Постанова від 18.03.2025 по справі 904/975/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/975/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Карпенко А.С.

Представники сторін:

від скаржника: Бєлєвцова Оксана Сергіївна (поза межами приміщення суду) - від АТ «Укргазвидобування» - витяг з ЄДР

від відповідача: Колесова Олена Едуардівна (поза межами приміщення суду) - від ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» - довіреність №45 від 25.12.2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 у справі №904/975/24 (суддя Дупляк С.А.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженозю відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від б/д за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» (далі - відповідач) про стягнення 219 293 584,00 грн, з яких: 157 334 560,59 грн пені, 61 959 023,41 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 у справі №904/975/24 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що факт безпосереднього впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на виробничу діяльність відповідача та неможливість відповідача уникнути цього впливу доведена належними доказами. Судом враховано те, що у даному конкретному випадку відповідач неодноразово повідомляв позивача про об`єктивну неможливість вчасно виготовити та поставити товар за Договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що здійснювалися внаслідок обстрілів як підприємства, так і міста в цілому.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 у справі № 904/975/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування пеню у розмірі 157 334 560,59 грн. та штраф у розмірі 61 959 023,41 грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Суд першої інстанції помилково відніс до предмету доказування укладення договору та оплату товару, хоча ці обставини не були спірними між сторонами. Також, суд надав оцінку неможливості виробництва товару відповідачем, проте, не звернув увагу, що предметом договору була поставка товару, а не його виробництво.

Апелянт стверджує, що суд, прийнявши рішення на основі електронного листа, порушив положення п. 8.2. Договору, який чітко вимагає повідомлення про форс-мажорні обставини у письмовій формі. Електронне повідомлення позивача не відповідало вимогам Договору.

Постачання товару під час дії "форс-мажору" свідчить про його відворотність, тобто такі обставини не є абсолютною підставою для звільнення від відповідальності. Фактична поставка Товару власного виробництва з прострочкою не є невідворотною обставиною, а не поставка Товару австрійського виробництва через порушення зобов`язань іноземним контрагентом відповідача, нібито через війну в Україні, тим більше не може бути визнана обставиною непереборної сили з огляду на пряму норму ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України.

Суд також не врахував деталі договору, які регламентують обов`язки сторін щодо форс-мажорних обставин, і не провів належної оцінки наданих доказів.

Апелянт вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема щодо штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, оскільки відповідач не мав підстав для звільнення від відповідальності через форс-мажор, оскільки не повідомив про нього належним чином.

Суд неправильно застосував норми щодо форс-мажору, зокрема не розглянув можливість виконання зобов`язань відповідачем під час воєнного стану. Відповідач не довів, що форс-мажорні обставини унеможливили виконання ним зобов`язань за договором, оскільки навіть виконував їх під час зазначених форс-мажорних обставин. Це спростовує їхній вплив на виконання умов Договору. Обставини участі відповідача в публічних закупівлях суперечать заявленому форс-мажору і не були належно враховані судом першої інстанції.

Суд також неправильно оцінив докази щодо впливу обстрілів на неможливість виконання зобов`язань, оскільки ці обставини стосувалися періодів після граничних строків поставки товару, що не мали бути предметом дослідження.

Відтак, з огляду на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, що призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/975/24 у повному обсязі.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що ним дотримано умови договору щодо повідомлення про форс-мажорні обставини.

Відповідач зауважує, що суд вірно встановив факти щодо своєчасного та належного сповіщення позивача про форс-мажорні обставини через електронну пошту, а позивачем не було надано доказів на спростування отримання і розуміння змісту таких повідомлень, що суперечить його заявам.

Відповідач заперечую твердження позивача, що форс-мажорні обставини можуть застосовуватися лише у випадку повного невиконання зобов`язань, адже діюче законодавство і умови Договору передбачають звільнення від відповідальності за часткове невиконання зобов`язань у зв`язку з форс-мажором. Відповідач також зазначає, що військова агресія РФ є справжніми форс-мажорними обставинами, а позивач неправильно інтерпретує це питання.

Відповідач аргументує, що у договорі не було чітко вказано вимоги до форми повідомлення про форс-мажорні обставини, тому використання електронної пошти для повідомлення вважається допустимим.

Відповідач зазначає, що кожен випадок застосування норм щодо форс-мажору є індивідуальним і залежить від конкретних фактів справи, наявності належних доказів, а також специфіки правовідносин сторін. У цьому контексті посилання на інші судові рішення не має прямої юридичної сили для вирішення цього конкретного спору, оскільки вони були розглянуті в іншому контексті і з іншими правовими обставинами.

Суд першої інстанції, аналізуючи цю справу, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема щодо встановлення наявності форс-мажорних обставин і зв`язку цих обставин з неможливістю виконання зобов`язань.

Відповідач просить апеляційний господарський суд урахувати той факт, що незважаючи на відновлення частини виробництва, ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» не могло дотриматися зобов`язань за договором через обставини, які підпадають під визначення форс-мажору, тобто надзвичайних і непередбачуваних ситуацій, які виникли через обставини, що перебувають поза контролем підприємства.

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи та аргументи позивача щодо процесуальних порушень безпідставними.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/975/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/975/24.

14.10.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 у справі №904/975/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.03.2025 об 12:30 годин.

