Рішення

від 15.05.2025 по справі 922/843/25

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/843/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові системи" (61001, м. Харків, вул. Добровольців, буд.15/17, код ЄДРПОУ 43248133) до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд.29, код ЄДРПОУ 04805918) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові системи" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів у розмірі 757 472,19 грн основної заборгованості за спожиту теплову енергію у лютому 2024 року та у березні 2024 року на потреби опалення; 96 766,91 грн. (інфляційних втрат за лютий-березень 2024), та 21 048,43 грн. (3 % річних за лютий-березень 2024).

Судові витрати у розмірі 13 129,31 гривень позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору про закупівлю товару (теплова енергія в гарячій воді) № 20006/24/271-12/ЕМ від 29.12.2023 та приписів чинного законодавства, не сплатив за спожиту теплову енергію.

Також, позивач в позові виклав клопотання про визнання справи малозначною та проведення розгляду справи у спрощеному провадженні.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/843/25. Справу №922/843/25 визнано малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.04.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.. №8277), в якій позивач зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 757 472,19 грн основної заборгованості за спожиту теплову енергію у лютому 2024 року та у березні 2024 року та судові витрати у розмірі 11362,08 грн. Також, позивач просить повернути йому суму сплаченого судового збору у розмірі 1767,23 грн.

Суд дослідив заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №8277 від 02.04.2025) та зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд виснував прийняти заяву про зменшення позовних вимог позивача до розгляду та продовжив розгляд справи з урахуванням поданої позивачем заяви.

03.04.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8289), в якій відповідач визнає позов в частині основної заборгованості за спожиту теплову енергію у лютому 2024 року та у березні 2024 року на потреби опалення у розмірі 757 472,19 грн, проте просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/843/25 шляхом встановлення щомісячної сплати стягнутих грошових коштів рівними частинами з дня набрання рішенням законної сили до 31.12.2025.

07.04.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача у справі надійшла відповідь на відзив (вх. №8580), в якій позивач зазначив, що з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.04.2025, проти розстрочення виконання рішення, про яке просить відповідач, не заперечує. Просить судові витрати покласти на відповідача та винести ухвалу про повернення судового збору з державного бюджету.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між позивачем та комунальним підприємством "Харківський метрополітен" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія в гарячій воді) №20006/24/271-12/ЕМ від 29.12.2023 (далі-договір).

За цим Договором Теплопостачальна організація зобов`язується у період дії цього Договору поставити Споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (п.1.1. договору).

Згідно з п.1.2. договору предмет закупівлі: 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (Постачання теплової енергії в гарячій воді).

Пунктом 1.3. договору визначено, що Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з Додатком 1 до цього Договору в зрячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію;

- гаряче водопостачання.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна цього Договору становить без ПДВ 30 209 132,79 грн, ПДВ 6 041 826,56 грн, усього 36 250 959,35 грн.

Невід`ємними частинами договору є, також:

- Додаток №1 - обсяги постачання теплової енергії споживачу по всім об`єктам

тепло споживання;

- Додаток №2 - схема межі поділу теплової мережі та акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін;

- Додаток №3 - умови припинення постачання теплової енергії;

- Додаток №4 - перелік об`єктів теплоспоживання;

- Додаток №5 - облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатація вузла обліку теплової енергії;

- Додаткова угода №1 від 04.03.2024 (далі - додаткова угода №1);

- Додаткова угода №2 від 30.09.2024 (далі - додаткова угода №2).

Додатковою угодою №1 сторони виклали пункти 3.1. та 3.3. в новій редакції, а саме:

"П.3.1. Ціна цього Договору становить без ПДВ 17 799 061,89 грн (Сімнадцять мільйонів сімсот дев`яносто дев`ять тисяч шістдесят одна грн. 89 коп), ПДВ 3 559 812,38 грн (Три мільйони п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот дванадцять грн 38 коп), усього: 21 358 874,27 грн. (Двадцять один мільйон триста п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят чотири грн 27 коп)".

