Постанова

від 12.05.2025 по справі 922/2523/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року м. Харків Справа №922/2523/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників учасників справи:

апелянта (кредитор - Головне управління ДПС у Харківській області) Логвінов О.Б., самопредставництво, посвідчення ХР№001376 від 10.09.2024 року, витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ;

боржника не з`явився;

арбітражний керуючий (в режимі відеоконференції) Кошовський С.В., свідоцтво №923 від 14.05.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області (вх.№372Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22,

за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», м.Харків,

до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод», м.Харків,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 року відкрито провадження у справі №922/2523/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод». Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича (свідоцтво №923 від 14.05.2013 року).

24.03.2023 року здійснено оприлюднення оголошення (№70275) про відкриття провадження у справі про банкрутство №922/2523/22 Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод».

На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вх.№9993 від 24.04.2023 року) з грошовими вимогами до боржника на суму 140543589,16 грн, з яких 132977075,99 грн - основний платіж, 3547817,97 грн - пеня, 4018695,20 грн - штраф.

У подальшому до суду надійшла заява ГУ ДПС у Харківській області про уточнення грошових вимог (вх.№19838/23 від 27.07.2023 року), в якій заявник повідомив суд про повну сплату податкового боргу з рентної плати за спеціальне використання води у розмірі 111708,75 грн. Крім того, платником податків також були подані уточнюючі розрахунки з орендної плати та частково сплачено ЄСВ. На підставі цього, податковий орган просив суд визнати кредиторські вимоги у розмірі 136206839,81 грн (основний платіж 128656528,40 грн, штрафні санкції 4002493,44 грн, пеня 3547817,97 грн).

27.01.2025 року від ГУ ДПС у Харківській області надійшли додаткові пояснення з приводу заявлених кредиторських вимог, а саме за уточнюючим розрахунком кредиторських вимог Головне управління ДПС у Харківській області просило визнати кредиторські вимоги в загальній сумі 128949075,24 грн, у тому числі: основний платіж 125807438,36 грн, штрафні санкції 451606,78 грн, пеня 2690030,10 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року у справі №922/2523/22 (повний текст складено та підписано 06.02.2025 року, суддя Міньковський С.В.) визнано вимоги кредитора ГУ ДПС у Харківській області частково в сумі 127396523,44 грн (з яких: 125324766,77 грн - основний борг, 451606,78 - штрафні санкції та 1620149,89 грн пеня).

Решту вимог ГУ ДПС у Харківській області відхилено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 (повний текст складено та підписано 07.02.2025 року, суддя Міньковський С.В.) визнано вимоги кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ПрАТ «Харківський підшипниковий завод»:

- ПрАТ «Харківенергозбут» в сумі 64244049,79 грн (4 черга) та 90478,00 грн судових витрат (1 черга);

- АК «Харківобленерго» в сумі 7459721,79 грн (з якої: 6553464,76 грн - 4 черга, 906257,03 грн - 6 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації ВАТ ХАРП в сумі 2087123,15 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- ПАТ «ОТП Банк» в сумі 140056630,69 грн (з якої: 83006341,79 грн - 4 черга (незабезпечені), 57050288,90 грн - позачергові, як такі, що забезпечені майновими активами боржника) та 5368,00 грн судового збору - 1 черга;

- КП «Харківводоканал» в сумі 2859678,37 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- ГУ ПФУ в Харківській області в сумі 5853279,41 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- КП «Харківські теплові мережі» в сумі 3884923,98 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- ТОВ «Транссервіс» в сумі 8892577,44 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- Індустріальний ВДВС у м. Харкові Східного Міжрегіонального управління Мінюсту в сумі 369,00 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- ТОВ «Компанія з управління активами «Індастрі Капітал Менеджмент», що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «УПЕК-Інвест» в сумі 5873009,47 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- АТ «Сенс Банк» в сумі 1349966147,96 грн (з якої: 1001768 369,71 грн - 4 черга, 5149878,25 грн - 6 черга, 343047900,00 грн - як такі, що забезпечені майном боржника та є позачергові) та 5368,00 грн судових витрат (1 черга).