18.03.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між сторонами за результатами тендеру UA-2021-09-14-007828-b Лот № 2 - ДК 021:2015 _44160000-9, оголошеного та проведеного у системі Прозоро, було укладено Договір поставки трубної продукції (згідно з графіком) №УГВ 561/30-22 від 31.01.2022 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 укладеного договору Постачальник (ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб») зобов`язалося поставити Покупцеві (АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ») Труби насосно-компресорні, допускні патрубки та перехідники до насосно-компресорних труб в асортименті (далі-Товар), зазначеному в специфікаціях, що додається до Договору, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

Відповідно п. 1.2 укладеного Договору найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказані у специфікації, яка є Додатком №1 до Договору. Строк поставки Товару визначається графіком поставки Товару, який є Додатком № 3 до Договору та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/ях та Графіку поставки до цього Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акта приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку №4 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (для постачальників, що не є резидентами України) або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акта приймання-передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акта приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).

Відповідно до пп. 6.3.1 п. 6.3 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.

Пунктом 7.9 договору визначено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості, із врахуванням ПДВ, непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості, із врахуванням ПДВ, непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (ПДВ враховується, якщо постачальник є платником ПДВ).

Пунктом 8.1 договору встановлено, що Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пункт 8.2 договору передбачає, що Сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

Згідно з п. 8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин.

У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати цей договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку Договір припиняє свою дію з дати, зазначеної у повідомленні про відмову від договору але не раніше дати отримання повідомлення (п. 8.4. договору).

Специфікацією №1 від 31.01.2022 (Додаток №1 до Договору) визначені найменування, кількість, ціна і вартість Товару, ДЕСТ/ТУ, УКТЗЕД.

Пунктом 1 даної Специфікації передбачено, що загальна вартість Товару, який постачається за цією Специфікацією, складає до: 901 782 254,40 грн з ПДВ, а згідно з п. 3 цієї Специфікації сторонами узгоджено строк поставки Товару: відповідно до Графіка поставки Товару.

Пунктом 6 Специфікації №1 від 31.01.2022 сторонами погоджено виробників Товару: Україна, ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», Австрія, Voestalpine Tubulars GmbH Co KG.

Умовами Графіка поставки Товару (Додаток №3) визначено строк поставки Товару: 25% - до 120 календарних днів з дати укладання Договору; 25% - до 150 календарних днів з дати укладання Договору; 25% - до 180 календарних днів з дати укладання Договору; 25% - до 210 календарних днів з дати укладання Договору. Дострокова поставка дозволяється.

