Рішення

від 14.05.2025 по справі 302/505/25

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/505/25

Провадження № 2/302/250/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

14 травня 2025 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2025 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана в його інтересах представником адвокаткою Керита Мар`яною Василівною, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтоввані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , 1939 року народження, яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день її смерті у вказаному будинку разом з нею проживали: ОСОБА_3 , чоловік померлої, батько позивача, і ОСОБА_4 , син померлої, брат позивача. На день смерті мати позивача була власником земельної ділянки загальною площею 0,1714 га в урочищі «Озірець» на території Верхньобистрянської сільської ради. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день смерті він був власником земельної ділянки площею 0,3021 га в урочищі «Озірець» на території Верхньобистрянської сільської ради. Позивач прийняв спадщину за померлим братом шляхом звернення із заявою до нотаріуса у визначений законом строк. У видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено через наявність розбіжностей, внаслідок технічних помилок, у актових записах про народження ОСОБА_4 , внаслідок чого нотаріус не зміг установити його родинні зв`язки з матір`ю ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Вороб`їв Чернігівського району Чернігівської області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був постійним мешканцем АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті померлий залишив заповіт, згідно якого все своє майно, що належатиме йому на день смерті, заповів своєму синові - ОСОБА_1 , який є позивачем у цій справі. Станом на день смерті він був власником: житлового будинку в АДРЕСА_1 та прилеглої до нього земельної ділянки загальною площею 0,0432 га, а також земельних ділянок загальною площею 0,3047 га. Позивач прийняв спадщину за померлим батьком шляхом звернення у визначений законом строк, до нотаріуса з відповідною заявою, проте останнім було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Постанови нотаріусів були мотивовані неможливістю установлення родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцями, а також відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

14 квітня 2025 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Позивач в підготовче засідання не з`явився.

Представниця позивача адвокатка Керита М.В. подала суду заяву від 13 травня 2025 року, в якій просила розглянути справу без участі позивача та його представниці, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяви від 14.04.2025 та 09.05.2025 в яких зазначає про відсутність заперечень у справі та визнає заявлений позов й просить розглянути справу без участі представника сільської ради в судовому засіданні.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати позивача - ОСОБА_2 , 1939 року народження, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 21.08.2015, виданого виконавчим комітетом Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (а.с. 15).

Померла була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що доводиться довідкою Верхньобистрянської сільської ради №671 від 09.10.2019 (а.с. 48). Станом на день її смерті у вказаному будинку разом з нею проживали: ОСОБА_3 , чоловік померлої, батько позивача, і ОСОБА_4 , син померлої, брат позивача.

На випадок смерті померла заповітів не залишала, спадкові справи до її майна не заводилися, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 80248676 від 25.02.2025 (а.с. 33) та Витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 80248674 від 25.02.2025 (а.с. 32).

На день смерті мати позивача була власником земельної ділянки загальною площею 0,1714 га, що знаходиться в урочищі «Озірець», на території Верхньобистрянської сільської ради, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗК №022473, виданого 20.02.2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 379№15-161 (а.с. 43. 44).

З врахування положень ст. 1216-1223, 1258, 1261, 1267 і 1268 ЦК України ОСОБА_3 і ОСОБА_4 прийняли спадщину за померлою ОСОБА_2 й набули кожен в порядку спадкування за законом право на 1/2 у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,1714 га, що знаходиться в урочищі «Озірець», на території Верхньобистрянської сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерить серії НОМЕР_2 (а.с. 16). Померлий був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день смерті разом з ним постійно проживав та був зареєстрований його батько ОСОБА_3 . Зазначені обставини доводяться довідкою Верхньобистрянської сільської ради № 351 від 27.04.2018 (а.с. 48). Станом на день смерті він був власником земельної ділянки площею 0,3021 га - урочище «Озірець» згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №022399 від 17.12.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №214/157 (а.с. 41, 42).

На випадок своєї смерті померлий заповіт не залишав. Позивач прийняв спадщину за померлим братом шляхом звернення приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області до ОСОБА_5 , у строк, визначений ст. 1270 ЦК України, з заявою про прийняття спадщини, яка зареєстрована за №68 від 28.04.2018. Батько позивача ОСОБА_3 подав тому ж нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини за померлим сином ОСОБА_4 , яка була зареєстрована нотаріусом 28.04.2018 за № 67. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи № 26/2018. Відтак позивач, з врахування положень ст. 1216-1223, 1258, 1261, 1267 і 1268 ЦК України став єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину за померлим ОСОБА_4 та набув у порядку спадкування право на спадщину до складу якої увійшли: земельної ділянки площею 0,3021 га в урочищі «Озірець» та 1/2 земельної ділянки загальною площею 0,1714 га в урочищі «Озірець» (успадковану за померлою матір`ю ОСОБА_2 ).

