Рішення від 14.05.2025 по справі 320/19199/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2025 року № 320/19199/24

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Спайс» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер Спайс» з позовом до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.03.2024 №UA100000/2024/000053/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією від 12.03.2024 № 24UA100440313556U0, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - резервного методу.

На переконання позивача, відповідачем неправомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано заявлену позивачем митну вартість товару, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2024 прийнято справу до свого провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацієювід 12.03.2024 № 24UA100440313556U0ним розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену у позовній заяві.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МастерСпайс» (код ЄДРПОУ:36432364, місцезнаходження: бульвар Незалежності, буд. 24, м.Бровари, Київська обл., 07400) 28.04.2005 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На виконаннязовнішньоекономічного контракту №04/2018, укладеного 03.04.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер Спайс» та компанією ADIDEV GROUP OF INDUSTRIES (Індія), на митну територію України на адресу позивача надійшов контейнер № MRSU6267388 з товарами чотирьох найменувань: подрібнені частки рослинного походження: кориця, кумин, перець чорний, імбир, упаковані у 988 мішках загальною вагою 24 798,8 кг.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) від 12.12.2023 № AGI0291 загальна вартість товару склала 16 637,63 доларів США.

З метою митного оформлення товару Київській митниці уповноваженим представником позивача було подано митну декларацію від 12.03.2024 № 24UA100440313556U0.

Відповідно до графи 12 вказаної вище митної декларації була заявлена митна вартість товару у розмірі 803 081,41 грн.

На підтвердження митної вартості вказаного вище товару позивачем до митного оформлення разом із митною декларацією подано наступні документи: інвойс № AGI0291 від 12.12.2023, пакувальний лист від 12.12.23 б/н, автотранспортну накладну від 07.03.2024№ 117558, транспортний документ мультимодального/комбінованого перевезення від 22.12.2023 № 20238548, банківські платіжні документи від 24.11.2023 та від 25.01.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 08.02.2024 № 0802/01, прайс-лист від 01.11.2023, зовнішньоекономічний контракт від 03.04.2018 № 04/2018 з додатковою угодою до нього від 14.04.2020 № 1, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.06.2018 № 18062018, експортну декларацію від 13.12.2023 № 6007769.

Розглянувши подані позивачем до митної декларації від 12.03.2024 №24UA100440313556U0 документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган направив позивачу електронне повідомлення наступного змісту:

«За результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 12.03.2024 № 24UA100440313556U0 встановлено, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару».

На підставі частин 2, 3 статті 53 та частини 5 статті 54 Митного кодексу України (далі МК України) запропоновано декларанту надати до митного органу наступні документи: 1) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення та обробки оцінюваних товарів, передбачені положеннями Наказу №599 та згідно Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Протранспортно-експедиторську діяльність» від безпосереднього виконавця послуг; 2) за наявності інші банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, за наявності; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) лінійний коносамент та інвойс/інвойси до нього; 9) належним чином заповнену автотранспортну накладну CMR від 07.03.2024 № 117558; 10)договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.06.2018 № 18062018 із додатками до нього (за наявності); 11) копію митної декларації форми Т1 (за наявності).

Як зазначає позивач, в межах консультацій декларанта з відповідачем останньому були надані усі наявні документи.

За результатами розгляду поданих документів відповідач відмовив у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000053/2 від 15.03.2024.

Відповідно до граф 28 та 30 оскаржуваного рішення заявлену декларантом митну вартість відповідачем збільшено:щодо товару № 1 з 10 715,29 до 25 515,00 доларів США;щодо товару № 2 з 5 234,95 до 13 065,00 доларів США;щодо товару № 3 з 3 531,94 до 7 796,25 доларів США;щодо товару № 4 з 1 260,06 до 3 575,00 доларів США за курсом НБУ на день прийняття рішення.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митними деклараціями, встановлено, що документи містять розбіжності, стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару, зокрема:

- відповідно до графи 20 митної декларації, товар постачається в Україну на умовах поставки FOB-MUNDRA (Індія). Відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу від 12.12.2023 № AGI0291 місцем доставки визначено - Reni, Ukraine. Разом з тим, відповідно до наданої автотранспортної накладної (CMR) від 07.03.2024 № 117558 місцем розвантаження є Brovary, Ukraine. Таким чином, встановлено розбіжності щодо географічної точки доставки оцінюваної партії товару;

- до митного оформлення додано документ за кодом згідно класифікатора « 0760» від 22.12.2023 № 20238548, який не є достатнім та інформативним доказом щодо вартості транспортування оцінюваної партії товару та інших ключових умов перевезення оцінюваної партії товару за умов залучення до перевезення 4-х суден та переміщення транзитними країнами;

- надана автотранспортна накладна (CMR) від 07.03.2024 № 117558 не містить підпису та штампу відправника (гр. 22) та місця і дати завантаження вантажу (гр. 4);

- договір на перевезення, зазначений у гр. 44 МД за кодом документа 4301 від 18.06.2018 № 18062018 має відмітку «d», тобто до документів митного оформлення не долучений.

