Ухвала від 05.05.2025 по справі 910/1/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.05.2025Справа № 910/1/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 ; 4) ОСОБА_5 ; 5) ОСОБА_6 ; 6) ОСОБА_1 ; 7) ОСОБА_7 ; 8) ОСОБА_8 ; 9) ОСОБА_9 ; 10) ОСОБА_10

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, 1) ОСОБА_11 ; 2) Національний банк України; 3) товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста»; 4) ОСОБА_12

про стягнення 145026973, 07 грн,

Представники:

від заявника ОСОБА_1

від позивача Палажченко О.О.

від відповідача-6 ОСОБА_1

від відповідача-8 ОСОБА_8.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з позовом до ОСОБА_2 (відповідача-1), ОСОБА_3 (відповідача-2), ОСОБА_4 (відповідача-3), ОСОБА_5 (відповідача-4), ОСОБА_6 (відповідача-5), ОСОБА_1 (відповідача-6), ОСОБА_7 (відповідача-7), ОСОБА_8 (відповідача-8), ОСОБА_9 (відповідача-9), ОСОБА_10 (відповідача-10) про стягнення з них солідарно 145026973,07 грн.

Під час розгляду справи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви.

Північний апеляційний господарський суд (постанова від 07.10.2024) скасував ухвалу суду першої інстанції, задовольнив заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, серед іншого наклав арешт на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 НОМЕР_2), ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 в межах суми стягнення, а саме - 145026973,07 грн.

ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 910/1/21 в частині накладення арешту на кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Перший Український міжнародний банк».

Обґрунтовуючи свою заяву заявник посилається на те, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Перший Український міжнародний банк» має спеціальний режим використання (для виплати пенсії), а тому кошти, що перебувають на ньому, відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту. Оскільки виконавець відмовився задовольнити заяву ОСОБА_1 про скасування арешту коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Перший Український міжнародний банк», на думку заявника підлягають скасуванню заходи забезпечення позову в частині такого арешту.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечив проти задоволення заяви, вважаючи, що заходи забезпечення позову є співмірними та заявником не доведено неможливість накладення арешту на визначені кошти, оскільки накладення арешту на рахунки боржників, у тому числі і ті, на які зараховується пенсія, не є зверненням на пенсію. Виконавши постанову виконавця про накладення арешту на рахунок банківська установа визнала цей рахунок таким, на який законом не заборонено накладати арешт та звертати стягнення і надані докази не підтверджують, що рахунок відкритий для зарахування винятково пенсії.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 суд виходить з такого.

03 грудня 2024 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислав Андрійович у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 ухвалив постанову про накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику - ОСОБА_1 , у межах 145026973,07 грн.

Виконавче провадження № НОМЕР_3 відкрито у зв`язку з виконанням постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 про накладення арешту на все майно (нерухоме, рухоме, у тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_1 в межах 145026973,07 грн.

У рамках виконання постанови від 03.12.2024 про арешт коштів боржника 03.12.2024 арештовано кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Перший Український міжнародний банк». Відповідно до виписки по рахунку за період з 10.04.2024 по 23.12.2024, ОСОБА_1 використовувала цей рахунок для зарахування виключно пенсії.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Підставою для початку примусового виконання є виконавчий документ (ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»), одним з яких є ухвала суду у господарських справах (ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом (ст. 144 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).

Арешт майна (коштів) як захід забезпечення позову полягає у встановленні обмежень, за яким майно (кошти) попадають під певний захист для забезпечення майбутніх інтересів можливих кредиторів з метою перешкодити власнику розпорядися ними, оскільки це може завдати шкоду таким кредиторам.

У зв`язку з цим метою арешту майна (коштів) боржника є забезпечення реального виконання рішення, що закріплено як у ст. 136 ГПК України, так і у ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Кошти, що знаходяться на рахунках у банківських установах, є безготівковими коштами, тобто є грошовою масою, яка акумулюється у банках, і при безготівкових розрахунках відбувається контроль за їх цільовим використанням. Виконання судового рішення про арешт коштів здійснює виконавець, до обов`язків якого належить здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження». Виявлення коштів є складовою такого обов`язку, а також визначення можливості звернення на них стягнення.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків (далі - Інструкція), що затверджена постановою Правління Національного Банку України № 162 від 29.07.2022, заробітна плата, стипендія, пенсія, соціальна допомога та інші передбачені законодавством України соціальні виплати зараховуються на поточний рахунок, який може бути відкритий окремо для таких виплат, або на поточний рахунок, який вже відкритий (п. 69 Інструкції).

Такий рахунок не має спеціального режиму використання, і Закон України «Про виконавче провадження» передбачає можливість відрахування із пенсії боржника (ст. 69).

Водночас Конституційний Суд України у рішенні від 22 березня 2023 року у справі № 3-98/2022(227/22) щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзаців четвертого, п`ятого частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV зазначив, що позитивні обов`язки держави не обмежені лише сферою соціального захисту, їх покладено на державу в різних сферах. Забезпечуючи реалізацію конституційного права на судовий захист та публічний порядок у сфері судочинства (це стосується і виконання судових рішень), держава може визначати обмеження щодо реалізації інших прав і свобод людини, зокрема її прав у сфері соціального захисту. Однак законодавець зобов`язаний унормувати ці питання, уживаючи домірних заходів для досягнення справедливого балансу між захистом публічних інтересів і конституційних прав людини на соціальний захист та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, не порушуючи сутності цих прав. Чинне законодавство України визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості; як встановлений законом базовий державний соціальний стандарт, на основі якого визначають державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (частина перша статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», абзац четвертий статті 1, стаття 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»). Оспорювані приписи Закону № 1404, Закону № 1058, якими для звернення стягнення у виконавчому провадженні установлено максимально допустимі розміри відрахувань у відсотковому відношенні з пенсій боржника, що їх визначено у мінімальному розмірі - розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, унеможливлюють виплату пенсії, що є основним джерелом існування, у розмірі, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом. У такий спосіб людину може бути позбавлено навіть мінімальних соціальних вигод та захисту від бідності через примусове виконання рішення.

В розрізі наведених Конституційним Судом України висновків арешт коштів боржника також не повинен позбавляти людину мінімальних соціальних вигод.

Крім того, за п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Отже, оскільки арешт коштів боржника переслідує мету реального виконання рішення, неможливість виконання рішення за рахунок пенсійних надходжень унеможливлює і їх арешт.

Попри це, як зазначено вище, виявлення коштів та можливість звернення на них стягнення є складовою обов`язку виконавця, незгода з вчиненими державним виконавцем виконавчими діями під час виконання судового рішення є підставою для оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби, що передбачено частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Процедура вирішення скарг врегульована у розділі VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

За статтею 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З огляду на це суд доходить висновку, що незгода з вчиненими державним виконавцем виконавчими діями не є обставиною для скасування заходів забезпечення позову в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 145, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про скасування у частині заходів забезпечення позову, вжитих постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 910/1/21.

Ухвала набрала законної сили 05.05.2025.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 14.05.2025.

Суддя С. А. Ковтун