Рішення

від 01.05.2025 по справі 916/5388/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5388/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від позивача - Грошева К.О.,

від відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" - Волочнюк О.С.,

2) Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області - Адроніков С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" та Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання недійним та скасування державного акту, повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" та Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про:

1) визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 від 10 липня 1997 року, який видано Рибогосподарському аграрно-колективному підприємству "Красний рибак" Краснокосянською сільською радою народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області;

2) зобов`язання ТОВ "Красний рибак" повернути Маяківській сільській раді Одеського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 32,0756 га із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне. Як вказує позивач, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 720-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Одеської області. Наразі позивач зазначає, що на підставі вищезазначеного розпорядження КМУ до складу території Маяківської сільської територіальної громади Одеського району Одеської області включено територію Удобненської територіальної громади Білгород-Дністровського району. При цьому позивач зауважує, що з урахуванням даних порталу Національної інфраструктури геопросторових даних у Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області виникла необхідність у формуванні деяких земельних ділянок шляхом інвентаризації.

Так, позивач зауважує, що відповідно до рішення Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області 66 сесії VIII скликання від 22.01.2024 року № 66/32-VIII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 32,0756 га, із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне.

Також позивач вказує, що згідно з даними геопорталу Національної інфраструктури геопросторових даних земельна ділянка з кадастровим номером 5120800000:01:001:0113 відноситься до земель Маяківської сільської територіальної громади, з огляду на що Маяківська сільська рада є належним розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 5120800000:01:001:0113 та скористалась своїм законним правом на проведення інвентаризації земель комунальної власності.

Між тим позивач вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120800000:01:001:0113 за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне, що входить до Маяківської сільської територіальної громади, фактично з`єднує село Удобне та інші території Маяківської сільської територіальної громади Одеського району Одеської області та є єдиною земельною ділянкою, що з`єднує ці території.

Як вказує позивач, зі змісту адвокатського запиту адвоката Тимченка М.М. від 12.02.2024 року за вих. № 7-В (вх.№ 444-04.3-06) стало відомо про наявність у ТОВ "Красний рибак" Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 від 10.07.1997, на підставі якого надано у постійне користування земельну ділянку у розмірі 576,3 га для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Краснокосянської сільської Ради народних депутатів від 09.04.1997 № 12 сесія ІІІ скликання, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 40. Також позивач зауважує, що з адвокатського запиту вбачається, що у 2023 році ТОВ "Красний рибак" розробило технічну документацію на земельну ділянку 34,3507 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 від 10.07.1997, а 05.02.2024 згідно з рішенням № РВ-5900034712024 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав перетину ділянок з ділянкою 5120800000:01:001:0112 площа співпадає на 0,0012; перетин ділянок з ділянкою 5120800000:01:001:0113 площа співпадає на 80,8346.

Таким чином, як зазначає позивач, земельна ділянка площею 34,3507 га є частиною земельної ділянки 576,3 га, на яку виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 від 10.07.1997 р.

Разом з тим позивач додає, що рішенням Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів № 137-XXІ від 30.01.1992 року "Про затвердження проектів формування території та встановлення меж сільських та селищних рад народних депутатів" затверджено проекти формування територій та встановлено межі сільських і селищних рад народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області та відповідно до проекту формування територій та встановлення меж сільських, селищних та районних рад Білгород-Дністровського району Одеської області, земельна ділянка, що нині має кадастровий номер 5120800000:016001:0113, розташована в адміністративних межах Білгород-Дністровського району за межами населених пунктів та не входить до меж Краснокосянської сільської ради.

Також позивач зауважує, що земельна ділянка загальною площею 32,0756 га (нині має кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне, не входила до складу Краснокосянської сільської ради, з огляду на що повноважень розпоряджатися вказаною земельною ділянкою та видавати Державний акт на право постійного користування землею на вказану земельну ділянку чи земельну ділянку, до якої б увійшла земельна ділянка загальною площею 32,0756 га за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне (нині кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) Краснокосянська сільська рада не мала. Таким чином, на переконання позивача, земельна ділянка, що нині має кадастровий номер 5120800000:016001:0113, ніколи не входила ні до складу Краснокосянської сільської ради, ні до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

При цьому позивач наголошує, що згідно з даними Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 Рибогосподарському аграрно-колективному підприємству "Красний рибак" відповідно до рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів від 09.04.1997 р. № 12 сесія ІІІ скликання надано у постійне користування 576,4 га землі. Також позивач звертає увагу суду, що ТОВ "Красний рибак" є правонаступником РАЗАТ "Красний рибак", який був правонаступником РАКП "Красний рибак".

Між тим позивач додає, що 20.08.2024 адвокат Грошева К.О. звернулася з адвокатським запитом до Архівного відділу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації з проханням надати завірену належним чином копію рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області ІІ сесії ІІІ скликання "Про передачу земель в колективну власність РАКП "Красний Рибак" від 09.04.1997 р., у відповідь на який архівний відділ Білгород-Дністровської районної державної адміністрації вказав, що у протоколах сесії Краснокосянської сільської ради за 1997 рік рішення сесії Краснокосянської сільської ради чи протокол сесії від 09 квітня 1997 року не виявлені.

Подалі, як вказує позивач, 24.09.2024 року адвокатом повторно направлено адвокатський запит до Архівного відділу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації з проханням надати завірену належним чином копію рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області ІІ сесії ІІІ скликання "Про передачу земель в колективну власність РАКП "Красний Рибак" від 09.04.1997 р., на який листом Архівного відділу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації надано копію рішення Краснокосянської сільської ради № 12 від 08.05.1997 р., в якому зазначено, що РАКП "Красний рибак" передано у користування земельну ділянку загальною площею 531,8 га, що на 44,8 га менше, ніж нібито передано згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020.

В подальшому, за ствердженнями позивача, 21.10.2024 р. представник останнього звернувся з адвокатським запитом до Відділу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з проханням надати відомості з документації із землеустрою та оцінки земель, що включена до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, а саме: Науково-технічну документацію по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею РАКП "Красний Рибак" Білгород-Дністровського району Одеської області. Як вказує позивач, у відповідь на запит Відділом № 2 надано Науково-технічну документацію по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею РАКП "Красний Рибак" Білгород-Дністровського району Одеської області, яка містить копію рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області ІІ сесії ІІІ скликання "Про передачу земель в колективну власність РАКП "Красний Рибак" від 09.04.1997 р., де у п. 2 зазначено, що РАКП "Красний Рибак" передано у постійне користування земельний наділ загальною площею 531,8 га, що на 44,8 га менше, ніж передано згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020.

Таким чином, позивач наголошує, що рішення про передачу РАКП "Красний Рибак" у постійне користування земельної ділянки площею 576,3 га ніколи не приймалось.

Між тим позивач зазначає, що державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 не міг бути виданий на земельну ділянку, яка, по-перше, знаходилася за межами Краснокосянської сільської ради, тобто розпорядження вказаною земельною ділянкою було поза межами компетенції Краснокосянської сільської ради народних депутатів, по- друге, на земельну ділянку більшого розміру, ніж передбачало відповідне рішення Краснокосянської сільської Ради народних депутатів.

Як вказує позивач, наразі земельна загальною площею 32,0756 га (кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне, що належить Маяківській сільській територіальні громаді, фактично перебуває у користування ТОВ "Красний Рибак" за відсутності надання ТОВ "Красний Рибак" такого дозволу та оформлення відповідних правовстановлюючих документів за рішенням Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області.

Разом з позовною заявою Маяківською сільською радою Одеського району Одеської області подано клопотання про призначення експертизи з питань землеустрою, в якому позивач просить суд призначити у справі експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручити експертній установі - Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України (код за ЄДРПОУ 02883110, місцезнаходження 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 8), на вирішення якої поставити питання: чи перебувала земельна ділянка загальною площею 32,0756 га (нині має кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) в межах Краснокосянської сільської ради на момент прийняття рішення Краснокосянською сільською радою народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області ІІ сесії ІІІ скликання "Про передачу земель в колективну власність РАКП "Красний Рибак" від 09 квітня 1997 року та видачі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 від 10 липня 1997 року відповідно до Проекту формування територій та встановлення меж сільських, селищних та районних рад Білгород-Дністровського району Одеської області (1992 р.), Плану території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та в подальшому відповідно до Схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель Білгород-Дністровського району Одеської області, виготовлену Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (2008 р.). Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покласти на позивача, а за результатами розгляду справи - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування поданого клопотання із посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, позивач зазначає, що наявна необхідність у проведенні експертизи з питань землеустрою з метою встановлення чи перебувала земельна ділянка загальною площею 32,0756 га (нині кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне в межах Краснокосянської сільської ради на момент прийняття рішення Краснокосянською сільською радою народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області ІІ сесії ІІІ скликання "Про передачу земель в колективну власність РАКП "Красний Рибак" від 09 квітня 1997 року та видачі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 від 10 липня 1997 року, відповідно до Проекту формування територій та встановлення меж сільських, селищних та районних рад Білгород-Дністровського району Одеської області (1992 р.), Плану території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та в подальшому відповідно до Схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель Білгород-Дністровського району Одеської області, виготовлену Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (2008 р.).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 р. вказану позовну заяву Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5388/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 15.01.2025 р. об 11:30 год.

14.01.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх. № 1296/25), згідно з якою товариство просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності. Так, в обґрунтування поданої заяви відповідач, посилаючись на ст.ст. 257, 267 ЦК України, вказує, що оспорюваний акт був прийнятий ще в 1997 році, пройшло майже 30 років, жодного обґрунтування стосовно відновлення пропущеного строку позовної давності, окрім того, що позивачу 13 лютого 2024 року зі змісту адвокатського запиту адвоката Тимченка Миколи Миколайовича від 12.02.2024 року за вих. № 7-В (вх.№ 444-04.3-06), що діяв в інтересах ТОВ "Красний Рибак", стало відомо про наявність у ТОВ "Красний Рибак" державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 від 10 липня 1997 року, не надано. При цьому відповідач вказує, що неможливість сплати судового збору, арешт рахунку, здійснення експертизи, посилання на визнання потерпілим, не отримання документів та на інші аналогічні обставини не є поважними причинами пропуску строків позовної давності, оскільки судова практика не розглядає такі причини, як поважні для поновлення строку позовної давності, оскільки такі причини фактично обумовлені неналежними діями або бездіяльністю самого заявника.

Також 14.01.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1304/25), в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області. В обґрунтування поданих заперечень відповідач зазначає, що ТОВ "Красний рибак" має право користування земельною ділянкою площею 576,3 га, що розташована на території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на підставі державного акту на право користування землею від 10.07.1997 р., як правонаступник Рибогосподарського аграрного колективного підприємства "Красний рибак". Так, товариство зазначає, що 10.07.1997 р. Рибогосподарському аграрному колективному підприємству "Красний рибак" видано державний акт на право користування землею, згідно з яким підприємству надано право постійного користування земельною ділянкою площею 576,3 га, розташованою на території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на підставі рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів від 09.04.1997 року № 12 сесія 3 скликання, при цьому землекористування за вказаним актом записано в державну книгу реєстрації землекористувань за № 40 від 10.07.1997 року; землю РАКП "Красний рибак" надано в межах згідно з планом землекористування.

Між тим відповідач зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" є правонаступником РАКП "Красний рибак", що встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 р. по справі № 420/5060/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 р., з посиланням на зміст статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. по справі № 5017/2636/2012. Також відповідач звертає увагу, що Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. по справі № 5017/2636/2012 визнано за ТОВ "Красний рибак" право користування земельною ділянкою площею 576,3 га, розташованою на території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ОД № 000020 від 10.07.1997 р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 40. Крім того, відповідач наголошує, що вказана постанова Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. по справі № 5017/2636/2012 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р. Між тим відповідач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року по справі № 420/5060/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" до державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Білгород-Дністровському Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Морару Тетяни Валеріївни, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № РВ5101178072019 від 26.07.2019 року, визнання протиправною відмови, викладеної у листі № Т4043/0-2737Ю/37-19 від 07.05.2019 року, та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено в повному обсязі. Таким чином, на переконання відповідача, враховуючи, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. по справі № 5017/2636/2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р., визнано за ТОВ "Красний рибак" право користування земельною ділянкою площею 576,3 га, розташованою на території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ОД № 000020 від 10.07.1997 р., дискусія з приводу того, чи відноситься на даний момент спірна земельна ділянка до земель Маяківської сільської територіальної громади, позбавлена сенсу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 р. відкладено підготовче засідання на 29 січня 2025 рроку об 11:00 год. з огляду на неявку представника Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

15.01.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 1446/25), в якому відповідач просить залучити до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024 по справі № 916/3280/24.

28.01.2025 р. від Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 2863/25), в якій представник позивача просить суд заявлений позов задовольнити повністю. Так, позивач додатково вказує, що в межах розгляду справи № 5017/2636/2012 судами фактично розглядалося питання правонаступництва права користування земельною ділянкою 576,3 га, наданої РАКП "Красний рибак" згідно з державним актом на право користування землею від 10.07.1997 р. від РАКП "Красний рибак" до ТОВ "Красний рибак", в той же час питання правомірності та законності видання Краснокосянською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997 р. РАКП "Красний рибак" на земельну ділянку площею 576,3 га не було предметом розгляду жодної судової справи.

Наразі позивач наголошує, що підставами оскарження Маяківською сільською радою Одеського району Одеської області Державного акту на право користування землею від 10.07.1997 р. на земельну ділянку площею 576,3 га є:

1) невідповідність площ земельних ділянок у рішенні Краснокосянської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області ІІ сесії ІІІ скликання "Про передачу земель в колективну власність РАКП "Красний рибак" від 09 квітня 1997 року, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею від 10.07.1997 р. та, власне, Державному акті на право користування землею від 10.07.1997 р. (у Рішення - 531,8 га, у Державному акті - 576,3 га, тобто, у державному акті площа земельної ділянки збільшилась на 44,8 га порівняно з рішенням);

2) перевищення повноважень Краснокосянською сільською радою народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області при фактичному переданні за Державним актом на право користування землею від 10.07.1997 р. земельної ділянки РАКП "Красний рибак", що розташована за межами сільської ради та, щодо якої у Краснокосянської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області були відсутні повноваження на розпорядження такою земельною ділянкою, а саме щодо земельної ділянки, що нині має кадастровий номер 5120800000:01:001:0113 та перебуває у межах Маяківської сільської територіальної громади;

3) перетин земельної ділянки 34,3507 га (у складі земельної ділянки 576,3 га), що передана РАКП "Красний рибак" відповідно до Державного акту на право користування землею від 10.07.1997 р. з земельною ділянкою Маяківської сільської територіальної громади з кадастровим номером 5120800000:01:001:0113, яка з`єднує село Удобне та інші території Маяківської сільської територіальної громади Одеського району Одеської області;

4) неправомірне користування ТОВ "Красний рибак", земельною ділянкою з кадастровим номером 5120800000:01:001:0113 у складі земельної ділянки 576,3 га у зв`язку з недійсністю Державного акту на право користування землею від 10.07.1997 р. з підстав, викладених у пунктах 1 - 3.

При цьому позивач зазначає, що питання правонаступництва ТОВ "Красний рибак" після РАКП "Красний рибак" позивачем - Маяківською сільською радою Одеського району Одеської області у справі № 916/5388/24 під сумнів не ставиться та не оскаржується.

Що стосується рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року у справі № 420/5060/19, то позивач вказує, що судом не розглядалося питання правомірності та законності видання Краснокосянською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області Державного акту на право користування землею від 10.07.1997 р. РАКП "Красний рибак" на земельну ділянку площею 576,3 га.

Таким чином, на переконання позивача, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. по справі № 5017/2636/2012 та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року у справі № 420/5060/19 не встановлено жодних фактів, що оспорюються Маяківською сільською радою Одеського району Одеської області у справі № 916/5388/24.

28.01.2025 р. від Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 2871/25), в якому позивач просить суд залучити до матеріалів справи наступні документи: копію листа Відділу 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 10.12.2024 року № 3800/340-24; адвокатський запит вих. № 01/10-12-2024 від 10.12.2024 року з доказами направлення; копію листа Відділу 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.2024 року № 3860/340-2; копію Проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах с. Красна Коса на території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області; адвокатський запит вих. № 02/22-01-2025 від 22 січня 2025 року та докази його направлення.

Крім того, 28.01.2025 р. від Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності (вх. № 2873/25), в яких представник позивача просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача ТОВ "Красний рибак" про застосування строків позовної давності, оскільки Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області довідалася про порушення прав територіальної громади щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120800000:01:001:0113 лише 13.02.2024 року - після отримання адвокатського запиту адвоката Тимченка Миколи Миколайовича від 12.02.2024 року за вих. № 7-В (вх. № 444-04.3-06) з відповідними документами та не мала жодної можливості бути обізнаною про це раніше.

29.01.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3034/25), в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області. В обґрунтування вказаних заперечень відповідач зазначає, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. по справі № 5017/2636/2012 встановлено, що на момент звернення ТОВ "Красний рибак" до суду із позовом та ухвалення оскарженого судового рішення Державний акт на право постійного користування землею від 10.07.1997 р. посвідчував як правовстановлюючий документ право користування позивачем землею та з огляду наявності спору з Краснокосянською сільською радою щодо такого права воно, як невизнане відповідачем, підлягало судовому захисту згідно з положеннями ст. 152 Земельного Кодексу України. З посиланнями на рішення Конституційного Суду № 5-РП/2005 від 22.09.2005 р. та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 р. № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" відповідач зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного добровільного переоформлення відповідачем-2. Таким чином, на переконання відповідача, право постійного користування землею, набуте Товариством з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" до 01.01.2002 року в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його добровільного переоформлення відповідачем-2. Також відповідач звертає увагу, що у разі задоволення позову Маяківської сільської ради виникне юридичний конфлікт: з одного боку буде чинне рішення про визнання права користування, а з іншого - скасований акт, на підставі якого це право визнано. Наразі відповідач вказує, що якщо позивач вважає, що в рамках справі № 5017/2636/2012 не досліджувалось питання правомірності та законності видання Краснокосянською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997 р. РАКП "Красний рибак" на земельну ділянку площею 576,3, то в такому випадку йому слід звернутись із заявою про перегляд справи № 5017/2636/2012 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 р. відкладено підготовче засідання на 05.02.2025 р. з огляду на неявку представника Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

03.02.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" до господарського суду надійшло клопотання про залучення документів (вх. № 3692/25), відповідно до якого відповідач просить суд долучити до матеріалів справи копію висновку експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 19-7111 від 31.07.2020 р. за результатами проведення експертизи з питань землеустрою по матеріалах адміністративної справи № 420/5060/19.

05.02.2025 р. від Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 4003/25), в якому позивач просить суд залучити копію листа вих. № 29-15-0.8-346/2-25 Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.01.2025; адвокатський запит вих. № 01/04-02-2025 від 04.02.2025 року з доказами направлення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/5388/24 на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 28.02. 2025 р. об 11:45 год.

26.02.2025 р. від Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 6495/25), в якому позивач просить залучити наступні докази: адвокатський запит вих. № 01/10-02-2025 від 10.02.2025 року з доказами направлення; копію листа вих. № 29-15-0.8-701/2-25 Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 13.02.2025.

28.02.2025 р. від Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про призначення експертизи з питань землеустрою (уточнене) (вх. № 6697/25), відповідно до якого заявник просить суд:

1. Визнати поважними причини неможливості надати позивачем експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів (для позивача - разом з позовною заявою);

2. Призначити у справі експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручити експертній установі - Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України (код за ЄДРПОУ 02883110, місцезнаходження 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 8);

3. На вирішення експерта поставити питання:

1) чи перебувала земельна ділянка загальною площею 32,0756 га (нині має кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) в межах Краснокосянської сільської ради:

- відповідно до Проекту формування територій та встановлення меж сільських, селищних та районних рад Білгород-Дністровського району Одеської області та Плану території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (1992 р.);

- відповідно до Схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель Білгород-Дністровського району Одеської області, виготовленої Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (2008 р.);

- відповідно до картографічних матеріалів Проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах с. Красна Коса на території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (2011 р.).

4. Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покласти на позивача, а за результатами розгляду справи - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

Так, стосовно поданого позивачем клопотання про призначення у даній справі судової експертизи з питань землеустрою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 8 частини 2 статті 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Заявляючи клопотання про призначення експертизи, позивач посилається на те, що наявна необхідність у проведенні експертизи з питань землеустрою з метою встановлення чи перебувала земельна ділянка загальною площею 32,0756 га (нині має кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) в межах Краснокосянської сільської ради до та/або після прийняття рішення Краснокосянською сільською радою народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області ІІ сесії ІІІ скликання "Про передачу земель в колективну власність РАКП "Красний рибак" від 09 квітня 1997 року та видачі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 від 10 липня 1997 року, який видано Рибогосподарському аграрно-колективному підприємству "Красний рибак" відповідно до Проекту формування територій та встановлення меж сільських, селищних та районних рад Білгород-Дністровського району Одеської області та Плану території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (1992 р.); відповідно до Схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель Білгород-Дністровського району Одеської області, виготовленої Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (2008 р.); відповідно до картографічних матеріалів Проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах с. Красна Коса на території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (2011 р.).

Наразі господарський суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 17.07.2018 у справі № 910/4071/17.

Як було зазначено вище, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч. 1 ст. 99 ГПК України).

