Ухвала

від 14.05.2025 по справі 440/12071/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 травня 2025 року

м. Київ

справа №440/12071/24

адміністративне провадження №К/990/17419/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі №440/12071/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ПРОВАЙДЕР «ФАЙБЕРЛІНК» до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 24.04.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі №440/12071/24.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ПРОВАЙДЕР «ФАЙБЕРЛІНК» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №77/16-31-04-07-06 від 30.09.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ПРОВАЙДЕР «ФАЙБЕРЛІНК»; зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ПРОВАЙДЕР «ФАЙБЕРЛІНК» у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ПРОВАЙДЕР «ФАЙБЕРЛІНК» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №77/16-31-04-07-06 від 30.09.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ПРОВАЙДЕР «ФАЙБЕРЛІНК». Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ПРОВАЙДЕР «ФАЙБЕРЛІНК» у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі №440/12071/24 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 по справі №440/12071/24 в мотивувальній частині, з урахуванням висновків наведених в даній постанові апеляційного суду, шляхом зміни доводів в частині дослідження питання про підстави та вид перевірки, за результатами якої прийнято спірне рішення. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 по справі №440/12071/24 залишено без змін.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункти 3 та 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що судами, під час розгляду справи, не було надано належної оцінки доказам, а саме: рішенню Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.09.2024 №77/16-31-04-07-06, листу Міністерства фінансів України про розгляд позиції ДПС від 15.05.2024 №11210-09-62/15425 та іншим матеріалам справи. За таких обставин, наразі відсутній висновок Верховного Суду де досліджувалися б подібні правовідносини та стосовно яких сформований висновок щодо правозастосування норм права, які регулюють спірні правовідносини.

Головне управління ДПС у Полтавській області не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі №440/12071/24 та вважає, що вони зроблені при неправильному застосуванні судами норм матеріального права (підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, підпунктів 299.1, 299.2, 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, норми Закону України «Про електронні комунікації», наказу Державного комітету статистики України №396) та при порушенні норм процесуального права (статей 72, 90, 242 КАС України).

Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд касаційної інстанції зазначає, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Контролюючим органом не обґрунтовано в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, як відповідні норми права мають застосовуватись та який правовий висновок щодо застосування відповідної норми права має бути сформовано у даній справі.

Скаржником залишено поза увагою, що судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2025 у справі №160/21398/24, не доведено помилковість врахування апеляційним судом такої правової позиції.

Посилаючись на неналежну оцінку судами доказів у справі, податковим органом не враховано, що відповідно до відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Проте скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі №440/12071/24 залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

Л.І. Бившева

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду