Ухвала від 13.05.2025 по справі 914/3199/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.05.2025Справа№ 914/3199/24

за позовною заявою Уманської міської ради, м.Умань Черкаської області

до відповідача : Акціонерного товариства Концерн Галнафтогаз, смт.Славське Львівської області

за участі третьої особи: Головного управління ДПС у Черкаській області, м.Черкаси

про: стягнення 205433,61 грн безпідставно збережених коштів та визнання укладеною (в редакції, вказаній у прохальній частині позовної заяви) додаткової угоди до договору оренди землі від 24.06.2020.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Третя особа: не з`явилась.

27.12.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Уманської міської ради до відповідача Акціонерного товариства Концерн Галнафтогаз за участі третьої особи Головного управління ДПС у Черкаській області про стягнення 205433,61 грн безпідставно збережених коштів та визнання укладеною (в редакції, вказаній у прохальній частині позовної заяви) додаткової угоди до договору оренди землі від 24.06.2020.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи від 27.12.2024 справу передано для розгляду судді У.І.Ділай.

Хід розгляду справи відображено у протоколах та ухвалах суду.

Ухвалою суду від 24.04.2025 відкладено судове засідання на 13.05.2025 р. о 10:30 год.

В судове засідання 13.05.2025 сторони не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, доказів на підтвердження поважності причин неявки не надали.

Зважаючи на наведене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Відповідно до статті 182 ГПК України саме під час підготовчого засідання суд, серед іншого, заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення.

Ухвалою суду у даній справі від 27.03.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Заяви та клопотання про намір подавати нові докази, заперечень проти закриття провадження у справі від сторін не надходило.

Оглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про необхідність витребування для долучення до справи додаткових доказів на підтвердження та встановлення всіх обставин справи.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, зважаючи на необхідність долучення та вивчення додаткових доказів, суд дійшов висновку щодо необхідності повернутися у підготовче провадження для розгляду даної справи у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження для всебічного з`ясування всіх обставин справи, які входять в предмет доказування у спорі, який розглядається.

Однак, досліджуючи матеріали справи для визначення переліку додаткових доказів, що належить витребувати у сторін судом встановлено, що позовна заява підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду Черкаської області, з наступних підстав.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст.ст. 27-29 ГПК України.

Виключна підсудність означає, що відповідний спір не може бути розглянутий за загальними правилами підсудності або альтернативної підсудності.

Так, ч. 3 ст. 30 ГПК України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Цивільний кодекс України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до ч. 1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст.ст. 27-29 ГПК України.

Виключна підсудність означає, що відповідний спір не може бути розглянутий за загальними правилами підсудності або альтернативної підсудності.

Так, ч. 3 ст. 30 ГПК України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Цивільний кодекс України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до ч. 1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи спір у даній справі стосується стягнення з відповідача орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Отже, в розумінні чинного законодавства спір у цій справі виник з приводу нерухомого майна, а відтак на нього поширюються правила виключної підсудності, передбачені ч. 3 ст. 30 ГПК України, і розглядатися він має господарським судом за місцезнаходженням нерухомого майна, а саме Господарським судом Черкаської області.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 ст. 31 ГПК України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Оскільки дана справа не підсудна Господарському суду Львівської області, її належить передати за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду Черкаської області.

Керуючись ст.ст. 27, 29, 30, 31, 182, 183, 185, 234, 235 ГПК України, ст.181,190 Цивільного кодексу України, господарский суд Львівської області,-

УХВАЛИВ:

1.Повернутись зі стадії розгляду по суті справи № 914/3199/24 до стадії підготовчого провадження у вказаній справі.

2.Справу №914/3199/24 за позовом Уманської міської ради до відповідача Акціонерного товариства Концерн Галнафтогаз за участі третьої особи Головного управління ДПС у Черкаській області про стягнення 205433,61 грн безпідставно збережених коштів та визнання укладеною (в редакції, вказаній у прохальній частині позовної заяви) додаткової угоди до договору оренди землі від 24.06.2020 передати за підсудністю до Господарського суду Черкаської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Уляна ДІЛАЙ