- ТОВ «Райффайзен Лізинг» в сумі 50311964,42 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- ГУ ДПС у Харківській області в сумі 127396523,44 грн (з якої: 11676531,45 - 2 черга, 113648235,32 грн - 3 черга, 2071756,67 грн - 6 черга);

- ПрАТ «У.П.Е.К. в сумі 132944327,45 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» в сумі 30409711,45 грн (з якої: 28906295,28 грн - 4 черга, 1503416,17 грн - 6 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» в сумі 246561545,12 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- АТ «Міжнародний резервний банк» в сумі 285450496, 77 грн (з якої вимоги 172868053,77 грн є конкурсними (4 черга), на суму 112582443,00 грн - є такими, що забезпечені майновими активами боржника та задовольняються позачергово), 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- ТОВ «Фінексперт» в сумі 359851614,17 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- АТ «Кредит Європа Банк» в сумі 55372626,47 грн, з якої: 8045510,25 грн - є конкурсними (4 черга), 47327116,22 грн - є такими, що забезпечені майном боржника та є позачергові та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» в сумі 8270600,90 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);

- гр. ОСОБА_1 в сумі 54984,75 грн;

- гр. ОСОБА_2 , м. Харків в сумі 27766,41 грн;

- гр. ОСОБА_3 , смт. Малинівка в сумі 50883,04 грн;

- гр. ОСОБА_4 , м. Чугуїв в сумі 47161,94 грн.

Визнано вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що є конкурсними, але не мають права вирішального голосу на зборах і комітеті кредиторів.

Ухвалено, що окремо до реєстру вимог кредиторів ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» підлягають внесенню відомості про майно боржника, яке є предметом забезпечення вимог: ПАТ «ОТП Банк», АТ «Сенс Банк», АТ «Міжнародний резервний банк», АТ «Кредит Європа Банк» у відповідності до договорів іпотеки та договорів застави рухомого та нерухового майна.

Зобов`язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду у десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду.

Зобов`язано розпорядника майна провести інвентаризацію активів боржника, здійснити фінансовий аналіз, а також відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів. Докази надати суду. Призначено проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 10.03.2025 року.

20.02.2025 року від Головного управління ДПС у Харківській області безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року, винесену за результатом розгляду кредиторських вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 року витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи (матеріали оскарження ухвал) №922/2523/22; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

25.02.2025 року від апелянта надійшла уточнена апеляційна скарга (вх.№2512), в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвал норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року у справі №922/2523/22 про розгляд вимог кредитора ГУ ДПС в частині відхилення кредиторських вимог у розмірі 1552551,80 грн;

- скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року у справі №922/2523/22 про попереднє засідання в частині відхилення кредиторських вимог ГУ ДПС у розмірі 1552551,80 грн;

- змінити ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року у справі №922/2523/22 про розгляд вимог кредитора ГУ ДПС та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року у справі №922/2523/22 про попереднє засідання в частині визнання вимог ГУ ДПС;

- прийняти у цій частині нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ГУ ДПС у загальному розмірі 128949075,24 грн, у тому числі: основний платіж 125807438,36 грн, штрафні санкції 451606,78 грн, пеня 2690030,10 грн та судовий збір 5368,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відхиляючи грошові вимоги по пені у загальному розмірі 1069880,21 грн судом зазначено, що вказані вимоги заявлені після спливу строку давності (1095-денного строк) для стягнення податкового боргу, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України. У той час, ГУ ДПС зазначає, що пеня нарахована 30.01.2023 року тобто після завершення процедури судового оскарження і строк для стягнення у 1095 днів не сплинув.

Також судом відхилено кредиторських вимог по єдиному внеску у розмірі 482671,59 грн. Разом з тим, як вказує скаржник, сума кредиторських вимог по ЄСВ, заявлена до суду є заборгованістю, яка виникла у результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань відповідно до поданих Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Жодних податкових повідомлень-рішень, і в тому числі рішень про застосування штрафних санкцій на суму 482671,59 грн, ГУ ДПС не заявляло. Отже висновки суду першої інстанції здійснені всупереч наданих кредитором документів та доказів.

