Постанова

від 14.05.2025 по справі 140/8772/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/8772/24 пров. № А/857/30213/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року (головуючий суддя Костюкевич С.Ф., м. Луцьк) у справі № 140/8772/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТЕХЛОГІСТИК» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ЄВРОТЕХЛОГІСТИК» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 19.04.2024 №UA205140/2023/000070/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 19.04.2024 №UA205140/2024/000960.

Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах та непідтвердження всіх складових митної вартості є безпідставними.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме, в наданому платіжному документі, що підтверджує вартість товару, від 28.03.2024 №96 на суму 21000 фунтів стерлінгів, в призначенні платежу зазначений інвойс №12866TL від 22.03.2024, що суперечить рахунку-фактурі, поданому до митного оформлення від 28.03.2024 №12889TL; згідно п.5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.09.2023 №352 оплата за товар проводиться згідно проформи інвойсу, однак документ не подано до митного оформлення; згідно п. 4 договору (контракту) про перевезення від 24.06.2022 №TIR-24/6-22 вартість транспортних послуг та оплата за послуги здійснюється відповідно Транспортної заявки, яка є невід`ємною частиною контракту, однак Заявка не подана до митного оформлення; банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не надано. Також вказує про можливе заниження транспортних витрат до кордону України.

Звертає увагу, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку зазначеним обставинам, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 29.09.2023 між ТОВ Євротехлогістик (покупець) та North West Forktrucks Ltd (постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт №352, за умовами пункту 1 якого постачальник постачає покупцю товар на умовах цього контракту та згідно з додатком до нього. Відповідно до підпункту 2.1 контракту товар, що поставляється, має визначатися у додатку та/або інвойсі. Пунктом 4.1. цього Контракту передбачено, що загальна сума контракту складається на суму інвойсів. Згідно пункту 5.1. валюта платежу по даному контракту англійський фунт стерлінгів. Пунктом 5.2. передбачено, що оплата за товар проводиться за допомогою передоплати згідно із проформою інвойсом.

До вказаного контракту сторонами укладено доповнення №6 від 28.03.2024, згідно якого товаром виступає навантажувач марки Toyota Модель 02-8FDF30, серійний номер 8FDJF35 62005…, телескопічний навантажувач JCB TLT 30G TCR, серійний номeр: JCBTLT30EH2498962…, телескопічний навантажувач JCB TLT 30G, серійний номeр: JCBTLT30TJ2707688… та телескопічний навантажувач JCB TLT JCBTLT35J01541354, серійний номер:1541354… загальною вартістю ціною 38 500,00 фунтів стерлінгів.

На виконання умов вказаного контракту компанією North West Forktrucks Ltd складено рахунок-фактуру (інвойс) №12889TL від 28.03.2024 на продаж вищезазначених товарних позицій на суму 38 500,00 фунтів стерлінгів.

18.04.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару навантажувач марки Toyota Модель 02-8FDF30, серійний номер 8FDJF35 62005…, телескопічний навантажувач JCB TLT 30G TCR, серійний номeр: JCBTLT30EH2498962…, телескопічний навантажувач JCB TLT 30G, серійний номeр: JCBTLT30TJ2707688… та телескопічний навантажувач JCB TLT JCBTLT35J01541354, серійний номер:1541354… декларант позивача подав МД №24UA205140026285U0. Фактурна вартість товару становить 38 500,00 фунтів стерлінгів.