- не надано страхового полісу, та/або іншого документу, який підтверджує вартість страхування, як це передбачено вимогами частини 2 статті 53 МК України;

- документів, які видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування та передбачені наказом № 599, до митного оформлення не надано. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку від 08.02.2024 № 0802/01 видану ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН». Разом із тим, згідно із CMR від 07.03.2024 № 117558 безпосереднім перевізником товару є LLC «ForceTransUkraine», а згідно з коносаментом ROSEMOUNT SHIPPING (I) PVT.LTD. Отже, компанія ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» не ідентифікується із поставкою оцінюваного товару як перевізник, отже відсутні правові підстави у прийнятті від цієї компанії документів для підтвердження складових митної вартості;

- надана копія митної декларації країни відправлення (Індія) від 13.12.2023 №6007769 містить інформацію щодо неперевіреного підпису (SignatureNotVerified) та невідкривається шляхом сканування QR коду за допомогою додатку ICETRAK MobileApp. Також, коди товарів згідноУКТЗЕД, не відповідають заявленим до митногооформлення на рівні 6 знаків.Таким чином, надана копія митної декларації країнивідправлення не може слугувати достатнім доказом ціни товару;

- прайслист датований 01.11.2023 та чинний протягом 30 днів (offervalidfor 30 days). Інвойс № AGI0291, в рамках якого здійснюється постачання товарів, датований 12.12.2023. Тобто, на дату здійснення правочину 12.12.2023 прайс-лист втратив чинність;

- сертифікат про походження товарів від 26.12.2023 № 53215 складений до інвойсу, який датовано 12.12.2022. Отже він не стосується оцінюваної партії товару. Разом з тим, наявність оригіналу сертифіката про походження товарів передбачено умовами зовнішньоекономічного договору від 03.04.2018 № 04/2018;

- відповідно до наданих Swift від 25.01.2024 та 24.11.2023 перерахунок коштів здійснено за іншими реквізитами, ніж визначено зовнішньоекономічним договором від 03.04.2018 № 04/2018. Доповнень до договору щодо зміни реквізитів сторони зовнішньоекономічної діяльності - ADIDEV GROUP OF INDUSTRIES, - не надано;

- акт наданих послуг складено 13.03.2024, тобто до моменту доставки товару на склад Покупця, оскільки станом на 15.03.2024, вантаж знаходиться в зоні митного контролю Відповідача; акт наданих послуг не підписаний уповноваженою особою сторони Замовника; рахунок на оплату транспортних витрат № 107 складено 08.03.2024, тобто коли вантаж знаходився ще в порту Reni, у той час як товар перетнув митний кордон України в зоні діяльності Одеської митниці 09.03.2024. Тому рахунок може не включати весь перелік наданих послуг;

- згідно Акту та Рахунку послуга надається за маршрутом Mundra - Constanta, Constanta Зазимье. Що в свою чергу не відповідає відомостямзазначеним у коносаменті (де місцем доставки вантажу визначено - Рені) та автотранспортній накладній (де місцем доставки вантажу визначено Бровари);

- платіжна інструкція в національній валюті №2189 щодо перерахунку коштів за рахунком № 107 датована 15.03.2024, що порушує вищенаведені вимоги Договору ТЕО та передбачає застосування пені. Окрім того, перерахунок коштів здійснюєтьсяза іншими реквізитами ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» ніж наведено у Договорі;

- декларантом не подано передбаченої договором для надання послуг експедирування вантажів від 18.06.2018 № 18062018 заявки, яка містить ключову інформацію щодо погоджених умов та яка передбачена Договором;

- вбачаються витрати на зберігання оцінюваної партії товару у порту Constanta в період з 09.02.2023 по 02.03.2024 (22дні), які не відображені в наданих до митного оформлення інвойсах на перевезення від 05.02.2024 № 5653322847 та № 5653322846, в графах ДМВ та не зазначені унаданій довідці про вартість транспортування, Рахунку на оплату, Акті. Відповідно до інформації з відкритих інтернет джерел (www.dpworld.com) зберігання контейнерів у порту Constanta (Румунія) є платним;

- відповідно до автотранспортної накладної CMR від 07.03.2024 № 117558, вантаж виїхав із порту Reni (Україна) 09.03.2024. Проте, завантаження відбулось 07.03.2024. Таким чином встановлений понаднормовий простій на завантаженні (за який передбачені штрафні санкції розділом 3 Договору від 18.06.2018 № 18062018), який не відображено в транспортно-експедиційних документах (довідка/рахунок/акт).

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач подав митну декларацію від 18.03.2024 №24UA100440313800U5 зі сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, заявленою декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, у розмірі 227 003,42 грн,

Джерелами інформації, якими користувався відповідач під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, були митні декларації:для товару № 1 від 27.12.2023 №UA100330/2023/159625 (із розрахунку 1,80 доларів США за кг);для товару № 2 від 16.05.2023 №UA1003300/2023/139832 (із розрахунку 2,60 доларів США за кг);для товару № 3 від 28.03.2023 №UA100220/2023/705298 (із розрахунку 1,89 доларів США за кг);для товару № 3 від 21.01.2024 №UA204150/2024/000284 (із розрахунку 2,60 доларів США за кг).

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (далі МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За приписами статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до пункту 1 частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 №3018-VI, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом із цим, якщо документи, зазначені у частинідругій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3)вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Дослідивши оскаржуване рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.03.2024 №UA100000/2024/000053/2, суд встановив, що воно не містить зазначення про конкретну складову митної вартості товарів, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за поданою митною декларацією, що вказує на необ`єктивність висновків митного органу про неможливість підтвердження митної вартості відповідно до частини другої статті 58 МК України, згідно з якою метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо встановлених у оскаржуваному рішенні митним органом розбіжностей щодо географічної точки доставки оцінюваної партії товару суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості за ціною договору до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (якщо вони не включалися до ціни, що буда фактично сплачена або підлягає сплаті).

Згідно з міжнародною автотранспортною накладною (CMR) від 07.03.2024 № 117558, яка надавалася відповідачу разом із митною декларацією, місцем завантаження товарів до автомобіля BH1618IT/BH1919XF є Ренійський морський торговельний порт.

Як вбачається з матеріалів справи, інвойс від 12.12.2023 № AGI0291, який також надавався митному органу, містить інформацію про кінцевий пункт доставки товарів морським транспортом Ренійський морський торговельний порт, що є пунктом пропуску на українсько-румунській ділянці державного кордону у зоні діяльності Одеської митниці.

Разом із цим інвойс не є супровідним товаротранспортним документом, інформація в якому може оцінюватись, як дані про маршрут перевезення товару, у зв`язку із чим не маємістити інформацію про місце доставки оцінюваних товарів автомобільним транспортом до міста Бровари.

При цьому в силу приписів пункту 5 частини 10 статті 58 МК України витрати на транспортування від товару від місця ввезення на митну територію України(Ренійський морський торговельний порт) до м. Бровари не є складовою митної вартості товару.

Щодо висновків відповідача, що документ за кодом згідно класифікатора « 0760» від 22.12.2023 № 20238548, не є достатнім та інформативним доказом щодо вартості транспортування оцінюваної партії товару та інших ключових умов перевезення оцінюваної партії товару за умов залучення до перевезення 4-х суден та переміщення транзитними країнами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 128 Кодексу торговельного мореплавства України умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України «Про мультимодальні перевезення».

Статтею 133 цього ж Кодексу передбачено, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Згідно з статтею 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення» за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 цього ж Закону розрахунки за роботи та послуги, пов`язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Враховуючи, що специфіка перевезення за мультимодальним документом полягає у можливості перевантаження вантажу у будь-якому визначеному перевізником місці, зміну судна, контейнеру тощо, у позивача не було об`єктивної можливості вказати ідентифікуючі ознаки, зазначені відповідачем (коносамент або номер контейнера).

Як вбачається з матеріалів справи для підтвердження розміру транспортних витрат відповідачу була надана довідка про транспортні витрати від 08.02.2024 № 0802/01, видана ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН», з яким позивачем укладено договір для надання послуг експедирування вантажів від 18.06.2018 № 18062018 та яке забезпечувало мультимодальне перевезення товарів і було у першу чергу зацікавленим у повному обрахуванні усіх витрат, пов`язаних з цим, для їх відшкодування.

