Постанова

від 17.02.2025 по справі 904/4273/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4273/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від скаржника: Ревкова І.В., представник;

від позивача: Братухін О.Ю., представник

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроприродресурс" Дніпропетровської обласної ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 року у справі № 904/4273/23 (суддя Назаренко Н.Г.)

за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "Дніпроприродресурс" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Петриківська селищна рада, смт. Петриківка (з), Петриківський район, Дніпропетровська область

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельні відходи", м. Дніпро

про стягнення збитків в розмірі 940 035,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Дніпроприродресурс" про стягнення збитків в розмірі 940 035,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), на підставі скарги гр. ОСОБА_1 від 05.02.2021 року за погодженням Державної екологічної інспекції України на проведення позапланового заходу від 22.02.2021 року, у період з 23 по 24 березня 2021 року здійснювався позаплановий захід щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Під час обстеження земельної ділянки встановлено, що поверхневий шар ґрунту знятий та вивезений, що підтверджується договором № 55.09.2017 року про надання послуг по прийому відходів від 08.09.2017 року, укладеним відповідачем з ТОВ "Будівельні відходи" та талонами на передачу "ґрунту чистого". Зняття родючого шару ґрунту здійснено без дозволу.

Позивач зазначає, що внаслідок зняття родючого шару ґрунту без дозволу завдано збитки державі в розмірі 940 035, 00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 року у цій справі позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства "Дніпроприродресурс" на користь Державної екологічної інспекції Придніпровського округу збитки в розмірі 940 035, 00 грн.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що завдання шкоди знайшло своє документальне підтвердження.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Комунальне підприємство "Дніпроприродресурс" Дніпропетровської обласної ради звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 року у справі № 904/4273/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає наступні доводи:

-в оскаржуваному рішенні судом не зазначено повного найменування відповідача;

-позивач не додав до позову жодного документу від КП "Дніпроприродоресурс" відносно перевірки інспекцією та складення акту, а саме: пояснення "Дніпроприродоресурс" від 22.03.2021 року, лист про надання додаткових доказів від 24.03.2021 року №2403/21-1, лист про надання додаткових доказів від 24.03.2021 року №2403/21-2, зауваження від 25.03.2021 року, відповідь на припис від 31.03.2021 року, лист до Міністерства захисту довкілля від 31.03.2021 року, лист "Дніпроприродоресурс" про виконання припису 14.09.2021 року, відповідь на претензію 29.10.2021 року, лист КП "Дніпроприродоресурс" від 29.08.2023 року та інші.

За доводами скаржника, в цих документах описується незгода КП "Дніпроприродоресурс" з висновками інспекторів.

На переконання скаржника, обов`язковість отримання спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покрову під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних та інших робіт наявна лише за умови, що шар ґрунту, який підлягає зняттю та перенесенню, є родючим.

З посиланням на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 року у справі № 823/5398/15 апелянт зазначає, що документом, який підтверджує наявність чи відсутність родючого шару ґрунту на землях сільськогосподарського призначення, є виключно агрохімічний паспорт цієї земельної ділянки. Також вказує, що необхідність отримання дозволу на зняття і перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок має місце лише у тих випадках, коли він характеризується родючістю (у даному випадку - вміст гумусу в ґрунті має бути більш ніж 2%) та не підпадає під винятки, передбачені п. 3.2. Порядку.

Апелянт звертає увагу, що згідно Агрохімічного паспорту земельної ділянки та Висновку про родючість земельної ділянки, розташованої на території Єлизаветівської сільської ради від 04.07.2017 року №156, середній вміст органічної речовини (гумусу) у ґрунті становить 0,47%. І, як висновок, "...грунти згідно еколого- агрохімічної оцінки відносяться до VIII класу низької якості, земельна ділянка не придатна для вирощування сільськогосподарських культур, та верхній шар ґрунту не придатний для покращення інших земельних ділянок".