Постачальник виконав свої зобов`язання з поставки Товару за Договором на суму 505 332 511,09 грн. за видатковими накладними з урахуванням умов п. 5.2 Договору: 76Г0457 від 27.06.2022; 76Г0459 від 30.06.2022; 85Г1264 від 14.07.2022; 85Г1263 від 14.07.2022; 85Г1260 від 14.07.2022; 85Г1259 від 14.07.2022; 85Г1437 від 28.09.2022; 85Г1436 від 28.09.2022; 85Г1435 від 28.09.2022; 85Г1434 від 28.09.2022; 85Г1421 від 28.09.2022; 85Г1420 від 28.09.2022; 85Г1423 від 28.09.2022; 85Г1424 від 28.09.2022; 85Г1418 від 03.10.2022; 76Г0697 від 18.10.2022; 76Г0710 від 28.10.2022; 76Г0711 від 28.10.2022; 85Г1472 від 28.10.2022; 85Г1473 від 28.10.2022; 85Г1476 від 28.10.2022; 85Г1477 від 28.10.2022; 85Г1479 від 28.10.2022; 85Г1481 від 28.10.2022; 76Г0760 від 07.11.2022; 76Г0963 від 27.12.2022; 76Г0981 від 28.12.2022; 76Г0970 від 30.12.2022; 76Г0165 від 02.03.2023; 76Г0166 від 02.03.2023; 99Г0257 від 02.03.2023; 76Г0164 від 03.03.2023; 99Г0268 від 03.03.2023; 99Г0269 від 03.03.2023; 76Г0162 від 03.03.2023; 85Г0139 від 06.03.2023; 85Г0140 від 06.03.2023; 99Г0270 від 08.03.2023; 76Г0206 від 14.03.2023; 76Г0205 від 14.03.2023; 76Г0203 від 14.03.2023; 76Г0201 від 14.03.2023; 76Г0193 від 15.03.2023; 76Г0192 від 15.03.2023; 76Г0223 від 16.03.2023; 76Г0228 від 16.03.2023; 76Г0224 від 16.03.2023; 76Г0225 від 16.03.2023; 76Г0226 від 16.03.2023; 76Г0221 від 16.03.2023; 76Г0219 від 16.03.2023; 76Г0220 від 16.03.2023; 76Г0227 від 16.03.2023; 76Г0232 від 20.03.2023; 76Г0236 від 20.03.2023; 76Г0252 від 27.03.2023; 76Г0253 від 27.03.2023; 76Г0254 від 27.03.2023; 76Г0248 від 27.03.2023; 76Г0238 від 28.03.2023; 76Г0241 від 28.03.2023; 76Г0233 від 28.03.2023; 76Г0311 від 04.04.2023; 76Г0308 від 06.04.2023; 76Г0314 від 06.04.2023; 76Г0315 від 06.04.2023; 76Г0316 від 06.04.2023; 76Г0309 від 06.04.2023; 76Г0310 від 06.04.2023; 76Г0312 від 06.04.2023; 76Г0297 від 07.04.2023; 76Г0298 від 07.04.2023; 76Г0301 від 07.04.2023; 76Г0295 від 10.04.2023; 76Г0296 від 10.04.2023; 76Г0302 від 10.04.2023; 76Г0317 від 11.04.2023; 76Г0318 від 11.04.2023; 76Г0313 від 11.04.2023; 76Г0292 від 11.04.2023; 76Г0294 від 11.04.2023; 85Г0372 від 12.04.2023; 85Г0373 від 12.04.2023; 85Г0374 від 12.04.2023; 85Г0375 від 12.04.2023; 85Г0371 від 12.04.2023; 76Г0288 від 13.04.2023; 76Г0287 від 13.04.2023; 85Г0302 від 13.04.2023; 85Г0383 від 14.04.2023; 85Г0384 від 14.04.2023; 76Г0321 від 16.04.2023; 85Г0380 від 18.04.2023; 85Г0397 від 18.04.2023; 76Г0326 від 18.04.2023; 76Г0328 від 18.04.2023; 85Г0400 від 18.04.2023; 99Г0770 від 18.04.2023; 76Г0322 від 19.04.2023; 76Г0323 від 19.04.2023; 85Г0376 від 19.04.2023; 99Г0769 від 19.04.2023; 76Г0327 від 19.04.2023; 76Г0325 від 19.04.2023; 76Г0324 від 19.04.2023; 76Г0334 від 24.04.2023; 99Г0792 від 24.04.2023; 76Г0331 від 25.04.2023; 76Г0333 від 25.04.2023; 99Г0791 від 26.04.2023; 85Г0313 від 28.04.2023; 180-1-05742 від 30.04.2023; 180-1-05743 від 30.04.2023; 180-1-05740 від 30.04.2023; 85Г0486 від 04.05.2023; 85Г0487 від 04.05.2023; 99Г0917 від 04.05.2023; 99Г0918 від 04.05.2023; 76Г0336 від 04.05.2023; 76Г0337 від 04.05.2023; 76Г0338 від 04.05.2023; 76Г0339 від 04.05.2023; 76Г0340 від 04.05.2023; 76Г0359 від 05.05.2023; 76Г0360 від 05.05.2023; 76Г0347 від 08.05.2023; 76Г0352 від 08.05.2023; 76Г0353 від 08.05.2023; 85Г0538 від 08.05.2023; 85Г0539 від 08.05.2023; 85Г0540 від 08.05.2023; 85Г0541 від 08.05.2023; 76Г0356 від 09.05.2023; 76Г0357 від 09.05.2023; 76Г0361 від 09.05.2023; 76Г0394 від 22.05.2023; 76Г0393 від 22.05.2023; 76Г0392 від 22.05.2023; 76Г0395 від 22.05.2023; 76Г0396 від 22.05.2023; 85Г0647 від 23.05.2023; 76Г0398 від 23.05.2023; 76Г0399 від 23.05.2023; 76Г0400 від 23.05.2023; 76Г0401 від 23.05.2023; 76Г0408 від 26.05.2023; 85Г0679 від 26.05.2023; 85Г0680 від 26.05.2023; 76Г0403 від 26.05.2023; 76Г0404 від 26.05.2023; 76Г0405 від 26.05.2023; 76Г0406 від 26.05.2023; 76Г0402 від 26.05.2023; 85Г0684 від 30.05.2023; 85Г0693 від 30.05.2023; 76Г0424 від 02.06.2023; 76Г0423 від 02.06.2023; 76Г0425 від 02.06.2023; 76Г0419 від 02.06.2023; 76Г0417 від 02.06.2023; 76Г0418 від 02.06.2023; 76Г0426 від 05.06.2023; 76Г0458 від 19.06.2023; 76Г0459 від 19.06.2023; 76Г0457 від 19.06.2023; 76Г0463 від 20.06.2023; 76Г0465 від 20.06.2023; 76Г0464 від 20.06.2023; 76Г0473 від 20.06.2023; 76Г0484 від 21.06.2023; 76Г0491 від 23.06.2023; 76Г0485 від 23.06.2023; 76Г0486 від 23.06.2023.

Товар виробництва Voestalpine Tubulars GmbH Co KG, Австрія, передбачений позиціями 1, 1.1 - 1.5 та 5 таблиці Специфікації від 31.01.2022 № 1 (Додаток № 1 до Договору) на суму 383 703 373,67 грн відповідач не поставив.

Позивач направив відповідачу претензію № 30.6-022-4125 від 30.08.2023 про сплату штрафних санкцій у розмірі 219 293 584,00 грн.

У відповіді на претензію за вих. № 603 від 08.09.2023 відповідач зазначив, що претензія не підлягає задоволенню у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Наведене стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 157 334 560,59 грн пені за загальний період прострочення з 01.06.2022 по 01.03.2023 та 61 959 023,41 грн штрафу розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) товару.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що

за результатами тендеру UA-2021-09-14-007828-b Лот № 2 - ДК 021:2015 _44160000-9, оголошеного та проведеного у системі Прозоро, між сторонами було укладено Договір поставки трубної продукції (згідно з графіком) №УГВ 561/30-22 від 31.01.2022; що Специфікацією №1 від 31.01.2022 (Додаток №1 до Договору) визначені: загальна вартість Товару, який постачається за цією Специфікацією, складає до: 901.782.254,40 грн з ПДВ; строк поставки Товару: відповідно до Графіка поставки Товару(п.3); виробників Товару: Україна, ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», Австрія, Voestalpine Tubulars GmbH Co KG; що умовами Графіка поставки Товару (Додаток №3) визначено строк поставки Товару: 25% - до 120 календарних днів з дати укладання Договору; 25% - до 150 календарних днів з дати укладання Договору; 25% - до 180 календарних днів з дати укладання Договору; 25% - до 210 календарних днів з дати укладання Договору. Дострокова поставка дозволяється; що за домовленістю сторін Договору, граничним строком поставки Товару є: 31.05.2022 (25% - до 120 календарних днів з дати укладання Договору); 30.06.2022 (25% - до 150 календарних днів з дати укладання Договору); 30.07.2022 (25% - до 180 календарних днів з дати укладання Договору); 29.08.2022 (25% - до 210 календарних днів з дати укладання Договору); що Постачальник несвоєчасно виконав свої зобов`язання з поставки Товару за Договором на суму 505.332.511,09 грн., про що свідчать такі видаткові накладні з урахуванням умов п. 5.2 Договору: 76Г0457 від 27.06.2022; 76Г0459 від 30.06.2022; 85Г1264 від 14.07.2022; 85Г1263 від 14.07.2022; 85Г1260 від 14.07.2022; 85Г1259 від 14.07.2022; 85Г1437 від 28.09.2022; 85Г1436 від 28.09.2022; 85Г1435 від 28.09.2022; 85Г1434 від 28.09.2022; 85Г1421 від 28.09.2022; 85Г1420 від 28.09.2022; 85Г1423 від 28.09.2022; 85Г1424 від 28.09.2022; 85Г1418 від 03.10.2022; 76Г0697 від 18.10.2022; 76Г0710 від 28.10.2022; 76Г0711 від 28.10.2022; 85Г1472 від 28.10.2022; 85Г1473 від 28.10.2022; 85Г1476 від 28.10.2022; 85Г1477 від 28.10.2022; 85Г1479 від 28.10.2022; 85Г1481 від 28.10.2022; 76Г0760 від 07.11.2022; 76Г0963 від 27.12.2022; 76Г0981 від 28.12.2022; 76Г0970 від 30.12.2022; 76Г0165 від 02.03.2023; 76Г0166 від 02.03.2023; 99Г0257 від 02.03.2023; 76Г0164 від 03.03.2023; 99Г0268 від 03.03.2023; 99Г0269 від 03.03.2023; 76Г0162 від 03.03.2023; 85Г0139 від 06.03.2023; 85Г0140 від 06.03.2023; 99Г0270 від 08.03.2023; 76Г0206 від 14.03.2023; 76Г0205 від 14.03.2023; 76Г0203 від 14.03.2023; 76Г0201 від 14.03.2023; 76Г0193 від 15.03.2023; 76Г0192 від 15.03.2023; 76Г0223 від 16.03.2023; 76Г0228 від 16.03.2023; 76Г0224 від 16.03.2023; 76Г0225 від 16.03.2023; 76Г0226 від 16.03.2023; 76Г0221 від 16.03.2023; 76Г0219 від 16.03.2023; 76Г0220 від 16.03.2023; 76Г0227 від 16.03.2023; 76Г0232 від 20.03.2023; 76Г0236 від 20.03.2023; 76Г0252 від 27.03.2023; 76Г0253 від 27.03.2023; 76Г0254 від 27.03.2023; 76Г0248 від 27.03.2023; 76Г0238 від 28.03.2023; 76Г0241 від 28.03.2023; 76Г0233 від 28.03.2023; 76Г0311 від 04.04.2023; 76Г0308 від 06.04.2023; 76Г0314 від 06.04.2023; 76Г0315 від 06.04.2023; 76Г0316 від 06.04.2023; 76Г0309 від 06.04.2023; 76Г0310 від 06.04.2023; 76Г0312 від 06.04.2023; 76Г0297 від 07.04.2023; 76Г0298 від 07.04.2023; 76Г0301 від 07.04.2023; 76Г0295 від 10.04.2023; 76Г0296 від 10.04.2023; 76Г0302 від 10.04.2023; 76Г0317 від 11.04.2023; 76Г0318 від 11.04.2023; 76Г0313 від 11.04.2023; 76Г0292 від 11.04.2023; 76Г0294 від 11.04.2023; 85Г0372 від 12.04.2023; 85Г0373 від 12.04.2023; 85Г0374 від 12.04.2023; 85Г0375 від 12.04.2023; 85Г0371 від 12.04.2023; 76Г0288 від 13.04.2023; 76Г0287 від 13.04.2023; 85Г0302 від 13.04.2023; 85Г0383 від 14.04.2023; 85Г0384 від 14.04.2023; 76Г0321 від 16.04.2023; 85Г0380 від 18.04.2023; 85Г0397 від 18.04.2023; 76Г0326 від 18.04.2023; 76Г0328 від 18.04.2023; 85Г0400 від 18.04.2023; 99Г0770 від 18.04.2023; 76Г0322 від 19.04.2023; 76Г0323 від 19.04.2023; 85Г0376 від 19.04.2023; 99Г0769 від 19.04.2023; 76Г0327 від 19.04.2023; 76Г0325 від 19.04.2023; 76Г0324 від 19.04.2023; 76Г0334 від 24.04.2023; 99Г0792 від 24.04.2023; 76Г0331 від 25.04.2023; 76Г0333 від 25.04.2023; 99Г0791 від 26.04.2023; 85Г0313 від 28.04.2023; 180-1-05742 від 30.04.2023; 180-1-05743 від 30.04.2023; 180-1-05740 від 30.04.2023; 85Г0486 від 04.05.2023; 85Г0487 від 04.05.2023; 99Г0917 від 04.05.2023; 99Г0918 від 04.05.2023; 76Г0336 від 04.05.2023; 76Г0337 від 04.05.2023; 76Г0338 від 04.05.2023; 76Г0339 від 04.05.2023; 76Г0340 від 04.05.2023; 76Г0359 від 05.05.2023; 76Г0360 від 05.05.2023; 76Г0347 від 08.05.2023; 76Г0352 від 08.05.2023; 76Г0353 від 08.05.2023; 85Г0538 від 08.05.2023; 85Г0539 від 08.05.2023; 85Г0540 від 08.05.2023; 85Г0541 від 08.05.2023; 76Г0356 від 09.05.2023; 76Г0357 від 09.05.2023; 76Г0361 від 09.05.2023; 76Г0394 від 22.05.2023; 76Г0393 від 22.05.2023; 76Г0392 від 22.05.2023; 76Г0395 від 22.05.2023; 76Г0396 від 22.05.2023; 85Г0647 від 23.05.2023; 76Г0398 від 23.05.2023; 76Г0399 від 23.05.2023; 76Г0400 від 23.05.2023; 76Г0401 від 23.05.2023; 76Г0408 від 26.05.2023; 85Г0679 від 26.05.2023; 85Г0680 від 26.05.2023; 76Г0403 від 26.05.2023; 76Г0404 від 26.05.2023; 76Г0405 від 26.05.2023; 76Г0406 від 26.05.2023; 76Г0402 від 26.05.2023; 85Г0684 від 30.05.2023; 85Г0693 від 30.05.2023; 76Г0424 від 02.06.2023; 76Г0423 від 02.06.2023; 76Г0425 від 02.06.2023; 76Г0419 від 02.06.2023; 76Г0417 від 02.06.2023; 76Г0418 від 02.06.2023; 76Г0426 від 05.06.2023; 76Г0458 від 19.06.2023; 76Г0459 від 19.06.2023; 76Г0457 від 19.06.2023; 76Г0463 від 20.06.2023; 76Г0465 від 20.06.2023; 76Г0464 від 20.06.2023; 76Г0473 від 20.06.2023; 76Г0484 від 21.06.2023; 76Г0491 від 23.06.2023; 76Г0485 від 23.06.2023; 76Г0486 від 23.06.2023; що передбачений позиціями 1, 1.1 - 1.5 та 5 таблиці Специфікації від 31.01.2022 № 1 (Додаток № 1 до Договору) Товар виробництва Voestalpine Tubulars GmbH Co KG, Австрія на суму 383 703 373,67 грн відповідач не поставив.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Копії видаткових накладних у справі свідчать про те, що поставка визначеного сторонами у Договорі Товару була здійснена несвоєчасно, що не заперечується відповідачем.

На підставі пункту 7.9 позивач нарахував пеню та штраф за прострочення поставки товару.

Відповідач визнає, що графік поставки товару був порушений, але не погоджується з тим, що це є підставою для стягнення штрафів та пені, оскільки порушення зобов`язання було зумовлено форс-мажорними обставинами. Зазначає, що він своєчасно повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, а також підтвердив це через листи та сертифікат ТПП України.

Відповідно до частини 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було отримано Сертифікат №1200-23-3551 від 11.08.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Дніпропетровською торгово-промисловою палатою. Даним Сертифікатом встановлено дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) при виконанні Договору № УГВ 561/30-22 від 31.01.2022.

При цьому сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажор оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

Так, спірний Договір укладений між сторонами до повномасштабного вторгнення російських військ на територію України. З огляду на це апеляційний суд погоджується з аргументами відповідача, що він не міг передбачити, запобігти таким обставинам, або врахувати заздалегідь у власній виробничій діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти, коли вони визнані такими судом, не потребують доказування.

Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту.

Крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу ( відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16).

Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому загалу, зокрема й суду та учасникам справи.

Загальновідомість того чи іншого факту є відносною і залежить від різних факторів, у тому числі від:

- часу, що сплинув після події,

- поширеності інформації про подію (факт) загалом у державі чи в певній місцевості ( відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС від 10.03.2020 у справі № 910/8395/19).

В порядку частини третьою статті 75 ГПК України, колегія суддів визнає загальновідомим той факт, що з 03.03.2022 Запорізька АЕС разом з містом-супутником Енергодар (відстань до яких від м. Нікополь складає 4-6 км) було окуповано військами Російської Федерації, встановлено контроль над атомною станцією, яку було перетворено на військовий об`єкт на якому розміщено озброєння, відбулося мінування місцевісті, а міста Нікополь, Марганець та сусідні з ними населені пункти перебувають під постійними обстрілами.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27 липня 2022 року №169) Нікопольська міська територіальна громада включена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). В подальшому даний наказ був скасований наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 (із змінами відповідно Наказу № 19 від 25 січня 2024 року), яким Нікопольська територіальна громада включена до розділу 3 "Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси", з датою завершення бойових дій - "не зазначено", тож бойові дії на цій території тривають станом на дату ухвалення цього рішення.

Відповідно, суд першої інстанції цілком обґрунтовано взяв до уваги той факт, що за Договором постачанню підлягав Товар у переважній більшості власного виробництва, у вигляді труб насосно-компресорних, допускних патрубків та перехідників до насосно-компресорних труб в асортименті. При цьому, графік поставки враховував саме виробничі потужності відповідача, розташовані у м. Нікополь.

Цілком очевидною, на переконання колегії суддів є та обставина, що для виробництва трубної продукції необхідна наявність та поєднання багатьох сукупних складових, як-от наявність трубної заготовки, працююче відповідне обладнання, кваліфікований персонал у відповідній кількості, наявність та якість забезпечення енергоносіїв тощо.

Відповідачем були надані суду першої інстанції докази впливу вищезазначених обставин на його господарську діяльність та можливість належного виконання договірних зобов`язань.