03.03.2025 року матеріали справи №922/2523/22 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 року у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили залишення апеляційної скарги без руху, відкрито апеляційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22. Встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку.

Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 14.03.2025 року.

У судовому засіданні 10.04.2025 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

У судовому засіданні 10.04.2025 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на приписи ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у розгляді справи про що винесено ухвалу.

Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 12.04.2025 року.

У судовому засіданні 12.05.2025 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Арбітражний керуючий вказав, що його позиція щодо кредиторських вимог податкового органу була викладена у повідомленні, що надано до суду 27.01.2025 року та в цілому він погоджується з ухвалами суду першої інстанції та просить залишити їх без змін.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд в ухвалах від 12.03.2025 року та від 10.04.2025 року доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності інших представників учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта та представника кредитора, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно з абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як було вказано вище, ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою (вх.№9993 від 24.04.2023 року) з грошовими вимогами до боржника на суму 140543 589,16 грн, з яких 132977075,99 грн - основний платіж, 3547817,97 грн - пені, 4018695,20 грн - штраф.

У подальшому, 27.01.2025 року до Господарського суду Харківської області надійшли додаткові пояснення щодо заявлених кредиторських вимог, в яких заявник уточнив заявлені вимоги та просив суд визнати вимоги на загальну суму 128949075,24 грн, у тому числі: основний платіж 125807438,36 грн, штрафні санкції 451606,78 грн, пеня 2690030,10 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 року у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №915/535/17, від 25.06.2019 року у справі №922/116/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19, від 29.03.2021 року у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 року у справі №910/10542/18).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Суд зазначає, що розгляд та визнання грошових вимог контролюючих (податкових) органів у процедурах банкрутства здійснюється з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі №922/1775/19, від 02.11.2021 року у справі №917/399/15, від 01.06.2022 року у справі №927/104/21 та інших).

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податкового кодексу України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак, питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені КУзПБ, регулюються цим Кодексом.

Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПК України).

Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (пп. 14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та несплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, пунктом 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (абзац перший пункту 111.2 статті 111 ПК України). Згідно з пунктом 112.5 статті 112 ПК України підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 102.1. статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.4. цієї статті у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції визнано кредиторські вимоги ГУ ДПС у Харківській області частково в сумі 127396523,44 грн (з яких: 125324766,77 грн - основний борг, 451606,78 - штрафні санкції та 1620149,89 грн пеня) і ухвалено включити їх до реєстру вимог кредиторів, а саме:

1. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 352082,71 грн;

2. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 420060,18 грн;

3. з орендної плати з юридичних осіб (Роганська ТГ) у розмірі 23064,64 грн;

4. з орендної плати з юридичних осіб (Старосалтівська ТГ) у розмірі 56390,84 грн;

5. з орендної плата з юридичних осіб (Чугуєвська ТГ) у розмірі 1585616,71 грн;

6. з орендної плати з юридичних осіб (Харківська ТГ) у розмірі 9848117,89 грн;

7. з земельного податку з юридичних осіб (Харківська ТГ) у розмірі 103289773,60 грн;

8. з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (Харківська ТГ) у розмірі 27412,82 грн;

9. з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Харківська ТГ) у розмірі 42396,70 грн;

10. з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Чугуєвська ТГ) у розмірі 30,17 грн, з яких 30,16 грн - основний платіж та 0,01 грн штрафна санкція;

11. з надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (Роганська ТГ) у розмірі 23786,77 грн;

12. з надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах (Чугуєвська ТГ) у розмірі 49998,96 грн;

13. з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства (Харківська ГТ) у розмірі 1360,00 грн;

14. з єдиного внеску, нарахованого роботодавцями на суму заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності (Харківська ТГ) у розмірі 11676531,45 грн.

При цьому судом відхилено вимоги:

1. за орендною платою з юридичних осіб (Харківська ТГ) по пені у загальному розмірі 1069880,21 грн;

2. з єдиного внеску, нарахованого роботодавцями на суму заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності (Харківська ТГ) у розмірі 482671,59 грн.

