Ухвала від 14.05.2025 по справі 905/496/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

14.05.2025р. Справа № 905/496/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ВОРК» про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ВОРК» (49064, м. Дніпро, пр. Нагояна Сергія, буд. 68, кв. 21, код ЄДРПОУ 44646265)

відповідач: Фізична особа-підприємець Колєнченко Віктор Андрійович ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

без повідомлення (виклику) представників сторін

В С Т А Н О В И В

12.05.2025 на адресу Господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ВОРК» про забезпечення позову, в якій заявник просить:

- накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно фізичної особи-підприємця Колєнченка Віктора Андрійовича в межах суми боргу, а саме в розмірі 1 500 000,00 грн.;

- накласти арешт на грошові кошти фізичної особи-підприємця Колєнченка Віктора Андрійовича в межах суми боргу, а саме у розмірі 1 500 000,00 грн., а також на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах.

Заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ВОРК» платіжним дорученням №1986 від 27.12.2024 помилково перераховано грошові кошти в сумі 1 500 000,00 грн. фізичній особі-підприємцю Колєнченко Віктору Андрійовичу, з яким він не перебуває у будь-яких договірних відносинах. Як зазначає заявник, після звернення до Колєнченка Віктора Андрійовича починаючи з 27.12.2024 останній обіцяв повернути вказані грошові кошти, але станом на теперішній час їх не повернув.

На думку заявника, майно та грошові кошти, наявні у боржника, може зникнути та зменшитися в кількості на момент виконання рішення у зв`язку з тим, що боржник зареєстрований на тимчасово окупованій території. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ВОРК» має сумнів стосовно можливості в майбутньому виконати рішення про стягнення з фізичної особи-підприємця Колєнченка Віктора Андрійовича грошових коштів. Крім того, він перестав виходити на зв`язок та фактичне місце його знаходження невідомо.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд вважає за необхідне її задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Згідно приписів частин 1 та 2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст.136 ГПК України є правом суду. За змістом ч.2 ст.136 ГПК України, підставами для вжиття судом заходів для забезпечення є обставини, що свідчать про істотне ускладнення або навіть унеможливлення виконати рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду, у разі невжиття таких заходів.

Господарський суд, оцінивши надані докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.

Так, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 16.03.2021 у справі №921/302/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як вже зазначалося, заявник в обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на значну суму заборгованості Фізичної особи-підприємця Колєнченко Віктора Андрійовича перед ним та ігнорування вказаною особою звернень ТОВ «МЕТАЛ ВОРК» з вимогами про повернення помилково перерахованих коштів. Крім того, до заяви додано лист №11095/0/290-25/19 від 01.05.2025 Мінсоцполітики, згідно якого станом на 01.05.2025 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутні відомості щодо реєстрації Колєнченко В.А. в якості внутрішньо переміщеної особи.

Оскільки місцем реєстрації Фізичної особи-підприємця Колєнченка Віктора Андрійовича є смт. Нью-Йорк Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, яке згідно з Переліком, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, є територією активних бойових дій, суд погоджується з доводами заявника, що господарська діяльність останнього може бути зупинена або взагалі припинена, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача, з огляду на активні бойові дії на території Донецької області.

В той же час, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

Відтак, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявник планує звернутися до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 1 500 000,00 грн., перерахованих на підставі платіжного доручення №1986 від 27.12.2024 згідно рахунку №8 від 27.12.2024.

Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Отже, оскільки спір у цій справі буде стосуватися стягнення з відповідача 1 5000 000,00 грн., виходячи з наданих прав заявнику в силу норм чинного законодавства, враховуючи, що забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, ефективність захисту прав, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Фізичної особи-підприємця Колєнченка Віктора Андрійовича (код код РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 1 5000 000,00 грн.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач, звернувшись до суду із відповідною заявою, має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Вказане mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Відповідно до ч. 13 ст. 145 ГПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

Судом враховано співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та наслідків накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову, який планує подати заявник.

Варто зауважити, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Фізичної особи-підприємця Колєнченка Віктора Андрійовича, оскільки відповідні грошові кошти та майно залишаються у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, суд дійшов висновку, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може мати наслідком утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18).

В частині накладення арешту на майно, що підлягає застосуванню, не встановлено можливої наявності збитків відповідача, оскільки таке не завдасть йому шкоди та збитків, не позбавить конституційних прав на володіння та користування майном, на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкодить праву займатися господарською діяльністю, а лише обмежить його право на період дії таких заходів вільно розпоряджатись майном у межах забезпеченого розміру вимог.

Також, суд роз`яснює, що відповідач не позбавлений права звернутися до господарського суду з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може, також, зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 129, 136, 137, 140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ВОРК» про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Фізичної особи-підприємця Колєнченка Віктора Андрійовича та грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю Колєнченко Віктору Андрійовичу (код РНОКПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на будь-яких рахунках відповідача у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми боргу в розмірі 1 500 000,00 грн.

Стягувачем за ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ВОРК» (49064, м. Дніпро, пр. Нагояна Сергія, буд. 68, кв. 21, код ЄДРПОУ 44646265).

Боржником за ухвалою є: Фізична особа-підприємець Колєнченко Віктор Андрійович ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ).

Вжиті заходи діють до вирішення судом питання про скасування забезпечення позову, або до скасування ухвали про забезпечення позову, у встановленому законом порядку вищими судовими інстанціями. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Ухвала набрала чинності з моменту її підписання 14.05.2025 року.

У відповідності до ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Дана ухвала є виконавчим документом, обов`язковим на всій території України і може бути пред`явлена до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» протягом трьох років з дня набрання законної сили.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.С. Зельман

(Юлія Сергіївна Зельман)