Так, на підставі наказу № 445 від 24.02.2022 року виробнича діяльність ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" через військову агресію Російської Федерації була призупинена в усіх структурних підрозділах підприємства з 24.02.2022 року, а увесь персонал підприємства переведений у режим простою з місцезнаходженням поза територією підприємства.

Отже, виробничий процес з виготовлення продукції для позивача був перерваний у перші дні повномасштабного вторгнення російських військ на територію України.

Згідно з довідкою чисельність персоналу за період березень-грудень 2022 року зменшилась на 312 осіб, що складає понад 10% (з причин полишення населенням небезпечного регіону). Згідно з довідкою чисельність мобілізованого персоналу відповідача за період з 24.02.2022 року до кінця 2022 року склала 374 особи, які обліковувалися за відповідачем, але не виконували свої посадові обов`язки.

Вищенаведене дозволяє колегії суддів визнати таким, що відповідає фактичним обставинам справи, висновок суду першої інстанції про те, що в умовах військового часу відсутня швидка та своєчасна можливість заміни звільненого та мобілізованого персоналу працівниками, які б мали необхідні професійно-технічні кваліфікації у зв`язку з тим що населення масово виїхало за межі Нікополя та Нікопольського району.

Наказом №502 від 18.04.2022 року "Про заходи безпеки персоналу підприємства від збройних уражень у воєнний час" Відповідачем введено в дію "Інструкцію щодо дій персоналу ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" у воєнний час", відповідно до якої при спрацюванні сигналу повітряної тривоги, працівникам належить здійснити відключення електроенергії, здійснити зупинку транспортуючих пристроїв, агрегатів, перекриття газових комунікацій, зібрати особисті документи, залишити робоче місце, та не користуючись ліфтами, спуститися до захисних споруд. З прийняттям зазначеної Інструкції Відповідач вживав заходи з поновлення виробництва в умовах війни, але забезпечення довоєнного рівня та темпів виробництва було неможливо через воєнні дії російської армії.

Територія та будівлі відповідача потрапляли у спірний період під регулярними обстріли, що призводило до пошкоджень та руйнувань, про що комісією, призначеною розпорядженням начальника військової адміністрації, складались численні акти комісійного обстеження об`єкта пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації.

Обставини обстрілів підтверджуються також численними копіями витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо розслідування кримінальних правопорушень, копіями наказів відповідача про зупинку роботи підприємства в умовах воєнного стану до завершення робіт з визначення наслідків руйнувань, працездатності устаткування і обладнання, роботи енергетичних систем і мереж, перевірки підприємства на наявність вибухонебезпечних предметів після нічних обстрілів.

Також, суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги посилання відповідача на загальновідомі факти наявності планових відключень світла, які застосовувалися в Україні у зв`язку з пошкодженням енерговиробляючої інфраструктури країни на підтвердження чого відповідач надав копії повідомлень від ДТЕК про застосування графіку обмежень використання електричної енергії від 26.08.2022, про введення в дію графіків обмеження споживання електричної потужності від 20.10.2022; про введення в дію графіків обмеження споживання електричної енергії та електричної потужності від 28.10.2022 щодо запровадження графіків використання електричної енергії та електричної потужності зважаючи на енергоємність виробництва та пріоритетність забезпечення енергоносіями та потужностями населення міста та району в першу чергу.

Вищевказаними доказами відповідач доводив причини неможливості своєчасного виконання зобов`язання, як до визначених сторонами дат поставки, так і після.

Надаючи оцінку вищезазначеним обставинам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з огляду на очевидність, надзвичайність та невідворотність цих обставин, відповідач має право посилатися на них як на форс-мажорні та як на правомірну підставу несвоєчасного виконання своїх обов`язків у договірних взаємовідносинах з позивачем.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, в тому числі, Сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), обставини та умови здійснення господарської діяльності підприємства відповідача у м. Нікополі, суд першої інстанції вірно встановив, що у даному конкретному випадку військова агресія Російської Федерації проти України і ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території м. Нікополя є надзвичайною за даних умов подією, яку сторони не могли ані передбачити, ані відвернути. З матеріалів справи вбачається, що саме військовий чинник став причиною несвоєчасних поставок продукції виробництва відповідача, отже, причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та прострочкою поставки доводиться матеріалами справи.

Про наявність об`єктивних обставин неможливості відповідача виконати свої зобов`язання за Договором (в тому числі в частині своєчасності поставки Товару), позивача було повідомлено направленням засобами електронної пошти листом-повідомленням про настання форс-мажорних обставин вих № 075/65-22 від 25 лютого 2022 року.

Доводи позивача про порушення відповідачем порядку повідомлення про настання форс-мажорних обставин, передбаченого п. 8.2. Договору: «…Так, суд першої інстанції встановив: «Пункт 8.2. договору передбачає, що Сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі».

Натомість, суд не з`ясував, що друге речення цього пункту 8.2 Договору чітко передбачає: «Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили, є втрата права такої сторони, посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань».

2.2. Судом встановлено, що про наявність об`єктивних обставин неможливості відповідача виконати свої зобов`язання за Договором (в тому числі в частині своєчасності поставки Товару) позивача було повідомлено направленням засобами електронної пошти листа-повідомлення про настання форс-мажорних обставин вих № 075/65-22 від 25.02.2022, де пакетом зазначено усі укладені між сторонами договори.

При цьому, суд не вдавався до з`ясування обставин повідомлення щодо неможливості виконання відповідачем зобов`язань в розрізі саме спірного Договору.