У лютому 2024 року Позивач, через представника, звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлого брата ОСОБА_4 , але у видачі останнього йому було відмовлено, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Корбутяк І.В., від 25.02.2025 року №26/02-31 (а.с. 24, 25). Підставою для відмови у видачі свідоцтв про право на спадщину до майна померлого брата Позивача стало те, що «згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за №00049643885 від 22 лютого 2025 року дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька дитини вказано ОСОБА_3 , якому минуло 25 років, відомості про матір дитини вказано ОСОБА_2 , якій минуло 29 років, проте, батько дитини ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , а мати дитини - ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Тобто, в актовий запис про народження ОСОБА_4 , внесено неправильні відомості про народження його батьків, яким насправді було 34 роки батькові і 28 років матері, відповідно. Вказані технічні помилки були здійснені при формуванні даного актового запису або внесенні його в електронну базу.

ІНФОРМАЦІЯ_9 в селі Вороб`їв, Чернігівського району Чернігівської області,Україна, помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був постійним мешканцем АДРЕСА_1 . Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 17) та довідкою Верхньобистрянської сільської ради № 672 від 09.10.2019 (а.с. 49).

На випадок своєї смерті померлий залишив заповіт, посвідчений секретарем Верхньобистрянської сільської ради, Міжгірського району, Закарпатської області 20.02.2018 року за реєстровим №85 (а.с. 33). Згідно даного заповіту померлий все своє майно, що належатиме йому на день смерті, заповів своєму синові - ОСОБА_1 , який є позивачем у цій справі. Станом на день смерті він був власником наступних об`єктів нерухомого майна: житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с. 31) розташованого на належній йому земельній ділянці загальною площею 0,0432 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №001304, виданого 17.12.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 213 №158; земельних ділянки загальною площею 0,304 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №001304, виданого 17.12.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 213 №158 (а.с. 45, 46) та 1/2 земельної ділянки загальною площею 0,1714 га в урочищі «Озірець» (успадковану за померлою дружиною ОСОБА_2 ).

Позивач прийняв спадщину за померлим батька шляхом звернення у визначений ст.1270 ЦК України строк, до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Корбутяк І.В., з заявою про прийняття спадщини, яка зареєстрована за №167 від 10.10.2019. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи № 54/2019.

Відповідно до частини 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

У лютому місяці 2024 року Позивач, через представника, звернувся з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом до майна померлого батька ОСОБА_3 , вищевказане нерухоме майно, але у видачі йому було відмовлено, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Корбутяк І.В., від 25.02.2025 року №25/02-31.

Підставою для відмови у видачі свідоцтв про право на спадщину за померлим батьком стали такі обставини: «щодо земельних ділянок неподання спадкоємцем оригіналів документів, а також відсутністю інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності, щодо вищевказаного нерухомого майна. Щодо житлового будинку в АДРЕСА_1 у зв`язку з неможливістю встановлення фактів родинних відносин між померлим батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та спадкоємцем, сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , так як згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за №00049698362 від 25 лютого 2025 року дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , відомості про батька дитини вказано ОСОБА_6 , якому минуло 29 років, відомості про матір дитини вказано ОСОБА_2 , якій минуло 27 років, проте, батько дитини ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , а мати дитини - ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 ».

Тобто, в актовий запис про народження ОСОБА_1 , внесено неправильні відомості про по батькові його батька, а саме: замість « ОСОБА_7 » внесено « ОСОБА_8 » та про народження його батьків, яким насправді було 34 роки батькові і 28 років матері, відповідно. Вказані технічні помилки були здійснені при формуванні даного актового запису або внесенні його в електронну базу. Вказані помилки спростовуються паперовими носіями свідоцтвом про народження Позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 09 грудня 1964 року, копією паспорта померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_5 від 30.09.1997 року, свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 від 08.05.2019 року, заповітом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідченим секретарем виконавчого комітету Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області.