Ухвали суду від 28.01.2025 року в частині визнання кредиторських і включення їх до реєстру вимог кредиторів учасниками справи не оскаржуються. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції переглядає ухвали Господарського суду Харківської області 28.01.2025 року в частині відхилення кредиторських вимог в межах доводів та вимог апеляційної скарги згідно приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо кредиторських вимог з орендна плата з юридичних осіб (Харківська ТГ):

У заяві з кредиторськими вимогами визначено, що заборгованість з орендної плати з юридичних осіб (Харківська ТГ) складає 10917998,10 грн, з яких основний платіж - 9513510,71 грн, 334607,18 грн - штрафна санкція та 1069880,21 грн пені.

Податок нарахований згідно:

- податковий розрахунок земельного податку №9029924472 від 18.02.2019 року, термін сплати 30.06.2021 року, нараховано 242167,00 грн, сплачено 235377,74 грн, до сплати 6789,26 грн;

- податковий розрахунок земельного податку №9029924472 від 18.02.2019 року термін сплати 30.07.2021, 30.08.2021, 30.09.2021, 30.10.2021, 30.11.2021, 30.12.2021, 31.01.2022, до сплати разом 1695168,94 грн;

- податковий розрахунок земельного податку №9033191518 від 16.02.2021 року, термін сплати 02.03.2022, 30.03.2022, 03.05.2022, 30.05.2022, 30.06.2022, 01.08.2022, 30.08.2022, 30.09.2022, 30.10.2022, 30.11.2022, 30.12.2022, 30.01.2023, до сплати 3196604,33 грн

- податковий розрахунок земельного податку №9137546178 від 25.07.2022 року, термін сплати 25.07.2022, 01.08.2022, 30.08.2022, 30.09.2022, 30.10.2022, 30.11.2022, 30.12.2022, 30.01.2023, до сплати 2663836,95 грн

- податкове повідомлення-рішення №0000761400 від 30.11.2016 року у розмірі 334607,18 грн (штраф), яке підтверджене постановою Другого апеляційного суду від 16.01.2023 року у справі №820/125/17;

- податкове повідомлення-рішення №0000761400 від 30.11.2016 року у розмірі 1338428,73 грн, яке підтверджене постановою Другого апеляційного суду від 16.01.2023 року у справі №820/125/17.

- податковий розрахунок земельного податку №9029154665 від 20.02.2023 року, термін сплати 02.03.2023, 30.03.2023, до сплати 612682,50 грн

- пеня (ст.129 ПК України) на податкові зобов`язання, визначені платником податків у разі їх несвоєчасної сплати задекларованих самостійно платником податків у сумі 1069880,21 грн.

Розпорядник майна та боржник визнав заборгованість в цій частині у повному обсязі.

Так, основна заборгованість з податку орендної плати підтверджена доданими до заяви документами, а саме вищевказаними податковими деклараціями плати за землю, відповідним розрахунком, податковими повідомленням-рішеннями, постановою Другого апеляційного суду від 16.01.2023 року у справі №820/125/17. Податкові декларації з плати за землю набули статусу боргу 2021-2023 року. Строк давності, встановлений приписами статті 102 ПК України (1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу), щодо основного боргу не є пропущеним. Отже, грошові вимоги з податку орендної плати з юридичних осіб в частині основного боргу та штрафу є обґрунтованими та підтверджені належними доказами.

У той час, відповідно до наданого розрахунку пені, доданого до заяви ГУ ДПС у Харківській області, податковим органом нарахована пеня у загальному розмірі 1069880,21 грн:

1) за податковою декларацією №9002358343, дата реєстрації - 27.01.2014 року:

- граничний день сплати - 30.01.2015 року; заниження податкового зобов`язання: 38541,59 грн; період нарахування за період з 31.01.2015 року по 31.03.2023 року у розмірі 42205,50 грн;

- граничний день сплати - 30.12.2014 року; заниження податкового зобов`язання: 38541,55 грн; період нарахування за період з 31.12.2014 року по 31.03.2023 року у розмірі 42755,43 грн;

- граничний день сплати - 30.12.2014 року; заниження податкового зобов`язання: 38541,55 грн; період нарахування за період з 31.12.2014 року по 31.03.2023 року у розмірі 42755,43 грн;

- граничний день сплати - 01.12.2014 року; заниження податкового зобов`язання: 38541,55 грн; період нарахування за період з 02.12.2014 року по 30.03.2023 року у розмірі 43269,88 грн;

- граничний день сплати - 30.10.2014 року; заниження податкового зобов`язання: 38541,55 грн; період нарахування за період з 31.10.2014 року по 31.01.2023 року у розмірі 43812,85 грн;

- граничний день сплати - 30.09.2014 року; заниження податкового зобов`язання: 38541,55 грн; період нарахування за період з 01.10.2014 року по 31.01.2023 року у розмірі 44288,02 грн;

- граничний день сплати - 01.09.2014 року; заниження податкового зобов`язання: 38541,55 грн; період нарахування за період з 01.09.2014 року по 31.01.2023 року у розмірі 44747,35 грн;

- граничний день сплати - 30.07.2014 року; заниження податкового зобов`язання : 38541,55 грн; період нарахування за період з 31.07.2014 року по 31.01.2023 року у розмірі 45270,04 грн;

- граничний день сплати - 01.07.2014 року; заниження податкового зобов`язання: 38541,55 грн; період нарахування за період з 02.07.2014 року по 31.01.2023 року у розмірі 45672,36 грн;

- граничний день сплати - 30.05.2014 року; заниження податкового зобов`язання: 38541,55 грн; період нарахування за період з 02.06.2014 року по 31.01.2023 року у розмірі 46033,49 грн;

- граничний день сплати - 30.04.2014 року; заниження податкового зобов`язання: 38541,55 грн; період нарахування за період з 05.05.2014 ро43 по 31.01.2023 року у розмірі 46370,54 грн;

- граничний день сплати - 31.03.2014 року; заниження податкового зобов`язання: 38541,55 грн; період нарахування за період з 01.04.2014 року по 31.01.2023 року у розмірі 46726,60 грн.

- граничний день сплати - 03.03.2014 року; заниження податкового зобов`язання: 38541,55 грн; період нарахування за період з 04.03.2014 року по 31.01.2023 року у розмірі 46957,22 грн;

2) за податковою декларацією №9013533321, дата реєстрації: 12.02.2015 року; граничний день сплати - 01.02.2016 року; заниження податкового зобов`язання: 48138,38 грн; період нарахування за період з 02.02.2016 року по 31.01.2023 року у розмірі 37655,76 грн;

- граничний день сплати - 30.12.2015 року; заниження податкового зобов`язання: 48138,4 грн; період нарахування за період з 31.12.2015 року по 31.01.2023 року у розмірі 38801,76 грн;

- граничний день сплати - 30.11.2015 року; заниження податкового зобов`язання: 48138,4 грн; період нарахування за період з 01.12.2015 року по 31.01.2023 року у розмірі 39486,29 грн;

- граничний день сплати - 30.10.2015 року; заниження податкового зобов`язання : 48138,4 грн; період нарахування за період з 02.11.2015 року по 31.01.2023 року у розмірі 40856,01 грн;

- граничний день сплати - 30.09.2015 року; заниження податкового зобов`язання: 48138,4 грн; період нарахування за період з 01.10.2015 року по 31.01.2023 року у розмірі 41970,18 грн;

- граничний день сплати - 31.08.2015 року; заниження податкового зобов`язання: 48138,4 грн; період нарахування за період з 01.09.2015 року по 31.01.2023 року у розмірі 43204,63 грн;

- граничний день сплати - 31.07.2015 року; заниження податкового зобов`язання: 48138,4 грн; період нарахування за період з 31.07.2015 року по 31.01.2023 року у розмірі 44704,97 грн;

- граничний день сплати - 31.06.2015 року; заниження податкового зобов`язання: 48138,4 грн; період нарахування за період з 01.07.2015 року по 31.01.2023 року у розмірі 46129,34 грн;

- граничний день сплати - 02.06.2015 року; заниження податкового зобов`язання: 48138,4 грн; період нарахування за період з 03.06.2015 року по 31.01.2023 року у розмірі 47458,75 грн;

- граничний день сплати - 30.04.2015 року; заниження податкового зобов`язання: 48138,4 грн; період нарахування за період з 05.05.2015 року по 31.01.2023 року у розмірі 48835,64 грн;

- граничний день сплати - 30.03.2015 року; заниження податкового зобов`язання: 48138,4 грн; період нарахування за період з 31.03.2015 року по 31.01.2023 року у розмірі 50497,40 грн;

- граничний день сплати - 02.03.2015 року; заниження податкового зобов`язання: 48138,4 грн; період нарахування за період з 03.03.2015 року по 31.01.2023 року у розмірі 51810,20 грн.

Розгляд та визнання грошових вимог контролюючий (податкових) органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі №922/1775/19, від 02.11.2021 року у справі №917/399/15, від 01.06.2022 року у справі №927/104/21 та інших).

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України)

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

ПК України у пункті 129.1 статті 129 диференціює момент з якого починається розрахунок пені в залежності від обставин виникнення податкового зобов`язання: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (підпункт 129.1.1); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок (підпункт 129.1.2); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу (підпункт 129.1.3); при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків (підпункт 129.1.4); у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість (підпункт 129.1.5).

Зокрема за змістом пункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Передумовою нарахування пені з підстав, передбачених пунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є виявлення заниження.

Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов`язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення. На суми заниження податкового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.2 та 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов`язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Колегія суддів акцентує, що з 01.01.2021 року набули чинності зміни до статті 129 ПК України, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» №466-IX від 16.01.2020 року, якими доповнено цю статтю пунктом 129.9, що визначає перелік випадків коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню, до яких віднесено, зокрема, закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків (підпункт 129.9.1).

Аналіз наведених вище приписів дає підстави для висновку, що грошові вимоги у сумі нарахованої контролюючим органом пені можуть бути заявлені до боржника у справі про банкрутство до їх анулювання в силу закону відповідно до пункту 129.9 статті 129 ПК України, отже до спливу 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Зазначене кореспондується із положеннями пунктів 101.1, 101.2 статті 101, пункту 102.4 статті 102 ПК України щодо застосування спеціального строку давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу (1095 календарних днів з дня його виникнення) і його списання, як безнадійного, у разі спливу вказаного строку, а також висновками щодо застосування цих норм, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №807/2097/16, від 04.09.2018 року у справі №813/4430/16, від 19.09.2019 року №910/11620/18, від 24.10.2019 року у справі №906/665/17, 22.04.2021 року у справі №902/873/19, від 02.11.2021 року у справі №917/399/15, від 01.06.2022 року у справі №927/104/21 та інших

Отже, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника заявлені у розмірі пені, нарахованої на податкове зобов`язання чи штрафні санкції, господарський суд зобов`язаний встановити, зокрема:

1) базу нарахування пені (правові підстави виникнення податкового зобов`язання та момент його узгодження (у т. ч. з урахуванням результатів оскарження), правові підстави та строк сплати штрафу);

2) з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано у передбачений ПК України спосіб;

3) період нарахування пені, таким чином перевірити дотримання 1095 денного строку з дня коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків;

4) заявлення цих вимог до боржника у межах справи про банкрутство до настання строку/умов анулювання пені відповідно до підпункту 129.9 статті 129 ПК України.

Такі обставини підлягають перевірці господарським судом і у випадку якщо основне зобов`язання (на яке нараховано заявлену до стягнення пеню) стягнуто з боржника за рішенням суду, адже за таких обставин спеціальний закон не передбачає іншого підходу до нарахування та/чи анулювання пені ніж передбачений статтею 129 ПК України

Контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання (п.102.1 Податкового кодексу України).

Пунктом 102.4. Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на викладене, Головним управлінням ДПС у Харківській області заявлені вимоги по пені у загальному розмірі 1069880,21 грн після спливу строку давності (1095-денний строк) для стягнення податкового боргу, визначеного статтею 102 ПК України. При цьому, зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими зупиняється перебіг строків давності, передбачених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, п.п. 102.3.5 п. 102.3, п. 102.9 статті 102 цього Кодексу не враховуються, оскільки ці зміни були внесенні 18.03.2020, 01.01.2021, 15.03.2022, тобто вже після спливу 1095-денного строку у цій справі щодо податкових зобов`язань боржника за вказаними вище деклараціями.

Зважаючи на те, що кредитором заявлені до визнання грошові вимоги до боржника в сумі 1069880,21 грн (пеня) після спливу 1095-денного строку, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відхилення відповідних вимог. Вказаний борг підлягає списанню згідно з наведеними вище нормами законодавства.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання апелянта, що пеня нарахована 30.01.2023 року тобто після завершення процедури судового оскарження і строк для стягнення у 1095 днів не сплинув, оскільки як вже зазначалось незалежно від оскарження виникає право на нарахування пені. Також проведення розрахунку станом на 30.01.2023 року не свідчить про її правомірність.

Щодо кредиторських вимог за єдиним внеском, нарахованим роботодавцем на суми заробітної плати, винагорода за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до пункту 2 та пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктами 2, 3 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У відповідності до підп. "б" п. 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

ГУ ДПС у Харківській області посилається на те, що заборгованість по єдиному внеску на загальну суму 12159203,04 грн згідно з уточненим розрахунком ГУ ДПС у Харківській області виникла на підставі самостійно поданих декларацій, а саме:

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №942916475 від 26.01.2022 року, термін сплати 09.02.2022 року у розмірі 1871600,37 грн;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9153901100 від 10.08.2022 року, термін сплати 10.08.2022 року у розмірі 1847589,20 грн;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9153901100 від 10.08.2022 року, термін сплати 10.08.2022 року у розмірі 1732104,24 грн;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9153901100 від 10.08.2022 року, термін сплати 10.08.2022 року у розмірі 1157383,05 грн;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9159695388 від 15.08.2022 року, термін сплати 15.08.2022 року у розмірі 5444,03 грн;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9159695388 від 15.08.2022 року, термін сплати 15.08.2022 року у розмірі 604827,87 грн;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9229183056 від 02.11.2022 року, термін сплати 09.11.2022 року у розмірі 710682,51 грн;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9229183056 від 02.11.2022 року, термін сплати 09.11.2022 року у розмірі 828278,36 грн;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9229183056 від 02.11.2022 року, термін сплати 09.11.2022 року у розмірі 483538,66 грн;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9304830737 від 05.02.2023 року, термін сплати 09.02.2023 року у розмірі 1014921,37 грн;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9304830737 від 05.02.2023 року, термін сплати 09.02.2023 року у розмірі 982129,41 грн;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9304830737 від 05.02.2023 року, термін сплати 09.02.2023 року у розмірі 914890,80 грн;

Всього заборгованість за вищевказаним податком становить 12159203,04 грн

Розпорядником майна у наданому до суду повідомленні від 27.01.2025 року вимоги за ЄСВ визнані частково на суму 11676531,45 грн, решту вимог у розмірі 482671,59 грн відхилено. Боржник у наданих до суду додаткових поясненнях не визнає повністю борг за ЄСВ.

Так, розпорядник майна і боржник не визнає вимоги на суму скасованої ППР 482671,59 грн, оскільки ці вимоги виникли на підставі податкового повідомлення-рішення від 16.10.2015 року №12/0000124600 на суму 482671,59 грн, яке в подальшому було скасоване. Факт скасування вказаного ППР встановлений постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 року у справі №520/12656/2020, що набрала законної сили.

Кредитор ГУ ДПС у Харківській області надав до суду першої інстанції додаткові пояснення від 27.01.2025 року, в яких повідомив, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 року по справі №520/12656/2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року скасовано вимогу про сплату недоїмки від 06.08.2020 року №Ю-119284-58 на суму 852733,33 грн на підставі подвійного включення нарахування сум штрафних санкцій та пені про застосування штрафних санкцій та пені в розмірі 370061,74 грн за рішенням СДПІ з обслуговування ВПП від 16.04.2015 року №7/0000074600 та у зв`язку з ненаданням до матеріалів справи належних доказів щодо прийняття вмотивованого ДПС України рішення про результати розгляду скарги АТ «ХАРП» від 02.12.2015 року вих.№489/54 про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та пені з єдиного внеску від 16.10.2015 року №12/0000124600 на суму 482671,59 грн прийнятого СДПІ з обслуговування ВПП та рішення МГУ ДФС Центрального офісу з обслуговування ВПП про результат розгляду скарги АТ «ХАРП» від 18.11.2015 року вих.№25622/10/28-10-10-4-33.

Також, в цих поясненних кредитором зазначено, що питання оскарження в адміністративному порядку рішення про нарахування 482671,59 грн, яке було прийняте СДПІ з обслуговування ВПП, та оскарження рішення МГУ ДФС Центрального офісу з обслуговування ВПП про результат розгляду скарги АТ «ХАРП» від 18.11.2015 року вих.№25622/10/28-10-10-4-33, ними було направлено лист до Державної податкової служби України від 23.01.2025 року №551/8/20-40-24-04-07 з метою отримання копії направленого платнику рішення ДПС України щодо розгляду скарги АТ «ХАРП» від 02.12.2015 року вих.№489/54 та докази направлення такого рішення для надання до матеріалів судової справи.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що жодних податкових повідомлень-рішень, і в тому числі рішень про застосування штрафних санкцій на суму 482671,59 грн ГУ ДПС не заявляло.

Проте таке посилання спростовується наданими до суду першої інстанції кредитором додатковими поясненнями та матеріалами справи.

Так, 16.10.2015 року контролюючим органом за ЄСВ було винесено податкове повідомлення-рішення №12/0000124600 на суму 482671,59 грн. Згідно Рішення ДПС №12/0000124600 від 16.10.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, було винесено Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби.

Вищевказане рішення №12/0000124600 від 16.10.2015 року було оскаржено в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня, а саме до ДПС України. Відповіді (рішення) щодо результатів розгляду цієї скарги АТ «ХАРП» не надходило.

Відповідні обставини встановлені постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 року по справі №520/12656/2020 та вказаною постановою (предметом спору якої було скасування вимоги про сплату податкового боргу від 06.08.2020 року на суму рішень №7/0000074600 від 16.04.2015 року та №12/0000124600 від 16.10.2015 року) визнано протиправною та скасовано вимоги ГУ ДПС в Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2020 року №Ю-119284- 58 в частині суми 852773,33 грн. Вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином факт скасування повідомлення-рішення №12/0000124600 на суму 482671,59 грн, встановлений постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 року у справі №520/12656/2020 набув преюдиційного значення та відповідно до ст.75 ГПК України не потребує доказування, у тому числі отримання відповіді від ДПС України щодо прийнятого ним рішення відносно скарги АТ «ХАРП» від 02.12.2015 року вих.№489/54 та надання доказів направлення такого рішення скаржнику.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог з ЄСВ у розмірі 482671,59 грн і визнання обґрунтованими вимоги у загальному розмірі 11676531,45 грн, як таких, що є доведеними належними доказами.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі №757/28231/13-ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі №910/6210/20).

Крім того, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17).

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих доказів згідно доктрини вірогідності на підтвердження своєї позиції по справі. Доводи апеляційної скарги вчинені при довільному тлумаченні обставин справи, норм права та наявних між сторонами правовідносин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувані ухвали прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів та вчинені при довільному тлумаченні норм права та наявних між сторонами правовідносин, у зв`язку з чим апеляційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувані ухвала Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесена за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвала Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесена за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 у відповідній частині мають бути залишені без змін.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог Головного управління ДПС у Харківській області у справі №922/2523/22 залишити без змін.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 у відповідній частині залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 15.05.2025 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук