Ухвала

від 14.05.2025 по справі 918/1354/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"14" травня 2025 р. Справа № 918/1354/23(918/1108/24)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

судді Миханюк М.В.

судді Саврій В.А.

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14 квітня 2025 року (повний текст складено 15.04.2025) у справі № 918/1354/23(918/1108/24) (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1 ОСОБА_2

до відповідача-2 ОСОБА_3

до відповідача-3 ОСОБА_4

про визнання недійсними правочинів та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у справі №918/1354/23(918/1108/24) позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів та витребування майна, залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та передати справу на розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.258 ГПК України з наступних підстав.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду встановлюються у таких розмірах - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 грн.

Отже, апелянт звертаючись до суду з апеляційною скаргою мав сплатити судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Поряд з цим, суд звертає увагу скаржника на те, що ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на вищевикладені приписи Закону України "Про судовий збір" та враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у справі № 918/1354/23(918/1108/24) подано засобами електронного зв`язку в електронній формі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", розмір судового збору, який необхідно було сплатити скаржнику за подання апеляційної скарги на вказану ухвалу місцевого господарського суду становить 2422,4 грн (3028,00 *0,8).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано доказів сплати судового збору; в додатках до апеляційної скарги відсутні такі докази також.

При цьому, апелянт безпосередньо в апеляційній скарзі просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у справі № 918/1354/23(918/1108/24) до ухвалення судового рішення.

Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Отже, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені.

Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Звертаючись з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення Північно-західним апеляційним господарським судом рішення скаржник не вказує конкретної підстави з зазначених у переліку в ст. 8 Закону України "Про судовий збір", що є вичерпним при вирішенні питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, заявником належним чином не обґрунтовано подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, так як і не надано апеляційному суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що майновий стан скаржника дійсно перешкоджає сплаті ним судового збору в установленому порядку і розмірі, відтак суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відстрочення сплати судового збору.

Крім того, згідно з п.3 ч.3 ст.258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до ст.259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Судом встановлено, що заявником, а саме представником ОСОБА_1 - адвокатом Винниченко М.П. до апеляційної скарги додано докази направлення апеляційної скарги разом з доданими документами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тоді як доказів направлення копії апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 апеляційному суду не надано.

Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху).

Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи те, що апелянтом не додано доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі, при цьому, клопотання про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення та зважаючи на відсутність доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.ст.258-259 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів п.6 ст.260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14 квітня 2025 року у справі № 918/1354/23(918/1108/24) - залишити без руху.

3. Скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду обгрунтованого клопотання про відстрочення сплати судового збору або доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі та доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

4. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.