Рішення

від 15.05.2025 по справі 922/964/25

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/964/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2; код ЄДРПОУ: 31941174) в особі філії "Богодухівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (62100, Харківська обл., м. Богодухів, вул. Катукова, 2; код ЄДРПОУ: 03447210) про стягнення забогованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

20.03.2025 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" в особі філії "Богодухівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", в якій просить суд:

- стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" в особі філії "Богодухівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 3% річних за період з 01.05.2023 по 31.12.2024 у розмірі 4 745,30 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2023 р. по грудень 2024 р. у розмірі 13 120,63 грн.;

- стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" в особі філії "Богодухівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позов обґрунтовано простроченням виконання грошового зобов`язання за договором про постачання електричної енергії споживачу №51072 від 01.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2025 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" в особі філії "Богодухівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України"про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/964/25. Вирішено розгляд справи №922/964/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

04.04.2025 через кабінет Електронного суду від представника Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№8385 від 04.04.2025).

У відзиві представник відповідача зазначив, що надані до суду разом з позовною заявою письмові докази в електронних копіях (договір, заява-приєднання, комерційні пропозиції та докази отримання рахунків та т.п.) не є копіями документів, тому як візуально видно, що вони зроблені не з оригіналів, а з копій, тобто такі документи взагалі не можна вважати доказами по справі у розумінні ст.91 ГПК України.

Крім того представник відповідача зазначив, що у липні 2024 року було повністю звільнено усе керівництво відповідача (директор, головний інженер та інші), включаючи повністю увесь відділ бухгалтерії. На зараз нові робітники керівництва та бухгалтерії, які фактично почали працювати з середини листопада 2024 року не можуть знайти первісні документи щодо договору постачання електричної енергії споживачу №51072 від 1.01.2021 р., на який посилається позивач.

Водночас, як стверджує представник відповідача, ніяких зазначених у додатках до позовної заяви рахунків від позивача відповідач не отримував та нікого не уповноважував на отримання таких рахунків. Взагалі у журналах зазначені підписи невідомих осіб, які начебто розписалися з боку відповідача за отримання нібито якихось рахунків. Поштою позивач також не направляв відповідачу ніяких зазначених у позові рахунків. Акти про надання електричної енергії з боку відповідача не підписані, тому як взагалі не надавалися йому на підпис. Належних доказів надання розрахункового документу 3% річних та інфляційні витрати за період з 1.05.2023 по 31.12.2024 позивач до суду не надав, як і доказів його направлення відповідачу. Що ставить під сумнів виникнення боргу за такими нарахуваннями. Сам розрахунок у позові 3 % річних та інфляційні витрати невідомо з якої суми розраховані та фактично відповідач не зміг перевірити правильність нарахування таких сум.

09.04.2025 через кабінет Електронного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№8840 від 09.04.2025).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що предметом розглядуваної справи є стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за договором про постачання електричної енергії споживачу №51072 від 01.01.2021. При цьому, встановлення факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію за період з жовтня 2022 по лютий 2023 року входило до предмету доказування по справі №922/3276/23.

На переконання представника позивача, слід критично відноситись до твердження відповідача про те, що втрата ним первісних документів щодо договору №51072 є обставиною, що свідчить про припинення зобов`язань на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України, оскільки неможливість знайти первісні документи щодо договору постачання електричної енергії споживачу №51072 від 01.01.2021 стало наслідком саме недбалих дій відповідача. При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між втратою первинної документації та неможливістю виконання зобов`язань за договором №51072 від 01.01.2021 відповідачем суду не надано.

Також представник позивача стверджує, що рахунки на оплату у пені, 3% річних та втрат від інфляції за спірний період були надіслані відповідача. При цьому, комерційною пропозицією №133 Ф-П (пункт 5) до Договору №51072 від 01.01.2021 взагалі не встановлено обов`язку позивача надсилати саме рахунки на оплату пені, річних та втрат від інфляції на адресу відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет та штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ Харківенергозбут є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.

