Постанова

від 14.05.2025 по справі 320/42202/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/42202/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.

За участю секретаря: Мірошниченко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРРІКАНО РІЕЛ ЕСТЕЙТ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року, суддя Леонтович А.М., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРРІКАНО РІЕЛ ЕСТЕЙТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРРІКАНО РІЕЛ ЕСТЕЙТ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2023 №00526810701, №00526820701, №000526830701, №00526840701, прийняті на підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки №2029/Ж5/26-15-07-01-01/37817742 від 14.01.2022.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що господарські операції з контрагентами носили реальний характер, що підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами. При цьому, усі податкові накладні складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребують будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу, зокрема обґрунтувало тим, що відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, крім документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків, документальних позапланових перевірок з підставі визначених 78.1.7 та 78.1.8 ст.78 ПК України. Отже, з 18.03.2020 на території України на період карантину встановлено мораторій на проведення будь-яких перевірок, окрім виключень, вказаних у вищезазначеній нормі, при цьому планові документальні перевірки не підпали під такі виключення. Дію карантину продовжено на всій території України та на час виникнення спірних правовідносин в цій справі, дія карантину не завершена. Таким чином, проведена відповідача документальна планова перевірка позивача є незаконною, оскільки проведена в період дії мораторію.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Аррікано Ріел Есгейт" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, валютного - за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування - за період з 20.07.2011 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт перевірки від 14.01.2022 №2029/05/26-15-07-01- 01/37817742.

Перевірка проводилась з 15.12.2021 по 06.01.2022.

Термін проведення перевірки продовжувався з 30.12.2021 по 06.01.2022 на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 24.12.2021 №1 0307-п.

За результатами проведеної перевірки, Головного управління ДПС у м. Києві складено акт документальної планової виїзної перевірки від 14.01.2022 №2029/Ж5/26-15-07-01-01/37817742, відповідно до якого встановлено порушення:

- п. 44.1, 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого завищено від?ємне значення об?єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 16 535 085,0 грн, в тому числі по періодам: за 2020 рік на суму 16 535 085,00 грн, та занижено податок на прибуток на загальну суму 189 139,00 грн в тому числі по періодам: за 2020 рік на суму 189 139,00 грн;

- пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету на загальну суму 1 588 089,00 грн в тому числі по періодам: січень 2018 на суму 113905,00 грн, лютий 2018 - 120163,00 грн, березень 2018 - 120068,00 грн, квітень 2018 - 116133,00 грн, травень 2018 - 113033,00 грн, червень 2018 - 09968,00 грн, липень 2018 - 109400,00 грн, серпень 2018 - 110466,00 грн, вересень 2018 - 275833,00 грн, жовтень 2018 - 78799,00 грн, листопад 2018 - 56933,00 грн, грудень 2018 - 31000,00 грн, січень 2019 - 8600,00 грн, лютий 2019 - 26066,00 грн, березень 2019 - 16800,00 грн, квітень 2019 - 10400,00 грн, травень 2019 - 6800,00 грн, серпень 2019 - 56961,00 грн, жовтень 2019 - 54248,00 грн, грудень 2019 - 52513,00 грн;

- п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 588 089,00 грн.

На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.08.2023:

- №00526810701 (форма «П»), яким зменшено суму від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 16 535 085,00 грн;

- №00526820701 (форма «ПН»), яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1 588 089,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 64 250,00 грн;

- №00526830701 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 588 089, 00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 397 022,00 грн;

- №00526840701 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 233 900,00 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Як убачається із позовної заяви та з доводів апеляційної скарги, позивач оспорює законність проведеної податковим органом документальної виізної перевірки в період дії мораторію.

Проте, як убачається із оскаржуваного судового рішення, зазначені доводи позивача суд першої інстанції і не спростував, і не надав їм належної оцінки.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 15.1 ст. 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року №533-IX, яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено п.п.52-1 52-5.

Зокрема, п.52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 цього Кодексу.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX внесено зміни, зокрема, до п.52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і абз.1 п.52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених пп.пп.80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 п.80.2 ст. 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 13 травня 2020 року №591-IX, яким внесені зміни, зокрема до п.52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 04 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 17 вересня 2020 року №909-ІХ (далі Закон №909-ІХ), п.4 розділу ІІ "Прикінцевих положень" якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 03 лютого 2021 року №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - Постанова №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених п.52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог п.77.4 ст. 77 Кодексу.

Таким чином, виникла суперечність між нормами ПК України та Постановою №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Так, відповідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у ст.ст. 85, 87 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно з приписами ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Відповідно ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі ч.1 ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Згідно п.1 ч.1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року №794-VII (далі Закон №794-VII) Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; організовує та забезпечує здійснення митної справи.

Відповідно ч.1 ст. 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти постанови і розпорядження.

Разом з тим, відповідно ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент Верховна Рада України.

Саме до повноважень Верховної Ради України, згідно з п.п.3 та 4 ч.1 ст. 85 Конституції України, належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.

Виключно законами України встановлюється, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.