"3.3. Ціна цього Договору може бути змінена згідно з випадками, передбаченими п. 11.4. цього Договору. Ціна цього Договору визначається з урахуванням розділу V Податкового Кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію за 1 Гкал:

- для потреб інших споживачів (без урахування витрат на утримання і ремонт ЦТГІ) - 3 168,41 грн (без ПДВ);

- для потреб інших споживачів ( з урахуванням витрат на утримання і ремонт ЦТП) - 3 334,16 грн (без ПДВ), що встановлені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 21.02.2024 № 63 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та її постачання комунальному підприємству "Харківські теплові системи" для споживачів м. Харкова", які діють з 27.02.2024 року.

Додатковою угодою №2 сторони п. 3.3 Договору змінили та виклали в новій редакції:

"3.3. Ціна цього Договору може бути змінена згідно з випадками, передбаченими п. 11.4. цього Договору. Ціна цього Договору визначається з урахуванням розділу V Податкового Кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію за 1 Гкал: діють з 01.10.2024 року."

2. Додаток 1 "Обсяги постачання теплової енергії Споживачу по всім об`єктам теплоспоживання" до Договору змінити та викласти в новій редакції.

3. Додаток 1 "Обсяги постачання теплової енергії Споживачу по всім об`єктам теплоспоживання" від 04.03.2024 втрачає чинність з моменту підписання даної Додаткової угоди.

Позивачем було поставлено товар згідно предмету договору - теплову енергію (код згідно ДК 021:2015 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії в гарячій воді), а споживачем було прийнято теплову енергію за встановленими тарифами (цінами).

Теплова енергія постачалася споживачу в обсягах згідно додатку №1 до договору в гарячій воді на потреби опалення, вентиляцію та гарячого водопостачання.

Згідно з п.4.2. договору розрахунковим періодом є:

- для споживачів без приладів обліку теплової енергії є календарний місяць, за результатом якого підписується акт приймання-передачі теплової енергії по відпуску теплової енергії за період (в 2-х примірниках).

- для споживачів із наявними приладами обліку теплової енергії - проміжок часу починаючи з дати зняття показань за місяць який передує розрахунковому до дати зняття показань в поточному розрахунковому місяці.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що споживач сплачує за фактично спожиту теплову енергію не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі отриманого до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, акту приймання-передачі теплової енергії.

Споживач має право здійснювати попередню оплату за Договором. У разі здійснення попередньої оплати Споживач до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації очікувану вартість зазначеної в Додатку І до Договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює:

до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі самостійно отриманого до 15 числа наступного за розрахунковим місяця акту приймання-передачі теплової енергії;

до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, акту приймання-передачі теплової енергії.

У додатку №4 до договору визначено перелік об`єктів теплоспоживання зі своїм особовим рахунком, по яким ведеться ідентифікація кожного з об`єктів та їх облік.

Позивач вказує, що всього за договором №20006/24/271-12/ЕМ від 29.12.2023 за весь період постачання у 2024 році було поставлено теплової енергії у кількості 259,04785 Гкал на загальну суму 853 809,23 грн.

Відповідачем був проведений частковий розрахунок за договором у сумі 96 337,04 грн. за спожиту у січні 2024 року теплову енергію у кількості 75,90172 Гкал.

На момент подання позовної заяви за договором №20006/24/271-12/ЕМ від 29.12.2023 існує заборгованість у сумі 757 472,19 грн. за спожиту теплову енергію:

- у лютому 2024 у кількості 98,79149 Гкал на суму 435 320,59 грн;

- у березні 2024 року у кількості 84,35464 Гкал на суму 322 151,60 грн.

Заборгованість за спожиту відповідачем теплову енергію за договором обліковується за особовим рахунком відповідача №10100-5370 за адресою: місто Харків, вул. Євгенівська, 53А (склад МТС МЕТРО), опалювальною площею 1920,00 кв.м.

29.02.2024 уповноваженими представниками позивача та відповідача складено акт приймання передачі теплової енергії за лютий 2024 року по вказаному особовому рахунку. Згідно з даними цього акта теплопостачальна організація відпустила, а споживач отримав теплову енергію 98,79149 ГКАЛ на суму 435320,59 грн;

31.03.2024 уповноваженими представниками позивача та відповідача складено акт приймання передачі теплової енергії за березень 2024 року по вказаному особовому рахунку. Згідно з даними цього акта теплопостачальна організація відпустила, а споживач отримав теплову енергію 84,35464 ГКАЛ на суму 322151,60 грн.

