Постанова від 08.05.2025 по справі 507/585/24

Номер провадження: 22-ц/813/2155/25

Справа № 507/585/24

Головуючий у першій інстанції Дармакука Т. П.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі - Держава України, в особі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, Миколаївського апеляційного суду, Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Любашівського районного суду Одеської областівід 01 серпня 2024 року, постановлену Любашівським районним судом Одеської області у складі: судді Дармакуки Т.П. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, Миколаївського апеляційного суду, Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України про визнання незаконним рішень і дій органів державної влади, стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів державної влади, стягнення безпідставно набутого майна,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, зокрема просив:

в частині вимог до Держави Україна в особі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області:

- визнати незаконним заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2020 року по справі № 484/5710/19, що скасовано ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2021 року по справі № 484/5710/19;

- визнати незаконним виконавчий лист, виданий 13 серпня 2020 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області по справі № 484/5710/19, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «МЕГАБАНК» заборгованості в розмірі 40378,58 грн, що ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 квітня 2023 року по справі № 484/5710/19, скасованою постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2023 року з ухваленням нового рішення, визнано таким, що не підлягає виконанню.

В частині вимог до Держави Україна в особі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, Миколаївського апеляційного суду, Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса):

- визнати незаконним стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» заборгованості за кредитним договором № 61-005-170-К від 23.06.2017 та судових витрат в загальному розмірі 40378,58 грн.

В частині вимог до Держави Україна в особі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса):

- визнати незаконним стягнення з ОСОБА_1 на користь держави Україна витрат виконавчого провадження ВП №62924364 в загальному розмірі 4357,85 грн.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі пропорційно до задоволених вимог.

Позовні вимоги в наведеній частині, заявлені до Держави Україна в особі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, Миколаївського апеляційного суду обґрунтовані тим, що заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.03.2020 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» заборгованість за кредитним договором № 61-005-170-К від 23.06.2017 станом на 01.09.2019 в сумі 38457,58 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн, всього 40378,58 грн.

На підставі заочного рішення було відкрито виконавче провадження, накладено арешт на його майно, а тому 21.10.2020 він сплатив заборгованість за виконавчим провадженням ВП № 62924364 в розмірі 44736,43 грн.

В подальшому за його заявою заочне рішення було скасовано та призначено справу до розгляду, за результатом чого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області постановлено ухвалу від 24.12.2021 про закриття провадження по справі за позовом Акціонерного товариства"МЕГАБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

За його заявою судом вирішувалося питання про поворот виконання судового рішення.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15.03.2023 ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.01.2023 в частині вимог ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення шляхом стягнення з Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" 40378,58 грн скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в їх задоволені.

Також за його заявою розглядалося питання про визнання виконавчого листа, виданого 13 серпня 2020 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області по справі № 484/5710/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» заборгованості, таким, що не підлягає виконанню. Судом першої інстанції 04 квітня 2023 року в задоволенні його заяви відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15.06.2023 ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Визнано виконавчий лист, виданий 13 серпня 2020 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області по справі № 484/5710/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» заборгованості за кредитним договором № 61-005-170-К від 23.06.2017, всього в розмірі 40378,58 грн, таким, що не підлягає виконанню. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Позивач вважає, що вказане має наслідком завдання йому шкоди державою, яку він просить стягнути, і таке стало можливим саме через незаконність ухваленні судових рішень та видачі виконавчого листа, за яким проведено стягнення.

Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 01 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06 травня 2025 року, закрите провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 в частині вимог до Держави Україна, в особі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, Миколаївського апеляційного суду про визнання незаконним рішень і дій органів державної влади.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Любашівського районного суду Одеської областівід 01 серпня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції та стягнути з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України судові витрати по справі на стадії апеляційного провадження.

Доводами апеляційної скарги є те, що висновок суду першої інстанції, що суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, є помилковими, оскільки суд (суддя) може бути стороною (позивачем або відповідачем) у спорі, якщо предмет позову не направлений на втручання у здійснення правосуддя в іншій справі.

Зазначає, що, ініційований ОСОБА_1 судовий спір, відповідачем у якому заявлено державу в особі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та Миколаївського апеляційного суду, не направлений на вирішення справи № 484/5710/19 у певний спосіб або на перегляд заочного рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2020 р. та/або постанови Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, тобто не направлений на втручання у здійснення правосуддя.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач по суті вимагає дати юридичну оцінку наслідкам ухвалення судових рішень та стягнути з держави шкоду, завдану такими судовими рішеннями. Право такої вимоги прямо передбачено ч. 2 ст. 3 Конституції України.

А тому, висновки суду першої інстанції про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та, як наслідок, підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, є помилковими.

Від Державної казначейської служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що питання розподілу судових витрат понесених у справі № 507/858/24 має вирішуватись виключно між ОСОБА_1 та Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області, Миколаївським апеляційним судом, Першим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а не шляхом стягнення з держави Україна, адже позовна заява щодо відшкодування шкоди, а також дана апеляційна скарга були подані апелянтом у зв`язку з протиправними, на його думку, діями вищевказаних відповідачів, а також оскільки окремі юридичні особи, самостійно несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями, є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, тому будь-які виплати, повинні відшкодовуватись з рахунків таких органів, тобто за рахунок бюджетів, передбачених для даних органів, а останні зобов`язані вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань. Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь судових витрат понесених у справі №507/585/24 на стадії апеляційного провадження з Державного бюджету України є помилковими, необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Тому просить у задоволенні апеляційної скарги позивачу відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Кермач А.І. підтримали доводи апеляційної скарги.

Інші особи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, повістки отримали 24.03.2025 20:35:23 в особистих кабінетах підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками (а.с. 44зв., 45зв., 46, 46зв. т. 3), до судового засідання не з`явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Закриваючи провадження у справі в частині щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та Миколаївського апеляційного суду, суд виходив із того, щопозовні вимоги, які заявлені довказаних відповідачівстосуються вчинення судом передбачених процесуальним законом дій.

Колегія суддів апеляційного суду, переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, погоджує такий висновок.

Конституцією встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється і що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (ст. 126, 129).

Судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов`язаних із підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному Конституцією і законодавством про судочинство.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Наведене свідчить про те, що і й у цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава, і лише у разі завдання такої шкоди саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Отже, рішення суду, дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних в підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами та шляхом звернення до компетентних органів, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Відповідно до норм чинного законодавства особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

За змістом частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу; втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Велика Палата ВС неодноразово звертала увагу на те, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). (правові висновки ВП ВС, викладені у постановах від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 462/32/17, від 20.03.2019 у справі № 295/7631/17, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц).

Суд вірно взяв до уваги наведене та виснував про те, що оскільки спір в частині вимог до Держави в особі суду не можна розглядатися за правилами цивільного судочинства та взагалі такий спір не підлягає судовому розгляду, таке є підставою для застосування передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України наслідків у вигляді закриття провадження у справі.

Помилковим є довід апеляційної скарги про те, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір і що судовий спір не може підміняти оскарження судового рішення у справі, яке здійснюється у відповідності до процедури, визначеної процесуальним законом, з огляду на поняття «правосуддя».

Як помилковим заявник вважає і те, що ОСОБА_1 ініційоване саме судовий спір, відповідачем у якому заявлено державу в особі Первомайського міськрайонного суду Миколаївсьбкої області та Миколаївського апеляційного суду, і що такий спір не направлений на вирішення справи № 484/5710/19 у певний спосіб на перегляд заочного рішення та/або постанови апеляційного суду, тобто не направлений на втручання у здійснення правосуддя.

Поза увагою заявника залишається те, що ним заявлені вимоги про визнання незаконним заочного рішення та про визнання незаконним виконавчого листа, виданого на виконання такого рішення, незаконним стягнення, проведені на підставі такого виконавчого листа, що не узгоджується із способами захисту прав ОСОБА_1 , які він обрав, звертаючись з певною матеріально-правової вимогою до вказаних відповідачів.

Судом вірно визначено, що за вказаними вимогами суди не можуть бути відповідачами, і саме тому такий спір не підлягає судовому розгляду.

Для кожного із визначених ОСОБА_1 способу захисту існує визначена процесуальним законом процедура: як-то оскарження судового рішення, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, або оскарження певних дій виконавця під час виконання судового рішення.

Посилання в скарзі на те, що позивач по суті вимагає дати юридичну оцінку наслідкам ухвалення судових рішень та стягнути з Держави шкоду, завдану такими судовими рішеннями, що прямо передбачено ч. 2 ст. 3 Конституції України, не спростовує правильності висновків суду про закриття провадження у справі в наведеній частині з огляду на зміст заявлених вимог в частині судів (визнання незаконним рішення, незаконним виконавчого листа, незаконним стягнення за виконавчим листом).

Діяльність відповідачів, яка оскаржується, є нічим іншим як діяльністю суду, пов`язаною з розглядом судових спра та вирішенням певних процесуальниз питань, які врегульовані процесуальним законом, а тому охоплюються поняттям "здійснення правосуддя".

Оскарження дій суду щодо здійснення правосуддя шляхом подачі позову до іншого суду є порушенням принципу незалежності суду та суддів та засобом впливу на них. Законодавством передбачено апеляційний та касаційний порядок оскарження судових рішень, а тому зауваження щодо діяльності судді чи суду або посадової особи суду, що пов`язані зі здійсненням правосуддя, у тому числі щодо ухваленні судових рішень, можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення. Оскарження дій суду або судді, що пов`язані зі здійсненням правосуддя не може відбуватися шляхом ініціювання проти них судового процесу.

У відповідності до вимогст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Любашівськогорайонного судуОдеської областівід01серпня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 12 травня 2025 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

О.Ю. Карташов