Звертаючись з клопотанням про призначення експертизи, позивач щодо неможливості надати позивачем експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, зазначив, що на момент подання позову у справі № 916/5388/24 сільська рада продовжувала збір доказів, які з високою ймовірністю могли містити інформацію, необхідну для проведення експертизи з питань землеустрою щодо питань, викладених позивачем у клопотанні про призначення експертизи з питань землеустрою. Крім того, позивач зазначає, що Південно-західним апеляційним господарським судом розглядається апеляційна скарга Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 13 грудня 2024 року у справі № 916/3280/24. Так, позивач зауважує, що Господарський суд Одеської області, розглядаючи справу № 916/3280/24, частково задовольнив позовні вимоги ТОВ "Красний рибак" у зв`язку з врахуванням Державного акту на право постійного користування землею І-ОД № 000020 від 10.07.1997 р. як доказу, на підставі якого суд встановив наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача. Таким чином, за ствердженнями позивача, затягування з поданням позову про визнання недійсним та скасування державного акту, повернення земельної ділянки у справі № 916/5388/24 (через очікування результатів експертизи з питань землеустрою, проведеної на замовлення позивача до подання позову) могло негативно відобразитися, в тому числі, на іншій судовій справі, а саме справі № 916/3280/24, результати розгляду якої залежать від задоволення/не задоволення вимог позову про визнання недійсним та скасування державного акту, повернення земельної ділянки у справі № 916/5388/24. З огляду на викладене позивач вказує, що вчиняв активні дії щодо збору доказів та інформації, в тому числі, необхідних саме для проведення експертизи з питань землеустрою, проте у зв`язку з тривалим процесом збору доказів, необхідністю подання великої кількості запитів, в тому числі повторних (у зв`язку з ненаданням відповіді чи наданням неповної відповіді на запит), а також з урахуванням розгляду справи № 916/3280/24, результати розгляду якої пов`язані зі справою № 916/5388/24 про визнання недійсним та скасування державного акту, повернення земельної ділянки, позивач у справі № 916/5388/24, не міг надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів (разом з позовною заявою).

При цьому господарський суд звертає увагу, що аналіз тверджень позивача свідчить про те, що у наявності сільської ради містилися майже всі документи, необхідні для замовлення експертизи. При цьому суд зауважує, що позивач мав можливість в подальшому донаправити експерту й ті документи, які, за ствердженням позивача, мали бути надані відповідними органами додатково.

Наразі судом не приймаються до уваги твердження позивача щодо неможливості надання експертного висновку у строки, встановлені для подання доказів, з підстав збору сільською радою доказів на момент звернення до суду із позовом по даній справі, а також з підстав того, що затягування з поданням позову про визнання недійсним та скасування державного акту, повернення земельної ділянки у справі № 916/5388/24 могло негативно відобразитися, в тому числі, на іншій судовій справі, а саме справі № 916/3280/24, результати розгляду якої залежать від задоволення/не задоволення вимог позову у справі № 916/5388/24. Так, зазначені позивачем обставини не є поважними причинами неможливості надання позивачем експертного висновку.

Відтак, Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області мала відповідні документи та, відповідно, можливість самостійно замовити проведення експертизи з питань землеустрою та подати такий висновок до Господарського суду Одеської області в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України, або ж в разі необхідності тривалого часу для її проведення - заявити відповідне клопотання про продовження строку для подачі доказу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Обов`язок з доведення обставини, на які посилається кожна із сторін як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на відповідну сторону (ст. 74 ГПК України). А тому заявлене позивачем клопотання про призначення експертизи не може бути задоволено.

Статтею 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена судом.

Згідно з частиною 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Водночас, визначені наведеними нормами 46 ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 року по справі 922/1249/17, пункті 7.9 постанови Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі 911/1602/18).

Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 99 ГПК України щодо наявності саме сукупності перелічених у ч. 1 ст. 99 ГПК України умов для призначення експертизи та встановленої вище судом обставини відсутності у позивача поважних причин для надання доказів не проведення експертизи самостійно, з урахуванням принципу диспозитивності, господарський суд дійшов висновку про відмову у визнанні поважними причин неможливості надати позивачем експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів (для позивача - разом з позовною заявою), а також у задоволенні клопотання Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про призначення експертизи з огляду на те, що таке заявлено без дотримання норм ст. 13, 14, 74, 80, 99 ГПК України та стороною не доведено неможливість проведення такої експертизи самостійно на момент заявлення такого клопотання.

Підготовче засідання, призначене на 28.02.2025 р. о 12 год. 30 хв., не відбулось у зв`язку з проведенням працівниками правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового пристрою в адміністративній будівлі, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 р. призначено підготовче засідання на 06.04.2025 р. об 11:00 год.

У підготовчому засіданні господарського суду 06.04.2025 року по справі № 916/5388/24 протокольно оголошено перерву до 14.03.2025 року о 12 год. 00 хв. згідно з ч. 5 ст. 183 ГПК України.

13.03.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" до господарського суду надійшло клопотання про залучення документів (вх. № 8354/25), в якому відповідач просить залучити до матеріалів справи копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 244567305 від 16.02.2021 р.; Технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Красна Коса, вул. Лиманська, 32.

14.03.2025 р. від Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 8446/25), в якому позивач просить суд доєднати до матеріалів справи: графічний матеріал з порталу НІГД; план території Краснокосянської сільської ради Білгород -Дністровського району Одеської області; 2 карти зі схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель Білгород-Дністровського району, Одеської області, виготовленої Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

У підготовчому засіданні господарського суду 14.03.2025 року по справі № 916/5388/24 протокольно оголошено перерву до 21.03.2025 року об 11 год. 00 хв. згідно з ч. 5 ст. 183 ГПК України.

21.03.2025 р. від Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх. № 9215/25), відповідно до якої відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" та Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання недійним та скасування державного акту, повернення земельної ділянки з підстав пропущення строку позовної давності, оскільки Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області не навела жодних поважних причин пропуску позовної давності, які могли бути віднесені до обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Також 21.03.2025 р. від Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9220/25), відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви. Так, вказаний відзив на позовну заяву Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вх. № 9220/25 від 21.03.2025) залишено судом без розгляду з огляду на його подання з пропущенням строку, при цьому відповідне клопотання про поновлення строку на подання відзиву Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області заявлено не було.

21.03.2025 від ТОВ "Красний Рибак" до господарського суду було надано клопотання про залучення документів до матеріалів справи доказів (вх. № 9251/25), в якому останній просить залучити схематичний план будівель та споруд на земельній ділянці.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/5388/24 та призначено справу до розгляду по суті на 08.04.2025 р. об 11:00 год.

Так, у судовому засіданні господарського суду 08 квітня 2025 року по справі № 916/5388/24 протокольно оголошено перерву до 17 квітня 2025 року о 12:00 год.

У судовому засіданні господарського суду 17 квітня 2025 року по справі № 916/5388/24 судом протокольно оголошено перерву до 01 травня 2025 року о 15:30 год.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представники відповідачів проти задоволених позовних вимог заперечували, просили у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Краснокосянської сільської ради народних депутатів ІІ сесії ІІІ скликання від 09 квітня 1997 року № 12 "Про передачу земель в колективну власність РАКП "Красний рибак", сільська рада, розглянувши документацію про передачу землі в колективну власність, складену Білгород-дністровським відділом земельних ресурсів і узгодити з районною комісією, Краснокосянська сільська Рада народних депутатів, керуючись "Тимчасовим положенням про ведення робіт по видачі держактів КСГП, сільгоспкооперативів, сільгоспакціоперним громадам, в тому числі створеним на базі радгоспів і інших державних сільгосппідприємств, на правах колективної власності на землю" і ст. 9 Земельного кодексу України, вирішила:

1) передати РАКП "Красний рибак" в колективну власність земельні наділи загальною площею 92,8 га, в т.ч.: сільгоспугідь 83,2 га, з них ниви 31,8 га, багатолітніх 51,4 га, інших угідь 9,0 га;

2) передати РАКП "Красний рибак" в постійне користування земельний наділ загальною площею 531,8 га, з них сільгоспугідь 15,8 га., в т.ч. ниви 8,2 га, багатолітніх 7,6 га, інших 516,0 га, передбачити організацію резервного фонду на площі 7,0 га, в т.ч. багатолітніх 7,0 га;

3) Клопотати перед КІ землевпорядкування по розбиранню техдокументації по видачі держакту на право колективної власності на землю, і держакти на право користування землею;

4) Клопотати перед правлінням земельних ресурсів про фінансування робіт по виготовленню технічної документації;

5) Видати коллективному РАКП "Красний рибак" держакт на право власності на землю і держакт на право постійного користування землею.

