Рішення

від 12.05.2025 по справі 916/442/25

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/442/25Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Крутькової В. О.

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 916/442/25

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Акрил-груп

про розірвання договору, виселення та стягнення

за участю представників:

від позивача: Бондар А. Г. /самопредставництво/;

від відповідача: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Акрил-груп з позовом, в якому просить господарський суд Одеської області:

- розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2017 № 1/17 (далі договір оренди), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Акрил-груп та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради;

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Акрил-груп з нежитлового приміщення третього поверху, загальною площею 18,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61-а, у КУ МКЛ № 10, для розміщення аптечного пункту, (балансоутримувач: КП Одесфарм) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Акрил-груп на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 27 363, 02 грн, пеню у сумі 2 696, 99 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9084 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.03.2025 о 17:00, із повідомленням учасників справи про підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 05.03.2025, за відсутністю учасників справи, судом постановлено протокольну ухвалу, якою підготовче засідання відкладено на 27.03.2025 о 12:20 год, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

27.03.2025 у підготовчому засіданні, за участю представника позивача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою підготовче засідання відкладено на 14.04.2025 о 15:20 год, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 14.04.2025, за участю представника позивача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.05.2025 року о 12:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

У судовому засіданні 12.05.2025 за участі представника позивача, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення.

Відповідач у підготовчі засідання та судове засідання щодо розгляду справи по суті не з`явився та відзиву на позов не надав.

Ухвалу суди, які направлено відповідачу на адресу зазначену у позові та у витягу з ЄДР повернуто до суду органами поштового зв`язку, із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 указав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечення відповідачу реалізації права на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, враховуючи строки розгляду справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Обставини справи встановлені судом

01.01.2017 між Комунальним підприємством «ОДЕСФАРМ» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМДРАЙВ» (Орендар) укладено договір оренди згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 18,0 (вісімнадцять) кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 61-а, у КУ «МКЛ №10» для розміщення аптечного пункту, терміном на 2 роки 11 місяців.

Характеристика об`єкта оренди наводиться у технічному паспорті. Вартість об`єкта оренди на підставі незалежної оцінки становить 166 700 грн. Звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта оренди складений станом на « 30» серпня 2016 року суб`єктом оціночної діяльності ПП «ТРІКОД» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності ФДМУ № 387/16, виданий « 24»травня 2016 року).

Відповідно до п. 1.3. договору оренди термін дії договору оренди: з « 01»січня 2017 року до « 30» листопада 2019 року.

Згідно з п. 2.1. договору оренди орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 року №786 (зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011).

Відповідно до п. 2.2. договору оренди за орендоване нежитлове приміщення загальною площею 18,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 61-а, у КУ «МКЛ №10» Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який визначено індекс інфляції) у розмірі 1429,22 грн (з ПДВ). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Орендар зобов`язаний вносити орендну плату та інші платежі за цим договором щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (п. 2.4. договору оренди).

Згідно з п. 4.8. договору оренди після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до п. 5.2. договору оренди за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Згідно з умовами п. 5.3 договору оренди у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також, орендодавець має право відмовитись від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови Орендодавця від договору оренди, Договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору. Оплата орендної плати та інших платежів здійснюється орендарем по день фактичного користування майном та підписання акту приймання - передачі приміщення.

Відповідно до п. 7.8. договору оренди дія договору оренди припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю Орендаря; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації Орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

03.09.2020 рішенням № 03/09 учасників ТОВ «Фармдрайв» (ідентифікаційний код 40388243) вирішено змінити найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармдрайв» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрил-Груп» (ідентифікаційний код 40388243).

Додатковим договором від 05.01.2018 змінено назву Орендодавця з «КП «Одесфарм» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради» та внесено зміни до договору оренди у частині розрахунку орендної плати за місяць.

Додатковим договором від 29.11.2019 до договору оренди продовжено термін дії договору до 29.11.2020.

Додатковим договором від 15.05.2020 до договору оренди продовжено термін дії до 15.04.2023 та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати за місяць.

Через військову агресію Російської Федерації проти України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна» (далі постанова № 634).

На підставі цієї постанови № 634 (п. 5) договір оренди є таким, що продовжив свою дію.

16.11.2023 Орендодавець здійснив виїзд на об`єкт оренди, за результатами обстеження встановлено, що об`єкт закритий, доступ відсутній, про що складено відповідний Акт.

Висновки суду

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За своєю юридичною природою договір оренди є договором найму (оренди) комунального майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини третьої статті 285, частин першої та четвертої статті 286 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди (частина перша статті 284 Господарського кодексу України).

Таким чином, договір оренди є підставою виникнення у сторін господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Законом України від 03.10.2019 №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як зазначено вище, на виконання умов договору оренди відповідач зобов`язався вносити орендну плату за об`єкт оренди щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно з матеріалами справи, непогашена заборгованість в сумі 27 363,02 грн утворилася за період з 01.02.2024 по 31.01.2025.

Доказів сплати боргу відповідач не надав, станом на момент розгляду справи заборгованість залишилася непогашеною.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Акрил-груп на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованості з орендної плати у розмірі 27 363,02 грн є правомірною, а отже, в цій частині позов задовольняє.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2 696,99 грн, господарський суд зазначає таке.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно умов п. п. 5.2. договору оренди за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Перевіривши розрахунок пені, здійсненого позивачем, та згідно з яким розмір пені становить 2696, 99 грн, господарський суд встановив відповідність цього розрахунку обставинам справи, а отже дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Що стосується вимог про розірвання договору оренди та виселення, то господарський суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 2 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 цього Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

У пунктах 88-93 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено таке:

"88. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

89. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

90. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

91. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

92. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

93. Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 виснувала, що у контексті частини другої статті 651 Цивільного кодексу України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості (пункт 102).

Умовами договору передбачено, що у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди (п. 5.3. договору оренди).

За наведених обставин, беручи до уваги, що заборгованість утворилася за тривалий період (майже рік) з 01.02.2024 по 31.01.2025, господарський суд дійшов висновку, що вимога про розірвання договору оренди, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Акрил-груп та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, є правомірною та підлягає задоволенню.

Висновок господарського суду у цій справі відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 25.02.2025 у справі 916/3377/22, від 29.05.2024 у справі № 910/5508/23.

Приписами ст. 785 ЦК України встановлено обов`язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до п. 4.8. договору оренди після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

У ч. 2 ст. 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Отже, виходячи з вищевикладеного відповідач має обов`язок після розірвання договору оренди повернути об`єкт оренди позивачу.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимога про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрил-груп» з нежитлового приміщення третього поверху, загальною площею 18,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61-а, у КУ «МКЛ № 10», для розміщення аптечного пункту, (балансоутримувач: КП «Одесфарм»), є правомірною та підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Беручи до уваги викладені обставини, за наведених підстав, господарський суд задовольняє позов повністю.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2017 № 1/17, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрил-груп» (просп. Академіка Вернадського, 36А, м. Київ, 03142, ідентифікаційний код 40388243) та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, ідентифікаційний код 26302595).

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрил-груп» (просп. Академіка Вернадського, 36А, м. Київ, 03142, ідентифікаційний код 40388243) з нежитлового приміщення третього поверху, загальною площею 18,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, 61-а, у КУ «МКЛ № 10», для розміщення аптечного пункту, (балансоутримувач: КП «Одесфарм») на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, ідентифікаційний код 26302595).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрил-груп» (просп. Академіка Вернадського, 36А, м. Київ, 03142, ідентифікаційний код 40388243) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, ідентифікаційний код 26302595) заборгованість з орендної плати у розмірі 27 363, 02 грн, пеню в сумі 2 696,99 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 084 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 15.05.2025.

Суддя Т.Г. Деркач