Крім тоговідповідачу додатково надані лінійний коносамент від 28.12.2023 № 234243797 та інвойси від 05.02.2024 № 5653322847 та № 5653322846, виставлені суднохідною лінією MAERSK для оплати ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» морського перевезення товарів.

При цьому суд зауважує, що транспортні документи не передбачають наявності інформації щодо вартості перевезення товарів.

Щодо відсутності в міжнародній автотранспортній накладній (CMR) від 07.03.2024 № 117558 підпису та штампу відправника (графа 22), а також інформації про місце і дату завантаження вантажу (графа 4) суд зазначає що стаття 6 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів не вказує на обов`язкову наявність штампу (печатки) перевізника.

Відповідно до норм статті 5 вказаної Конвенції, - вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Таким чином, зазначена Конвенція містить вимоги, щодо наявності саме підпису відправника, перевізника, в тому числі надрукованого, який, у разі його відсутності може бути замінений печаткою.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, графа 4 міжнародної автотранспортної накладної (CMR) «Місце та дата завантаження вантажу» містить таку інформацію: CommercialSeaPortofReni 07.03.2024, що з урахуванням перекладу свідчить про наявність відповідної інформації про завантаження оцінюваних товарів до автомобіля в Ренійському морському торговельному порту 07.03.2024.

Графа 22 міжнародної автотранспортної накладної (CMR) «Підпис та штамп відправника» містить підпис уповноваженої особи та відбиток печатки ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН», тобто відправника товарів.

Твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про ненадання декларантом договору для надання послуг експедирування вантажів від 18.06.2018 № 18062018 між позивачем та ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються змістом графи 18 оскаржуваного рішення «Додаткова інформація/подані документи».

Щодо доводів відповідача, щодо ненадання страхового полісу, та/або іншого документу, який підтверджує вартість страхування суд зазначає наступне.

Як вірно зазначено позивачем, страхування оцінюваних товарів безпосередньо останнім не здійснювалось, у зв`язку із чим відповідачу відповідні документи не надавались.

В свою чергу, як вбачається з сертифікату № 43, страховик (ТОВ «Альянс Україна») підтверджує, що вантаж, зазначений в ньому (імпортовані позивачем товари), є застрахованими на умовах договору добровільного страхування вантажів № TRS 25523 від 22.02.2023, укладеного із страхувальником ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» на користь позивача.

Страхова премія відповідно до пункту 10.1 сертифікату № 43складає 1 906,77 грн. Зазначена сума вказана в рахунку від 08.02.2024 № 107, виставленому ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» на оплату позивачем транспортно-експедиційних послуг.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для сумнівів щодо врахування в митній вартості витрат на страхування оцінюваних товарів

Суд також відхиляє доводи, викладені в оскаржуваному рішенні щодо відсутності документів, які видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування та передбачені наказом № 599 з огляду на наступне.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, шо ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» не ідентифікується із поставкою оцінюваного товару як перевізник, отже відсутні правові підстави у прийнятті від цієї компанії документів для підтвердження складових митної вартості.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.2 договору для надання послуг експедирування вантажів від 18.06.2018 № 18062018 між позивачем та ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» клієнт (позивач) доручає експедитору (ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН»), а експедитор в інтересах клієнта забезпечує послуги транспортно-експедиторського обслуговування його вантажів, що перевозяться в залежності від конкретного комбінованого транспортного ланцюжка.

Згідно пункту 2.1.2 вказаного договору експедитор має право укладати договори та інші угоди у взаємовідносинах з перевізниками, складами, судноплавними компаніями (їх агентами, портами, аеропортами, державними органами, експедиторськими та іншими організаціями), які є резидентами або нерезидентами України, у зв`язку з перевезенням, перевалкою, транспортно-експедиторського обслуговування вантажів клієнта для виконання своїх зобов`язань за цим договором.

У відповідності до пункту 2.1.5 експедитор оплачує транспортні та інші послуги третіх сторін самостійно з подальшим відшкодуванням витрат.

Вищезазначене свідчать, що залучення експедитором (ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН») інших перевізників для організації перевезення оцінюваних товарів передбачено договором, укладеним з позивачем.