Колегія суддів звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово роз`яснював, що:

- "право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (ст.ст. 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (п.3 ч.1 ст. 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст. 8 Конституції України)" (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000);

- "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено" (Рішення Конституційного Суду України від 09 жовтня 2008 року №22-рп/2008).

Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст. 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст. 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року №15-рп/2009).

Спірні у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів п.1.1 ст. 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

При цьому, за змістом ст. 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Отже, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України (постанова об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №0940/2301/18).

Відповідно п.3.1 ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон; чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що Постанова №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Аналогічна праова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року по справі №140/1846/21, від 24 травня 2023 року по справі №420/10433/22, від 27 липня 2023 року по справі №380/12782/22, від 27 вересня 2023 року по справа №280/958/22, від 11 жовтня 2023 року по справі справа №520/1832/22, від 12 жовтня 2023 року по справі №520/4900/22, від 26 жовтня 2023 року по справі №440/7328/22, від 09 листопада 2023 року по справі №160/13134/22.

З урахуванням наведеного вище нормативно-правового обґрунтування, а також враховуючи єдність та послідовність практики Верховного Суду з даного питання, колегія суддів дійшла висновку про те, що проведення податковим органом перевірки на підставі Постанови №89, всупереч чинному і нескасованому мораторію на проведення перевірок, є неправомірним.

При цьому, колегія суддів враховує, що питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, неодноразово вирішувалось Верховним Судом.

У постановах від 28 грудня 2022 року у справах №420/22374/21, №540/5445/21, №160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі Постанови №89 (в умовах чинності п.52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Так, під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

З огляду на вищевикладене та враховуючи обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, тому наявні достатні підстави для висновку про їх протиправність без надання правової оцінки суті виявленим порушенням.

Таким чином, з урахуванням вказаних положень процесуального законодавства, а також правових висновків викладених у постановах Верховного Суду щодо правового регулювання спірних правовідносин, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності правових підстав для застосування до таких положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України, а дії контролюючого органу стосовно невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки та її призначення, є самостійною підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2024 року у справі №400/1695/22.

Щодо доводів представника відповідача про те, що позивач мав можливість оскаржити наказ про проведення перервірки, проте цього не зробив, допустив посадових осіб до перевірки, а тому як перевірка, так і встановлені під час її проведення обставини, є вірними.

Проте, колегія суддів зазначає, що, оскільки, у даному випадку позивач допустив відповідача до проведення перевірки, а отже даний наказ як акт індивідуальної дії було реалізовано, а тому його оскарження не є тим ефективним способом поновлення порушеного права позивача, не поновить порушене право і не скасує прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що для правильного вирішення справи насамперед необхідно встановити чи належить проведення перевірки на підставі постанови КМ України №89 до тих процедурних порушень, які об`єктивно можуть вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки і, відповідно, чи є такі порушення самостійною підставою для скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідно до висновків.

Як вже зазначено вище колегією суддів, законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок з 18.03.2020 по останній день календарний день місяця, в якому завершується карантин, а отже у відповідача були відсутні правові підстави для проведення документальної перевірки.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, а також правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо правового регулювання спірних правовідносин, з урахуванням фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо процедури проведення перевірки та її призначення, є самостійною підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.

Що стосується доводів контролюючого органу стосовно відсутності належного документального підтвердження господарської діяльності позивача у правовідносинах з його котрагентами, як те зазначено в акті перевірки, то сам факт проведення незаконної перевірки нівелює законність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, а встановлені судовою колегією обставини є достатніми для висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, а тому відсутня необхідність перевірки, як на те посилається відповідач, порушення п.44.1 ст 44, п.134.1.1, п.134.1 ст.134, 198.5 ст. 198 ПК України стосовно завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток, заниження податку на прибуток, заниження податку на додану вартість як для збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ, збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, застосування штрафу.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2023 №00526810701, №00526820701, №000526830701, №00526840701, оскільки вони прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві з порушенням норм податкового законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону (ч. 2 ст. 317 КАС України).

Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АРРІКАНО РІЕЛ ЕСТЕЙТ».

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 26 840,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1143 від 06 листопада 2023 року та судовий збір при поданні апеляційної скарги у розмір 40 260,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №57 від 12 червня 2024 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРРІКАНО РІЕЛ ЕСТЕЙТ» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 67 100,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРРІКАНО РІЕЛ ЕСТЕЙТ» задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення наступного змісту.

Адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРРІКАНО РІЕЛ ЕСТЕЙТ» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2023 №00526810701, №00526820701, №000526830701, №00526840701, прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки №2029/Ж5/26-15-07-01-01/37817742 від 14.01.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРРІКАНО РІЕЛ ЕСТЕЙТ» (бульвар Тараса Шевченка, 33, поверх 13, м. Київ 32, 01032; код ЄДРПОУ 37817742) судові витрати у розмірі 67 100,00 грн (шістдесят сім тисяч сто гривень 00 копійок) за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Мельничук В.П.

Повний текст виготовлено: 14 травня 2025 року.