Рішення

від 14.05.2025 по справі 640/14246/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2025 року справа №640/14246/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач 1), Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби У країни щодо розгляду скарги ОСОБА_1 про винесення на розгляд ЦВЛК ДПСУ питання щодо скасування постанови ГВМКЦ (ЦКЛ) ДПСУ у вигляді Довідки №31 у зв`язку з її необґрунтованістю та зобов`язати ГВМКЦ (ЦКЛ) ДПСУ провести повторний огляд з урахуванням зазначених порушень;

- визнати протиправними дії Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України щодо невключения до Довідки госпітальної військово-лікарської комісії №31 всіх поставлених діагнозів, виявлених під час проходження військово-лікарської комісії Держприкордонслужби, а саме: синдром «пустого» турецького сідла (Е 27.7.); вторинний гіпогонадизм; органічний астенічний розлад; гіперкортипозолоурія; синдром гіперандрогенії;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України переглянути постанову Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України та зобов`язатий Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України включити до постанови викладеної у формі Довідки госпітальної військово-лікарської комісії №31 діагнози: синдром «пустого» турецького сідла (Е 27.7.); вторинний гіпогонадизм; органічний астенічний розлад; гіперкортипозолоурія; синдром гіперандрогенії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що дії Головного військово-медичного клінічного центру (Центральна клінічна лікарня) Державної спеціалізованої установи щодо невключення до висновку військово-лікарської комісії всіх виявлених під час проходження ВЛК діагнозів, а саме: синдрому «порожнього» турецького сідла (E27.7), вторинного гіпогонадизму, торганічного астенічного розладу, гіперкортизолурії, синдрому гіперандрогенії, а також бездіяльність Державної прикордонної служби України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду відповідної скарги є протиправними та такими, що порушують право позивача на справедливе, об`єктивне та неупереджене ставлення при проходженні військово-лікарської комісії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Парненко В.С.

Частиною 14 ст. 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 р. адміністративну справу №640/14246/21 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог у повному обсязі та вважає їх необґрунтованими.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 02 червня 2012 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка дислокується в районі проведення операції об`єднаних сил. Участь позивача в бойових діях підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14.11.2016.

У 2019 році позивач звернувся до гастроентерологічного відділення Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України, де перебував на стаціонарному лікуванні з 04.06.2019 по 25.06.2019. Згідно з виписним епікризом №2538/131, встановлено діагноз: вторинний гіпогонадизм, синдром «порожнього» турецького сідла, хронічний гастродуоденіт, стеатоз печінки, викривлення носової перегородки, астенічний синдром.

05.11.2019 позивач повторно звернувся до цього ж закладу, де за випискою №4897/321 встановлено: синдром гіперандрогенії, хронічний гастродуоденіт, викривлення перегородки носа.

З 22.09.2020 по 06.10.2020 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ЦПЗ» ВППДВВ. Виписний епікриз №370 містить діагноз: емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного генезу (R06.6), вегетативна дисфункція за змішаним типом, хронічний гастродуоденіт, хронічний холецистит.

Згідно з направленням, позивач проходив стаціонарне лікування в Головному військово-медичному клінічному центрі ДПСУ з 20.10.2020 по 05.11.2020. У виписці з медичної карти хворого №2524/93 зафіксовано: розлад адаптації з астеноневротичним синдромом і порушенням сну, хронічний бактеріальний уропростатит, полісиндромна копулятивна дисфункція.

Позивач звернувся з рапортом про направлення на ВЛК. За направленням №30/287 від 03.12.2020 він прибув до ГВМКЦ ДПСУ, де перебував у відділенні неврозів з 07.12.2020 по 21.01.2021. Під час проходження ВЛК 15.12.2020 його направили до ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка» НАМН України. У висновку від 06.01.2021 вказано: синдром «порожнього» турецького сідла (Е27.7), вторинний гіпогонадизм, органічний астенічний розлад, гіперкортизолурія.

Згідно з випискою №2911/104, основним діагнозом є кила стравохідного отвору діафрагми І ст., супутні: хронічний гастродуоденіт, поліпи прямої кишки, доліхосигма, стеатогепатоз, роз`єднане Валізієве коло, синдром «порожнього» турецького сідла, короткозорий астигматизм, хронічний уретро-простатит, кіста нирки, викривлення носової перегородки, ліпома клубової кістки, астеноневротичний синдром.

