Рішення від 15.05.2025 по справі 914/679/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2025 Справа № 914/679/25

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ІНКОР», місто Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОД-ТЕХ-ІТ», місто Львів

про стягнення 84 017,72 грн.

Без виклику сторін.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОД-ТЕХ-ІТ» про стягнення 84 017,72 грн заборгованості, з яких 73 209,00 грн основного боргу, 8 836,72 грн інфляційні втрати та 1 972,00 грн три проценти річних.

Ухвалою від 17.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 17.03.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, була доставлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 18.03.2025.

Ухвала суду від 17.03.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79070, Львівська область, місто Львів, вулиця Довженка О., будинок 22.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення за поштовою адресою (штрихкодовий ідентифікатор 0601124624413) прийнято 19.03.2025 року та 20.03.2025 невдала спроба вручення.

04.04.2025 на адресу суду повернувся поштовий конверт (штрихкодовий ідентифікатор 0601124624413) з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 17.03.2025 про відкриття провадження у справі за юридичною адресою: 79070, Львівська область, місто Львів, вулиця Довженка О., будинок 22, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є за закінченням терміну зберігання.

З метою належного повідомлення відповідача (ТзОВ «КОД-ТЕХ-ІТ») про розгляд справи №914/679/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОД-ТЕХ-ІТ» про стягнення 84 017,72 грн заборгованості, з яких 73 209,00 грн основного боргу, 8 836,72 грн інфляційні втрати та 1 972,00 грн три проценти річних, на офіційному веб-порталі судової влади України 31.03.2025 розміщено оголошення.

Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви.

забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо їх, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що в березні та квітні 2024 року він поставив відповідачу товар (поліграфічні пластини) на загальну суму з ПДВ - 73 209,00 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, внаслідок чого згідно розрахунків позивача станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість в сумі 73 209,00 грн зі сплати основного боргу.

У зв`язку з порушенням строків оплати, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 8 836,72 грн та три проценти річних в сумі 1 972,00 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 84 017,72 грн заборгованості, з яких 73 209,00 грн основного боргу, 8 836,72 грн інфляційних втрат та 1 972,00 грн три проценти річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОР» в період з 11.03.2024 по 19.04.2014 включно поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Айдіал Прінт» (код ЄДРПОУ 39086944) товар (поліграфічні пластини) на загальну суму 73 209,00 грн, згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних:

- № РН-0000055 від 11.03.2024 на суму 25 050,00 грн;

- № РН-0000071 від 09.04.2024 на суму 6 681,60 грн;

- № РН-0000074 від 10.04.2024 на суму 10 022,40 грн;

- № РН-0000077 від 15.04.2024 на суму 4 145,40 грн;

- № РН-0000087 від 19.04.2024 на суму 27 309,60 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін у справі та скріплені печатками сторін у справі.

Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Позивач, відповідно до вищенаведених видаткових накладних, виставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Айдіал Прінт» (код ЄДРПОУ 39086944) рахунки-фактури на оплату на загальну суму 73 209,00 грн, а саме:

- №СФ-0000056 від 11.03.2024 на суму 25 050,00 грн;

- № СФ-0000074 від 09.04.2024 на суму 6 681,60 грн;

- № СФ-0000075 від 10.04.2024 на суму 10 022,40 грн;

- № СФ-0000079 від 15.04.2024 на суму 4 145,40 грн;

- № СФ-0000088 від 19.04.2024 на суму 27 309,60 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айдіал Прінт» (код ЄДРПОУ 39086944), змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «КОД-ТЕХ-ІТ», про що 13.12.2024 16:14:13, відбулася державна реєстрація змін до відомостей про юридичну у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 73 209,00 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу 8 836,72 грн інфляційних втрат та 1 972,00 грн три проценти річних.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 84 017,72 грн заборгованості, з яких 73 209,00 грн основного боргу, 8 836,72 грн інфляційні втрати та 1 972,00 грн три проценти річних.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Враховуючи положення статті 205 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття товарів.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Передача товару була здійснена без попередньої оплати, отже застосуванню підлягає порядок оплати визначений частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

Факт продажу та передачі позивачем відповідачу товару (поліграфічні пластини) на загальну суму 73 209,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані представниками сторін у справі та скріплені печатками сторін у справі.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому, строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за переданий йому товар згідно видаткових накладних за період з 11.03.2024 по 19.04.2024 включно не провів.

Отже, як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача наявна заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 73 209,00 грн.

Відповідач наявності заборгованості в сумі 73 209,00 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт передачі товару відповідачу та наявність заборгованості у відповідача.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 73 209,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до виставлених відповідачу рахунків-фактур позивачем встановлено строк (термін) його виконання, а саме:

- рахунок-фактура №СФ-0000056 від 11.03.2024 на суму 25 050,00 грн рахунок дійсний до сплати до 13.03.2024;

- рахунок-фактура № СФ-0000074 від 09.04.2024 на суму 6 681,60 грн рахунок дійсний до сплати до 11.04.2024;

- рахунок-фактура № СФ-0000075 від 10.04.2024 на суму 10 022,40 грн рахунок дійсний до сплати до 12.04.2024;

- рахунок-фактура № СФ-0000079 від 15.04.2024 на суму 4 145,40 грн рахунок дійсний до сплати до 18.04.2024;

- рахунок-фактура № СФ-0000088 від 19.04.2024 на суму 27 309,60 грн рахунок дійсний до сплати до 22.04.2024.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог, позивач просить стягнути інфляційні втрати на загальну суму 8 836,72 грн, три проценти річних на загальну суму 1 972,00 грн.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, та встановив, що позивач при їх розрахунку правильно визначив періоди нарахування, отже до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати на загальну суму 8 836,72 грн, три проценти річних на загальну суму 1 972,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №4446 від 26.02.2025.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОД-ТЕХ-ІТ» (79070, Львівська область, місто Львів, вулиця Довженка О., будинок 22; ідентифікаційний код юридичної особи 39086944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ІНКОР» (юридична адреса: 03127, Київська область, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 100/2; адреса для листування: 04060, Київська область, місто Київ, а/с №54; ідентифікаційний код юридичної особи 01282331) 73 209,00 грн основного боргу, 8 836,72 грн інфляційних втрат, 1 972,00 грн три проценти річних та 3 028,00 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Рішення складено та підписано 15.05.2025

СуддяСухович Ю.О.