Водночас, суд не встановив, що пункт 8.2 Договору не передбачає направлення повідомлення про форс-мажорні обставини засобами електронної пошти.

Суд вважав, що при дослідженні обставин направлення повідомлення про настання форс-мажорних обставин необхідно враховувати, в тому числі, обставини, що можуть перешкоджати здійсненню самого письмового повідомлення про настання таких обставин.

Втім, у матеріалах справи відсутні докази неможливості вчинення вказаного повідомлення у письмовій формі - відповідач під час розгляду справи вказував, що пошта не працювала, але ніяких підтверджуючих документів не надав.

Натомість, суд прийшов до висновку про відповідність направленого листа- повідомлення вих. № 075/65-22 від 25.02.2022 критерію «письмова форма», зокрема, беручи до уваги положення ст.ст. 205, 207 ЦК України (правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних); правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку).

Позивач вважає, що вказане правозастосування є помилковим, адже суд не з`ясував, що згідно із пунктом 11.14 Договору, якщо Договором передбачено направлення листів, повідомлень в електронному вигляді на електронні адреси Сторін, такі листи, повідомлення вважаються належним чином направленими, якщо вони направлені в електронному вигляді на всі електронні адреси одночасно, вказані в розділі XIV даного Договору.

Але при цьому, в розділі 14 Договору зазначено дві електронні адреси: andrii.klimchuk@ugv.com.ua та yevhen.lipovets@ugv.com.ua.

При цьому, суд не встановив, що на електронну адресу yevhen.lipovets@ugv.com.ua відповідач не направив повідомлення про форс- мажорні обставини.

У даному контексті варто звернутися до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 06.04.2021 у справі №922/2056/20 за позовом АТ "Укргазвидобування" до ТОВ "ХЕЗ ПТМ» про стягнення пені і штрафу:

« 6.18. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина третя статті 639 ЦК України).

6.19. Наведені норми встановлюють, що сторони, які уклали договір у формі єдиного документа, підписаного сторонами, можуть вносити до нього зміни тільки у цій формі, у даному випадку у формі єдиного документа, підписаного уповноваженими представниками сторін.

6.20. Отже відповідно до вищенаведеного законодавчого регулювання, яке також не застосовано судами до спірних правовідносин, сторони домовились, що всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід 'ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (пункт 18. договору), проте ця умова договору залишилась без оцінки суду апеляційної інстанції, який у зв 'язку із цим дійшов до помилкового висновку про досягнення сторонами договору поставки домовленості про строки поставки шляхом листування».

Отже, якщо умовами договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, то саме у визначений строк та формі відповідач зобов`язаний був повідомити позивача про неможливість виконання умов договору через обставини непереборної сили.

Судом також було враховано позицію Верховного Суду, який в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, проте питання звернення до ТПП за отриманням сертифікату не є спірним у даній справі.

Відтак, суд неповно з`ясував умови Договору - обставини, що мають значення для справи, а саме: що у встановлений п. 8.2 Договору строк відповідач не направив позивачу повідомлення про неможливість виконувати зобов`язання внаслідок обставин непереборної сили у письмовій формі, тому в силу умов п. 8.2 Договору втратив право посилатися на дію обставин непереборної сили.

2.3. Судом також не було з`ясовано виконання відповідачем і власного зобов`язання у примітках листа вих.№075/65-22 від 25.02.2022 «Повідомлення про настання форс- мажорних обставин», а саме: це повідомлення направляється засобами електронного зв`язку та після відновлення (стабілізації) роботи засобів поштового зв`язку/ кур 'єрської доставки також буде направлено на паперових носіях із застосуванням цих засобів, про що вказував позивач.

Судом не взято до уваги відсутність у матеріалах справи доказів неможливості направити повідомлення про форс-мажорні обставини у письмовій формі засобами поштового зв`язку/кур`єрської доставки.

Натомість суд вважав, що отримання даного повідомлення та відповідність розуміння змісту даного повідомлення підтверджується листами, посилаючись на лист позивача № 30.6.2-05-1387 від 25.04.2022 на адресу відповідача.

У той же час, «отримання і розуміння змісту» не доводить дотримання відповідачем умов п 8.2 Договору в аспекті повідомлення у письмовій формі, суд загально послався на широкомасштабну воєнну агресію у березні 2022 року, не зазначаючи докази, якими підтверджується неможливість повідомлення у письмовій формі, унаслідок недотримання якої відповідач втрачає право посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань згідно умов п. 8.2 Договору.

Наведе вказує на неповне та необ`єктивне з`ясування обставин справи, адже в листі № 30.6.2-05-1387 від 25.04.2022 АТ «Укргазвидобування» просило надати інформацію щодо того, які самі зобов`язання за договорами, зокрема, за договором поставки №УІВ561/30-22 від 31.01.2022, відповідач не може виконати у зв`язку з настанням обставин непереборної сили.

Додатково у згаданих листах позивач просив вказати причинно-наслідковий зв`язок, між обставинами непереборної сили та неможливістю виконання/ своєчасного виконання зобов`язання за договорами, а також просив розглянути можливість щодо продовження терміну дії банківських гарантій за вказаними договорами на відповідний строк…» колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що сторона, що не може виконувати свої зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про своєчасне та належне повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин.