Відповідно до статті 4 Закону України Про ринок електричної енергії (далі Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі ст.56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п.п.3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

У відповідності до п.3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.

Статтею 181 ГК України внормовано, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до п.п.4.12,4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п.10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 До запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Відповідно до п.4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому- передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п.9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п.3.1.7. Правил).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового Договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до п.3.2.5 Правил укладення споживачем Договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до Договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

У зв`язку з тим, що відповідачем було подано підписану заяву-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції, фактично споживалась електрична енергія (акти приймання-передачі електричної енергії додані до позовної заяви), то Договір про постачання електричної енергії споживачу №51072 від 01.01.2021 (далі Договір) вважається укладеним.

Порядок розрахунків за Договором №51072 від 01.01.2021 визначається відповідно до умов Комерційної пропозиції 1П від 01.01.2021, яку в подальшому було змінено на Комерційну пропозицію №133 Ф-П від 01.07.2021.

Згідно з п.2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п.5.7 Договору).

Згідно п.5.6 Договору оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.10 Договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Згідно з п.6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.5 Комерційної пропозиції №133Ф-П від 01.07.2021 рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.

Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції №133Ф-П від 01.07.2021, передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 даної комерційної пропозиції, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за період з серпня 2022 року по лютий 2023 року, а саме:

- за серпень 2022 року було спожито 1018 кВт*г та нараховано суму у розмірі 5 338,01 грн. разом з ПДВ. Рахунок та акт приймання-передачі за серпень 2022 року були отримані уповноваженим представником споживача 07.09.2022. Строк оплати рахунку до 14.09.2022.

12.01.2023 споживачем було сплачено 1667,41 грн.

24.01.2023 споживачем було сплачено 3000,00 грн.

21.02.2023 споживачем було сплачено 670,60 грн.

Станом на сьогодні, заборгованість відсутня.

- за вересень 2022 року було спожито 2973 кВт*г та нараховано суму у розмірі 17 313,91 грн. разом з ПДВ. Рахунок та акт приймання-передачі за вересень 2022 року були отримані уповноваженим представником споживача 06.10.2022. Строк оплати рахунку до 13.10.2024.

21.01.2023 споживачем було сплачено 4329,40 грн.

21.03.2023 споживачем було сплачено 5000,00 грн.

24.04.2023 споживачем було сплачено 3000,00 грн.

23.05.2023 споживачем було сплачено 3000,00 грн.

04.07.2023 споживачем було сплачено 1984,51 грн.

Станом на сьогодні, заборгованість відсутня.

- за жовтень 2022 року було спожито 4907 кВт*г та нараховано суму у розмірі 29 252,38 грн. разом з ПДВ. Рахунок та акт приймання-передачі за жовтень 2022 року були направлені 08.11.2022. Строк оплати рахунку до 15.11.2022.

04.07.2023 споживачем було сплачено 8015,49 грн.

27.07.2023 споживачем було сплачено 3000,00 грн.

04.10.2024було сплачено 6995,44 грн.

21.11.2024 споживачем було сплачено 394,10 грн.

06.02.2025 споживачем було сплачено 1768,54 грн.

06.02.2025 споживачем було сплачено 9078,81 грн.

Станом на сьогодні, заборгованість відсутня.

- за листопад 2022 року було спожито 2182 кВт*г та нараховано суму у розмірі 12 784,28 грн. разом з ПДВ. Рахунок та акт приймання-передачі за листопад 2022 року були направлені 06.12.2022. Строк оплати до 13.12.2022.

06.02.2025 споживачем було сплачено 12784,28 грн.

Станом на сьогодні, заборгованість відсутня.

- за грудень 2022 року було спожито 3368 кВт*г та нараховано суму у розмірі 19 246,73 грн. разом з ПДВ. Рахунок та акт приймання-передачі за грудень 2022 року були направлені 04.01.2023. Строк оплати до 11.01.2023.

