2024 № 958-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки «ТОВ «ФІРМА ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ «ФЕЯ» термін перевірки встановлено з 17.06.2024 тривалістю 5 робочих днів (тобто по 21.06.2024 включно). На підставі наказу від 20.06.2024 № 1221-п «Про продовження терміну проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма верхнього одягу «Фея» термін перевірки був продовжений починаючи з 24.06.2024 на 2 робочі дні. Таким чином, останнім днем перевірки вважається 25.06.2024.

На підставі вищенаведеного, запити № 1, 2 від 20.06.2024, № 1 від 21.06.2024, №1 від 24.06.2024, № 1 від 25.06.2024 (застосована нумерація таких запитів на їх копіях, доданих позивачем до позову) на отримання копій документів мали бути направлені контролюючим органом не пізніше 19.06.2024, а були фактично направлені з порушенням термінів установлених законодавством. Згідно трекінгів запит № 1 від 20.06.2024 (№ відправлення 6900515142340) було направлено 20.06.2024, запит № 2 від 20.06.2024 (№ відправлення 6900515142366) було направлено 20.06.2024, запит № 1 від 21.06.2024 (№ відправлення 600934132740) було направлено 21.06.2024, запит № 1 від 24.06.2024 (№ відправлення 6900515142242) було направлено 24.06.2024, запит № 1 від 25.06.2024 (№ відправлення 6900515137214) було направлено 26.06.2024, а доставлено позивачу зазначені запити вже після завершення перевірки, що на переконання суду унеможливлювало надання витребуваних документів в ході проведення перевірки.

Відповідно, суд висновує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.08.2024 №1442808010704 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.08.2024 №1442508010704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1170120,00 грн, з яких 936069 грн за основним зобов`язанням, 234024 грн за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) суд зазначає, що позивач на заперечує факт вчинення порушення, з приводу якого нараховане грошове зобов`язання, проте вважає, що під час прийняття цього податкового повідомлення-рішення відповідачем мало бути враховане право позивача на податковий кредит по так само не задекларованим взаємовідносинам позивача з ТОВ «Тексіка» в серпні, вересні 2022 року. Відповідно позивач вважає, що сума грошового зобов`язання з ПДВ, визначеного цим податковим повідомленням рішенням мала бути зменшена на зазначений податковий кредит 332810,87 грн.

В обґрунтування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2024 №1442508010704 відповідач зазначив, що за період з 01.03.2022 по 21.06.2024 позивачем задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2783726 гривень.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.03.2022 по 21.06.2024 встановлено їх заниження всього у сумі 936096 грн., у тому числі за: серпень 2022 у сумі 276972 грн.; вересень 2022 у сумі 657124 гривень.

Порушення виникло внаслідок наступного:

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних позивачем у серпні 2022 року складено та зареєстровано на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ «БІКО» податкові накладні всього на суму 1673832 грн., в т.ч. ПДВ 278972 грн., що не включено до показників декларації за серпень 2022 року.

У вересні 2022 року складено та зареєстровано на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ «БІКО» податкові накладні всього на суму 3942744 грн. в т.ч. ПДВ 657124 грн., що не включено до показників декларації за вересень 2022 року.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПК України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких згідно зі статтею 186 ПК України розташоване на митній території України.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг встановлено ст. 188 ПК України.

Підпунктом 14.1.156 ПК України визначено: податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством…

Згідно пп. 14.1.156-1 ПК України: податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню…, б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено: «На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Правила реєстрації податкових накладних в ЄРПН встановлені Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.

Податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

З огляду на норми п. 201.10 ст. 201 ПК України: «При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПКУ: «Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)».

Отже, ТОВ «ФІВО «ФЕЯ» зареєструвала податкові накладні у серпні та вересні 2022 по взаємовідносинам із ТОВ «КОМПАНІЯ «БІКО», однак відсутній факт декларування податкових зобов`язань з податку на додану вартість по цим взаємовідносинам.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що позивачем взагалі не подані декларації з податку на додану вартість за серпень-вересень 2022 року.

Таким чином, на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 з врахуванням п.44.1 ст. 44 ПК України підприємством занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість всього у сумі 936096 грн., у тому числі за: серпень 2022 у сумі 278972 грн.; вересень 2022 у сумі 657124 грн.

Не заперечуючи факт вчинення зазначеного порушення, позивач зазначає про наявності у нього права на податковий кредит по операціям з ТОВ «Тексіка» у серпні, вересні 2022 року (податкові накладні №358, №783, №372 та №501) на загальну суму ПДВ 332810,87 грн, у зв`язку з чим вважає, що відповідачем мав були зменшений на зазначену суму податкового кредиту з ПДВ розмір податкового зобов`язання з цього податку.

В ході судового розгляду судом встановлено, що ані в серпні, вересні 2022 року, ані в наступних податкових періодах позивачем не відображалась в складі податкового кредиту сума ПДВ по операціях з ТОВ «Тексіка» у серпні, вересні 2022 року. При цьому відповідачем не заперечується факт таких операцій та реєстрацію ТОВ «Тексіка» зазначених податкових накладних.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України визначено порядок віднесення сум до податкового кредиту.

За приписами абз 4 п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

З урахуванням встановлених судом обставин, спливу станом на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 365 денного строку для визначення сум ПДВ по операціях позивача з ТОВ «Тексіка» за серпень, вересень 2022 року до складу податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду, не включення позивачем зазначених сум ПДВ до складу податкового кредиту в будь-якому з наступних податкових періодів, ненадання позивачем під час перевірки документів на підтвердження здійснення господарських операцій за серпень, вересень 2022 року, в тому числі по операціях з ТОВ «Тексіка», відповідно, відсутність у відповідача можливості встановити пов`язаність цих операцій з господарською діяльністю позивача, суд констатує необґрунтованість тверджень позивача про виникнення у відповідача обов`язку зменшення суми податкового зобов`язання позивача з ПДВ, нарахованого оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2024 №1442508010704.

Щодо застосування за цим податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків (%) відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України, суд зазначає наступне.

Позивач, зазначає, про відсутність у діях підприємства умислу, та недоведення контролюючим органом його вини, а отже наголошує про необхідність застосування до нього штрафних санкцій відповідно до пп. 123.1 ст. 123 ПК України у розмірі 10%.

Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 109.1 статті 109 ПК України).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Статтею 112 Кодексу передбачено загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в т.ч. обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства (п.112.8 ст.112 Кодексу) та обставини, що пом`якшують відповідальність особи (ст. 112 1 Кодексу).

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Не дотримання цих правил та норм, є умисними діями особи, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення, за умови доведення вказаного контролюючим органом.

Притягнення або звільнення особи від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення не звільняє її від виконання податкового обов`язку в розумінні п.112.6 ст. 112 Кодексу.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з положеннями пункту 123.2 статті 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У постанові від 08.12.2022 у справі № 520/9294/21 Верховний Суд, аналізуючи вимоги статей 109, 112, 123 ПК України, дійшов висновку про те, що вказані положення чинного податкового законодавства визначають вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень, а тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Також Верховний Суд у постановах від 16 березня 2023 року у справі №600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21 сформулював висновки, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Також у Постанові від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21 Верховний Суд сформулював такі висновки. У випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі.

Отже, невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у ст.ст. 16, 36 Кодексу. У зв`язку із вище зазначеним дії позивача є умисними.

Щодо податкового повідомленням-рішенням від 08.08.2024 №1442608010704, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік на 32980402 грн., суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду позивач наполягав на тому, що в грудні 2023 року ним було зменшено корисність своїх активів, до яких він не має доступу (такі активи перебувають на тимчасово окупованій території), на зазначену в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні суму. На підтвердження таких дій позивач посилається на дані своєї головної книги, при цьому будь-яких наказів чи інших розпорядчих документів щодо проведення зменшення корисності активів, застосованих методів зменшення корисності активів або алгоритму такого зменшення позивачем до матеріалів справи не надано.

Суд зазначає, що Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів» (далі - Національне положення (стандарт) 28 (П(С)БО 28), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №817) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності.

При цьому за приписами п. 3.1 П(С)БО 28 норми Національного положення (стандарту) 28 не поширюються на Запаси.

Суд зазначає, що з матеріалів справи, зокрема з наданих представником позивача пояснень вбачається, що фактично в даному випадку позивачем здійснене знецінення (уцінка) запасів, товарно-матеріальних цінностей, малоцінних та швидкозношуваних предметів (сировина та матеріали, паливо, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали, запасні частини, інші матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети на складах, товари на складі, напівфабрикати, готова продукція) на загальну суму 32980402,00 грн.

За приписами п. п. 24-28 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Перегляд первісної вартості матеріалів та інших допоміжних матеріалів, що призначені для виробництва продукції, і її коригування до рівня чистої вартості реалізації не проводиться, якщо очікується, що готову продукцію, виготовлену з них, буде реалізовано не нижче собівартості.

Матеріали відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо зниження ринкових цін на них призведе до того, що собівартість готової продукції перевищить чисту вартість реалізації.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і продаж.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із збільшенням вартості цих запасів.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, яка була чинною станом на 31.12.2023 станом на кінець періоду за який позивачем подана податкова декларація з податку на прибуток) об`єктом оподаткування (податком на прибуток) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Для платників податку, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, не є об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України.

За приписами п. 138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

В свою чергу п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

В свою чергу пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

З врахуванням обставин даної справи, враховуючи те, що позивачем було ухвалене рішення здійснювати уцінку запасів через створення резерву (забезпечення) знецінення запасів у відповідності до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, то в такому випадку виникають різниці згідно п. 139.1 ст. 139 ПК України для коригування фінансового результату до оподаткування.

Позивачем не було віднесено резерв знецінення запасів в сумі 32980402 грн до рядка 2.1.1 «Сума витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» Додатку РІ до рядка 03 Декларації за 2023 рік.

До перевірки позивачем було надано наказ № 3 від 25.01.2024 про проведення інвентаризації активів та зобов`язань ТОВ «ФІВО «ФЕЯ», Протокол засідання інвентаризаційної комісії з інвентаризації активів та зобов`язань ТОВ «Фірма верхнього одягу «ФЕЯ» від 15.04.2024. Зазначені документи відтворюють проведене позивачем зменшення вартості основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, капітальних інвестицій, запасів, товарно-матеріальних цінностей та малоцінних та швидкозношуваних предметів (вартість зменшено до «0»), при цьому зазначені документи були складені на виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 23.01.2024 по справі №908/3608/23 про банкрутство позивача.

Відповідно, наказ позивача № 3 від 25.01.2024 про проведення інвентаризації активів та зобов`язань, а так само Протокол засідання інвентаризаційної комісії з інвентаризації активів та зобов`язань ТОВ «Фірма верхнього одягу «ФЕЯ» від 15.04.2024 є наслідком допущення позивачем порушення податкового законодавства щодо якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.08.2024 №1442608010704, а не його причиною.

Посилання позивача в обґрунтування своєї позиції на лист Міністерства фінансів України від 10.10.2022 № 41010-06-62/23254 «Щодо порядку списання знищеного або зіпсованого майна у зв`язку із російською збройною агресією» суд зазначає наступне:

даний лист не є нормативно-правовим актом, відповідно не є обов`язковим до виконання,

в даному листі не визначений обов`язок платників податку на прибуток визнати суми втрат від зменшення корисності необоротних активів до моменту настання умов доступу до таких активів, проведення інвентаризації та прийняття відповідно рішення щодо їх списання або відновлення корисності з приведенням вартості таких активів (в даному випадку запасів) до нульової вартості;

цитата з даного листа стосується саме необоротних активів (а не запасів, тобто оборотних активів).

Крім того, суд зазначає, що ДПС Україні у листі від 05.05.2022 №3781/7/99-00-04-01-03-07 вказало на те, що врахування у складі витрат платника податку, втрат від псування або знищення його майна внаслідок настання форс-мажорних обставин повинно здійснюватися на підставі відповідних первинних документів, за умови проведення обов`язкової інвентаризації відповідно до наявних підстав для такої інвентаризації та за наявності сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Статтею 10 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено:

п. 1 для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка;

п. 2 об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Проте, в даному випадку позивачем не було проведено інвентаризацію перед внесенням даних про знецінення запасів до бухгалтерського обліку.

При цьому, станом на дату подання Балансу (Звіту про фінансовий стан), у позивача не зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку.

Також, Міністерством фінансів України надавались роз`яснювальні листи №31-11420-08-10/558 від 12.01.2015 та №31-11420-08-10/1373 від 19.01.2015, та зазначалось, що списання пошкодженого/втраченого майна, яке знаходиться на окупованій території, можливе лише після відновлення фізичного доступу до таких активів та проведення інвентаризації.

ДПС України зазначала, що інвентаризацію майна, що перебуває на тимчасово окупованій території України, необхідно здійснювати тільки після отримання власником фактичного доступу (безпечного та безперешкодного) до таких активів.

При цьому, суб`єкт господарювання має право відобразити списання активів лише після проведеної належним чином інвентаризації (лист ДПСУ від 12.10.2021 № 3827/ІПК/99-00-21-03-02-06).

Аналогічної позиції, як зазначалось вище, дотримується ДПС України і у листі №3781/7/99-00-04-01-03-07 від 05.05.2022, виданому із урахуванням форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні.

Згідно із п.52.2 ст.52 ПКУ, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. В постанові від 07.06.2023 року по справі №916/334/22 Верховний Суд зазначив, що податкова консультація має індивідуальний характер.

Індивідуальні податкові консультації, на які посилається позивач у своєму позові, мають індивідуальний характер та не надавались позивачу, відповідно не мають враховуватися під час вирішення даного спору.

Разом з тим, суд зазначає, що у ІПК №504/ІПК/99-00-21-02-02-06 від 07.03.2023, а так само в ІПК №941/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 14.04.2023 податковим органом зазначено, що:

«У разі, якщо платник податку на прибуток до моменту настання умов доступу до необоротних активів (основаних засобів) за результатами оцінки негативного впливу змін в економічному і правовому середовищі визнає суми втрат від зменшення корисності таких активів, то такий платник, керуючись п. 138.1 ст. 138 Кодексу, збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму втрат від зменшення корисності таких основних засобів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

При цьому Кодексом не передбачено різниць для коригування платником податку на прибуток підприємств фінансового результату до оподаткування за операціями з уцінки оборотних активів (запасів).

Такі операції відображаються при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку».

Інші доводи та аргументи відповідача не є визначальними для вирішення даної справи.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

З наведених вище підстав суд висновує про часткову обґрунтованість вимог позивача,а саме в наведеній вище частині.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивач було сплачено судовий збір у сумі 24224,00 грн при загальній ціні позову 34151542 грн.

З загальної ціни позову судом задоволені вимоги лише на 1020 грн, що становить 0,003% від ціни позову.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути 72,67 грн судового збору.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ «ФЕЯ» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 08.08.2024 №1442808010704, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ «ФЕЯ» застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВЕРХНЬОГО ОДЯГУ «ФЕЯ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області витрати по сплаті судового збору в розмірі 72,67 грн (сімдесят дві гривні 67 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2025.

СуддяР.В. Кисіль