Скаржник вважає, що за встановлених обставин висновки Державних інспекторів про порушення відповідачем вимог ст. ст. 166, 168 Земельного кодексу України та ст. 52 Закону України "Про охорону земель", які полягають у знятті та вивезенні поверхневого шару ґрунту без спеціального дозволу на зняття ґрунту - безпідставні, оскільки поверхневий шар ґрунту на вказаній земельній ділянці визнано неродючим, тому на нього не розповсюджуються вимоги зазначених вище норм законодавства України.

Також апелянт вважає, що твердження Державних інспекторів про відсутність встановлених межових знаків на земельній ділянці КП "Дніпроприродресурс" ДОР" є безпідставними, оскільки після встановлення огорожі навколо частини земельної ділянки, яка представляє собою дерев`яні стовпи з натягнутим колючим дротом, межові знаки на цій частині були зняті через відсутність потреби в них, оскільки межі земельної ділянки збігалися із огорожею. На неогородженій частині земельної ділянки встановлені межові знаки збереглися.

При цьому, на підставі договору на виконання топографічної зйомки М1:500 та встановлення меж земельної ділянки (кадастровий номер 12237880800:03:904:0501) №26/05 від 26.05.2017 року, укладеного з ПП "Асгард", була виконана топогеодезична зйомка та закріплені межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримані межові знаки.

Апелянт наголошує, що згідно пояснень №2203/21-і від 22.03.2021 року на сьогоднішній день КП "Дніпроприродресурс" ДОР" на підставі Спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків Сотницької ділянки №5086 від 25.08.2020 року та Форми 3-гр, провело на своїй земельній ділянці геолого-розвідувальні роботи з розвідки і детальної геолого-економічної оцінки будівельних пісків Сотницької ділянки надр. Запаси піску були затверджені в Державній комісії по запасам корисних копалин (ДКЗ) Протоколом №5242 від 28.12.2020 року.

На переконання скаржника, затвердження зазначеного вище Протоколу та відсутність жодних зауважень щодо проведених геологорозвідувальних робіт з боку Державної служби геології та надр України, вказує на те, що особливі умови Спеціального дозволу підприємством відповідача були виконані в повному обсязі.

Щодо розрахунку збитків апелянт вказує, що є незрозумілим, чому в розрахунку шкоди інспекцією береться вся площа земельної ділянки - Сотничанської ділянці на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області 14, 5 гектарів. Ніякого обміру площі, на якій начебто було виявлено зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу не проводилося інспекторами, відповідно, і розміри шкоди невідомі.

Крім того, скаржник зауважує, що в акті позапланової перевірки відсутні дані вимірювань вмісту родючості землі та обміру території, на яких проводилися роботи зі зняття начебто родючого грунту.

За доводами скаржника, факт неправомірної поведінки у даній категорії спорів підтверджується актом перевірки, актами відбору проб та протоколами вимірювань. Так, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. У такому акті зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань, які, у свою чергу, містять інформацію, пов`язану з проведенням інструментально-лабораторного контролю.

Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу мпросить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що предметом спору в господарській справі є правомірність зняття родючого шару ґрунту відповідачем, а не дії чи рішення контролюючого органу, які відповідач не оскаржував. Вважає, що тому доводи скаржника про протиправність перевірки не заслуговують на увагу.

Позивач вказує, що під час обстеження встановлено, що поверхневий шар ґрунту знятий та вивезений, що підтверджується договором № 55.09.2017 року про надання послуг по прийому відходів від 08.09.2017 року, укладеним з ТОВ "Будівельні відходи", та талонами на передачу "ґрунту чистого", а отже доводи скаржника щодо неродючості шару землі є необґрунтованими.

Позивач звертає увагу, що відповідач не звертався до відповідного органу для отримання спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву, а самостійно зробив висновок про відсутність необхідності його отримувати.

Наголошує, що на всі листи відповідача було направлено відповіді, а також неодноразово направлялися листи щодо явки відповідальних осіб для надання пояснень по фактам виявлених порушень та щодо надання інформації про стан виконання припису, які проігноровано.

