Ухвала від 15.05.2025 по справі 916/2492/23

УХВАЛА

15 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/2492/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.

розглянувши заяву ОСОБА_1

про відвід колегії суддів: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М. від розгляду справи № 916/2492/23

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025

у справі № 916/2492/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї»

про відкриття провадження у справі про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 у справі № 916/2492/23 та направити справу для продовження розгляду до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.01.2025 (головуючий суддя - Жуков С.В., судді Пєсков В.Г., Огороднік К.М.).

Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 у справі №916/2492/23 та призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 916/2492/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

24.04.2025 до Верховного Суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї» про відвід колегії суддів: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М. від розгляду справи № 916/2492/23.

Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї» про відвід колегії суддів Жукова С.В., Пєскова В.Г., Огородніка К.М. від розгляду справи №916/2492/23 визнано необґрунтованою, передано матеріали справи на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї» про відвід суддів Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М. від розгляду справи № 916/2492/23 відмовлено.

12.05.2025 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М. від розгляду справи № 916/2492/23.

Заява про відвід колегії суддів Жукова С.В., Пєскова В.Г., Огородніка К.М. від розгляду цієї справи мотивована наявністю обставин, що викликають у скаржника сумніви в неупередженості та об`єктивності судді, а саме, що в порушення вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, фактично самостійно вирішено питання обґрунтованості заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї» про відвід.

Посилаючись на статтю 35 ГПК України ОСОБА_1 зазначає, що обставинами, що викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, можуть бути незаконні дії судді під час розгляду справи, ігнорування законних вимог сторони, створення перешкод для реалізації процесуальних прав, нерівне ставлення до сторін, нетактовна поведінка судді тощо.

Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. (Коментар до Кодексу суддівської етики).

Будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений, а судді повинні викликати довіру.

Також, з посиланням на пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів зазначає, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Таким чином, зазначені підстави викликають у заявника сумніви щодо об`єктивності і неупередженості розгляду скарги ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї» про відвід колегії суддів Жукова С.В., Пєскова В.Г., Огородніка К.М. від розгляду справи № 916/2492/23 визнано необґрунтованою, передано матеріали справи на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М. від розгляду справи № 916/2492/23 передано на розгляд судді Баранцю О.М.

Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Положеннями частин першої та другої статті 39 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відтак, Суд під час розгляду заяви про відвід, ураховуючи положення статті 39 ГПК України виходить з того, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Суд також виходить з того, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вимогами змісту статей 35, 36 ГПК України визначено підстави для відводу, (самовідводу) судді.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини першої статті 35 ГПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, належить саме до повноважень Верховного Суду.

Приписами частин другої, третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (пункти 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд також виходить із того, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, Series А, N 86).

Суд висновує, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною четвертою статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на характер доводів, їх суть, спрямованість, Суд, ураховуючи, приписи пункту 5 частини першої статті 35 ГПУ України та частину четверту статті 35 ГПК України у контексті поданої заяви про відвід доходить висновку, що фактично викладені доводи у заяві про відвід зводяться до незгоди сторони з процесуальним рішенням та незгодою з позицією Суду викладеною в ухвалі Верховного Суду від 24.04.2025 у цій справі.

Верховний Суд виходить з імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України та того, що висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому.

Верховний Суд зважаючи на те, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що судді Жуков С.В., Пєсков В.Г., Огороднік К.М. прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду справи, або/та/чи існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їх безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді, адже незгода сторони з процесуальними рішеннями судді та/чи суддів, рішення або окрема думка судді в цій чи/та інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу та не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді/суддів, і не свідчать, що у цьому контексті за цими доводами та обставинами, є питанням довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі, а також для того щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникли сумніви у неупередженості судді.

Виходячи з викладеного, Суд зазначає, що доводи ОСОБА_1 щодо необхідності відводу суддів Жукова С.В., Пєскова В.Г., Огородніка К.М. від розгляду справи № 916/2492/23, саме з підстав незгоди з його процесуальними рішеннями, постановленими колегією суддів у цій справі в ухвалі від 24.04.2025, суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких заявників не влаштовує.

Отже, доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства щодо наявності підстав для відводу, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді і які б могли бути перевіреними та/чи/або на переконливі факти, які б могли викликати сумнів у її об`єктивності і неупередженості, а відтак з огляду на частину четверту статті 35 ГПК України не можуть бути підставою для їх відводу в розумінні статей 35, 36 ГПК України.

Таким чином, сама по собі незгода учасника справи з ухвалою Верховного Суду від 24.04.2025 у цій справі не свідчить про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість і не є підставою для відводу суддів Жукова С.В., Пєскова В.Г., Огородніка К.М. відповідно до наведених норм ГПК України.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що заявником не наведено аргументовано обґрунтованих підстав вважати суддів Жукова С.В., Пєскова В.Г., Огородніка К.М. упередженими чи необ`єктивними, оскільки всі доводи, що викладені у заяві ОСОБА_1 , є припущеннями заявника та зводяться до незгоди учасника справи з процесуальними рішеннями від 24.04.2025 постановленими колегією суддів у цій справі. Інших обставин, які викликають у скаржника сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів Жукова С.В., Пєскова В.Г., Огородніка К.М., ним не зазначено.

Отже доводи, наведені у заяві про відвід судді, не можуть бути віднесені до обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жукова С.В., Пєскова В.Г., Огородніка К.М. у розгляді цієї справи, а також не містять обґрунтованого посилання на підстави, передбачені статтею 35 ГПК України, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М. від розгляду справи № 916/2492/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя О. Баранець