Постанова від 13.05.2025 по справі 903/185/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13 травня 2025 року Справа № 903/185/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області

на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.03.2025

(постановлену у м. Луцьку)

за заявою керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про забезпечення позову

у справі № 903/185/25 (суддя Вороняк А.С.)

за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної військової адміністрації (Камінь-Каширської районної державної адміністрації)

до відповідачів:

1) Маневицької селищної ради

2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області

про визнання незаконним та скасування додатку до акту та рішення, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речового права на неї

за участю представників учасників справи:

від Камінь-Каширської районної державної (військової) адміністрації - не з`явився;

від Маневицької селищної ради - Швець О.М., Філон О.С.;

від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області - не з`явився;

від Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області - не з`явився;

прокурор - Ковальчук І.Л.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа № 903/185/25 за позовом Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної державної (військової) адміністрації до Маневицької селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про:

- визнання незаконним та скасування п. 19 додатку до акту приймання-передачі від 08.12.2020, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність";

- визнання незаконним та скасування п. 19 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 "Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення" щодо переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- усунення перешкоди державі в особі уповноваженого органу Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи, які є об`єктами нерухомого майна державної власності, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- усунення перешкоди державі в особі уповноваженого органу Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи, які є об`єктами нерухомого майна державної власності, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Любешівської селищної ради на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га.

21.03.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони вчиняти Маневицькій селищній раді Камінь-Каширського району будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.

Господарський суд Волинської області ухвалою від 24.03.2025 у справі № 903/185/25 відмовив у задоволені заяви керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції вказав, що прокурором не доведено наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернувся керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області, у якій просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.03.2025 у справі № 903/185/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

На теперішній час відповідач має можливість вільно розпорядитися зазначеною земельною ділянкою, а отже такі дії можуть призвести до неможливості подальшого виконання рішення у разі задоволення позову.

Відсутність заходів забезпечення позову надає можливість відповідачу - Маневицькій селищній раді завершити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га.

В результаті вказаного поділу до Державного земельного кадастру буде внесено інформацію про нові земельні ділянки, а земельна ділянка з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 припинить своє існування як об`єкт цивільних прав, що унеможливить виконання рішення у справі в разі задоволення позову судом.

Здійснення поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до розгляду справи по суті унеможливить його виконання, так як у Державному земельному кадастрі така земельна ділянка зникне. Вказане перешкодить реалізації мети звернення прокурора до суду із цним позовом.

Заява прокурора підтверджена долученими до справи доказами.

Дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін щодо спірної земельної ділянки можуть привести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави.

Поза увагою Господарського суду Волинської області лишилося те, що приймаючи рішення стосовно спірної земельної ділянки, яка частково є державною власністю, Маневицька селищна рада виходить за межі наданих їй повноважень.

За таких підстав прокурор вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області від 24.03.2025 є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Також прокурор подав клопотання в якому просить визнати поважними причини неподання у строк, встановлений ст. 80 ГПК України та долучити до справи докази, а саме:

- матеріалів технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- витягу із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0697 площею 7,1242 га;

- витягу із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0698 площею 5,8318 га;

- витягу із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0699 площею 0,4212 га;

- витягу із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0700 площею 0,8691 га;

- витягу із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0701 площею 7,9658 га;

- інформації із Державного реєстру речових прав щодо земельних ділянок кадастровими номерами 0723680900:03:001:0580, 0723680900:03:001:0697, 0723680900:03:001:0698, 0723680900:03:001:0699, 0723680900:03:001:0700 та 0723680900:03:001:0701.

Обґрунтовуючи причину їх неподання прокурор вказує, що останні були відсутні у прокурора станом на дату звернення до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.04.2025, а виготовлені пізніше в процесі здійснення відповідачем поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580.

Апеляційний господарський суд зауважує, що вказані докази виготовлені вже після постановлення судом першої інстанції оскарженої ухвали.

Маневицька селищна рада подала суду апеляційної інстанції відзив, в якому не погоджується з апеляційною скаргою та вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області від 24.03.2025 постановлена у відповідності до норм матеріального права без порушення норм процесуального права, з огляду на таке.

До сформованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, яка перебуває у комунальній власності Маневицької селищної ради, помилково включені землі під меліоративними каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи та землі під їх смугами відведення, які в свою чергу є об`єктами нерухомого майна державної власності інженерної інфраструктури та використовуються Регіональним офісом водних ресурсів у Волинській області для потреб ведення водного господарства.

До звернення керівника Камінь-Кашисрької окружної прокуратури до Господарського суду Волинської області з відповідним позовом Маневицька селищна рада не володіла інформацією про накладання земельних ділянок сільськогосподарського призначення на землі водного фонду.