Під час перевірки в ході візуального огляду території Сотницької ділянки встановлено, що земельна ділянка частково обнесена дерев`яними стовпами, які обтягнуті колючою проволокою, межові знаки відсутні. Робочий проект землеустрою відсутній.

Під час перевірки КП "Дніпроприродресурс" надано на розгляд Спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 5086 від 25.08.2020 року, в якому було зазначено особливі умови користування спеціальним дозволом. Проте, інформацію та копії документів, що підтверджують виконання особливих умов Спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний номер 5086 від 25.08.2020 року, на розгляд позивачу не надано.

Згідно письмових пояснень до відзиву відповідач зазначає, що відсутні дані вимірювань вмісту родючості землі та обміру території, на яких проводилися роботи зі зняття ґрунту, а отже, в зв`язку з тим, що поверхневий шар ґрунту на земельній ділянці КП "Дніпроприродресурс" ДОР" було визнано неродючим згідно Агрохімічного паспорту земельної ділянки та Висновку про родючість земельної ділянки, розташованої на території Єлизаветівської сільської ради від 04.07.2017 року №156.

Тому вважає безпідставними висновки Державних інспекторів про порушення відповідачем вимог ст.ст.166,168 Земельного кодексу України та ст.52 Закону України "Про охорону земель".

Також відповідачем було подано письмові пояснення, у яких наведено власні формули розрахунку збитків.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, гр. ОСОБА_1 звернувся до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) зі скаргою щодо проведення перевірки дотримання законодавства України щодо користування надрами від 05.02.2021 року, в якій зазначив, що Комунальне підприємство "Дніпроприродресурс" (відповідач) веде незаконний видобуток та вивезення піску на земельній ділянці кадастровий номер 1223780800:03:904:0501 площею 14,5003 га.

Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), на підставі скарги гр. ОСОБА_1 від 05.02.2021 року, за погодженням Державної екологічної інспекції України на проведення позапланового заходу від 22.02.2021 року, у період з 23 по 24 березня 2021 року здійснювався позаплановий захід щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За результатом перевірки складено акт від 24.03.2021 року № 84/2.3-2.5/21 за участі представника відповідача.

В ході перевірки надано рішення Дніпропетровської обласної ради № 183-8/VІ від 24.03.2017 року "Про прийняття земельної ділянки з державної до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області для передачі її у постійне користування КП "Дніпроприродресурс" Дніпропетровської обласної ради", відповідно до якого прийнято з державної до спільної власності територіальних громад області земельну ділянку площею 14,5 га (кадастровий номер 1223780800:03:904:0501; землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення: землі автомобільного транспорту), яка розташована за межами населеного пункту на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, та надано її у постійне користування КП "Дніпроприродресурс" Дніпропетровської обласної ради після підписання відповідного акта приймання-передачі (акт приймання передачі земельної ділянки від 19.05.2017 року).

Під час обстеження земельної ділянки встановлено, що поверхневий шар ґрунту знятий та вивезений, що підтверджується договором № 55.09.2017 року про надання послуг по прийому відходів від 08.09.2017 року, укладеним відповідачем з ТОВ "Будівельні відходи", та талонами на передачу "ґрунту чистого".

Працівниками позивача встановлено, що зняття родючого шару ґрунту здійснено без дозволу.

З метою усунення даного порушення позивачем надано відповідачу припис від 31.03.2021 року № 84/2.3-2.5/21.

Позивач зазначав, що внаслідок зняття родючого шару ґрунту без дозволу завдано збитки державі в розмірі 940 035,00 грн, які розраховано за формулою 5 розділу 6 "Методики визначення розмірів шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 09.09.2020 року №800).

З метою відшкодування збитків позивачем пред`явлено претензію відповідачу від 28.09.2021 року №2.3/394-ПР, яку відповідач не задовольнив.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок зняття та перенесення ґрунтового покрову без отримання спеціального дозволу на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону земель" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначене ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, за змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України однiєю з пiдстав виникнення зобов`язання є заподiяння шкоди iншiй особi. На вiдмiну вiд зобов`язань, якi виникають з правомiрних актiв, цей вид зобов`язань виникає з неправомiрних актiв, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподiяння шкоди делiктоздатною особою.