Для підтвердження митної вартості транспортних засобів по МД №24UA205140026285U0 позивачем додано: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №12889TL від 28.03.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 09.04.2024; декларація про походження товару (Declaration of origin) №12889TL від 28.03.2024; сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) S0851152 від 09.04.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №96 від 28.03.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №97 від 01.04.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №98 від 03.04.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №9/24 від 15.04.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №352 від 29.09.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6 від 28.03.2024; договір про надання послуг митного брокера №263 від 27.08.2022; договір (контракт) про перевезення №TIR-24/6-22 від 24.06.2022; інші некласифіковані документи Фото від 18.04.2024; копію митної декларації країни відправлення №24GB3YNTFTH23ERAA8 від 09.04.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA205140026285U0 від 18.04.2024; технічну документацію з експлуатації; інтернет-джерело; комерційну пропозицію від 19.04.2024; проформу-інвойс; заявку №1 від 07.03.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності: в наданому платіжному документі, що підтверджує вартість товару від 28.03.2024 №96 на суму 21 000 фунт стерлінгів, в призначенні платежу зазначений інвойс №12866TL від 22.03.2024, що суперечить рахунку-фактурі, поданому до митного оформлення від 28.03.2024 №12889TL. Платіжний документ не стосується оцінюваного товару, а умови оплати, вказані в рахунку-фактурі від 28.03.2024 №12889TL - передоплата, однак банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати за товар на загальну суму 38 500 фунтів стерлінгів, не надано до митного оформлення; згідно п.5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.09.2023 №352 оплата за товар проводиться згідно проформи інвойсу, однак документ не подано до митного оформлення; згідно п. 4 договору (контракту) про перевезення від 24.06.2022 №TIR-24/6-22 вартість транспортних послуг та оплата за послуги здійснюється відповідно транспортної заявки, яка є невід`ємною частиною контракту, однак заявка не подана до митного оформлення, також відповідно до вищезазначеного документу оплата транспортних послуг проводиться в формі передоплати або по факту виконання послуг, але банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг, не надано; відповідно зазначених умов поставки в гр. 20 МД - EXW покупець несе усі витрати і ризики з транспортування товару від складу/майданчику продавця, в т. ч. витрати на завантаження та розвантаження товару, сума понесених витрат на розвантаження/ завантаження товару в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.04.2024 № 9/24 відсутня, відтак вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Декларантом на вимогу митниці надано: банківські платіжні документи від 01.04.2024 №97, від 28.03.2024 №96, від 03.04.2024 №98 (продубльовано); технічну документацію з експлуатації; інтернет-джерело; комерційну пропозицію від 19.04.2024; проформу-інвойс; заявку №1 від 07.03.2024.

Відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000960 та рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2024 №UA205140/2023/000070/2, в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 - від 31.07.2023 №UА205030/2023/013829, де вартість подібного товару становить 11 192 фунтів стерлінгів/од, товар 2 - від 14.08.2023 №UА100380/2023/3683114, де вартість подібного товару становить 14 138 фунтів стерлінгів/од, товар 3 - від 27.02.2024 №UА408020/2024/011042, від 18.10.2023 №UА204130/2023/008348, де вартість подібного товару становить 16 462 фунтів стерлінгів/од.

Товар було випущено у вільний обіг за №24UA205140026636U5 від 19.04.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в митному оформленні товарів, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом ціною зовнішньоекономічного контракту №352 від 29.09.2023.

Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №12889TL від 28.03.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 09.04.2024; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №12889TL від 28.03.2024; сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) S0851152 від 09.04.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №96 від 28.03.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №97 від 01.04.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №98 від 03.04.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №9/24 від 15.04.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №352 від 29.09.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6 від 28.03.2024; договір про надання послуг митного брокера №263 від 27.08.2022; договір (контракт) про перевезення №TIR-24/6-22 від 24.06.2022; інші некласифіковані документи Фото від 18.04.2024; копію митної декларації країни відправлення №24GB3YNTFTH23ERAA8 від 09.04.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA205140026285U0 від 18.04.2024; технічну документацію з експлуатації; інтернет-джерело; комерційну пропозицію від 19.04.2024; проформу-інвойс; заявку №1 від 07.03.2024.

Декларантом на вимогу митниці надано: банківські платіжні документи від 01.04.2024 №97, від 28.03.2024 №96, від 03.04.2024 №98 (продубльовано); технічну документацію з експлуатації; інтернет-джерело; комерційну пропозицію від 19.04.2024; проформу-інвойс; заявку №1 від 07.03.2024.

Колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено, предметом контракту є навантажувач марки Toyota Модель 02-8FDF30, серійний номер 8FDJF35 62005…, телескопічний навантажувач JCB TLT 30G TCR, серійний номeр: JCBTLT30EH2498962…, телескопічний навантажувач JCB TLT 30G, серійний номeр: JCBTLT30TJ2707688… та телескопічний навантажувач JCB TLT JCBTLT35J01541354, серійний номер:1541354… загальною вартістю ціною 38 500,00 фунтів стерлінгів.