06.02.2025 споживачем було сплачено 19 246,73 грн.

Станом на сьогодні заборгованість відсутня.

- за січень 2023 року було спожито 3523 кВт*г та нараховано суму у розмірі 21 824,40 грн. разом з ПДВ. Рахунок та акт приймання-передачі за січень 2023 року були направлені 02.02.2023. Строк оплати до 15.02.2023.

06.02.2025 споживачем було сплачено 21 824,40 грн.

Станом на сьогодні заборгованість відсутня.

- за лютий 2023 року було спожито 3741 кВт*г та нараховано суму у розмірі 21 889,67 грн. разом з ПДВ. Рахунок та акт приймання-передачі за лютий 2023 року були направлені 07.03.2023. Строк оплати до 14.03.2023.

06.02.2025 споживачем було сплачено 21 788,59 грн.

Станом на сьогодні заборгованість складає 101,08 грн.

Як пояснив позивач, заборгованість за спожиту електроенергію за період з серпня 2022 року по лютий 2023 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2023 по справі №922/3276/23 та не є предметом розгляду в цій заяві, а вказана тільки для пояснення нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до п.9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Як стверджує позивач, ПрАТ "Харківенергозбут" як постачальник, виконав свої зобов`язання по Договору у повному обсязі, проте відповідачем умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого за прострочення оплати відповідачу було нараховано 3% річних у сумі 4745,30 грн. та індекс інфляції у сумі 13 120,63 грн.

Рахунки на оплату 3% річних, індексу інфляції та останній Акт звіряння розрахунків за електроенергію позивачем були відправлені засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.

Відповідачем не сплачені зазначені нарахування 3% річних та індексу інфляції, а тому позивач був вимушений звернутися з цим позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч.2 ст.205 ЦК України).

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до п.2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Публічний договір про постачання електричної енергії споживачу розміщений на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут: zbutenergo.kharkov.ua, з умовами якого відповідач був ознайомлений, що підтверджується підписаною відповідачем заявою-приєднанням до договору.

Факт споживання відповідачем електричної енергії у період за період з серпня 2022 року по лютий 2023 року на підставі Договору підтверджується даними, переданими від АТ Харківобленерго".

Разом з цим, відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до вимог статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).

Як вбачається з судових рішень, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у липні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 129499,43 грн., з яких: заборгованість за електричну енергію у розмірі 96981,97 грн., пеня у розмірі 25572,07 грн., 3% річних у розмірі 1589,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 5356,27 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №51072 від 01.01.2021 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії за період з жовтня 2022 по лютий 2023 року (справа №922/3276/23).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2023 у справі №922/3276/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за електричну енергію у розмірі 93981,97 грн. 3% річних у розмірі 1589,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 5356,27 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2141,42 грн. У решті позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2023 у справі №922/3276/23 залишено без змін.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2023 у справі №922/3276/23 набрало законної сили 26.06.2024.

У вказаному рішенні у справі №922/3276/23 судом було встановлено, зокрема, наступне:

1) З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію:

- за березень 2022 на суму 17955,38 грн., ПДВ 20% 3591,08 грн., разом з ПДВ 21546,46 грн. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було надано під підпис уповноваженій особі згідно наказу №226 від 25.06.2021. Строк оплати рахунку до 13.04.2022. Матеріали справи свідчать, що сплачено за березень 2022 згідно платіжних доручень: №85 від 08.04.2022, №100 від 25.04.2022, №133 від 27.05.2022, №161 від 21.06.2022, №171 від 21.07.2022, №184 від 01.08.2022 на загальну суму 21546,46 грн.;

- за квітень 2022 на суму 7866,98 грн., ПДВ 20% 1573,40 грн., разом з ПДВ 9440,38 грн. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було надано під підпис уповноваженій особі згідно наказу №226 від 25.06.2021. Строк оплати рахунку до 13.05.2022. Сплачено за квітень 2022 згідно платіжних доручень: №184 від 01.08.2022, №210 від 29.08.2022, №214 від 22.09.2022 на загальну суму 9440,38 грн.;

- за травень 2022 на суму 6184,55 грн., ПДВ 20% 1236,91 грн., разом з ПДВ 7421,46 грн. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було надано під підпис уповноваженій особі згідно наказу №226 від 25.06.2021. Строк оплати рахунку до 15.06.2022. Сплачено за травень 2022 згідно платіжних доручень: №214 від 22.09.2022, №243 від 25.10.2022, №253 від 22.11.2022 на загальну суму 7421,46 грн.;

- за червень 2022 на суму 2932,59 грн., ПДВ 20% 586,52 грн., разом з ПДВ 3519,11 грн. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було надано під підпис уповноваженій особі згідно наказу №226 від 25.06.2021. Строк оплата рахунку до 13.07.2022. Сплачено за червень 2022 згідно платіжних доручень: №253 від 22.11.2022, №243 від 25.10.2022, №282 від 27.12.2022 на загальну суму 3519,11 грн.;

- за липень 2022 на суму 3031,93 грн., ПДВ 20% 606,39 грн., разом з ПДВ 3638,32 грн. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було надано під підпис уповноваженій особі згідно наказу №226 від 25.06.2021. Строк оплати рахунку до 15.08.2022. Сплачено за липень 2022 згідно платіжних доручень: №282 від 27.12.2022, №3 від 12.01.2023 на загальну суму 3638,32 грн.;

- за серпень 2022 на суму 4448,34 грн., ПДВ 20% 889,67 грн., разом з ПДВ 5338,01 грн. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було надано під підпис уповноваженій особі згідно наказу №226 від 25.06.2021. Строк оплати рахунку до 14.09.2022. Сплачено за серпень 2022 згідно платіжних доручень: №3 від 14.09.2022. Сплачено за серпень 2022 згідно платіжних доручень: №3 від 12.01.2023, №5 від 24.01.2023, №32 від 21.02.2022 на загальну суму 5338,01 грн.

- за вересень 2022 на суму 14428,26 грн., ПДВ 20% 2885,65 грн., разом з ПДВ 17313,91 грн. Відповідачем за вересень 2022 спожито 2973 кВт*год згідно фактичних даних: відомостей реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було надано під підпис уповноваженій особі згідно наказу №226 від 25.06.2021. Строк оплати рахунку до 13.10.2022. Сплачено за вересень 2022 згідно платіжних доручень: №32 від 21.02.2023, №38 від 21.03.2023, №92f5f185bb від 24.04.2022, №159 від 04.07.2023 на загальну суму 17313,91 грн.;

- за жовтень 2022 на суму 24376,98 грн., ПДВ 20% 4875,40 грн., разом з ПДВ 29252,38 грн. Відповідачем за жовтень 2022 спожито 4907 кВт*год згідно фактичних даних: відомостей реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі було відправлено засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 15.11.2022. Сплачено за жовтень 2022 згідно платіжного доручення №159 від 04.07.2023 у сумі 8015,49 грн.;

- за листопад 2022 на суму 10653,57 грн., ПДВ 20% 2130,71 грн., разом з ПДВ 12784,28 грн. Відповідачем за листопад 2022 спожито 2182 кВт*год згідно фактичних даних: відомостей реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі було відправлено засобом поштового зв`язку. Строк оплати до 13.12.2022. Рахунок не сплачено.;

- за грудень 2022 на суму 16038,94 грн., ПДВ 20% 3207,79 грн., разом з ПДВ 19246,73 грн. Відповідачем за грудень 2022 спожито 3368 кВт*год згідно фактичних даних: відомостей реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі було відправлено було засобом поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 11.01.2023. Рахунок несплачено.;

- за січень 2023 на суму 18187,00 грн., ПДВ 20% 3637,40 грн., разом з ПДВ 21824,40 грн. Відповідачем за січень 2023 спожито 3523 кВт*год згідно фактичних даних: відомостей реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі було відправлено засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 15.02.2023. Рахунок не оплачено.;

- за лютий 2023 на суму 18241,39 грн., ПДВ 20% 3648,28 грн., разом з ПДВ 21889,67 грн. Відповідачем за лютий 2023 спожито 3741 кВт*год згідно фактичних даних: відомостей реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії було відправлено засобам поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 14.03.2023. Рахунок не сплачено.

2) Здійснивши оплати за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії споживачу №51072 від 01.01.2021, відповідач своїми конклюдентними діями схвалив споживання електричної енергії відокремленим підрозділом - Філія "Богодухівський райавтодор" ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за спірним договором, тим самим, відповідач підтвердив укладення з позивачем вищезазначеного договору шляхом підписання керівником відокремленого підрозділу - Філія "Богодухівський райавтодор" заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції, яка є додатком №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №51072 від 01.01.2021.

3) Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано належним чином взяті на себе зобов`язання перед відповідачем та поставлено останньому електричну енергію. Натомість відповідачем порушено погоджені з позивачем зобов`язання за умовами договору в частині своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії у передбачені договором строки.

4) Перевіривши правомірність та обґрунтованість розрахованої заборгованості за електричну енергію, яка з урахуванням зменшення розміру позовних вимог складає 93981,97 грн., суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим, арифметично вірним, підтвердженим матеріалами справи, не спростованим відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, факт укладання між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу №51072 від 01.01.2021 та прострочення відповідачем виконання свої зобов`язань за ним підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2023 у справі №922/3276/23, яке набрало законної сили 26.06.2024.

Враховуючи вищевикладене, суд у цій справі не надає оцінку доводам відповідача стосовно прострочення відповідачем виконання свої зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №51072 від 01.01.2021, оскільки факт такого прострочення встановлений рішенням суду у справі №922/3276/23.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов`язання, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Крім того, частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних за період з 01.05.2023 по 31.12.2024 у розмірі 4 745,30 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2023 року по грудень 2024 року у розмірі 13 120,63 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції №133Ф-П від 01.07.2021, передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 даної комерційної пропозиції, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Рахунки на оплату 3% річних, індексу інфляції позивачем були відправлені засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

В свою чергу відповідач контррозрахунку 3% річних ті інфляційних втрат суду не надав.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Водночас суд відхиляє доводи представника відповідача стосовно наданих позивачем доказів які, як стверджує відповідач, зроблені не з оригіналів, а з копій, - оскільки таке твердження не підтверджується наявними матеріалами справи.

Водночас суд зазначає, що відповідач є юридичною особою, яка у відповідності ч.1 ст.96 ЦК України самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. А відтак твердження представника відповідача про звільнення усього керівництва та відділ бухгалтерії відповідача, жодним чином не звільняють останнього від відповідальності за прострочення взятих на себе, як на юридичну особу, договірних зобов`язань.

Інші доводи відповідача спростовуються наявними матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі (з урахуванням коефіцієнта 0,8).

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" в особі філії "Богодухівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути зДочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2; код ЄДРПОУ: 31941174) в особі філії "Богодухівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (62100, Харківська обл., м. Богодухів, вул. Катукова, 2; код ЄДРПОУ: 03447210) на користьПриватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328):

- 3% річних за період з 01.05.2023 по 31.12.2024 у розмірі 4 745 (чотири тисячі сімсот сорок п`ять) грн. 30 коп. та інфляційні втрати за період з травня 2023 року по грудень 2024 року у розмірі 13 120 (тринадцять тисяч сто двадцять) грн. 63 коп. на п/р НОМЕР_1 , МФО 351823, ХОУ АТ Ощадбанк, код ЄДРПОУ 42206328;

- суму судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. на п/р НОМЕР_1 , МФО 351823, ХОУ АТ Ощадбанк, код ЄДРПОУ 42206328.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "15" травня 2025 р.

СуддяТ.О. Пономаренко