Позиція Маневицької селищної ради щодо урегулювання спору шляхом добровільного поділу Маневицькою селищною радою земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а також земельну ділянку водного фонду з подальшою їх передачею у державну власність в особі Камінь-Каширської районної державної (військової) адміністрації для надання їх у постійне користування Регіональному офісу водних ресурсів у Волинській області для ведення водного господарства, законодавчо обґрунтована.

06.03.2025 за вих. №842/01-12/2-25 позивачу Камінь-Каширській районній військовій адміністрації Маневицькою селищною радою направлено лист з пропозицією укладання мирової угоди в межах справи №903/185/25, провадження у якій розпочато 21.02.2025 Господарським судом Волинської області, з метою урегулювання спору шляхом добровільного поділу Маневицькою селищною радою земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а також земельні ділянки водного фонду з подальшою їх передачею у державну власність в особі Камінь-Каширської районної державної (військової) адміністрації для надання їх у постійне користування Регіональному офісу водних ресурсів у Волинській області для ведення водного господарства (для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування меліоративних каналів МКІІ-4, К-ІІ-4-10, К-ІІ-4-12, К-ІІ-4-13 Маневицької осушувальної системи).

Лист з пропозицією підтримати укладання мирової угоди також направлено 06.03.2025 за вих. №841/01-12/2-25 і до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області.

Дії Маневицької селищної ради вказують на її щире прагнення добровільного врегулювання правовідносин, які виникли унаслідок отримання Маневицькою селищною радою земельної ділянки кадастровий номер 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, в межах якої знаходяться меліоративні канали МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13, які є конструктивними елементами Маневицької осушувальної системи, перебувають на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області та перебувають у державній власності згідно облікових даних Фонду державного майна.

Маневицькою селищною радою доведено, що нею не вчиняються дії, котрі направлені на утруднення виконання майбутнього в цій справі рішення, а навпаки, вчиняються дії, направлені на добровільне урегулювання спірних правовідносин.

З таких підстав, Маневицька селищна рада просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Крім того, Маневицька селищна рада просить долучити до матеріалів справи копію рішення Маневицької селищної ради від 28.02.2025 №57/3; копію витягу з Державного земельного кадастру НВ-1800626732025; копію листа до Камінь-Каширської РДА №1191/01-13/2-25 від 04.04.2025; копію листа до Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області №1192/01-13/2-25 від 04.04.2025; копію листа Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області №316/04-02-25 від 07.04.2025; копію проєкту рішення Маневицької селищної ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маневицької селищної ради (Великоведмезького старостинського округу)» та провести розгляд апеляційної скарги з їх урахуванням.

Прокурор подав письмові пояснення на вищезгаданий відзив, в яких вказує, що заява про забезпечення позову мотивована долученими до справи доказами, які підтверджують те, що Маневицька селищна рада вчиняє активні дії з метою поділу спірної земельної ділянки. А тому, за результатами здійснення поділу земельної ділянки, відповідач матиме можливість перереєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, оскільки вказана земельна ділянка визначена у Державному земельному кадастрі як ділянка сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, при цьому відчуживши земельну ділянку на користь третіх осіб, тощо.

Доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову є долучені прокурором рішення Маневицької селищної ради від 28.02.2025 № 57/3 "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки", інформація із Електронної системи публічних закупівель "Prozorro" щодо вжиття заходів до розроблення технічної документації, матеріали технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, а також витяги із Державного земельного кадастру щодо новоутворених земельних ділянок.

В цьому випадку доведено долученими прокурором доказами обставини необхідності застосування у даній справі заходу забезпечення позову. Разом із цим, у своїй апеляційній скарзі прокурор обґрунтував, з посиланням на вимоги чинного законодавства, чому здійснення такого поділу Маневицькою селищною радою одноособово не можливе.

Крім того, прокурор вказує, що подані Маневицькою селищною радою разом із відзивом докази, в сукупності із доказами, що подані прокурором підтверджують факт здійснення Маневицькою селищною радою поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, що здійснюється неправомочним власником. Також долучені Відповідачем докази підтверджують, що земельні ділянки, які утворилися внаслідок поділу протиправно віднесено до земель сільськогосподарського призначення (рілля).

З таких підстав прокурор просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.03.2025 у справі № 903/185/24 та ухвалити нове рішення, яким заяву прокурора про забезпечення позову задовольнити.

Маневицька селищна рада подала суду апеляційної інстанції клопотання, в якому просить поновити строк для подачі доказів та приєднати до матеріалів апеляційного провадження у справі №903/185/25: копію рішенням Маневицької селищної ради від 30.04.2025 №60/34 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маневицької селищної ради (Великоведмезького старостинського округу); копію проєкту рішення Маневицької селищної ради "Про розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами на території Великоведмезького старостинського округу"; копію Витягу з Державного реєстру речових прав №425828062; копію Витягу з Державного реєстру речових прав №425826306; копію Витягу з Державного реєстру речових прав №425820012; копію Витягу з Державного реєстру речових прав №425822724; копію Витягу з Державного реєстру речових прав №425824870.