Так, відповідно до вказаного рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів № 12 від 09.04.1997 р. Рибогосподарське аграрно-колективне підприємство "Красний рибак" на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997 року № І-ОД № 000020 отримало право постійного користування земельною ділянкою 576,3 га, яка розташована на території Краснокосянської сільської ради. Землекористування за вказаним актом записано в державну книгу реєстрації землекористувань за № 40 від 10.07.1997 року.

15.05.1999 року члени РАКП "Красний рибак" уклали договір про перетворення Рибогосподарського аграрно-колективного підприємства "Красний рибак" в Закрите акціонерне товариство "Красний рибак" (Установчий договір про створення ЗАТ "Красний рибак" від 15.05.1999 р.).

Відповідно до п.п. 3, 10 Установчого договору від 15.05.1999 р. ЗАТ "Красний рибак" створене на базі РАКП "Красний рибак", є його правонаступником і бере на себе зобов`язання, які у зв`язку з цим виникають, згідно діючого законодавства. ЗАТ "Красний рибак" є власником майна, яке належало до 15.05.1999 р. РАКП "Красний рибак", та майна, одержаного в результаті його фінансово-господарської діяльності, а також іншого, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

27.05.1999 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією зареєстровано статут ЗАТ "Красний рибак".

Загальними зборами акціонерів ЗАТ "Красний рибак" від 25.09.2007 р. (протокол № 2) затверджено нову редакцію Статуту Рибо-аграрного закритого акціонерного товариства "Красний рибак", відповідно до п. 1.1 якого Рибо-аграрне закрите акціонерне товариство "Красний рибак" створене шляхом реорганізації рибогосподарського аграрного колективного підприємства "Красний рибак" та є правонаступником РАКП "Красний рибак".

Загальними зборами учасників (протокол № 1 від 21.12.2011 р.) шляхом реорганізації (перетворення) Рибо-аграрного закритого акціонерного товариства "Красний рибак" створене Товариство з обмеженою відповідальністю "Красний рибак".

Згідно з п. 1.1 Статуту ТОВ "Красний рибак" Товариство є правонаступником ЗАТ "Красний рибак" по всіх правах та обов`язках.

Таким чином, ТОВ "Красний рибак" є правонаступником РАКП "Красний рибак". Названа обставина встановлена рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 р. по справі № 420/5060/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 р., з посиланням на зміст статуту ТОВ "Красний рибак" та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. по справі № 5017/2636/2012.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. по справі № 5017/2636/2012, визнано за ТОВ "Красний рибак" право користування земельною ділянкою площею 576,3 га, розташованою на території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ОД № 000020 від 10.07.1997 р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 40. Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. по справі № 5017/2636/2012 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2023 р.

Виходячи з наявного в нього права постійного користування земельною ділянкою площею 576,3 га, ТОВ "Красний рибак" замовило розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 34,3507 га для сільськогосподарського виробництва за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Старокозацька сільська рада (за межами населеного пункту).

Така документація виготовлена ПП "Одесагеопроект", після чого оформлено заявку від 24.01.2024 р. (реєстраційний номер ЗВ-9700415232024) для проведення реєстрації земельної ділянки з присвоєнням кадастровою номеру, однак державним кадастровим реєстратором Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області прийнято рішення від 05.02.2024 р. № РВ-5900034712024 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки мають місце: перетин ділянок з ділянкою 5120800000:01:001:0112, площа співпадає на 0,0012; перетин ділянок з ділянкою 5120800000:01:001:0113, площа співпадає на 80,8346; порушення вимог ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Додатками до рішення від 05.02.2024 р. № РВ-5900034712024 є, зокрема, графічні матеріали, на яких позначено місця перетину земельних ділянок.

Крім того, господарським судом встановлено, що рішенням Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області 60 сесії VIII скликання від 25.09.2023 року № 60/49-VIII "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності, які розташовані в адміністративно-територіальних межах Одеського району Одеської області на території Маяківської сільської ради" вирішено: надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності орієнтовною площею 30,4309 га, які розташовані в адміністративно-територіальних межах Одеського регіону Одеської області; доручено управлінню містобудування, архітектури, землевпорядкування, екології, житлово-комунального господарства та комунальної власності Маяківської сільської ради замовити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності та подати на розгляд та затвердження у встановленому законом порядку.

У зв`язку з допущенням технічної помилки в частині площі ділянок, що підлягають інвентаризації, рішенням Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області 61 сесії VIII скликання від 24.10.2023 року № 61/71-VIII "Про внесення змін до рішення сесії Маяківської сільської ради від 25 вересня 2023 року 60/49-VIII "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності, які розташовані в адміністративно-територіальних межах Одеського району Одеської області на території Маяківської сільської ради" внесено зміни до п. 1 рішення ради від 25.09.2023 р. № 60/49-VIII та надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності орієнтовною площею 77,0 га (згідно додатку, що додається), які розташовані в адміністративно-територіальних межах Одеського району Одеської області на території Ради.

На виконання рішення Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області від 24.10.2023 р. № 61/71-VIII Управління містобудування, архітектури, землевпорядкування, екології, житлово-комунального господарства та комунальної власності Ради уклало договір з ТОВ "Феодал Проект" для розроблення технічної документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Маяківської сільської територіальної громади.

Після виготовлення цієї документації Управління містобудування, архітектури, землевпорядкування, екології, житлово-комунального господарства та комунальної власності Ради оформило заявку від 18.12.2023 р. ЗВ-9707794022023 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, яку розглянуто та задоволено кадастровим реєстратором Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Київській області, в зв`язку з чим 26.12.2023 р. до Державного земельного кадастру включено відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5120800000:01:001:0113 площею 32,0756 га, цільове призначення - 01.03. Для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне.

Із наявного в матеріалах справи витягу № НВ-3201444312023 від 26.12.2023 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка № 5120800000:01:00113 зареєстрована Відділом № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області 26.12.2023 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 08.12.2023 р., ТОВ "Феодал проект".

Рішенням Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області 66 сесії VIII скликання від 22.01.2024 року № 66/32-VIII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 32,0756 га із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне.

Так, із матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ "Красний рибак" - Тимченко М.М. звернувся із адвокатським запитом до Голови Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (вих. № 7-В від 12.02.2024 року), в якому просив: 1) повідомити на підставі яких правовстановлюючих документів Маяківська сільська рада Одеської області приймала рішення про формування та реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером: 5120800000:01:001:0113, згідно з витягом зазначається місцерозташування земельної ділянки (адміністративно - територіальна одиниця): Одеська область, Одеський район, с. Удобне, розробкою проекту відведення зазначеної ділянки землі займалось ТОВ "Феодал проект" (код - 444412672, м. Львів) та надати їх завірені належним чином копії; 2) надати завірені належним чином копії рішення Маяківської сільської ради Одеської області, на підставі якого розроблялась технічна документація та присвоєно кадастровий номер: 5120800000:01:001:0113; 3) надати завірені належним чином копії документи Маяківської сільської ради Одеської області, що подавались до ТОВ "Феодал проект", на підставі якої присвоєно кадастровий номер: 5120800000:01:001:0113; 4) надати завірені належним чином копії погодження приймання - передачі межових знаків земельної ділянки, прийнятої на зберігання, внаслідок яких присвоєно кадастровий номер: 5120800000:01:001:0113; 5) надати завірені належним чином копії технічної документації Маяківської сільської ради Одеської області, внаслідок якої присвоєно кадастровий номер: 5120800000:01:001:0113.

Крім того, листом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 02.05.2024 року за вих. № ПІ-137/0-150/0/63-24 Маяківській сільській раді надано електронну копію документації із землеустрою, яка зберігається в Державному фонді документації із землеустрою, а саме "Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель Білгород-Дністровського району Одеської області", код документації 2008РФ08ОДБД000001.

Також із матеріалів справи вбачається, що 20.08.2025 року адвокат Грошева К.О. звернулася до Архівного відділу Білгород-Дністровської державної адміністрації із адвокатським запитом за вих. № 01/20-08-2024, в якому просила надати завірену належним чином копію рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області ІІ сесії ІІІ скликання "Про передачу земель в колективну власність РАКП "Красний рибак" від 09 квітня 1997 року. Так, у відповідь на вказаний адвокатський запит від 20.08.2024 р. Білгород-Дністровська державна адміністрація листом від 26.08.2024 р. повідомила, що у протоколах сесії Краснокосянської сільської ради за 1997 рік рішення сесії Краснокосянської сільської ради чи протокол сесії від 09 квітня 1997 року не виявлені.

24.09.2025 року адвокатом Грошевою К.О. надіслано адвокатський запит за вих. № 02/24-09-2024 до Архівного відділу Білгород-Дністровської державної адміністрації, в якому адвокат просила надати завірену належним чином копію рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області ІІ сесії ІІІ скликання "Про передачу земель в колективну власність РАКП "Красний рибак". На вказаний адвокатський запит Архівним відділом Білгород-Дністровської державної адміністрації надано відповідь від 26.09.2024 р., в якій відділом надано рішення Краснокосянської сільської ради № 12 від 08 травня 1997 року.

Між тим із матеріалів справи вбачається, що 21.10.2024 року адвокат Грошева К.О. звернулася з адвокатським запитом за вих. № 01/21-10-2024 до Відділу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з проханням надати відомості з документації із землеустрою та оцінки земель, що включена до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, а саме: Науково-технічну документацію по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею Рибогосподарського аграрно-колективного підприємства "Красний рибак" Білгород-Дністровського району Одеської області. Так, у відповідь на вказаний адвокатський запит (вих. № 01/21-10-2024 від 21.10.2024) Відділом № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 24.10.2024 року надано Науково-технічну документацію по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею Рибогосподарського аграрно-колективного підприємства "Красний рибак".

Наразі судом встановлено, що Науково-технічна документація по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею Рибогосподарського аграрно-колективного підприємства "Красний рибак" Білгород-Дністровського району Одеської області містить копію рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області ІІ сесії ІІІ скликання "Про передачу земель в колективну власність РАКП "Красний рибак" від 09 квітня 1997 року, відповідно до якого РАКП "Красний рибак" передано у постійне користування земельний наділ загальною площею 531,8 га, з них сільськоугідь 15,8 га, в т.ч. ниви 8,2 га, багаторічних 7,6 га, інших 516,00 га, передбачити організацію резервного фонду на площі 7,6 га, в т.ч. багаторічних 7,0 га.

Крім того, судом встановлено, що адвокат Грошева К.О. звернулася до Відділу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із адвокатським запитом від 05.12.2024 р. за вих. № 01/05-12-2024, в якому адвокат просила надати з Державного фонду документації із землеустрою завірену належним чином копію Проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах та за межами населених пунктів щодо Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Також 05.12.2025 року адвокат Грошева К.О. звернулася з адвокатським запитом (вих. № 02/05-12-2024) до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, в якому просила надати з Державного фонду документації із землеустрою завірену належним чином копію Проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах та за межами населених пунктів щодо Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

У відповідь на адвокатський запит Грошевої К.О. Відділом № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повідомлено, що в Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель обліковується "Проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктах с. Красна Коса на території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області" за кодом 2011МФ12ОДБД000009, водночас для отримання матеріалів необхідно звернутися в порядку, визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації", враховуючи додаток 3 до Положення про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель, затверджений постановою КМУ від 17.11.2004 № 1553.

Подалі, адвокат Грошева К.О. звернулася з адвокатським запитом (вих. № 01/10-12-2024) до Відділу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому адвокат просила надати відомості з документації із землеустрою та оцінки земель, що включена до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, а саме: "Проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів с. Красна Коса на території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області" за кодом 2011МФ12ОДБД000009. Так, у відповідь на вказаний адвокатський запит Відділ № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повідомив, що запитувані документи буде направлено на електрону пошту ekaterinagrosheva229@gmail.com після підтвердження повної оплати рахунка протягом трьох робочих днів після підтвердження факту оплати. Додатком до вказаного листа додано проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах с. Красна Коса на території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Разом з тим, за ствердженнями позивача, земельна ділянка загальною площею 32,0756 га (нині має кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне, що належить Маяківській сільській територіальні громаді в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області, фактично перебуває у користуванні ТОВ "Красний рибак" за відсутності надання ТОВ "Красний рибак" такого дозволу та оформлення відповідних правовстановлюючих документів за рішенням Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області, чим порушуються права Маяківської територіальної громади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 року, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997) визначено, що земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та

іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 року, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 4 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 року, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Положеннями ч.ч. 1, 2, 5 ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 року, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997) визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 року, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 року, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997) районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель запасу для сільськогосподарського використання, із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 року, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Положеннями ст. 47 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 року, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Згідно зі ст. 48 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 року, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються у користування: 1) громадянам - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; 2) громадянам, радгоспам, колективним та іншим сільськогосподарським підприємствам і організаціям - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 3) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам і загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства; 4) несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям, громадським об`єднанням та релігійним організаціям - для ведення підсобного сільського господарства. У випадках, передбачених законодавством України і Республіки Крим, землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися для ведення сільського господарства й іншим організаціям.

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 року, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997) до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою. Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської Ради народних депутатів. Межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту.

Згідно з п. 1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 № 28 (далі - Інструкції № 28) в редакції 15.04.1993 року, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею), право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державними актами: на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю, на право постійного користування землею, форми яких затверджені Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції № 28 державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів.

Як встановлено судом вище, рішенням Краснокосянської сільської ради народних депутатів ІІ сесії ІІІ скликання від 09 квітня 1997 року № 12 "Про передачу земель в колективну власність РАКП "Красний рибак", сільська рада вирішила, зокрема: передати РАКП "Красний рибак" в колективну власність земельні наділи загальною площею 92,8 га, в т.ч.: сільгоспугідь 83,2 га, з них ниви 31,8 га, багатолітніх 51,4 га, інших угідь 9,0 га; передати РАКП "Красний рибак" в постійне користування земельний наділ загальною площею 531,8 га, з них сільгоспугідь 15,8 га, в т.ч. ниви 8,2 га, багатолітніх 7,6 га, інших 516,0 га, передбачити організацію резервного фонду на площі 7,0 га, в т.ч. багатолітніх 7,0 га; видати коллективному РАКП "Красний рибак" держакт на право власності на землю і держакт на право постійного користування землею.

Так, відповідно до вказаного рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів № 12 від 09.04.1997 р. Рибогосподарське аграрно-колективне підприємство "Красний рибак" на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997 року № І-ОД № 000020 отримало право постійного користування земельною ділянкою 576,3 га, яка розташована на території Краснокосянської сільської ради.

Водночас, на переконання позивача, державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 не міг бути виданий на земельну ділянку, яка по-перше, знаходилась за межами Краснокосянської сільської ради, тобто, розпорядження вказаною земельною ділянкою було поза межами компетенції Краснокосянської сільської Ради народних депутатів, по-друге, на земельну ділянку більшого розміру, ніж передбачало відповідне рішення Краснокосянської сільської Ради народних депутатів.

Наразі господарський суд зауважує, що дійсно на підставі рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів ІІ сесії ІІІ скликання від 09 квітня 1997 року № 12 РАКП "Красний рибак" передано в постійне користування земельний наділ загальною площею 531,8 га, при цьому на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997 року № І-ОД № 000020 РАКП "Красний рибак" отримало право постійного користування земельною ділянкою 576,3 га, яка розташована на території Краснокосянської сільської ради.

Таким чином, господарський суд погоджується з твердженнями позивача стосовно того, що РАКП "Красний рибак" на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997 року № І-ОД № 000020 передана земельна ділянка більшого розміру, ніж передбачало відповідне рішення Краснокосянської сільської Ради народних депутатів ІІ сесії ІІІ скликання від 09 квітня 1997 року № 12.

Водночас господарським судом не приймаються до уваги твердження позивача стосовно того, що розпорядження вказаною земельною ділянкою було поза межами компетенції Краснокосянської сільської Ради народних депутатів, оскільки, як встановлено судом вище, відповідно до рішення Краснокосянської сільської ради народних депутатів ІІ сесії ІІІ скликання від 09 квітня 1997 року № 12 РАКП "Красний рибак" передано в постійне користування земельний наділ саме загальною площею 531,8 га.

При цьому господарський суд зауважує, що перш за все належить вирішити питання, до території якої сільської ради відносилася спірна земельна ділянка - Краснокосянської сільської ради чи Удобненської сільської ради.

Так, рішенням Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів № 137-XXІ від 30.01.1992 року "Про затвердження проектів формування території та встановлення меж сільських та селищних рад народних депутатів" затверджено проекти формування територій та встановлення меж сільських і селищних рад народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області.

Із Проекту формування територій та встановлення меж сільських, селищних та районних рад Білгород-Дністровського району Одеської області, зокрема, Зведеної відомості землекористувачів та землевласників (а.с. 118 Т. 1), вбачається, що Рибколгоспу "Красний рибак" належить 734,7 га землі в межах сільських та селищних рад народних депутатів.

Також відповідно до Проекту формування територій та встановлення меж сільських, селищних та районних рад Білгород-Дністровського району Одеської області земельна ділянка, що нині має кадастровий номер 5120800000:016001:0113, розташована в адміністративних межах Білгород-Дністровського району за межами населених пунктів та не входить до меж Краснокосянської сільської ради, що відображено на додатку до вищезазначеного проекту - Плані території Краснокосянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

При цьому із наявного в матеріалах справи Акту польового обстеження та погодження адміністративних кордонів Краснокосянської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області від 18.02.1992 р. (а.с. 131 Т. 1) вбачається, що 18 лютого 1992 року проведено польове обстеження адміністративних кордонів Краснокосянської сільської ради народних депутатів по кордону з Удобненською сільською радою, згідно з яким встановлено (мовою оригіналу): "Граница проходит по западной устьевой пойме реки Днестр нижнеднестровских плавней, открытая с юго-запада на северо-восток по границе землепользований Рыбколхоза "Красный рыбак" Краснокоснянского сельского совета и Колхоза "Родина" Удобненского сельского совета общей протяжностью 0,3 км, пересекает систему гидротехнических сооружений прудов по территории обеих землепользователей. Требуется корректировка границ с учетом расположения ГТС протяжностью 0,3 км".

Крім того, із наявного в матеріалах справи Акту польового обстеження та погодження адміністративних кордонів Удобненської сільської ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області від 11.12.1991 р. (а.с. 132 Т. 1) вбачається, що 11 грудня 1991 року проведено польове обстеження адміністративних кордонів Удобненської сільської ради народних депутатів по кордону з Краснокосянською сільською радою, згідно з яким встановлено (мовою оригіналу): "Граница проходит по западной устьевой пойме реки Днестр нижнеднестровских плавней, открытая с северо-востока на юго-запад по границе землепользований Колхоза "Родина" Удобненского сельского совета и Рыбколхоза "Красный рыбак" Краснокоснянского сельского совета общей протяжностью 0,3 км, пересекает систему гидротехнических сооружений прудов по территории обеих землепользователей. Требуется корректировка границ с учетом расположения ГТС протяжностью 0,3 км".

Таким чином, ще у 1991 та 1992 роках потребувалося коригування кордонів с урахуванням розташування ГТС протяжністю 0,3 км.

Між тим із наявної в матеріалах справи копії документації "Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель Білгород-Дністровського району Одеської області", виготовленої Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на замовлення ДП "Центр державного земельного кадастру при державному агентстві земельних ресурсів України по земельних ресурсах" Одеська регіональна філія вбачається наступне.

Так, на підставі Протоколу сумісного засідання проектних пропозицій з розробки системи землеустрою Білгород-Дністровського району і використання та охорони земель на території Краснокосянської сільської ради від 20 жовтня 2008 року (а.с. 149 Т. 1) ухвалено: 1) затвердити перелік проектних рішень та пропозицій по Краснокосянській сільській раді; 2) доповнити перелік кресленням, на яке нанести проектні пропозиції та заходи, що повинні бути враховані при розробці Схеми; 3) ДП "Одеський інститут землеустрою" при розробці Схеми перебачити заходи по перспективному використанню та охороні земель.

Крім того, протоколом сумісного засідання проектних пропозицій з розробки системи землеустрою Білгород-Дністровського району і використання та охорони земель на території Удобненської сільської ради від 20 жовтня 2008 року (а.с. 154 Т. 1) ухвалено: 1) затвердити перелік проектних рішень та пропозицій по Удобненській сільській раді; 2) доповнити перелік кресленням, на яке нанести проектні пропозиції та заходи, що повинні бути враховані при розробці Схеми; 3) ДП "Одеський інститут землеустрою" при розробці Схеми перебачити заходи по перспективному використанню та охороні земель.

Так, із вказаних матеріалів (креслень, викопіювань з плану землекористування с. Удобне) вбачається, що земельна ділянка загальною площею 32,0756 га (нині має кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне, входила до складу Удобненської сільської ради.

Крім того, з графічних матеріалів, доданих до Проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах с. Красна Коса на території Краснокосянській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області вбачається, що земельна ділянка загальною площею 32,0756 га за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне, не входить до складу Краснокосянської сільської ради.

Також з карти зі схематичним зображенням територій Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області та Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області вбачається, що територія Маяківської сільської територіальної громади і колишньої Удобненської сільської ради з`єднуються в один єдиний масив саме в місці знаходження спірної земельної ділянки.

В свою чергу суд додає, що відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" та Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, крім державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 від 10 липня 1997 року, не надали жодних доказів, які би підтверджували належність спірної земельної ділянки загальною площею 32,0756 га Краснокосянській сільській раді.

Разом з тим позивач, вважаючи себе власником земельної ділянки загальною площею 32,0756 га (нині має кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне, вказує про те, що спірна земельна ділянка знаходилася за межами Краснокосянської сільської ради, а відтак розпорядження вказаною земельною ділянкою було поза межами компетенції Краснокосянської сільської Ради народних депутатів, оскільки розпорядженням такою ділянкою була наділена Удобненська сільська рада.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 20 Господарського суду України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву "віндикація".

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 60).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем.

Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області та ТОВ "Красний рибак" не мають між собою договірних відносин стосовно спірної земельної ділянки, що зумовлює речово-правовий характер спірних правовідносин. Зазначене зумовлює використання відповідних способів захисту.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах один з одним, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту [аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

Як зазначалось, особа може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів місцевого самоврядування або документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право власності, оскільки їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.

За положеннями ст. 387 ЦК України власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Так, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном, тобто не власника, про повернення індивідуально-визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). Вказані обставини становлять предмет доказування.

Наразі, як встановлено судом, спірне майно (частина земельної ділянки у розмірі 32,0756 га) перебуває у користуванні відповідача - ТОВ "Красний рибак" на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997 року № І-ОД № 000020.

Із наявного в матеріалах справи витягу № НВ-3201444312023 від 26.12.2023 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка № 5120800000:01:00113 зареєстрована Відділом № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області 26.12.2023 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 08.12.2023 р., ТОВ "Феодал проект".

При цьому матеріали справи свідчать, що рішенням Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області 66 сесії VIII скликання від 22.01.2024 року № 66/32-VIII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 32,0756 га із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне.

Більш того судом встановлено, що державним кадастровим реєстратором Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області прийнято рішення від 05.02.2024 р. № РВ-5900034712024 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки мають місце: перетин ділянок з ділянкою 5120800000:01:001:0112, площа співпадає на 0.0012; перетин ділянок з ділянкою 5120800000:01:001:0113, площа співпадає на 80.8346; порушення вимог ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Додатками до рішення від 05.02.2024 р. № РВ-5900034712024 є, зокрема, графічні матеріали, на яких позначено місця перетину земельних ділянок.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача - ТОВ "Красний рибак" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024 р. по справі № 916/3280/24, згідно з яким, зокрема, позов задоволено частково; скасувано державну реєстрацію земельної ділянки площею 32,0756 га з кадастровим номером 5120800000:01:001:0113, що розташована за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Удобне (цільове призначення: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки: 01.03. Для ведення особистого селянського господарства на невідомого користувача), із закриттям Поземельної книги цієї земельної ділянки; у решті позову відмовлено, оскільки станом на дату ухвалення судом рішення по даній справі № 916/5388/25 вказане рішення від 13.12.2024 р. по справі № 916/3280/24 не набрало законної чинності та оскаржується в апеляційному порядку.

Відтак, станом на дату розгляду даної справи державна реєстрація земельної ділянки площею 32,0756 га з кадастровим номером 5120800000:01:001:0113 ще не скасована та відповідно така земельна ділянка відноситься до земель Маяківської сільської територіальної громади.

Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п. 26 рішення від 15.05.2008 р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене, оцінюючи надані сторонами справи докази в їх сукупності та керуючись принципом "вірогідність доказів", суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем, є більш вірогідними за докази, надані відповідачем, з огляду на що суд доходить висновку, що станом на дату ухвалення рішення суду відповідач неправомірно використовує частину земельної ділянки площею 32,0756 га.

Щодо вимоги Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 від 10 липня 1997 року господарський суд зазначає, що у своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)].

З 01.01.2013 у зв`язку з набранням чинності Законом України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" державні акти на право власності не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

За такого правового регулювання визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку не вирішить спір про право, так само не вирішить і питання про захист прав та інтересів позивача. Натомість внаслідок задоволення віндикаційного позову вирішується спір про право, рішення суду є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання недійсними державного акта на право постійного користування землею не приведуть до відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 року по справі № 446/478/19.

При цьому господарський суд звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею призведе до того, що ТОВ "Красний рибак" буде позбавлене права користування не тільки на спірну частину земельної ділянки, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання якої у користування ТОВ "Красний рибак" не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000020 від 10 липня 1997 року, який видано Рибогосподарському аграрно-колективному підприємству "Красний рибак" Краснокосянською сільською радою народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області.

Так, щодо частини земельної ділянки, яка може бути витребувана, господарський суд зазначає, що витребування може розглядатися тільки щодо спірної частини земельної ділянки.

Наразі господарський суд зауважує, що позивач має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на земельну ділянку позивача. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).

Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 ЦПК України).

У власних висновках Верховний Суд базується на тому, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

Крім того, варто зазначити, що віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.

Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у користуванні ТОВ "Красний Рибак".

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про зобов`язання ТОВ "Красний рибак" повернути Маяківській сільській раді Одеського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 32,0756 га із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне, є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Щодо заяв відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" та Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.ч. 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними в п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту, в частині зобов`язання ТОВ "Красний рибак" повернути Маяківській сільській раді Одеського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 32,0756 га із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5120800000:01:001:0113) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Удобне, відповідно є підстави для застосування до спірних правовідносин правил позовної давності.

За положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв`язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому судом не приймаються до уваги твердження Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про те, що остання дізналася про порушення прав територіальної громади щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120800000:01:001:0113 лише 13 лютого 2024 року, а саме після отримання адвокатського запиту адвоката Тимченка М.М. від 12.02.2024 року за вих. № 7-В (вх.№ 444-04.3-06) з відповідними документами та не мала жодної можливості бути обізнаною про це раніше.

Наразі суд зазначає, що у заявленому позові позивач зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 720-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних 2 громад Одеської області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Одеської області.

На підставі вищезазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 720-р до складу території Маяківської сільської територіальної громади Одеського району Одеської області включено територію Удобненської територіальної громади Білгород-Дністровського району.

Відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

З огляду на викладене, позивач - Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області є правонаступником прав та обов`язків Удобненської територіальної громади Білгород-Дністровського району у спірних правовідносинах. Так, відповідач отримав у постійне користування земельну ділянку загальною площею 576,3 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 10.07.1997 року № І-ОД № 000020, з огляду на що власник земельної ділянки протягом дуже тривалого часу - 27 років знав, що спірна земельна ділянка використовується товариством та відповідно був обізнаний із порушеннями його прав, як власника майна, водночас із позовом до суду звернувся лише 10.12.2024 р.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

У цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 серпня 2018 року у справі № 641/76/17): (а) прямо (ст. 268 ЦК України); (б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (див. п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а ст. 268 цього Кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року в справі "Dacia S.R.L." проти Молдови" (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.

Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

Таким чином господарський суд зауважує, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність (ст. 257 ЦК України).

До вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене суд зазначає, що висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 щодо застосування позовної давності до віндикаційних позовів держави та територіальних громад, є обов`язковими для Господарського суду Одеської області при розгляді даної справи № 916/273/25.

Таким чином, враховуючи те, що позов у даній справі № 916/5388/24 позивачем подано до Господарського суду Одеської області 10.12.2024 р., тоді як строк для звернення до суду із таким позовом сплинув 10.07.2000 р., суд доходить висновку про пропуск позивачем строку на подання до суду позову. Враховуючи те, що позивачем пропущено строки позовної давності до заявлених позовних вимог, вказане є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красний рибак" та Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання недійним та скасування державного акту, повернення земельної ділянки відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 12 травня 2025 р.

Суддя В.С. Петров