Щодо доводів відповідача, що копія митної декларації країни відправлення (Індія) від 13.12.2023 № 6007769 містить інформацію щодо неперевіреного підпису (SignatureNotVerified) та невідкривається шляхом сканування QR коду за допомогою додатку ICETRAK MobileApp суд зазначає наступне.

Як вірно зазначено позивачем в оскаржуваному рішенні відповідач не зазначає, чий саме підпис не перевірено, яка графа і на якій сторінці декларації містить таку інформацію.

Митна декларація країни відправлення містить у собі інформацію щодо відправника, товару та його вартості, а також містить qr-код, номер та дату.

Окрім, того накожній сторінці декларації міститься інформація про можливість перевірити достовірність відомостей у вказаній декларації за допомогою мобільного додатку ICETRAK MobileApp.

До позовної заяви додано скріншот з якого видно, щокод сканується за допомогою вказаного мобільного додатку ICETRAK MobileApp.

Суд також не приймає доводи відповідача, що коди товарів згідно УКТЗЕД, не відповідають заявленим до митного оформлення на рівні 6 знаків з огляду на наступне.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше.

Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

У постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16 Верховний Суд назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №809/1838/15, вказавши, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У справі №820/263/17 Верховний Суд наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою.

Отже, митні органи можуть здійснювати витребування лише конкретних документів (що дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості) для підтвердження митної вартості товарів лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів у правдивості поданих відомостей і при цьому визначати конкретний перелік обставин, що є причиною для сумнівів у таких справах.

Однак, витребовуючи додаткові документи, відповідач не пояснив, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.

В силу положень частин другої та третьої статті 53 МК України декларація країни відправлення є додатковим документом, на підставі якого митний орган за наявності розбіжностей в основних документах перевіряє митну вартість товарів.

Позивачем були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів відповідно до частини другої статті 53 МК України. Дані документи містять всі необхідні відомості для підтвердження складових частин митної вартості товарів.

Тобто подання декларації країни відправлення для позивача не є обов`язковою вимогою. Така декларація була подана позивачем довідково разом основними документами за власним бажанням.

Доводи митного органу, що на дату здійснення правочину 12.12.2023 прайс-лист втратив чинність не приймаються судом до уваги зважаючи на наступне.

Так, судом встановлено, що інвойс від 12.12.2023 № AGI0291, виданий продавцем товарів, містить інформацію про ціни товарів, що відповідають цінам, вказаним у прайс-листі того самого продавця.

Крім того, суд керується правовими висновками Верховного Суду, що містяться в постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, де вказано, що прайс-лист, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, а по-друге, прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість відомостей у прайс-листі, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Доводи відповідача, що сертифікат про походження товарів від 26.12.2023 № 53215 складений до інвойсу, який датовано 12.12.2022, а отже він не стосується оцінюваної партії товару, не приймають судом, оскільки сертифікат про походження не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.

Суд також зазначає, що питання, пов`язані із зовнішньоекономічним контрактом про купівлю-продаж товарів від 03.04.2018 № 04/2018по своїй суті не можуть вважатись належним обґрунтуванням оскаржуваного рішення оскільки не стосуються числових значень складових митної вартості товару.

Щодо посилань відповідача на невідповідності в акті наданих послуг від 13.03.2024 № 107 щодо доставки ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» товарів, імпортованих позивачем, а також у рахунку на оплату цих послугсуд зазначає, що складання документів для реалізації договірних прав та обов`язків є питанням, що регулюється сторонами договору.

Позивачем вірно зазначено у позові, що оцінюваний товар перетнув митний кордон України 09.03.2024, і з точки зору процедури контролю правильності визначення митної вартості товарів значення мають лише операції з оцінюваним товаром, здійснені саме до цієї дати.

Також суд зазначає, що відсутність в акті наданих послуг підпису уповноваженої особи позивача, з урахуванням наявності в ньому підпису уповноваженої особи ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН», що надало послуги, не дає підстав для сумнівів щодо його достовірності.

Щодо рахунку на оплату транспортних витрат № 107, що, як вказує відповідач, складено 08.03.2024, як вже зазначалось судом вище, момент складання документів для реалізації договірних прав та обов`язків є питанням, що регулюється самими сторонами договору

Суд не погоджується з посиланнями відповідача, що згідно з актом наданих послуг та рахунком на оплату транспортних витрат «послуга надається за маршрутом Mundra-Constanta, Constanta-Зазимье, що в свою чергу не відповідає відомостям зазначеним у коносаменті (де місцем доставки вантажу визначено - Рені) та автотранспортній накладній (де місцем доставки вантажу визначено Бровари), оскільки Акт наданих послуг та рахунок на оплату транспортних витрат не є товаросупровідними документами, тому не повинні містити посилань на один з проміжних пунктів на маршруті слідування товарів, а саме, на Ренійський морський торговельний порт.

Також відповідачем у оскаржуваному рішенні зазначено, що платіжна інструкція в національній валюті № 2189 щодо перерахунку коштів за рахунком № 107 датована 15.03.2024, що порушує вищенаведені вимоги Договору ТЕО та передбачає застосування пені. Окрім того, перерахунок коштів здійснюється за іншими реквізитами ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» ніж наведено у Договорі.

Разом з тим, питання дати оплати позивачем послуг, наданих ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН», та номеру рахунку, на який позивачем перераховано кошти, не стосуються питань, пов`язаних з визначенням митної вартості товарів та контролем за правильністю цього визначення.

Щодо не надання декларантом передбаченої договором для надання послуг експедирування вантажів від 18.06.2018 № 18062018 заявки, яка містить ключову інформацію щодо погоджених умов та яка передбачена договором суд зазначає, що електронне повідомлення, адресоване позивачу не містило вимогу про надання зазначеної заявки.

Відповідач вказує що, вбачаються витрати на зберігання оцінюваної партії товару у порту Constanta за період з 09.02.2023 по 02.03.2024 (22 дні), які не відображені в наданих до митного оформлення інвойсах на перевезення від 05.02.2024 № 5653322847 та від 05.02.2024 № 5653322846, в графах ДМВ та не зазначені у наданій довідці про вартість транспортування, рахунку на оплату, Акті. Відповідно до інформації з відкритих інтернет джерел (www.dpworld.com) зберігання контейнерів у порту Constanta (Румунія) є платним».

Як вбачається з інвойсу від 05.02.2024 № 5653322846 сума 2 761 долар США складається з сум на оплату основного морського перевезення, збору на екологічне паливо, внутрішнього перевезення, служби обробки терміналів (зберігання, перевантаження товарів тощо).

Щодо інвойсу від 05.02.2024 № 5653322847, то його виставлено на суму 400 доларів США як доплату «за порушення транзиту» (невчасне вивезення контейнеру).

З огляду на зміст інвойсів висновок про неврахування судохіною лінією MAERSK плати за зберігання контейнеру у порту Constanta (Румунія)є безпідставним.

Також безпідставними є доводи відповідача, що відповідно до автотранспортної накладної CMR від 07.03.2024 № 117558, вантаж виїхав із порту Reni (Україна) 09.03.2024, проте, завантаження відбулось 07.03.2024, а тому встановлений понаднормовий простій на завантаженні (за який передбачені штрафні санкції розділом 3 Договору від 18.06.2018 № 18062018), який не відображено в транспортно-експедиційних документах з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розділ 3 договору від 18.06.2018 № 18062018 містить перелік прав та обов`язків клієнта, у якому відсутні посилання на штрафні санкції. Зазначені штрафні санкції не передбачені й іншими розділами договору.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірних рішень відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів лише зазначила номери та дати митної декларації, використані нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару.

Представником позивача у відповідь на адвокатський запит від відповідача отримано лист від 11.04.2024 № 7.8-2/15-01/8.19/6460 з копіями митних декларацій, визначених джерелами інформації.

У наданих копіяхвідповідачем видалено інформацію, що є визначальною у питанні розміру митної вартості товару, зокрема, в копіях відсутні детальний опис товару, інформація про ціну та кількість товарів.

Викладене унеможливлює висновки щодо обґрунтованості визначення джерел інформації.

Відповідач не навів інформації з митних декларацій, які зазначено ним як підставу для коригування митної вартості, в обсязі, що дозволила б встановити, яким чином митна вартість належних Позивачу товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що є порушенням частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваних рішень вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин, рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів 15.03.2024 №UA100000/2024/000053/2 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Усупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 405,05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.04.2024 №2392.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 405,05 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МастерСпайс» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.03.2024 №UA100000/2024/000053/2

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МастерСпайс»(код ЄДРПОУ 36432364, б-р Незалежності, буд. 24, м.Бровари, Київська обл., 07400)судовий збір в розмірі 3 405,05 (три тисячі чотириста пять гривень нуль п`ять копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.