Позивач направляв на електронну адресу відповідача: ems@metro.kharkiv.ua акт звірки розрахунків.

Проте відповідач акт звірки не підписав та відповідачу не повернув.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору направляв на адресу відповідача претензію №56/104 від 30.01.2025, в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 757472,19 грн протягом 5 днів. Проте відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України "Про теплопостачання", згідно з яким споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання", одним з основних обов`язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія в гарячій воді) № 20006/24/271-12/ЕМ від 29.12.2023, який за своєю правової природою є договором поставки теплової енергії, з урахуванням додаткової угоди №1 на загальну суму 21358874,27 грн строком з 29.12.2023 до повного виконання своїх зобов`язань. Факт поставки теплової енергії на суму 757472,19 грн за особовим рахунком відповідача №10100-5370 за адресою: місто Харків, вул. Євгенівська, 53А (склад МТС МЕТРО), опалювальною площею 1920,00 кв.м, підтверджується: актами приймання передачі теплової енергії: за лютий 2024 року від 29.02.2024 по вказаному особовому рахунку на суму 435320,59 грн; за березень 2024 року від 31.03.2024 по вказаному особовому рахунку на суму 322151,60 грн. Суд визнає доведеним факт поставки позивачем та отримання відповідачем теплової енергії на суму 757472,19 грн товару на виконання умов договору № 20006/24/271-12/ЕМ від 29.12.2023, виходячи із умов договору, даних актів приймання передачі теплової енергії за лютий 2024 року та березень 2024 року, що підписані відповідачем. Отже господарські зобов`язання позивача за договором є виконаними. Відповідачем позовні вимоги позивача та наявність боргу у розмірі 757472,19 грн визнано в повному обсязі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 4 ст.191 ГПК України унормовано, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки судом встановлено, що обов`язок з поставки теплової енергії позивачем виконано в повному обсязі, а відповідачем обов`язок з оплати отриманої теплової енергії не виконано, з урахуванням вказаних норм законодавства, суд висновує, що позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 757472,19 грн за договором № 20006/24/271-12/ЕМ від 29.12.2023 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем у справі було заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення у даній справі шляхом встановлення щомісячної сплати стягнутих грошових коштів рівними частинами з дня набрання рішенням законної сили до 31.12.2025.

В обґрунтування вказаного клопотання Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" зазначає, що відповідно відповідач є комунальним унітарним підприємством. Власником майна підприємства є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради. Відповідач у скрутний час для Харківської міської громади з самого початку війни виконує функцію подвійного призначення - укриття населення від обстрілів, ракетних та артилерійських бомбардувань, а також здійснює безоплатне перевезення пасажирів лініями метрополітену внаслідок чого підприємство відповідача позбавлено можливості самостійно отримувати доходи та виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, оскільки грошові кошти, які надходять підприємству з міського бюджету йдуть на погашення першочергових платежів із заробітної плати та витрат, що забезпечують виключно пасажирські перевезення, без яких неможливо перевезення пасажирів лініями метрополітену, що на даний час має суттєве значення для підтримки життєзабезпечення мешканців міста Харкова на належному рівні, шляхом їх безперешкодного пересування містом. У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05-30 год. 24.02.2022. Згідно з наказом Департаменту інфраструктури Виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2022 № 30/1 "Про закриття регулярних перевезень КП Харківський метрополітен" з 24.02.2022 припинено регулярні перевезення лініями метрополітену до особового розпорядження. Роботу КП "Харківський метрополітен" на період з 24.02.2022 по 23.05.2022 було повністю зупинено. З 24.02.2022 по 23.05.2022 метрополітен, як об`єкт цивільного захисту, використовувався виключно для укриття населення від уражень під час збройної агресії РФ та функціонував відповідно до Кодексу цивільного захисту України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для забезпечення умов здійснення органами державної влади, військового командування, органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень. У зв`язку з загальною соціально-економічною ситуацією в м. Харкові, кількістю внутрішньо переміщених осіб, які проживали в місті, падінням рівня доходів громадян відповідач з 24.05.2022 відновив перевезення пасажирів лініями Харківського метрополітену на безоплатній основі до відповідного розпорядження міського голови. Також, відповідач вказав про збитковість підприємства Відповідача, що послідовно та системно збільшується, що підтверджується копіями Балансів (Звітів про фінансовий стан): на 31.03.2024, збиток підприємства відповідача становить 2 613 303 000,00 грн; на 30.06.2024, збиток підприємства відповідача становить 2 749 179 000,00 грн; на 30.09.2024, збиток підприємства відповідача становить 2 797 204 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану.

Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

В обґрунтування наявності підстав для розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається, зокрема, на збитковість підприємства відповідача, несприятливу економічну ситуацію, низький баланс обігових коштів, низький розмір доходів та наявність кредиторської заборгованості, в тому числі перед позивачем.

Позивач, у свою чергу, в поданих додаткових поясненнях не заперечує проти можливості розстрочення виконання рішення у цій справі та просить розстрочити його до 31 грудня 2025 року, шляхом погашення відповідачем заборгованості щомісячними рівними платежами.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, врахувавши обставини, викладені відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення, зокрема, беручи до уваги те, що позивач проти розстрочення виконання рішення не заперечує, суд дійшов висновку, що розстрочення рішення суду не порушить прав стягувача.

У контексті заявленого відповідачем строку розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Європейським судом з прав людини в окремих справах проти України було констатовано, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (зокрема ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/843/25 до 31.12.2025 шляхом встановлення щомісячної сплати стягнутих грошових коштів рівними частинами з дня набрання рішенням законної сили. При цьому, визначений судом строк розстрочення виконання вказаного рішення не призведе до порушення інтересів сторін, а натомість забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права позивача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При цьому суд враховує, що позовна заява подана позивачем через систему Електронний суд, проте позивач сплатив судовий збір у розмірі 13129,31 грн, тобто не враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги до суми 757472,19 грн та просив повернути йому частину сплаченого судового збору у розмірі 1767,23 грн та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 11362,08 грн так само не враховуючи коефіцієнт 0,8. Судом обраховано суму зайво сплаченого судового збору та встановлено, що вона складає 4039,64 грн.

Тобто за подання позовної заяви з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог до суми 757472,19 грн, сума судового збору з урахуванням коефіціенту 0,8 становить суму у розмірі 9089,66 грн.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, суд вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 4039,65 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позов в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з визнанням позову відповідачем, з Державного бюджету України Комунальному підприємству "Харківські теплові системи" підлягає поверненню 4544,83 грн судового збору (50 % судового збору, сплаченого при поданні позову) сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 1055 від "12" березня 2025 року на суму 13129,31 грн.

Таким чином, загальна сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу становить 8584,48 грн.

Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 4544,83 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд.29, код ЄДРПОУ 04805918) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові системи" (61001, м. Харків, вул. Добровольців, буд.15/17, код ЄДРПОУ 43248133) 757 472,19 грн основної заборгованості за спожиту теплову енергію у лютому 2024 року та у березні 2024 року на потреби опалення

Стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд.29, код ЄДРПОУ 04805918) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові системи" (61001, м. Харків, вул. Добровольців, буд.15/17, код ЄДРПОУ 43248133) судовий збір у розмірі 4544,83 грн.

Заяву КП "Харківський метрополітен" про розстрочення виконання рішення задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2025 по справі №922/843/25 шляхом встановлення щомісячної сплати стягнутих грошових коштів рівними частинами з дня набрання рішенням законної сили до 31.12.2025.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути Комунальному підприємству "Харківські теплові системи" (61001, м. Харків, вул. Добровольців, буд.15/17, код ЄДРПОУ 43248133) з Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 8584,48 грн, сплаченого за подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області згідно платіжної інструкції № 1055 від "12" березня 2025 року на суму 13129,31 грн, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "15" травня 2025 року.

Суддя Ю.Ю. Мужичук