Обґрунтовуючи таке клопотання селищна рада вказує, що остання не мала можливості надати раніше суду вказані докази, оскільки вони створені та стали вагомими для об`єктивного вирішення справи після встановленого судом та законом строку.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 13.05.2025 прокурор підтримала доводи апеляційної скарги, вважає оскаржену ухвалу незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Просила ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.03.2025 у справі № 903/185/25 скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представники Маневицької селищної ради в судовому засіданні заперечили проти доводів скаржника, з підстав викладених у відзиві на неї. Просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції від 24.03.2025.

В судове засідання 13.05.2025 представники інших учасників справи не з`явилися.

При цьому, від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшло клопотання, відповідно до якого заявник не заперечує щодо розгляду справи у відсутності представника Головного управління.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивач та третя особа були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т. матеріали оскарження ухвали 2, а. с. 121-122), клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та третьої особи.

Щодо долучених прокурором та Маневицькою селищною радою доказів під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Волинської області від 24.03.2025 у справі №903/185/25, суд вказує таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частинами 1, 4 ст. 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Системний аналіз положень ст. ст. 80, 269 ГПК України свідчить, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом в постанові від 19.10.2021 у справі № 903/533/21 така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом (заявою про забезпечення позову) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Тому, враховуючи викладене, в суду апеляційної інстанції відсутня можливість для поновлення Маневицькій селищній раді строку для подання нових доказів, а також можливість прийняття та надання оцінки новим доказам, котрі долученні прокурором та Маневицькою селищною радою під час апеляційного провадження, а саме:

(поданих прокурором)

- матеріалам технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- витягам із Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 0723680900:03:001:0697, 0723680900:03:001:0698, 0723680900:03:001:0699, 0723680900:03:001:0700, 0723680900:03:001:0701;

- інформації із Державного реєстру речових прав щодо земельних ділянок кадастровими номерами 0723680900:03:001:0580, 0723680900:03:001:0697, 0723680900:03:001:0698, 0723680900:03:001:0699, 0723680900:03:001:0700 та 0723680900:03:001:0701;

(поданих Маневицькою селищною радою)

- копії витягу з Державного земельного кадастру НВ-1800626732025;

- копії листів до Камінь-Каширської РДА №1191/01-13/2-25 від 04.04.2025, до Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області №1192/01-13/2-25 від 04.04.2025; Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області №316/04-02-25 від 07.04.2025;

- копії проєкту рішення Маневицької селищної ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маневицької селищної ради (Великоведмезького старостинського округу)";

- копії рішення Маневицької селищної ради від 30.04.2025 №60/34 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маневицької селищної ради (Великоведмезького старостинського округу)";

- копії проєкту рішення Маневицької селищної ради "Про розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення) для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами на території Великоведмезького старостинського округу";

- копій витягів з Державного реєстру речових прав №№ 425828062, №425826306, 425820012, 425822724, 425824870.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, представників Маневицької селищної ради, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановленні ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації звернувся до Господарського суду Волинської області із позовом до Маневицької селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати п. 19 додатку до акту приймання-передачі від 08.12.2020, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність";

- визнати незаконним та скасувати п. 19 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 "Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення" щодо переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які приймаються із державної у комунальну власність, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи, які є об`єктами нерухомого майна державної власності, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої на ній земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га;

- усунути перешкоди державі в особі уповноваженого органу Камінь-Каширської районної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної власності водного фонду, розташованою під каналами МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4-13 Маневицької осушувальної системи, які є об`єктами нерухомого майна державної власності, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Любешівської селищної ради на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га (т. матеріали оскарження ухвали 1, а. с. 1-14).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 незаконно сформована частково за рахунок земель водного фонду державної власності без вирішення питання про зміну їх цільового призначення та поза волею власника, тому рішення, на підставі яких здійснено державну реєстрацію права комунальної власності наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині затвердження п. 19 додатку до акту приймання-передачі від 08.12.2020 (передачі у комунальну власність Маневицької селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 та п. 19 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 "Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення" в частині прийняття в комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 є незаконними та підлягають скасуванню.

Також, 21.03.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури подав заяву про забезпечення позову (т. 1 матеріалів оскарження ухвали, а. с. 150-155), в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- заборони вчиняти Маневицькій селищній раді Камінь-Каширського району будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, в тому числі поділ земельної ділянки, відчуження, передачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які договори, підписувати акти та будь-які інші документи.

Така заява була мотивована тим, що 28.02.2025 на офіційному сайті Маневицької селищної ради, за посиланням https://mg.gov.ua/docs/1935267/ опубліковано рішення "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки". Згідно пункту 1 даного рішення визначено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га за межами населених пунктів Маневицької селищної ради (Великоведмезький старостинський округ) із врахуванням наявності в її межах частини меліоративних каналів МК-11-4, К-11-4-10, К-11-4-12, К-11-4- 13 Маневицької осушувальної системи які перебувають у державній власності та їх смуг відведення.

На виконання зазначеного рішення Маневицької селищної ради від 28.02.2025 № 57/3, сформоване технічне завдання (технічна специфікація предмету закупівлі) та 05.03.2025 через Електронну систему публічних закупівель "Prozorro" оголошено проведення відкритих торгів UA-2025-03-05-014348-a, де предметом закупівлі є послуга з розроблення технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га.

Звертає увагу суду, що відповідач має можливість вільно розпорядитися зазначеною земельною ділянкою, а отже такі дії можуть призвести до неможливості подальшого виконання рішення у разі задоволення позову, крім того, зазначає, що відсутність заходів забезпечення позову надає можливість відповідачу - Маневицькій селищній раді здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га. В результаті поділу вказаної земельної ділянки можливе внесення до Державного земельного кадастру інформації про нові земельні ділянки, що утворились в результаті поділу, а земельна ділянка з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 припинить своє існування як об`єкт цивільних прав, що унеможливить виконання рішення у справі в разі задоволення позову судом.

Прокурор вказує, що дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін щодо спірної земельної ділянки можуть привести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави.

Тому, на переконання прокурора, у зв`язку з цим, виникла необхідність в забезпеченні поданого позову, шляхом заборони державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га та заборони вчиняти Маневицькій селищній раді Камінь-Каширського району будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки.

Вважає, що оскільки рішення суду першої інстанції не прийнято і у відповідача існує обґрунтована можливість вчинити будь-які дії з метою фактичного збереження права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723680900:03:001:0580, відтак прокурором подається заява про забезпечення зазначеного позову.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що до такої заяви додано роздруківку із Електронної систем публічних закупівель "Prozorro", копію рішення Маневицької селищної ради від 28.02.2025 №57/3 "Про розроблення технічної документації із землеустрою" (т. 1 матеріалів оскарження ухвали, а. с. 156-158).

Як зазначено вище, Господарський суд Волинської області ухвалою від 24.03.2025 у справі № 903/185/25 відмовив у задоволені заяви керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд погоджується із такою ухвалою суду першої інстанції з таких підстав.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.

Апеляційним господарським судом встановлено, що предметом позову в цій справі є матеріально-правова вимога про витребування у відповідача земельної ділянки.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Вище вказано, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, прокурор посилався на те, що відповідачем прийнято рішення "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки" на виконання якого оголошено проведення відкритих торгів UA-2025-03-05-014348-a, де предметом закупівлі є послуга з розроблення технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровим номером 0723680900:03:001:0580 площею 22,2121 га, а відтак на думку прокурора, відповідачем вчиняються дії щодо поділу, відчуження чи інші дії щодо спірної земельної ділянки, направлені на утруднення виконання рішення в цій справі.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції враховує сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством на заявника покладено обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема, щодо заявлених в цій справі вимог, вчинення дій направлених на відчуження спірної земельної ділянки або її поділу.

В той же час, зі змісту заяви прокурора про забезпечення позову, апеляційний господарський суд встановив, що в ній відсутні посилання на конкретні обставини із посиланням на докази, які підтверджують вчинення відповідачем будь-яких дій щодо саме розпорядження спірною земельною ділянкою, відчуження або передачу речових прав третім особам на спірну земельну ділянку (оголошення торгів, предметом яких є речові права на спірну земельну ділянку, тощо).

Також, суд зауважує, що обставини, котрими заявник обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову мають існувати на момент подання відповідної заяви і бути покладені в обґрунтування цієї заяви.

Місцевий господарський суд вірно вказав, що на момент звернення прокурора із заявою про забезпечення позову, проєкт рішення про розпорядження відповідачем земельною ділянкою не оприлюднювався.

Звертаючись із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції прокурор посилається на обставини, котрі виникли вже після постановлення оскарженої ухвали (поділ спірної земельної ділянки), а тому такі обставини не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Відносно посилання прокурора на поділ спірної земельної ділянки, як доказ утруднення (неможливості) виконання рішення суду в цій справі, то суд апеляційної інстанції також зважає і на те, що Верховний Суд, зокрема у постановах від 01.10.2019 у справі №922/2723/17 та від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, дотримується правової позиції за якою формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

За наведеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджуються встановленими обставинами справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.03.2025 у справі №903/185/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області - без задоволення.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.03.2025 у справі №903/185/25 - без змін.

2. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Волинської області від 24.03.2025 у справі №903/185/25 надіслати Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складений "15" травня 2025 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.