ВЛК рішенням від 20.01.2021 визнала позивача придатним до військової служби. У довідці ВЛК №31 підтверджено причинний зв`язок захворювань з проходженням військової служби.

Після проходження ВЛК стаціонарне лікування позивачу не надавалось. З огляду на погіршення стану здоров`я він звернувся до КНП «ЦПЗ» ВППДВВ, де перебував з 03.02.2021 по 17.02.2021. Згідно з епікризом №55 встановлено: змішаний афективний розлад органічного генезу, затяжна депресія з тривожними епізодами, персоналізація (F06.34, F05.0, F06.4).

16.02.2021 позивач подав скаргу до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України з проханням переглянути висновок ВЛК у формі довідки №31. 22.02.2021 його було направлено до Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України. Там позивач перебував на обстеженні та лікуванні у психіатричному відділенні з 23.02.2021 по 15.03.2021. У виписці №251 від 15.03.2021 вказано: змішаний тривожно-депресивний розлад (F41.2), астенічний синдром, синдром вегетативної дисфункції.

Позивач пройшов повторне ВЛК, яка постановила, що він обмежено придатний до військової служби (довідка ВЛК №324 від 15.03.2021) та підлягає направленню на переогляд у ЦВЛК ДПСУ.

ЦВЛК ДПСУ винесла 22.03.2021 нову довідку ВЛК №95, якою визнала позивача придатним до військової служби.

Позивач вважає дії відповідачів протиправними, такими, що порушують його права, та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні регулюються Основами законодавства України про охорону здоров`я.

Статтею 70 цього нормативно-правового акта передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв?язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров?я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

На виконання вказаної норми Закону в структурі Державної прикордонної служби України створені та діють при клінічних госпіталях військово-лікарські комісії (ВЛК), а також Центральна військово-лікарська комісія ДПС України, яка є органом забезпечення ДПС України медичною установою спеціального призначення. Їй підпорядковані всі інші ВЛК з питань військово-лікарської експертизи.

Повноваження ЦВЛК ДПС України визначаються Положенням про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженим наказом Адміністрації ДПС України від 06.05.2009 № 333.

Вказане Положення визначає порядок проведення військово-лікарськими комісіями Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку, військовозобов?язаних та жінок, які приймаються на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах (далі - ВВНЗ), військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей, колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби, працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами І, II груп патогенності, працівників суден забезпечення плавскладу та працівників льотного складу Держприкордонслужби з метою визначення їх придатності за станом здоров`я до військової служби (роботи за фахом), установлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п. 2, 3 глави ІІ Положення, для виконання зазначених завдань у Держприкордонслужбі створюються Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК), постійно та тимчасово діючі військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), а також постійно діючі лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК). ЦВЛК та ВЛК (ЛЛК) приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (далі - довідка ВЛК) (додаток 2), протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв?язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (додаток 3). Строк оформлення ВЛК свідоцтва про хворобу становить не більше 5 робочих днів із дня огляду.

У прийнятті постанов усі ВЛК та ЛЛК є незалежними. У своїй роботі вони керуються Основами законодавства України про охорону здоров?я, Законами України "Про військовий обов?язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до розділу ІІ Положення, ЦВЛК є органом вищого рівня із проведення медичного огляду ВЛК у Держприкордонслужбі і здійснює методичне керівництво діяльністю ВЛК Держприкордонслужби з питань проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення (п. 2).

Підпунктом 8 пункту 8 розділу ІІ Положення визначені права Центральної військово-лікарської комісії. Так, ЦВЛК Держприкордонслужби має, зокрема, право: приймати постанови згідно з цим Положенням, переглядати або скасовувати постанови постійно діючих, тимчасово діючих ВЛК (ЛЛК) нижчого рівня, переглядати власні постанови.

Оскільки строк розгляду скарг ЦВЛК ДПСУ не визначений у Положенні, застосовуються загальні строки розгляду звернень громадян, визначені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Розділу ІІ Положення до постійно діючих військово-лікарських комісій відносяться госпітальні (гарнізонні) ВЛК, які утворюються: госпітальна ВЛК - в закладах охорони здоров`я Держприкордонслужби, за клінічними профілями в закладах охорони здоров`я Держприкордонслужби може бути створено декілька госпітальних ВЛК. На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладаються: проведення медичного огляду, контрольного та повторного оглядів осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення. Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право: приймати постанови відповідно до цього Положення.