Відповідно до підпункту 2.1 контракту товар, що поставляється, має визначатися у додатку та/або інвойсі.

Пунктом 4.1. цього контракту передбачено, що загальна сума контракту складається на суми інвойсів.

Згідно пункту 5.1. валюта платежу по даному контракту англійський фунт стерлінгів.

Судом першої інстанції встановлено, що в рахунку-фактурі (інвойсі) №12889TL від 28.03.2024, у якому є посилання на контракт від 29.09.2023 №352, визначено ідентифікаційні ознаки товарів та їх ціну.

Такі ж ідентифікаційні ознаки товару та його вартість вказані у додатковій угоді №6 від 28.03.2024 до контракту №352 від 29.09.2023.

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) №12889TL від 28.03.2024 (8 500,00 фунтів стерлінгів, 9 000,00 фунтів стерлінгів, 9 000,00 фунтів стерлінгів) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД 24UA205140026285U0 від 18.04.2024 (графа 22).

До митної декларації надано платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах №96 від 28.03.2024, №97 від 01.04.2024, №98 від 03.04.2024, відповідно до яких позивач перерахував на рахунок продавця 38 500,00 фунтів стерлінгів (загальна вартість 4 товарних позицій).

Твердження апелянта про ненадання проформи-інвойсу є неправдивим, оскільки цей документ було долучено позивачем при поданні до документів для підтвердження митної вартості транспортних засобів по МД №24UA205140026285U0.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, воно обґрунтоване тим, що митниця мала підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, зокрема, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів про сплату за отримані транспортні послуги.

Апелянт вказує на можливе заниження транспортних витрат до кордону України.

В рахунку-фактурі (інвойсі) №12889TL від 28.03.2024 та додатку до контракту від №6 від 28.03.2024 визначені умови поставки EXW- Ліверпуль.

Умови поставки EXW означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Покупець повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

ТОВ Євротехлогістик надало відповідачу, для підтвердження понесених витрат на транспортування, договір (контракт) про перевезення №TIR-24/6-22 від 24.06.2022, довідку про транспортні витрати від 02.06.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №9/24 від 15.04.2024, заявку №1 від 07.03.2024.

Митна вартість розрахована декларантом з урахуванням транспортних витрат у сумі 5 100 євро.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Євротехлогістик (клієнт) та Low Trucks Sp.z.o.o.o (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному перевезенні від №TIR-24/6-22 від 24.06.2022, за умовами якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні. Виконуючи умови цього договору, експедитор виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок клієнта та укладає договори, пов`язані з перевезенням вантажів клієнта (підпункти 2.2, 2.3). Експедитор згідно із заявками організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках (підпункти 2.1, 2.2).

Довідкою про транспортні витрати від 02.06.2024 підтверджено, що Low Trucks Sp.z.o.o.o, який є міжнародним експедитором, надав ТзОВ Євротехлогістик автомобіль для перевезення консолідованого вантажу за маршрутом: Bootle, Ліверпуль L30 4XL Великобританія (GB), ПП Дякове Україна (UA) Київ, Україна (UA); загальна вартість транспортних витрат до кордону України (Дякове) з урахуванням експедиційних послуг становить 5 100,00 євро, а на території України (Дякове - Київ) з урахуванням експедиційних послуг 1 506,72 евро; вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення; страхування вантажу не проводилося.

Довідка про транспортні витрати від 02.06.2024 узгоджується з рахунком на оплату №9/24 від 15.04.2024.

Верховний Суд у постанові від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17 вказав, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Інші доводи апелянта апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі не зазначені у оскаржуваному рішення, а відтак не слугували підставами для його прийняття.

Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.

Водночас, митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення від 19.04.2024 №UA205140/2023/000070/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 19.04.2024 №UA205140/2024/000960 є протиправними і підлягають скасуванню.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 140/8772/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар