Рішення від 14.05.2025 по справі 314/1351/25

Справа № 314/1351/25

Провадження № 2/314/1146/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2025 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Капітонова Є.М., секретар судового засідання Дерко В.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження з викликом сторін матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петромихайлівське», 3-яособа:Вільнянська державнанотаріальна контораЗапорізької областіпро припинення обтяження,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про припинення запису обтяження, де просить суд:

1. Скасувати (припинити) та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про обтяження: Тип обтяження: арешт нерухомого майна. реєстраційний номер обтяження: 2442822. Зареєстровано: 30.09.2005 року 09:50:59 за №2442822 реєстратором: Вільнянська державна нотаріальна контора, 70002. Запорізька область, Запорізький район, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, 6. Підстава обтяження6 лист, 1, 09.04.1988, с-з «Петромихайлівський» Вільнянського району Запорізької області. Об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_2 , Причина відсутності коду: архівний запис арх..запис №5788301072 від 22.04.1988 р. заявник: Вільнянська держнотконтора Запорізька область.

В обґрунтування позову позивач посилається на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 . Підставою для набуття права власності на житловий будинок стало свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , видане 20.11.1997 року Вільнянською державною нотаріальною конторою Запорізької област по спадковій справі №321, за реєстровим №2051. 20.11.2024 року за зверненням ОСОБА_1 до державного реєстратора, отримано витяг з Державного реєстру речових прав за №404518320, у якому зазначено актуальну інформацію про право власності позивача на вказаний житловий будинок. Також 20.11.2024 року державним реєстратором виконавчого комітету Оріхівської міської ради Озеранським В.І. надано Інформацію з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за індексним номером документа 404513138, та стало відомо про наявність арешту. А саме: Тип обтяження: арешт нерухомого майна. реєстраційний номер обтяження: 2442822. Зареєстровано: 30.09.2005 року 09:50:59 за №2442822 реєстратором: Вільнянська державна нотаріальна контора, 70002. Запорізька область, Запорізький район, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, 6. Підстава обтяження6 лист, 1, 09.04.1988, с-з «Петромихайлівський» Вільнянського району Запорізької області. Об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_2 , Причина відсутності коду: архівний запис арх..запис №5788301072 від 22.04.1988 р. заявник: Вільнянська держнотконтора Запорізька область. За зверненням позивача до ТОВ «Петромихайлівське», отримано дві довідки. Довідку ТОВ «Петромихайлівське» від 25.11.2024 №45, про те, що радгосп «Петромихайлівський» Вільнянського району Запорізької області був перетворений у відкрите акціонерне товариство «Петромихайлівське» Вільнянського району Запорізької області з 02.07.1997 року, а потім перейменовано у приватне акціонерне товариство «Петромихайлівське» з 29.08.2013 року, потім перетворено на ТОВ «Петромихайлівське» Вільнянського району Запорізької області з 19.06.2020 року. Таким чином, правонаступником колгоспу (радгоспу) «Петромихайлівський» є ТОВ «Петромихайлівське», код за ЄДРПОУ 00488800. Відповідно до довідки від 25.11.2024 ТОВ «Петромихайлівське» виданій ОСОБА_1 , повідомлено про те,що станом на 25.11.2024 року ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) власник будинку АДРЕСА_1 не має заборгованості за виплатами на нерухоме майно перед ТОВ «Петромихайлівське».

Маючи на руках документи щодо відсутності заборгованості, ОСОБА_1 звернулась до адвоката для отримання консультації, за результатами чого 25.02.2025 року до Вільнянської державної нотаріальної контори направлено адвокатський запит №612, у якому ставились питання про: «Надання належним чином завірену копії документу (лист 1, 09.04.1988 с-з «Петромихайлівський» Вільнянського району Запорізької області) яке стало підставою для внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, запису про обтяження за №2442822 стосовно об`єкта обтяження: будинок АДРЕСА_1 .; Зняття обтяження: арешт нерухомого майна за №2442822.». Проте, листом від 28.02.2025 року за №197/01-16 Вільнянська державна нотаріальна контора повідомила про те, що на адвокатський запит нотаріус не має законних підстав надати копію документу, який став підставною для накладення обтяження, оскільки таке має місце на підставі ухвали суду, та про необхідність звернення до суду для вирішення питання припинення обтяження. Наявність зареєстрованого арешту який виник починаючи з 22.04.1988 року, зареєстрованого 30.09.2005 року, на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яке станом на час звернення до суду належить ОСОБА_1 пеерешкоджає позивачу реалізувати своє право на розпорядження належним їй речовим правом.

Позивач посилається на те, що наявність обтяження обмежує його право на розпорядження його майном, що зумовило звернення до суду.

Відповідачем до суду подано заяву про відсутність боргового зобов`язання позивача перед товариством, визнання позову та розгляд справи без їх участі на підставі наявних у справі доказів.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У зв`язку з розглядом справи без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.4 ЦК Української РСР (1963 року) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають:

з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій з актів планування;

в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;

внаслідок інших дій громадян і організацій;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.

Відповідно до ст.383 ЦК (1963 року) позички громадянам видаються банками СРСР у випадках і в порядку, що визначаються законодавством Союзу РСР.

Суд приходить до висновку, що правовідносини між сторонами виникли з підстав надання позички.

Згідно зі ст.151 ЦК (1963 року) в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Стаття 178 ЦК (1963 року) визначає, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того, зобов`язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов`язання між соціалістичними організаціями гарантією.

Відповідно до ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

За визначенням ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

В силу ч.2 ст.593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Судом встановлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявне зареєстроване обтяження: арешт нерухомого майна 2442822, яке є неналежним до власника майна.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

По суті позовних вимог позивач просить припинити заборону та виключити заборону з Єдиного реєстру заборон.

Суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Правова природа дефініцій «припинення» та «скасування» за своєю інформаційною наповненістю та правовою природою є різними поняттями.

Так, «припинення», в контексті даної цивільної справи та предмету позову «заборони на нерухоме майно», є правовим формулюванням того, що на момент реєстрації «заборони на нерухоме майно» таке обтяження було законним, належним до зобов`язання відносно якого таке обтяження було встановлено, так і відносно суб`єкта. При цьому, зі спливом часу та виконанням обов`язків, встановленням юридичних фактів, обставини, що були передумовою та підставою встановлення обтяження припинили існувати (наприклад припинення зобов`язання шляхом його виконання, визнання правочину недійсним, встановлення обставин нікчемності правочину, тощо).

У такому випадку, у разі наявності спору (оспорювання іншими учасниками цивільних правовідносин обставин, що можуть бути підставою для припинення обтяження) позовна вимога має бути визначена формулюванням «припинення».

Формулювання «скасування», в контексті даної цивільної справи та предмету позову «заборони на нерухоме майно», є правовим формулюванням того, що обтяження на момент його встановлення було незаконним, зокрема, неналежним до зобов`язання відносно якого таке обтяження було встановлено, так і відносно суб`єкта.

Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18) вказав, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція також висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Отже, з урахуванням встановлених обставин неналежності обтяження власнику майна, суд приходить до висновку про скасування обтяження.

Відносно вимоги щодо виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запису про обтяження, суд зауважує, що суд не є суб`єктом вчинення реєстраційних (внесення, виключення, реєстрація прав, реєстрація припинення обтяження, реєстрація скасування обтяження) дій відповідного речового права та обтяження, у зв`язку з чим приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

У світлі наведених вище міркувань суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення в частині скасування обтяження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 76-80, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати обтяження наявне в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: тип обтяження: арешт нерухомого майна. реєстраційний номер обтяження: 2442822. Зареєстровано: 30.09.2005 року 09:50:59 за №2442822 реєстратором: Вільнянська державна нотаріальна контора, 70002. Запорізька область, Запорізький район, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, 6. Підстава обтяження6 лист, 1, 09.04.1988, с-з «Петромихайлівський» Вільнянського району Запорізької області. Об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_2 . Причина відсутності коду: архівний запис арх..запис №5788301072 від 22.04.1988 р. заявник: Вільнянська держнотконтора Запорізька область.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

День складення повного судового рішення 14.05.2025.

Суддя Євген Миколайович Капітонов

14.05.2025