Судом встановлено, що позивач був направлений на медичний огляд до військово-лікарської комісії Головного центру Державної прикордонної служби України з метою визначення стану здоров`я для встановлення ступеня його придатності до військової служби. Водночас зазначене направлення не стосувалося проходження стаціонарного лікування.

Згідно з положеннями чинного законодавства, медичний огляд - це огляд, який проводиться військово-лікарськими комісіями та передбачає вивчення і оцінку стану здоров`я та фізичного розвитку особи на момент огляду з метою визначення ступеня її придатності до військової служби, навчання за відповідним рівнем освіти, військово-обліковими спеціальностями, а також для вирішення інших питань, визначених Положенням. За результатами такого огляду виноситься письмова постанова.

Відповідно до глави 4 розділу III Положення, медичний огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, отоларингологом (а для військовослужбовців-жінок - гінекологом), а також, за медичними показаннями, іншими лікарями-спеціалістами. У разі відсутності вузькопрофільного спеціаліста в закладі охорони здоров`я, військовослужбовець може бути направлений на обстеження до інших закладів охорони здоров`я.

Як вбачається з матеріалів справи, метою уточнення діагнозу та прийняття експертного рішення щодо придатності до військової служби, позивачеві було призначено стаціонарне обстеження у спеціалізованому (психіатричному) закладі, але позивач відмовився від проходження зазначеного обстеження, що, у свою чергу, унеможливило винесення обґрунтованого експертного висновку щодо стану його придатності до військової служби.

Згідно з пунктом 23 глави 4 розділу III Положення, у разі, якщо особа, направлена на медичний огляд, відмовляється (або ухиляється) від призначеного лікарем обстеження, внаслідок чого стає неможливим ухвалення ВЛК відповідного рішення, така особа виписується без проведення медичного огляду за рішенням консиліуму лікарів за участю керівника (або його заступника) закладу охорони здоров`я. Відповідна інформація з обґрунтуванням причини виписки передається начальнику органу Держприкордонслужби, який направив особу на огляд, із внесенням запису до медичної картки стаціонарного хворого.

Таким чином, під час проведення консиліуму лікарів Головного центру не здійснювався безпосередній медичний огляд позивача, а лише було зафіксовано його відмову від стаціонарного обстеження, що й стало підставою для виписки без проведення медичного огляду.

Посилаючись на пункт 20 глави 4 розділу III Положення, позивач зазначає, що медичний огляд щодо визначення ступеня придатності до військової служби військовослужбовців, які зазнали поранення, контузії або іншого ушкодження під час виконання бойових завдань чи участі в АТО, проводиться ВЛК лише після завершення стаціонарного лікування в закладі охорони здоров`я та досягнення кінцевого результату лікування.

В той же час суд зазначає, що з наданої позивачем медичної документації вбачається, що починаючи з червня 2019 року позивач шість разів проходив стаціонарне лікування, після чого виписувався зі стабілізацією стану та отримував рекомендації щодо амбулаторного лікування. Тобто, необхідне лікування було завершено, і підстави для відтермінування медичного огляду відсутні, а тому посилання позивача на зазначений пункт Положення не береться до уваги суду.

Щодо тверджень позивача про не відображення окремих діагнозів, варто вказати, що надана ним довідка № 31 від 20.01.2021 року містить формулювання: «синдром "порожнього" турецького сідла, за наявності об`єктивних даних та без порушення функцій» і «астено-невротичний синдром, ситуаційно зумовлений, незначно виражений».

Суд зазначає, що згідно з чинним законодавством, експертний діагноз, який зазначається військово-лікарською комісією в документації щодо придатності до військової служби, може відрізнятися від клінічного. При цьому вказується лише експертний діагноз відповідно до Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснень до нього (додаток 5 до Положення). Якщо виявлене захворювання не супроводжується порушенням функцій організму і не впливає на придатність до військової служби, то таке захворювання не підлягає фіксації у вигляді експертного діагнозу.

Таким чином, дії Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі ст. ст. 77, 121, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.