Постанова

від 14.05.2025 по справі 916/3376/24

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3376/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Рильцова Є.Ю., за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 07 жовтня 2024 року (повний текст складено 07.10.2024)

у справі № 916/3376/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ"

про стягнення 425 036,50 грн., -

суддя суду першої інстанції: Малярчук І.А.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 14.05.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі також Позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" (далі також Відповідач, ЖБК "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ") про стягнення заборгованості в розмірі 425 036,50 грн., з яких: 148 538,63 грн основна заборгованість, 120 945,23 грн пеня, 28 919,88 грн 3% річних, 126 632,76 грн. інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позов, «ГК «Нафтогаз Трейдинг» посилається на неналежне виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором постачання природного газу від 09.11.2021 №4630-НГТ-23 в частині своєчасної та повної оплати за отриманий природний газ у період з листопада 2021 по березень 2022, у зв`язку з чим, за ЖБК "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" рахується заборгованість у сумі 148 538,63 грн, на яку Позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначених вище сумах.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.10.2024 у справі №916/3376/24 (суддя Малярчук І.А.) позовні вимоги ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг задоволені у повному обсязі. Крім того, суд першої інстанції стягнув з Відповідача на користь Позивача 5 100,44 грн судового збору за подання позовної заяви.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено лише часткову оплату Відповідачем вартості отриманого природного газу, з огляду на що та на відсутність доказів на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості за природний газ в сумі 148 538,63 грн, суд першої інстанції визнав вимоги Позивача про стягнення основної заборгованості належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Встановивши наявність порушення зобов`язання відповідача щодо повної та своєчасної сплати за поставлений природний газ у сумі 148 538,63 грн, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та відсотків річних. Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних інфляційних втрат та пені, місцевий господарський суд встановив, що вказані нарахування не суперечать вимогам законодавства, умовам договору, є арифметично правильними, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення 120 945,23 грн пені, 28 919,88 грн 3% річних та 126 632,76 грн інфляційних втрат суд визнав обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Житлово-будівельний кооператив "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 у справі №916/3376/24 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача пені, інфляційних втрат та 3%річних, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у вказаній частині відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ЖБК "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" вважає здійснені Позивачем нарахування протиправними, оскільки вони були нараховані у період, коли чинне законодавство забороняло здійснювати їх нарахування.

Так, ЖБК "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" вважає, що Позивачем безпідставно нараховано пеню за період під час дії воєнного стану в України, а також коли діяв карантин, у зв`язку із чим, у задоволенні вимоги про стягнення пені місцевий господарський суд мав відмовити.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних, апелянт вважає, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", у зв`язку із чим, вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Однак, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин ні положення Прикінцевих Положень Закону України від 17.03.2021 №530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», ні приписі Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Про Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

При цьому, апелянт також зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що Відповідач споживає природний газ для забезпечення членів Кооперативу власників квартир багатоквартирного будинку тепловою енергією в опалювальний період

Детальніше доводи Відповідача викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ЖБК "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 у справі №916/3376/24 та призначено її розгляд на 22.01.2025 о 10:30 год. Крім того, даною ухвалою Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.12.2024 задоволено заяву представника ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг від 29.11.2024 адвоката Пясецького Дмитра Васильовича про надання останньому можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon. Вирішено здійснювати розгляд справи №916/3376/24 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.01.2025 розгляд даної справи відкладено на 05.02.2025 о 10:00 год та продовжено розгляд апеляційної скарги ЖБК "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" на розумний строк.

Однак, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Колоколова С.І., судове засідання, призначене на 05.02.2025 у справі №916/3376/24 не відбулось, про що складено відповідну довідку судового засідання.

Ухвалою суду від 10.02.2025 учасників справи №916/3376/24 повідомлено, що розгляд останньої відбудеться 05.03.2025 о 10:30 год.

Проте, у зв`язку з відрядженням судді-члена колегії Діброви Г.І. з 05.03.2025 по 07.03.2025, судове засідання, призначене на 05.03.2025 у справі №916/3376/24 було перенесено на 19.03.2025 об 11:30 год., про що учасників справи було повідомлено відповідною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025.

ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг своїм правом на подання відзиву не скористалось, відзив на апеляційну скаргу ЖБК "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" до суду не надало, що, у відповідності до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у судовому засіданні з апеляційного перегляду справи №916/3376/24 оголошено перерву до 02.04.2025 о 12:30 год., яке не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Колоколова С.І..

Ухвалою суду від 05.05.2025 учасників справи №916/3376/24 повідомлено, що розгляд останньої відбудеться 14.05.2025 о 10:15 год.

У судовому засіданні 14.05.2025, яке відбувалось у режимі відеоконференції, представник позивача заперечував проти доводів та вимог та просив відмовити у задоволенні останніх, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ЖБК "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ".

У судовому засіданні 14.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 09.11.2021 між ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ", код ЕІС-56WQ25AОWHAQСО1Q (споживач) був укладений договір постачання природнього газу № 4630-НГТ-23 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно із п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що постачальник передає споживачу замовлений обсяг (об`єм) природного газу у кількості 131,0 тис. куб. м. в період з листопада 2021 по березень 2022 (включно), з розбивкою по місяцям, із зазначенням обсягу (об`єму) у кожному місяці, що наведено в пп. 2.1.1 Договору.

За умовами п. 3.1. Договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору, звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних, згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Розділом 4 Договором встановлені порядок розрахунку та зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором.

Ціна газу за 1000 куб.м. без ПДВ становить 6 183,33 грн.; податок на додану вартість 20%; тариф на послуги транспортування 124,16 грн без ПДВ; коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед 1,10 грн. (пп.4.1.1.1. Договору).

Пунктом 5.1.Договору визначено, що оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Підпунктом 4 п. 6.2. Договору встановлено обов`язок споживача своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Згідно з п. 7.2. Договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та або строків оплати за п. 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 11.3. Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років.

Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 13.1. Договору).

В подальшому, сторонами укладено декілька додаткових угод до зазначеного Договору, якими вносились зміни в окремі пункти останнього.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання зобов`язань за Договором постачання природного газу, протягом листопада 2021-березня 2022 Позивач передав у власність Відповідача природний газ у загальному обсязі 107,124 тис. куб. м на загальну суму 811 832,84 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме:

- актом від 30.11.2021 за листопад 2021 - в обсязі 11,68000 тис. куб. м на суму 88 579,80 грн;

- актом від 31.12.2021 за грудень 2021 - в обсязі 24,90400 тис. куб. м на суму 188 869,13 грн;

- актом від 31.01.2022 за січень 2022 - в обсязі 29,32000 тис. куб. м на суму 222 359,58 грн;

- актом від 28.02.2022 за лютий 2022 - в обсязі 20,34500 тис. куб. м на суму 154 294,19 грн;

- актом від 31.03.2022 за березень 2022 - в обсязі 20,83900 тис. куб. м на суму 158 040,62 грн., який був скоригований коригуючим актом приймання-передачі природнього газу від 25.04.2022, згідно з яким у березні 2022 Відповідачу було передано вказаний обсяг газу на суму 157 730,14 грн.

Всі вказані акти прийманні-передачі природного газу підписані представниками сторін та завірені печатками обох підприємств.

Відповідач не спростовує обсяг отриманого природного газу у вказаний період.

У матеріалах справи містяться довідки АБ «Укргазбанк» від 22.03.2024 за №15932/8624/2024 та від 16.07.2024 за №15932/20802/2024, наданих ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг щодо перерахування грошових коштів з поточних рахунків ЖБК "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" у період з 09.11.2021 по 18.03.2024, відповідно до яких останнє сплатило за поставлений газ по Договору № 4630-НГТ-23 від 09.11.2021 на суму 663 294,21 грн.

Таким чином, враховуючи часткову оплату Відповідачем вартості поставленого йому газу, розмір несплаченої заборгованості складає 148 538,63 грн.

Неналежне виконання з боку ЖБК "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" умов укладеного Договору в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ стало підставою для звернення ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг до господарського суду із відповідним позовом про стягнення 148 538,63 грн. основного боргу та нарахованих Позивачем на цю суму 120 945,23 грн пені, 28 919,88 грн 3% річних та 126 632,76 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як зазначалось вище, зміст доводів та вимог апеляційної скарги ЖБК "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" зводиться до висновку суду першої інстанції щодо стягнення з Відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі; щодо стягнення визначеної суми основного боргу Відповідач жодним чином не заперечує. З огляду на таке, колегія суддів, у відповідності вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає оскаржуване судове рішення лише в межах вказаних вимог апеляційної скарги.

Згідно з із п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що оплату за переданий природний газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання, у передбачені Договором строки. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем станом на момент подання позовної заяви складала 148 538,63 грн.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що невиконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором є його порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За положеннями ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати отриманого природного газу, згідно п. 5.1 Договору, останній повинен сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Врахувавши викладені приписи чинного законодавства та умови Договору, а також невиконання Відповідачем умов Договору щодо оплати отриманого природного газу у передбачений в Договорі строк, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність нарахування Позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, у визначених ним розмірах.

Однак, Відповідач, звертаючись із апеляційною скаргою, зазначив, що місцевим господарським судом, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не взято до уваги положення чинного законодавства України, які забороняють нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та на період дії воєнного стану.

Колегія суддів зазначає, що наведені доводи апелянта частково знайшли своє підтвердження, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

За змістом ст. 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до положень статей 2, 6, 9 Закону України Про кооперацію кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Судова колегія зазначає, що на сьогодні питання правового статусу, організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів регулюються нормами Конституції України, Цивільного та Житлового кодексів, Закону Про кооперацію, а також Примірного статуту, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №186 від 30 квітня 1985 року.

Статтею 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. Також у цій же статті передбачено, що співвласники можуть передати усі або частину функцій з управління багатоквартирним будинком управителю, або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Водночас відповідно до ч. 6 п. 5 статті 13 цього ж закону співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до набрання чинності цим законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Тобто, згаданий закон передусім був прийнятий з метою організації самоуправління у багатоквартирних будинках, що знаходились у державній власності, після приватизації квартир та передачі будинків у власність співвласникам. Тоді як у кооперативному будинку управління спільним майном здійснює кооператив.

Відповідно до Примірного статуту, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №186 від 30 квітня 1985, житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Таким чином, ЖБК це вид споживчого кооперативу, який утворюється громадянами на добровільних засадах на підставі членства і об`єднання майнових (пайових) внесків з метою задоволення своїх житлових потреб шляхом спільної участі в будівництві багатоквартирного будинку, його наступному утриманні й управлінні будинком і прибудинковою територією.

Загалом ОСББ і ЖБК досить схожі щодо організації управління будинком: загальні збори, правління, ревізійна комісія тощо. Принципово вони відрізняються тим, що в одному випадку спільне майно належить співвласникам, а в іншому кооперативу. Також вони відрізняються своїм походженням: ОСББ створюється в існуючому будинку з метою управління спільним майном, ЖБК створюється з метою будівництва багатоквартирного будинку і управління ним.

Отже, житлово-будівельний кооператив це статутна форма спільного домоволодіння та управління багатоквартирним будинком.

Судова колегія зауважує, що згідно п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вказує, що в межах розгляду справи №916/1643/23 за позовом АТ НАК Нафтогаз України до ЖБК ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ» Господарським судом було встановлено, що «Відповідно до пункту 1.1. статуту Житлово-будівельного кооперативу Французький бульвар-білдінг, затвердженого у новій редакції рішенням загальних зборів членів кооперативу від 07.12.2021 (надалі Статут), Житлово-будівельний кооператив Французький бульвар-білдінг (надалі кооператив) створений шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг членам кооперативу за адресою: Україна,65012, Одеська обл, місто Одеса, Французький бульвар, будинок 9, відповідно до Закону України Про кооперацію та інших нормативно-правових актів, що діють на території України.

Згідно із пунктами 1.3., 1.4. Статуту кооператив є юридичною особою і є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку.

За змістом пунктів 3.1., 3.2. Статуту Житлово-будівельний кооператив Французький бульвар-білдінг створений з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу. Завданням кооперативу, зокрема, є здійснення утримання багатоквартирних будинків за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 9 та м.Одеса, вул. Ясна, 12; сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.

Отже, Житлово-будівельний кооператив Французький бульвар-білдінг, згідно із положеннями його Статуту, сприяє отриманню членам кооперативу житлово-комунальних послуг, зокрема постачанню природного газу.»

Таким чином, колегія суддів враховує, що природний газ, який постачається за Договором від 09.11.2021 № 4630-НГТ-23, використовується виключно для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу (п.1.2. Договору), тобто - для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків.

Відтак, враховуючи, що Відповідач об`єднує мешканців у багатоквартирних будинках та діє в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку, колегія суддів вважає, що останній в частині споживання природного газу на побутові потреби підпадає під визначення колективний побутовий споживач (від імені мешканців будинку) природного газу та Договір, укладений з Позивачем, спрямований саме для забезпечення потреб мешканців будинків - споживачів житлово-комунальних послуг, та сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.

Схожа за змістом правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №922/1717/23.

Тому на спірні правовідносини розповсюджуються положення наступних законодавчих актів.

Підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року №530-ІХ, встановлено, що з 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Суд враховує, що 11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України №211 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 27.06.2023 № 651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.

Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022 (Указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (у редакції від 05.03.2022), визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (у редакції від 30.12.2023), визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, він здійснювався у період протягом 16.02.2022 - 16.11.2022 (щодо нарахування пені) та з 16.02.2022 по 11.07.2024 (щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат).

Так, з огляду на матеріали справи вбачається, що розмір нарахованої пені за неналежне виконання умов Договору у визначений період (окремі нарахування) складає загалом 120 945,23 грн.

Проте, судова колегія, з огляду на вищезазначені приписи законодавства наголошує на тому, що оскільки з 12.03.2020 по 30.06.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, стягнення з Відповідача пені, нарахованої за період з 16.02.2022 по 16.11.2022 у сумі 120 945,23 грн. є незаконною, адже, у Позивача було відсутнє право нараховувати пеню, а тому відповідні вимоги Позивача задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 28 919,88 грн (період нарахування з 16.02.2022 по 11.07.2024) та інфляційних втрат у розмірі 126 632,76 грн (період нарахування з 16.02.2022 по 30.06.2024), колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206, нарахування 3% річних та інфляційних втрат у даному випадку проводиться з 16.02.2022 по 23.02.2022 та з 31.12.2023 по 11.07.2024, з урахуванням заявленого періоду Позивачем.

За здійсненим апеляційним судом розрахунком, стягненню з Відповідача підлягають: 3% річних у загальній сумі 3 120,13 грн.; інфляційні втрати, з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів, у загальній сумі 8 777,99 грн.

Отже, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими лише частково.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд безпідставно задовольнив заявлені Позивачем вимоги в частині стягнення впродовж дії карантину та воєнного стану нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, досліджуючи питання правомірності висновків суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів враховує наступне.

Встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на ЖБК як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.

Судова колегія враховує, що положення вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 прямо не забороняють нарахування обслуговуючим кооперативам, які є юридичними особами, пені, 3% річних та інфляційних втрат, не зважаючи на ті обставини, що ці неприбуткові організації створені мешканцями будинку (населенням) для утримання їх спільного майна та забезпечення таких мешканців комунальними послугами, при цьому оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення. Однак, зазначене не відповідає засадам справедливості, оскільки безпідставно ставить об`єднання мешканців, які уклали колективний договір на отримання комунальної послуги, у гірше становище порівняно з мешканцями, які мають відповідні індивідуальні договори.

Отже, з огляду на положення Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, в частині заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат, процентів річних в період дії воєнного стану, приписи пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року №530-ІХ, а також враховуючи межі позовних вимог, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, неповно з`ясував обставини даної справи, чим порушив норми процесуального права, не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, з огляду на що дійшов передчасних висновків у справі про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволення вимог про стягнення 120 945,23 грн пені та в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 28 919,88 грн та 126 632,76 грн інфляційних втрат, нарахування яких здійснено після введення воєнного стану (до внесення змін у постанову від 05.03.2022 №206) і ухвалення нового рішення про часткову відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 у справі №916/3376/24 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 148 538,63 грн, 3% річних у сумі 3 120,13 грн та інфляційні втрати у сумі 8 777,99 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ФРАНЦУЗЬКИЙ БУЛЬВАР-БІЛДІНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг 1 906,03 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Доручити Господарському суду Одеської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 15.05.2025.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.