Ухвала від 23.04.2025 по справі 752/2323/23

Справа № 752/2323/23

Провадження № 1-кс/752/3594/25

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022100000000563 від 04.11.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання про арешт майна, за яким орган досудового розслідування просить слідчого суддю накласти арешт на житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3221482800:09:002:0029; земельну ділянку площею 0,054 га кадастровий номер 3210700000:04:010:0025; 1/1 частки спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0336 га кадастровий номер 3210700000:12:014:0018, розташованої аз адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивуючи зазначене клопотання, слідчий вказує на наступне.

СУ ГУ НП у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42022100000000563 від 04.11.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.

За результатами досудового розслідування 02.04.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та у складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України.

Так, у ході проведення досудового розслідування встановлено, що згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві

власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить нерухоме майно, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3221482800:09:002:0029; земельну ділянку площею 0,054 га кадастровий номер 3210700000:04:010:0025; 1/1 частки спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0336 га кадастровий номер 3210700000:12:014:0018, розташованої аз адресою: АДРЕСА_1 .

Орган досудового розслідування зазначає, що з метою забезпечення відшкодування спричинених збитків (шкоди) виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваної.

У судове засідання слідчий не з`явився. До суду слідчий подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та документи, додані до клопотання, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що СУ ГУ НП ум. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42022100000000563 від 04.11.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.

02.04.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий вказував на необхідність накладення арешту на майно на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Так, пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити: 1) чи набула особа статусу підозрюваного; 2) чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна; 3) чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою; 4) чи можливо накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 5) чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких слідчий звертається із відповідним клопотанням; 6) чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України застосування арешту з метою відшкодування шкоди може бути за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

При цьому, згідно з ч. 8 вказаної статті вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Однак до матеріалів клопотання не долучено доказів того, що в межах даного кримінального провадження заявлено цивільний позов, у зв`язку з чим відсутнє належне підтвердження встановлення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. З інших доказів, долучених до клопотання, такі обставини також встановити неможливо.

Враховуючи зазначене, підстави для накладення арешту на майно за п. 4 ч. 1 ст. 170 КПК України відсутні, а тому клопотання слідчого задоволенню не підлягає.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 1 ст. 173 КПК України, особа, яка подає клопотання про арешт майна, зобов`язана довести не лише правову підставу арешту, але й наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, зокрема можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження майна. У поданому слідчим клопотанні такі ризики не сформульовані та не конкретизовані, а обґрунтування необхідності застосування заходу забезпечення кримінального провадження викладено загально та без посереднього зв`язку з обставинами справи.

Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що в ході судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили про наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене майно, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання залишити без задоволення.

2. Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1