Крім цього, судом встановлено, що в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №001304, зазначено, що останній виданий « ОСОБА_9 », а не « ОСОБА_3 », тобто ім`я власника вказаного правовстановлюючого документу, зазначено неправильно, хоча інші ідентифікуючі дані, такі як місце проживання, наприклад, зазначені правильно. Доказами на підтвердження правильного написання імені померлого власника у Державному акті копія паспорта померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_5 від 30.09.1997 року, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 від 08.05.2019 року, заповіт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Верхньобистрянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області. Суд висновує, що при оформленні зазначеного державного акту було допущено описку при написанні імені власника земельної ділянки.

Допущення описки в правовстановлюючому документі унеможливило оформлення позивачем права на спадщину на земельні ділянки, право власності на які посвідчувалось зазначеним державним актом.

Встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали здійснюється в судовому порядку (пункт 6 частини першої статті 315 ЦПК України, пункт 12 постанови пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»). У цих справах суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих в різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них.

У зв`язку з набранням чинності з 01.01.2013 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613 та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012, посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів, Державна реєстрація та видача державних актів на право власності на земельні ділянки, втратили свою чинність відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» та на підставі наказу Міністерства аграрної політики продовольства України № 404 від 03.07.2013 наказу №43 від 04.05.1999 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, тому виправити описку у позасудовому порядку на ім`я « ОСОБА_3 » неможливо.

Виправлення таких орфографічних помилок до 2013 року було пов`язане з видачею нових державних актів взамін тих, що містять помилки. З 2013 року державні акти не видаються, а, отже, отримати новий правовстановлюючий документ Державний акт, взамін того, в якому міститься помилка, неможливо.

Відповідно до ст.293 ЦПК України, суд вправі встановити факт, що має юридичне значення.

Згідно з приписами п. 1 і 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Суд враховує як сталу практику правозастосування в якості правової визначеності, як елемента верховенства права, зокрема й роз`яснення викладені в постановах Верховного Суду України, які були постановлені за результатами узагальнення відповідної судової практики. Пунктом 12 Постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

З врахуванням положень ст. 294 ЦПК України, зважаючи, що встановлення факту родинних відносин та факту належності правовстановлюючого документу пов`язано з вирішенням спадкового спору встановлення зазначеного юридичного факту вирішується в порядку позовного провадження.

На підставі установлених фактичних обставин суд висновує, що наявними в матеріалах справи доказами доводиться факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис № 09, а також становити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , правовстановлюючого документу, Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №001304, виданого 17.12.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 213 №158, виданого « ОСОБА_9 ». Відтак у цій частині позову суд уважає вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1244 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивача від спадкування за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та обставин, які б свідчили, що спадкування позивачем за вказаними спадкодавцями порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд висновує, що у позивача виникло право на набуття у власність зазначеного об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом за братом ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та за заповітом за батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 . Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавців до спадкоємця, які не впливають на зміст цього права.

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом і за заповітом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст.2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,- задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис № 09.

Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , правовстановлюючого документу Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №001304, виданого 17.12.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 213 №158, виданого « ОСОБА_9 ».

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , право власності у порядку спадкування за законом до майна померлого брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , актовий запис № 05 та за заповітом до майна померлого батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис № 09 на наступні об`єкти нерухомого майна:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,0432 га, що знаходиться в урочищі «Біля хати» для обслуговування житлового будинку, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №001304, виданого 17.12.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 213 №158.

- земельну ділянку площею 0,0312 га, що знаходиться в урочищі «біля гр. ОСОБА_10 », для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №001304, виданого 17.12.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 213 №158.

- земельну ділянку площею 0,0878 га, що знаходиться в урочищі «Долина», для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №001304, виданого 17.12.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 213 №158.

- земельну ділянку площею 0,1425 га, що знаходиться в урочищі «Озориць» для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №001304, виданого 17.12.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 213 №158.

- земельну ділянку площею 0,3021 га, що знаходиться в урочищі «Озірець», для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 022399 від 17 грудня 2022, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за214 №157.

- земельну ділянку площею 0,1714 га, що знаходиться в урочищі «Озірець», для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №022473 від 20 лютого 200, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 379 №15-161.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 15.05.2025.

Повне найменування учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350910; місцезнаходження: вул. Шевченка, 77, селище Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000.

Головуючий суддя О.І. Повідайчик