Так, чинне законодавство не містить визначення письмової форми документа виключно на папері, оскільки письмова форма документа передусім передбачає застосування саме письмових знаків, які застосовуються і в електронних листах тощо. Також положення ЦК України містять таку альтернативу правочину у письмовій формі як усний правочин, а застосування інформаційно-телекомунікаційних систем прирівнюється до письмової форми (статті 205, 639 ЦК України). Судом встановлено, що сторонами під час укладання договору не було погоджено конкретних додаткових вимог щодо шляхів, засобів та інших вимог до оформлення повідомлення про настання обставин непереборної сили. Отже, суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав вважати невідповідаючим письмовій формі лист-повідомлення вих. № 075/65-22 від 25.02.2022 року, оскільки направлення цього листа електронним зв`язком не спростовує застосування саме письмової форми. Крім того, отримання даного повідомлення та відповідне розуміння змісту даного повідомлення підтверджується листами позивача у відповідь на адресу відповідача з посиланням на такий лист та його вихідний номер, зокрема у листі № 30.6.2-05-1387 від 25.04.2022 року.

Протилежні висновки свідчили б про надмірний формалізм та порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи ситуацію дестабілізації роботи усіх підприємств особливо в перші дні повномасштабного вторгнення.

Окрім цього, колегія суддів, надаючи оцінку належності повідомлення позивача шляхом направлення листа на його електронну адресу, погоджену сторонами у реквізитах договору, звертається до правового висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №640/11869/20: "Зі змісту статей 5, 7 та 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" вбачається, що електронна форма документу з обов`язковими реквізитами має таку ж юридичну силу, що документ, утворений у письмовій формі, крім випадків визначених законом".

Апеляційний господарський суд також враховує за аналогією положення частини першої статті 207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Здійснивши аналіз вищезазначеного, за вказаних обставин справи, колегія суддів висновує, що направлення відповідачем електронною поштою листа-повідомлення про настання форс-мажорних обставин вих.№075/65-22 від 25.02.2022 було вчинено з додержанням вимоги п. 8.2. Договору щодо письмової форми повідомлення. Таким чином, повідомлення про форс-мажор, що виражене в листі за допомогою електронного засобу зв`язку (у даному випадку електронної пошти) є письмовою формою сповіщення.

Аргументи позивача про те, що відповідач не направив спірний лист на усі електронні адреси, які вказані у пункті 11.14 договору, суд відхиляє, оскільки в цьому пункті йдеться про необхідність направлення на усі електронні адреси, зазначені в договорі, коли є таке застереження в договорі. Зокрема, таке застереження встановлено пунктом 5.4.1 договору (направлення сканованих копій товаро-супровідних документів).

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача, з урахуванням встановленого факту настання обставин непереборної сили (форс-мажору), дотримання відповідачем умов договору щодо повідомлення позивача про їх настання, підтвердження форс-мажорних обставин належними доказами у даному конкретному випадку, та вважає, що форс-мажорні обставини, які виникли та підтверджені сертифікатами Дніпропетровської ТПП, дійсно стали підставою неможливості належного виконання зобов`язання відповідачем.

Колегія суддів відхиляє також доводи апелянта, який стверджує, що сертифікат Торгово-промислової палати не підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором і неможливістю виконання зобов`язань, оскільки сертифікат не обов`язково має містити деталі про кожен конкретний випадок невиконання зобов`язань. Рішення про застосування форс-мажору було ухвалене на підставі загального аналізу доказів.

Доводи позивача про те, що у визначений у сертифікатах ТПП період дії форс-мажорних обставин відповідач поставляв позивачу товар, що виключає наявність форс-мажору, відхиляються як необґрунтовані, виходячи з наступного.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Тоді як, ст. 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умови спірного договору (п. 8.1.) передбачають, що форс-мажорні обставини звільняють сторони від відповідальності не тільки за невиконання, а й за неналежне виконання зобов`язань. Тому несвоєчасна поставка товару також підпадає під дію форс-мажору.

Часткова поставка товару не свідчить про відсутність форс-мажорних обставин, а навпаки свідчить вчинення відповідачем усіх можливих дій для виконання умов договору.

При цьому, колегія суддів враховує, що виконання зобов`язань у зоні бойових дій не пов`язано зі звичайними підприємницькими ризиками.

Апелянт стверджує, що суд неправильно застосував норми матеріального права щодо штрафних санкцій. Проте з огляду на встановлені вище обставини справи, мали місце форс-мажорні обставини, а тому вимоги апелянта є необґрунтованими.

Апелянт стверджує, що суд неправильно оцінив вплив обстрілів на неможливість виконання зобов`язань, оскільки ці обставини стосувалися періодів після граничних строків поставки товару. Проте обставини форс-мажору були ретельно оцінені з огляду на загальну ситуацію в регіоні та фактори, що заважали виконанню зобов`язань, що на думку колегії суддів підтверджено доказами, наданими відповідачем по справі.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на відповідача господарсько-правової відповідальності за непоставку продукції виробництва Voestalpine Tubulars GmbH Co KG, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, як того вимагає ч. 2 ст. 218 ГК України. Зокрема, відповідач документально підтвердив об`єктивну неможливість поставки продукції через відмову виробника, поінформував позивача про зазначені обставини, ініціював зміни до договору, запропонував технічно аналогічну продукцію власного виробництва, яка була фактично поставлена та прийнята позивачем на відповідальне зберігання. Таким чином, дії відповідача свідчать про добросовісне ставлення до виконання зобов`язання та відсутність вини у його невиконанні в первісно погодженому обсязі, що виключає настання господарсько-правової відповідальності відповідно до положень ст. 218 ГК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем доведено, у розумінні статті 218 Господарського кодексу України те, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 у справі №904/975/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 1 271 760,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 у справі №904/975/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 у справі №904/975/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 271 760,00 грн покласти на Акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.05.2025

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус