Рішення від 14.05.2025 по справі 320/44258/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2025 року № 320/44258/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» (далі - позивач, ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий/податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2023 №00149830701 та №00149820701.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність висновків Акта перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки, на думку позивача, такі висновки ґрунтуються виключно на припущеннях та не містять посилань на факти, які б підтверджували порушення ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» вимог податкового законодавства. Вказано, що всі витрати, здійснені за наслідками господарських операцій з ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ» і ТОВ «АРВІТАС» є прямими матеріальними витратами, які пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ», відтак, на переконання позивача, він вірно відобразив такі витрати в рядку 2050 Звітів про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» у 2019 та 2020 роках. Таким чином, позивач вважає, що податковий орган неправомірно встановив порушення податкового законодавства у вигляді заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4 294 490,00 грн., в т.ч. за 2019 рік у сумі 4 105 747,00 грн., за 2020 рік у сумі 188 743,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про правомірність висновків Акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення з огляду на те, що надані під час перевірки первинні документи, укладені між ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» та ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ» і ТОВ «АРВІТАС», складені всупереч вимогам діючого законодавства України та не підтверджують факт здійснення господарських операцій за перевіряємий період. Відповідачем наголошено, що за наслідками здійснення аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентами встановлено: неможливість реального здійснення господарських операцій з постачання товарів; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу; відсутність основних засобів; невідповідність інформації в документах наданих до перевірки з дійсністю.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач вказав, що поданий відповідачем відзив на позовну заяву має виключно формальний характер та не має доказового значення.

Відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив наголошено на відсутності специфікацій на кожну партію товару, які мали бути складені в силу умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», ТОВ «АРВІТАС».

У поданих до суду письмових поясненнях позивачем вказано, що долученими до матеріалів справи первинними документами, які надавалися податковим інспекторам під час перевірки, підтверджується реальне здійснення поставок товарів на користь «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ». Вважає, що оскільки ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» використовувало придбаний товар з метою виготовлення власної кабельної провідникової продукції, такий товар придбавався в рамках господарської діяльності та був спрямований на її здійснення. Стверджує, що витрати, здійснені за наслідками господарських операцій з ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», ТОВ «АРВІТАС», є прямими матеріальними витратами, які пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ», а тому, на думку позивача, він коректно відобразив такі витрати в рядку 2050 Звітів про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у 2019 та 2020 роках.

Протокольною ухвалою суду від 12.02.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 06.03.2024, заслухавши пояснення сторін, протокольною ухвалою судом було постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 08.12.2021 №2846-П та направлень від 29.12.2021 №9182, №9183, №9184, №9185, №9186, №9187, №9188 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 30.09.2021, валютного - за період з 01.07.2018 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2018 по 30.09.2021, іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 30.09.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт від 27.01.2022 №1235/10-36-07-01/40144587, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- абзацу 8 статті 4, статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями); пункту 5 П(С)БО №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), п.5 П(С)БО №l1 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами та доповненнями); пункту 7, пункту 9, пункту 11 П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248; частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалгерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1 999 №996-XIV із змінами та доповненнями; підпункту 14.1.13, підпункту 14.1.36., підпункту 14.1.257. пункту 14.1. статті 14, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4294490 грн., у тому числі за 2019 рік у сумі 4105747 грн., за 2020 рік у сумі 188743 грн;

- ???пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4832113 грн., в тому числі за квітень 2019 року на суму 244167 грн., за травень 2019 року на суму 1130816 грн., за червень 2019 року на суму 928607 грн., за липень 2019 року на суму 2301688 грн., за серпень 2019 року на суму (7120 грн., за серпень 2020 року на суму 123011 грн., за вересень 2020 року на суму 83984 гри., за листопад 2020 року на суму 2720 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки від 27.01.2022 №1235/10-36-07-01/40144587, позивачем подано письмові заперечення від 21.02.2022 №21-02/22, за результатами розгляду яких листом від 10.08.2023 №19785/12/10-36-07-01-06 висновки Акта перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акта перевірки від 27.01.2022 №1235/10-36-07-01/40144587 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 15.08.2023 №00149830701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 4 705 065,00 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 4 294 490,00 грн; за штрафними санкціями - 410 575,00 грн;

- від 15.08.2023 №00149820701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 315 324,00, з яких: за податковими зобов`язаннями - 4 832 113,00 грн; за штрафними санкціями - 483 211,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 15.08.2023 №00149830701 та №00149820701, позивачем на адресу Державної податкової служби України подано скаргу від 04.09.2023 №04-09/23.

Рішенням Державної податкової служби України від 31.10.2023 №32487/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення від 15.08.2023 №00149830701 та №00149820701 залишено без змін, а скаргу позивача від 04.09.2023 №04-09/23 - без задоволення.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та встановлених у справі обставин, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України встановлено, що податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-XIV) що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону №996-XIV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно частини першої статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частиною другою статті 3 Закону №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно вимог частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), що підлягає врахуванню відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшла наступних висновків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд погоджується з таким висновками, не вбачає підстав для відступу від нього та зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання в його межах від посадової особи відомостей щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише відсутність у контрагентів платника податків матеріальних і трудових ресурсів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Як вбачається з Акта від 27.01.2022 №1235/10-36-07-01/40144587, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2018 по 30.09.2021 встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 4294490 грн., у тому числі за 2019 рік у сумі 4105757 грн., за 2020 рік у сумі 188743 грн.

Разом з тим, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.07.2018 по 30.09.2021 встановлено його заниження на загальну суму 4832113 грн., в тому числі за квітень 2019 року на суму 244167 грн., за травень 2019 року на суму 1130816 грн., за червень 2019 року на суму 928607 грн., за липень 2019 року на суму 2301688 грн., за серпень 2019 року на суму 17120 грн., за серпень 2020 року на суму 123011 грн., за вересень 2020 року на суму 83984 грн., за листопад 2020 року на суму 2720 грн.

Так, контролюючим органом було встановлено придбання товарів, яке не підтверджується реальністю здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», ТОВ «АРВІТАС», а саме, діяльність позивача з вказаними контрагентами має наступні ознаки відсутності здійснення операцій:

- неможливість реального здійснення зазначених операцій з постачання товарів; ?

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу;

- відсутність основних засобів;

- ?невідповідність інформації в документах наданих до перевірки з дійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період (з 01.07.2018 по 30.09.2021) позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», ТОВ «АРВІТАС».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», суд зазначає таке.

Між ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» (Покупець) та ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» (Продавець) укладено Договір поставки від 04.08.2020 №04/08-20 (далі - Договір від 04.08.2020 №04/08-20), відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 якого в порядку і на умовах, визначених цим договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю дріт мідний, катанку мідну, надалі - «Товар», в кількості і асортименті згідно специфікацій або накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар в строк і в розмірі, передбаченому цим Договором.

На виконання умов Договору від 04.08.2020 №04/08-20 ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» направлено на адресу позивача рахунок-фактуру від 07.08.2020 №070701 на оплату товару на загальну суму 726 680,00 грн., ПДВ 145 336,00 грн., разом з ПДВ 872 016,00 грн.

З метою виконання умов Договору від 04.08.2020 №04/08-20 сторонами в процесі здійснення господарської діяльності було складено наступні документи:

- видаткові накладні від 10.08.2020 №081001, від 18.08.2020 № АРН-081800001,

- товарно-транспортні накладні від 10.08.2020 №081001, від 18.08.2020 №АТН-081800001,

- сертифікати якості від 10.08.2020 №081001, від 18.08.2020 №АРН-081800001,

- платіжні доручення від 13.08.2020 №4030, від 07.08.2020 №4017, від 31.08.2020 №4075, від 19.08.2020 №4046;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за серпень 2020 року, що відображає оплату на користь ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» на загальну суму 1 258 287,29 грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», суд зазначає таке.

Між ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» (Покупець) та ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу від 03.07.2019 №6-з (далі - Договір від 03.07.2019 №6-з) відповідно до підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 якого ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ» зобов`язується поставити позивачеві товар, а позивач - прийняти і оплатити його на умовах цього Договору. Товаром є дріт мідний м`який (ДММ) різних діаметрів, струмопровідна мідна жила (СПМЖ) різних діаметрів, дріт мідний твердий (ДМТ) різних діаметрів, дріт алюмінієвий твердий (АТ) різних діаметрів, виливки мідні.

На виконання умов Договору від 03.07.2019 №6-з ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ» направлено на адресу позивача: рахунок на оплату від 27.06.2019 №10 на загальну суму 302 285,42 грн, ПДВ 60 457,08 грн., разом з ПДВ 362 742,50 грн; рахунок на оплату від 29.07.2019 №11 на загальну суму 3 500 107,00 грн., ПДВ 700 021,40 грн., разом з ПДВ 4 200 128,40 грн.

З метою виконання умов Договору від 03.07.2019 №6-з сторонами в процесі здійснення господарської діяльності було складено наступні документи:

- видаткові накладні від 29.07.2019 №49, від 27.06.2019 №20;

- товарно-транспортні накладні від 29.07.2019 №Р49, від 27.06.2019 №Р20;

- протоколи випробувань від 16.07.2019 №06/07 (найменування продукції: Виливки мідні ДСТУ EN 1982:2006), від 19.07.2019 №07/07 (найменування продукції: Виливки мідні ДСТУ EN 1982:2006);

- платіжні доручення від 26.12.2019 №3687, від 13.05.2020 №3872, від 12.05.2020 №3871, від 13.05.2020 №3875, від 13.05.2020 №3873;

- картка руху 6851 (по ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ») за період з липня 2019 року по вересень 2021 року.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «АРВІТАС» (ТОВ «ГАЛИЧ-МЕТ»), суд зазначає таке.

Між ТОВ «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» (Покупець) та ТОВ «ГАЛИЧ-МЕТ» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу від 17.04.2019 №6-з (далі - Договір від 17.04.2019 №6-з) відповідно до підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 якого ТОВ «ГАЛИЧ-МЕТ» зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього Договору. Товаром за цим Договором є дріт мідний м`який (ДММ) різних діаметрів, струмопровідна мідна жила (СПМЖ) різних діаметрів, дріт мідний твердий (ДМТ) різних діаметрів, дріт алюмінієвий твердий (АТ) різних діаметрів.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Договору від 17.04.2019 №6-з визначено, що розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.

На виконання умов Договору від 17.04.2019 №6-з ТОВ «АРВІТАС» (ТОВ «ГАЛИЧ-МЕТ») направлено позивачеві рахунки-фактури: від 03.05.2019 №18 на оплату товару на загальну суму 1 466 630,83 грн., ПДВ 293 326,17 грн, разом з ПДВ 1 759 957,00 грн.; від 29.05.2019 №67 на оплату товару на загальну суму 795 692,00 грн., ПДВ 159 138,40 грн., разом з ПДВ 954 830,40 грн.; №72 від 31.05.2019 на оплату товару на загальну суму 371 891,46 грн., ПДВ 74 378,29 грн., разом з ПДВ 446 269,75 грн.; №116 від 03.07.2019 на оплату товару на загальну суму 403 870,84 грн., ПДВ 80 774,17 грн., разом з ПДВ 484 645,01 грн.; № 117 від 03.07.2019 на оплату товару на загальну суму 1 198 437,50 грн., ПДВ 239 687,50 грн., разом з ПДВ 1 438 125,00 грн.; №127 від 11.07.2019 на оплату товару на загальну суму 337 960,00 грн., ПДВ 67 592,00 грн., разом з ПДВ 405 552,00 грн.; №129 від 12.07.2019 на оплату товару на загальну суму 363 817,00 грн., ПДВ 72 763,40 грн., разом з ПДВ 436 580,40 грн.; №130 від 12.07.2019 на оплату товару на загальну суму 1 903 744,73 грн., ПДВ 380 748,95 грн., разом з ПДВ 2 284 493,68 грн.; №137 від 18.07.2019 на оплату товару на загальну суму 1 804 146,25 грн., ПДВ 360 829,25 грн., разом з ПДВ 2 164 975,50 грн.; 10) рахунок-фактуру №144 від 26.07.2019 на оплату товару на загальну суму 279 995,85 грн., ПДВ 55 999,17 грн., разом з ПДВ 335 995,02 грн.; №147 від 29.07.2019 на оплату товару на загальну суму 987 496, 18 грн., ПДВ 197 499,24 грн., разом з ПДВ 1 184 995,42 грн.; №152 від 02.08.2019 на оплату товару на загальну суму 2 042 720,00 грн., ПДВ 408 544,00 грн., разом з ПДВ 2 451 264,00 грн.

З метою виконання умов Договору від 17.04.2019 №6-з сторонами в процесі здійснення господарської діяльності було складено наступні документи:

- видаткові накладні від 23.04.2019 №14, від 03.05.2019 №26, від 11.05.2019 №36, від 20.05.2019 №66, від 20.05.2019 №67, від 29.05.2019 №82, від 31.05.2019 №96, від 03.06.2019 №104, від 05.06.2019 №106, від 12.06.2019 №125, від 14.06.2019 №134, від 24.06.2019 №147, від 03.07.2019 №173, від 03.07.2019 №175, від 11.07.2019 №187, від 12.07.2019 №194, від 12.07.2019 №195, від 18.07.2019 №219, від 26.07.2019 №243, від 29.07.2019 №251, від 02.08.2019 №263, від 12.08.2019 №275, від 12.08.2019 №276;

- товарно-транспортні накладні від 03.05.2019 №Р26, від 11.05.2019 №Р36, від 20.05.2019 №Р66, від 20.05.2019 №Р67, від 29.05.2019 №Р82, від 31.05.2019 №Р96, від 03.06.2019 №P104, від 05.06.2019 №Р106, від 12.06.2019 №Р125, від 14.06.2019 №Р134, від 24.06.2019 №P147, від 03.07.2019 №P173, від 03.07.2019 №P175, від 11.07.2019 №Р187, від 12.07.2019 №Р194, від 12.07.2019 №Р195, від 18.07.2019 №Р129, від 26.07.2019 №Р243, від 29.07.2019 №Р251, від 02.08.2019 №Р263, від 12.08.2019 №Р276, від 12.08.2019 №Р275;

- сертифікати якості від 23.04.2019 №2304, від 23.04.2019 №23/04, від 03.05.2019 №0305, від 03.05.2019 №03/05, від 11.05.2019 №11/05, від 11.05.2019 №1105, від 20.05.2019 №2905, від 29.05.2019 №2905, від 20.05.2019 №2905, від 24.06.2019 №2406, від 14.06.2019 №140619, від 14.06.2019 №150619, від 12.06.2019 №1206, від 05.06.2019 №0506, від 03.06.2019 №0306;

- платіжні доручення №2891 від 24.04.2019 на суму 400000,00 грн., №2892 від 25.04.2019 на суму 170000,00 грн., №2910 від 26.04.2019 на суму 140000,00 грн., №2903 від 26.04.2019 на суму 205000,00 грн., №2902 від 26.04.2019 на суму 550000,00 грн. №2912 від 03.05.2019 на суму 700000,00 грн., №2924 від 10.05.2019 на суму 300000,00 грн., №2925 від 11.05.2019 на суму 300000,00 грн., №2929 від 14.05.2019 на суму 150000,00 грн., №2941 від 17.05.2019 на суму 700000,00 грн. №2944 від 20.05.2019 на суму 300000,00 грн., №2949 від 21.05.2019 на суму 500000,00 грн., №2951 від 22.05.2019 на суму 300000,00 грн., №2953 від 23.05.2019 на суму 500000,00 грн., №2957 від 24.05.2019 на суму 800000,00 грн. №2959 від 24.05.2019 на суму 300000,00 грн., №2960 від 27.05.2019 на суму 300000,00 грн., №2962 від 28.05.2019 на суму 233797,79 грн., №2977 від 30.05.2019 на суму 700000,00 грн., №2986 від 31.05.2019 на суму 450000,00 грн. №2987 від 03.06.2019 на суму 300000,00 грн., №2991 від 05.06.2019 на суму 200000,00 грн., №2996 від 06.06.2019 на суму 500000,00 грн., №3001 від 07.06.2019 на суму 500000,00 грн., №3008 від 10.06.2019 на суму 100000,00 грн. №3013 від 11.06.2019 на суму 200000,00 грн., №3015 від 11.06.2019 на суму 500000,00 грн., №3019 від 13.06.2019 на суму 300000,00 грн., №3027 від 14.06.2019 на суму 300000,00 грн., №3030 від 18.06.2019 на суму 100000,00 грн. №3041 від 21.06.2019 на суму 450000,00 грн., №3051 від 25.06.2019 на суму 1000000,00 грн., №3078 від 27.06.2019 на суму 120000,00 грн., №3077 від 27.06.2019 на суму 250000,00 грн., №3076 від 27.06.2019 на суму 440000,00 грн. №3081 від 02.07.2019 на суму 1000000,00 грн., №3084 від 04.07.2018 на суму 1000000,00 грн., №3085 від 05.07.2019 на суму 900000,00 грн., №3118 від 11.07.2019 на суму 300000,00 грн., №3121 від 12.07.2019 на суму 1000000,00 грн., №3134 від 16.07.2019 на суму 200000,00 грн., №3141 від 17.07.2019 на суму 200000,00 грн., №3142 від 18.07.2019 на суму 260000,00 грн., №3147 від 19.07.2019 на суму 700000,00 грн., №3144 від 19.07.2019 на суму 200000,00 грн. №3156 від 23.07.2019 на суму 300000,00 грн., №3161 від 25.07.2019 на суму 800000,00 грн., №3189 від 31.07.2019 на суму 500000,00 грн., №3190 від 31.07.2019 на суму 500000,00 грн., №3191 від 31.07.2019 на суму 500000,00 грн. №3192 від 31.07.2019 на суму 500000,00 грн., №3197 від 31.07.2019 на суму 250000,00 грн., №3196 від 31.07.2019 на суму 500000,00 грн., №3234 від 13.08.2019 на суму 102718,17 грн., №2966 від 29.05.2019 на суму 200 000,00 грн;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 (по ТОВ «АРВІТАС») за період січень 2018 року - січень 2020 року;

- довіреності №44 від 03.05.2019 на приймання мідних виробів кількістю 40 000,00 кг, №56 від 03.06.2019 на приймання мідних виробів кількістю 50,00 т., №69 від 03.07.2019 на приймання мідних виробів кількістю 40 000,00 кг, №82 від 01.08.2019 на придбання мідних виробів кількістю 40 000,00 кг;

- акт звірки взаємних розрахунків за період квітень - грудень 2019 року на суму 23 171 515,96 грн (з ПДВ).

З аналізу первинних документів, складених в межах господарських операцій (за перевіряємий період) між позивачем та ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», ТОВ «АРВІТАС», суд доходить висновку, що вказані документи містять необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості, які у своїй сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Як вказано відповідачем, договорами, укладеним між позивачем та його контрагентами передбачено наявність специфікацій на кожну партію Товару, проте такі специфікації не були надані ні до позовної заяви, ні до відповіді на відзив.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться:

- специфікації від 29.07.2019 №2907 до Договору від 27.06.2019 №6-з (долучено до додаткових пояснень вх. від 07.02.2024 №13738);

- cпецифікації від 03.05.2019 №0305, від 29.05.2019 №2905, від 31.05.2019 №3105, від 03.07.2019 №0307, від 03.07.2019 №03/07, від 11.07.2019 №1107, від 12.07.2019 №1207, від 12.07.2019 №12/07, від 18.07.2019 №1807, від 26.07.2019 №2607, від 29.07.2019 №2907, від 02.08.2019 №0208 до Договору від 17.04.2019 №6-з (долучено до відповіді на відзив вх. від 15.01.2024 №4672).

Відтак, надані документи додатково свідчать про факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Щодо посилань контролюючого органу на певні недоліки в первинних документах, складених позивачем та його контрагентами (в ТТН неможливо ідентифікувати пункт розвантаження; з рахунку на оплату неможливо ідентифікувати особу, яка підписала документ) суд зазначає, що такі недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Щодо неможливості реального здійснення господарських операцій з постачання товарів контрагентами позивача суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг).

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 по справі №460/143/19.

Разом з тим, на підтвердження можливості у ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ» здійснити поставку товарів за Договором від 03.07.2019 №6-з позивачем надано:

- Договір купівлі-продажу №1-п від 10.05.2019 з ТОВ «КОМПАНІЯ НІВІТ» та Договір купівлі-продажу №2 від 10.05.2019 з ТОВ «ТОБАККО ТРЕЙДІНГ»;

- видаткова накладні №313 від 15.05.2019 на товар «Виливки мідні (ДСТУ ЕН 1982:2006)» загальною кількістю 5,1 т; TTH №Р313 від 15.05.2019, автомобіль DAF НОМЕР_1 , Причіп НОМЕР_2 , автомобільний перевізник - ТОВ «ГАЛ-ТРАНС», водій - ОСОБА_1 , замовник (платник) - ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», вантажовідправник - ТОВ «КОМПАНІЯ «НІВІТ», вантажоодержувач - ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», пункт навантаження - м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського б. 26, пункт розвантаження - м. Львів, вул. Конюшинна, б.20;

- видаткова накладна №РН-58/06 від 06.06.2019 на товар «Виливки мідні (ДСТУ ЕН 1982:2006)» загальною кількістю 18,260 т. TTH №P-58/06 від 06.06.2019, автомобіль ДАФ НОМЕР_3 , Причіп НОМЕР_4 , автомобільний перевізник - ТОВ «ГАЛ-ТРАНС», водій - ОСОБА_2 , замовник (платник) - ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», вантажовідправник - ТОВ «ТОБАККО ТРЕЙДІНГ», вантажоодержувач - ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», пункт навантаження - м. Львів, вул. Шевченка, 327, пункт розвантаження - м. Львів, вул. Конюшинна, 20;

- видаткова накладна №PH-73/06 від 07.06.2019 на товар «Виливки мідні (ДСТУ ЕН 1982:2006)» загальною кількістю 17,654 т; TTH №P-73/06 від 07.06.2019, автомобіль ДАФ НОМЕР_5 , Причіп НОМЕР_6 , автомобільний перевізник - ТОВ «ГАЛ-ТРАНС», водій - ОСОБА_3 , замовник (платник) - ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», вантажовідправник - ТОВ «ТОБАККО ТРЕЙДІНГ», вантажоодержувач - ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», пункт навантаження - м. Львів, вул. Шевченка, 327, пункт розвантаження - м. Львів, вул. Конюшинна, 20;

- податкові накладні, виписані та зареєстровані з боку ТОВ «КОМПАНІЯ «НІВІТ» ТОВ «ТОБАККО ТРЕЙДІНГ»: ПН №29 від 15.05.2019; ПН №58 від 06.06.2019; ПН №73 від 07.06.2019.

На підтвердження можливості у ТОВ «АРВІТАС» здійснити поставку товарів за Договором від 17.04.2019 №6-з позивачем надано:

- Договір на переробку давальницької сировини від 15.04.2019 №15/04/19;

- ПН №164 від 17.04.2019; ПН №165 від 17.04.2019; ПН №184 від 19.04.2019; ПН №185 від 19.04.2019; ПН №82 від 11.05.2019; ПН №83 від 11.05.2019; ПН №135 від 16.05.2019; ПН №164 від 16.05.2019; ПН №155 від 17.05.2019; ПН №156 від 17.05.2019; ПН №153 від 17.05.2019; ПН №154 від 17.05.2019; ПН №32 від 04.06.2019; ПН №33 від 04.06.2019; ПН №34 від 04.06.2019; ПН №35 від 04.06.2019; ПН №1 від 01.07.2019; ПН №2 від 01.07.2019;

- акти про надання послуг з переробки давальницької сировини, здачі-приймання готової продукції та технологічних відходів: №130 від 22.04.2019; №133 від 27.04.2019; №134 від 02.05.2019; №149 від 16.05.2019; №156 від 21.05.2019; №157 від 23.05.2019; №162 від 27.05.2019; №171 від 01.06.2019; №172 від 13.06.2019; №174 від 13.06.2019; №209 від 25.06.2019; №211 від 25.06.2019; №215 від 04.07.2019; №216 від 04.07.2019; №227 від 15.07.2019; №228 від 15.07.2019; №236 від 22.07.2019; №238 від 22.07.2019; №248 від 25.07.2019; №255 від 07.08.2019; №256 від 07.08.2019;

- видаткові накладні від 05.06.2019 №216, від 04.06.2019 №213, від 05.06.2019 №214;

- товарно-транспортні накладні від 05.06.2019 №Р216, від 04.06.2019 №Р213, від 05.06.2019 №Р214.

Надані документи свідчать про реальну можливість у контрагентів позивача здійснити поставку товарів за договорами, укладеними з ТОВ «ЕНЕРГОКАБЕЛЬ».

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», ТОВ «АРВІТАС» не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч частини другої статті 77 КАС України, зворотного не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та наведеними вище контрагентами, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

При цьому, порушення певними контрагентами позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, суд вважає, що господарські операції між позивачем та

ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», ТОВ «ВОЛИНЬ-МЕТ», ТОВ «АРВІТАС» фактично відбулись, мали наслідком зміни в майновому стані сторін правочину, спричинили підстави для відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2023 №00149830701 та №00149820701.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Щодо вимоги про зобов`язання встановити судовий контроль за виконання судового рішення у цій адміністративній справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Окрім того, враховуючи обставини цієї справи, у суду не має підстав вважати, що суб`єкт владних повноважень буде порушувати закон не виконуючи рішення суду, тому у задоволенні вимоги про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання цього судового рішення слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 26840,00 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 26 840,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2023 №00149830701 та №00149820701.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЕНЕРГОКАБЕЛЬ» (адреса: 08294, Київська область, місто Буча, вулиця Яблунська, 144, код ЄДРПОУ 40144587) судовий збір у розмірі 26 840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, 5, корпус А, код ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.