Делiктне (позадоговiрне) зобов`язання виникає у випадку, коли заподiювач шкоди i потерпiлий не перебували мiж собою у зобов`язальних вiдносинах або шкоду заподiяно незалежно вiд iснуючих мiж сторонами зобов`язальних правовiдносин.

З урахуванням наведеного апеляційний суд зазначає, що за приписами вказаних статей для відшкодування понесених збитків необхідною умовою є наявність всіх елементів правопорушення.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі. Також землекористувачі зобов`язані виконувати свої обов`язки відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про охорону земель" визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", якою встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до положень п. а) ч.1 ст.6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою.

Пунктом г) ч.1 ст.6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом порядку проектів.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства, Держгеокадастр є органом, до повноважень якого віднесено і видачу спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок, і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.168 Земельного кодексу України ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, крім випадків: а) проведення робіт із буріння та облаштування нафтових і газових свердловин, будівництва, технічного обслуговування, ремонту і реконструкції нафтових і газових свердловин та пов`язаних з їх обслуговуванням об`єктів трубопровідного транспорту, виробничих споруд, під`їзних доріг, ліній електропередачі та зв`язку, підземних кабельних мереж енергозабезпечення; б) проведення робіт, пов`язаних з ліквідацією та запобіганням аварійним ситуаціям на нафтових і газових свердловинах та пов`язаних з їх експлуатацією об`єктах трубопровідного транспорту, виробничих спорудах, під`їзних дорогах, лініях електропередачі та зв`язку, підземних кабельних мережах енергозабезпечення. У випадках, визначених підпунктами "а" і "б" цієї частини, зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок здійснюються виключно на підставі робочого проекту землеустрою.

Відповідно до ч.3 ст.168 Земельного кодексу України при здійсненні діяльності, пов`язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

Частиною першою статті 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту.

Процедура видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок регулюється Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 01.01.2005 року №1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.01.2005 року №70/10350 (далі - Порядок).

Відповідно до п.2 Порядку спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Згідно з п.3.1 Порядку власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов`язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Відповідно до п.3.2 Порядку дозвіл не вимагається у випадках, якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, що надана для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів.

Відповідно до абз. 1,2,3 ч.1 ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Таким чином, документи, які складені Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) під час проведення перевірки є доказами, оцінка яких здійснюється з урахуванням таких категорій як належність, допустимість, достовірність та достатність, що узгоджується з приписами ст. ст. 77-79 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки від 24.03.2021 року № 84/2.3-2.5/21 у відповідача в наявності Спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 5086 від 25.08.2020 року, вид користування надрами геологічне вивчення, мета користування надрами: геологічне вивчення пісків в якості будівельних, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями, назва родовища Сотницька ділянка, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Петриківський район, 3,1 км на південний схід від с. Сотницьке, площа 14,5 га, вид корисної копалини пісок. Строк дії дозволу 3 роки.

В ході візуального огляду території Сотницької ділянки встановлено, що земельна ділянка частково обнесена дерев`яними стовпами, які обтягнуті колючою проволокою, межові знаки відсутні.

На час проведення перевірки земляні роботи не велись, добування піску не здійснювалось, на майданчику в наявності дві за складовані кучі піску.

Як зазначено вище, під час обстеження земельної ділянки встановлено, що поверхневий шар ґрунту знятий та вивезений, що підтверджується договором № 55.09.17 про надання послуг по прийому відходів від 08.09.2017 року, укладеним відповідачем з ТОВ "Будівельні відходи" та талонами на передачу "ґрунту чистого".

Зняття родючого шару ґрунту здійснено без дозволу.

Виходячи з положень п.3.2 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, вирішальне значення для визначення наявності порушення вимог земельного законодавства в частині здійснення зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу має встановлення факту переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) в межах однієї й тієї самої земельної ділянки або за її межі.

Обставини зняття та вивезення поверхневого шару ґрунту встановлено актом перевірки від 24.03.2021 року № 84/2.3-2.5/21.

Результати перевірки відповідачем не було оскаржено, а отже доводи скаржника щодо протиправності результатів перевірки є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що завдання відповідачем шкоди державі знайшло своє документальне підтвердження.

Згідно розрахунку розміру відшкодування збитків, розмір шкоди, зумовленої зняттям ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу через порушення природоохоронного законодавства України, складає 940 035, 00 грн.

Даний розрахунок здійснено на підставі Методики визначення розмірів шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963.

Так, нарахування здійснено на підставі формули, зазначеної в розділі 6 даної Методики, а саме: розмір шкоди, заподіяної внаслідок псування земель, що відбулося під час провадження діяльності, пов`язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою або за відсутності такої документації (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення документації із землеустрою не вимагається), визначається за такою формулою:

Шг = Пг x Нг x Кі (5),

де Шг - розмір шкоди, заподіяної внаслідок псування земель, що відбулося під час провадження діяльності, пов`язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою або за відсутності такої документації (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення документації із землеустрою не вимагається), гривень;

Пг - площа, на якій виявлено псування земель, що відбулося під час провадження діяльності, пов`язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою або за відсутності такої документації (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення документації із землеустрою не вимагається), гектарів;

Нг - нормативні втрати від знищення ґрунтового покриву земельних ділянок (родючого шару ґрунту), визначені у додатку 11;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 та наступні роки, що розраховуються Держгеокадастром відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.

Так, розрахунком було визначено, що: Шг = 14, 5 (площа ділянки в гектарах) x 64830 (нормативні втрати від знищення ґрунтового покриву) x 1,0 (коофіцієнт індексації нормативної грошової оцінки) = 940 035, 00 грн.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 940 035, 00 грн збитків, завданих внаслідок зняття родючого шару ґрунту без дозволу.

Посилання скаржника на не зазначення судом першої інстанції повного найменування відповідача не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують правильні висновки рішення по суті спору, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Суд першої інстанції самостійно може виправити вказану помилку шляхом винесення ухвали про виправлення описок.

Також відхиляються судом доводи щодо неподання позивачем до суду певних документів, оскільки подання тих чи інших документів є правом, а не обов`язком сторони. При цьому, відповідач не був позбавлений права подати до суду першої інстанції свої докази на спростування доводів позивача.

Більш того, неподання позивачем вказаних в апеляційній скарзі документів, не впливає на правильність рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів зауважує, що частинами 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Крім того, частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач заявляв суду клопотання про долучення доказів, в задоволенні якого було відмовлено протокольною ухвалою апеляційного суду.

До суду першої інстанції під час розгляду справи скаржник жодного разу не з`являвся. Судом було надано достатньо часу для подання сторонами доказів, створено належні умови в реалізації сторонами їх процесуальних прав.

Отже, докази, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог скаржником не спростовано.

Його доводи про те, що у даній справі не доведено зняття саме родючого шару грунту колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє з огляду на наступне:

Як вказано вище, обставини зняття та вивезення поверхневого шару ґрунту встановлено актом перевірки від 24.03.2021 року № 84/2.3-2.5/21.

Результати перевірки відповідачем не було оскаржено.

Перевірка проводилась за участі повноважного представника відповідача О.Г.Бутова, акт перевірки ним підписано. Зауваження щодо невірно встановлених в акті обставин, зокрема щодо зняття підприємством відповідача родючого шару грунту, представником не вказані.

Крім того, надані позивачем докази, а саме - докази щодо вивезення підприємством ТОВ "Будівельні відходи" на підставі договору № 55.09.2017 року про надання послуг по прийому відходів від 08.09.2017 року, грунту чистого поверхневого шару ґрунту, відсутність пояснень відповідача щодо даного факту, відсутність спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, всі ці докази в сукупності спростовують доводи скаржника про недоведеність позовних вимог.

За встановлених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, відповідно, відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроприродресурс" Дніпропетровської обласної ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 року у справі № 904/4273/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 року у справі № 904/4273/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 15.05.2025 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков