Рішення від 13.05.2025 по справі 127/7354/25

Справа № 127/7354/25

Провадження № 2/127/1346/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2025 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі секретаря Бойчук Я. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , з 1990 року проживає у АДРЕСА_1 .

Під час реєстрації свого права власності на успадковане нерухоме майно у 2024 році (земельні ділянки та житловий будинок у с. Кам`яногірка Вінницького району Вінницької області), позивач виявив, що на все його майно накладено арешт. Також у Інформаційній довідці від 25.09.2024 зазначені однофамільці та повні співпадінці позивача за прізвищем, іменем, по батькові, майно яких було зареєстровано без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Позивач зазначає, що на аркуші 6 інформаційної довідки від 25.09.2024 року, містяться Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Вказано, що тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційнийномер обтяження 4384136 зареєстровано 22.01.2007 14:47:07 за № реєстратором: Перша львівська державна нотаріальна контора, 79005, Львівська область, м. Львів, вул. Саксаганського, 6; підстава обтяження: постанова 950-6, 09.04.2003; ВДВС Галицького рай, упр. юст.. 1709. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно. Власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис. Архівний номер 3987773LVOV1, архівна дата 14.04.2003, дата виникнення 14.03.2004, № реєстра 519623-3132, внутр. № В0013С2F25F4512F5Е4А.

Пізніше позивач також зареєстрував право власності на 3/20 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана частка будинку була ним придбана у 1990 році.

Позивач звернувся до Львівського державного нотаріального архіву та отримав відповідь від 26.12.2024 № 3203/01-17, до якої додано копії двох документів:

-супровідного листа, підписаного начальником відділу ДВС Галицького РУЮ м. Львова № 950/6 від 09.04.2003, у якому зазначено про направлення постанови від 09.04.2003 про накладення арешту на нерухоме майно належне: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 . Також висловлюється прохання протягом трьох днів повідомити ВДВС Галицького РУЮ м. Львова про наявність арештованого майна за адресою: 790066, м. Львів, вул. Зубарівська, 9, посилаючись на № 950/6;

-постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від «09.04.2003», згідно з якою державним виконавцем Кобілєвою І. О. відділу державної виконавчої служби Галицького районного управління юстиції, при примусовому виконанні ухвали Галицького м/суду від 17.03.3003 (номер справи не вказано), накладено арешт на будинок АДРЕСА_3 , який належить Гали ОСОБА_3 . Встановлено: «Накласти арешт на будинок АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 ». Постановлено: «1. Накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 АДРЕСА_3 . 2. Заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 АДРЕСА_3 ».

Таким чином, як зазначає позивач, із вказаного вбачається, що арешт було накладено ухвалою Галицького м/суду не на все майно, а на конкретний будинок ОСОБА_4 . А саме, йдеться про будинок за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому не вказано ані номеру справи, ані про яку саме справу взагалі йде мова - цивільну чи кримінальну.

У постанові також встановлено, що арешт слід накласти саме на конкретний будинок, однак у резолютивній частині поставлено накласти арешт на все майно, належне ОСОБА_1 , та заборонено здійснювати його відчуження.

У супровідному листі також згадується ще одна адреса: АДРЕСА_4 , однак позивач ніколи не проживав у м. Львів та ніколи не був власником жодної нерухомості ані у Львові, ані у Львівській області, включно з будинками за зазначеними вище адресами. Також він ніколи не був стороною судових справ чи виконавчих проваджень у Львівській області.

Галицький відділ ДВС у м. Львові надав відповідь від 19.11.2024 року В-9/№ 57229, згідно з якою, перевірити наявність внесених виконавчих проваджень до ЄДРВП можливо лише після 2007 року, а тому надати інформацію про накладення арешту на нерухоме майно позивача немає технічної можливості. Також відповідач просив звернутися до суду із позовом про зняття арешту з нерухомого майна позивача.

Представник позивача звернувся із запитом до Галицького районного суду м. Львова з проханням надати повну інформацію про номер справи, період розгляду, сторони та предмет позову або суть обвинувачення; дату ухвалення рішення (вироку) по вищезазначеній справі.

Із вказаного суду надійшла інформація, що єдиним документом, який стосується справи та зберігається у суді, є ухвала про скасування забезпечення позову від 17.11.2008 по справі № 2-4071/03 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Вочевидь, мова йде про повного співпадінця позивача - іншого ОСОБА_1 .

Як вбачається із вказаної ухвали, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10.04.2003 позов було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 (співпадінця позивача) на користь ОСОБА_2 - 44 000 гривень заборгованості за договором позики. Відповідно до ухвали Галицького районного суду м. Львова від 31.10.2003, було задоволено подання ВДВС Галицького РУЮ м. Львова про виділення частки квартири в порядку виконання рішення суду та визначено, що ОСОБА_1 , (співпадінцю позивача), належить 1/5 частина квартири АДРЕСА_5 .

ОСОБА_1 (співпадінець позивача) звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити, оскільки відміткою на виконавчому листі стверджується виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.04.2003 15 лютого 2008 року, а отже підстави для забезпечення позову відпали.

Крім того, як вбачається із вказаної ухвали про скасування забезпечення позову від 17.11.2008 по справі № 2-4071/03, арешт мав бути накладений саме на будинок АДРЕСА_3 , а не на все майно.

Оскільки відповідач - Галицький ВДВС допустив низку помилок під час оформлення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.04.2003, а саме: помилка у прізвищі ( ОСОБА_5 / ОСОБА_6 ); встановив, що необхідно накласти арешт на конкретний будинок, однак наклав його на все майно; не вказав ані дати народження, ані ідентифікаційного номеру боржника, а також номеру виконавчого документа, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить скасувати арешт (архівний запис) за реєстраційним номером обтяження 4384136, зареєстрований 22.01.2007 за № 4384136 реєстратором Перша львівська державна нотаріальна контора, 79005, Львівська обл., м. Львів, вул. Саксаганського,6, на підставі постанови, 950-6, 09.04.2003, ВДВС Галицького районного управління юстиції, 1709, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер 3987773LVOV1, архівна дата 14.04.2003, дата виготовлення 14.04.2003, № реєстру 519623-3132, внутр. №В0013С2F25F4512F5E4A, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження за реєстраційним номером обтяження 4384136, зареєстрований 22.01.2007 за № 4384136 реєстратором Перша львівська державна нотаріальна контора, 79005, Львівська обл., м. Львів, вул. Саксаганського,6.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2025 матеріали позовної заяви залишено без руху та позивачу визначено строк для усунення виявлених недоліків.

14.03.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката Синявської К. Ю., про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.03.2025 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

В судове засідання представник позивача - адвокатСинявська К. Ю. не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її та позивача відсутність, позовні вимоги підтримала за обставин, викладених в позовній заяві, просила суд їх задоволити. Судові витрати просила залишити за позивачем.

Представник відповідача Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлялись судовою повісткою та через оголошення на офіційному сайті Судової влади.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, щодо задоволення позовних вимог не заперечив.

Дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст.81ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.09.2024, позивач під час реєстрації свого права власності на успадковане нерухоме майно у 2024 році (земельні ділянки та житловий будинок у с. Кам`яногірка Вінницького району Вінницької області) виявив, що на все його майно накладено арешт. Також у Інформаційній довідці від 25.09.2024 зазначені однофамільці та повні співпадінці позивача за прізвищем, іменем, по батькові, майно яких було зареєстровано без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Також, в даній інформаційної довідки містяться Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Вказано, що тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження 4384136 зареєстровано 22.01.2007 14:47:07 за № реєстратором: Перша львівська державна нотаріальна контора, 79005, Львівська область, м. Львів, вул. Саксаганського, 6; підстава обтяження: постанова 950-6, 09.04.2003; ВДВС Галицького рай, упр. юст.. 1709. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно. Власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис. Архівний номер 3987773LVOV1, архівна дата 14.04.2003, дата виникнення 14.03.2004, № реєстри 519623-3132, внутр. №В0013С2Р25Р4512Р5Е4А.(а.с.9-14)

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 27.09.2024 вбачається, що позивач зареєстрував право власності на 3/20 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана частка будинку була ним придбана у 1990 році.(а.с.15)

Як вбачається із відповіді на адвокатський запит Галицького відділу ДВС у м. Львові від 19.11.2024 В-9/№ 57229, перевірити наявність внесених виконавчих проваджень до ЄДРВП можливо лише після 2007 року, а тому надати інформацію про накладення арешту на нерухоме майно позивача немає технічної можливості. Також відповідач просить звернутися до суду з позовом про зняття арешту з нерухомого майна позивача.(а.с.16)

На звернення позивача, Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області від 22.10.2024 року за №1060/01-16, надала відповідь, що всі відомості щодо накладення арешту на все майно ОСОБА_1 , який був накладений відповідно до постанови ВДВС Галицького районного управління юстиції від 09.04.2003 року, перебувають у Львівському Державному нотаріальному архіві. (а.с.17)

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від «09.04.2003», державним виконавцем Кобілєвою І. О. відділу державної виконавчої служби Галицького районного управління юстиції при примусовому виконанні ухвали Галицького м/суду від 17.3.3003 накладено арешт на будинок АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 . Встановлено: «Накласти арешт на будинок АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 ». Постановлено: «1. Накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 АДРЕСА_3 . 2. Заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 АДРЕСА_3 ».(а.с.20)

Як вбачається із ухвали Галицького районного суду м. Львова про скасування забезпечення позову від 17.11.2008 року за № 2-4071/03, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10.04.2003 позов було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 (співпадінця позивача) на користь ОСОБА_2 - 44 000 гривень заборгованості за договором позики. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31.10.2003 було задоволено подання ВДВС Галицького РУЮ м. Львова про виділення частки квартири в порядку виконання рішення суду та визначено, що ОСОБА_1 (співпадінцю позивача), належить 1/5 частина квартири АДРЕСА_5 .

Крім того, із вказаної вище ухвали вбачається, що ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити, оскільки відміткою на виконавчому листі стверджується виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.04.2003 15 лютого 2008 року, а отже підстави для забезпечення позову відпали.

Крім того, як вбачається із вказаної ухвали про скасування забезпечення позову від 17.11.2008 по справі № 2-4071/03, арешт мав бути накладений саме на будинок АДРЕСА_3 , а не на все майно.(а.с.23)

Згідно висновку про ринкову вартість земельних ділянок та об`єктів нерухомого майна, які зареєстровані за ОСОБА_7 - позивачем у даній справі зазначено, що майно, яке належить позивачу в с. Кам`яногірка визначається у розмірі 342945 грн., майно, яке знаходиться у м. Вінниця визначається у розмірі 1355848 грн.(а.с.24-26).

Стаття 16 ЦК Українипередбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав у пунктах 1 та 2 постанови «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 роз`яснив судам, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

З наведених норм законодавства слідує, що власник майна, який вважає, що обмежується його право власності, зокрема і в частині розпорядження таким майном, в разі неможливості захистити свої права в позасудовому порядку, може вимагати усунення наявних перешкод у здійсненні свого права користування та розпорядження майном, зокрема шляхом скасування арешту.

Відповідно до ч. 2ст. 30 ЦПК Українипозови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №626цс13 від 15.05.2013, яка відповідно до ст. 360-7ЦПК Україниє обов`язковою для суду.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені вст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велі Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті6та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого Королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст. ст.316,317,319 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідност. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно положень ч. 5ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №611980св21), від 22.12.2021 року у справі №645/6694/15 (провадження №6118160св19).

В п. 10Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 рокуроз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Такий же висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).

Отже, права ОСОБА_8 , порушені та підлягають захисту в обраний позивачем спосіб шляхом скасування арешту з нерухомого майна.

Суд зазначає, що будь-яке обтяження права власності має переслідувати певну законну мету, бути співмірним та не перевищувати меж права вільного здійснення права власності майном.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Загальний стандарт «справедливого балансу» - це стандарт захисту від втручання в право власності в рамках ст. 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачений в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції». Втручання в право власності повинно бути визначене в чітко встановленому правовому джерелі в внутрішньодержавній правовій системі. В прецедентному праві Європейського Суду оцінюються всі випадки втручання в право власності під єдиним принципом справедливого балансу.

Втручання повинно відповідати вимогам законності. Вимоги законності виходять з принципу «верховенства права» - одного із основоположних принципів демократичного суспільства, який міститься у всіх статтях Конвенції.

В обох контекстах слід приймати до уваги досягнення справедливого балансу між конкуруючими інтересами.

Недотримання принципу пропорційності (співмірності) буде порушенням ст. 1 Першого Протоколу щодо права особи на мирне володіння своїм майном.

У даному випадку вимоги «справедливого балансу» щодо втручання в право власності позивача не дотримані, адже він позбавлена можливості у визначений законом спосіб користуватися своїм майном.

Суд зазначає, що утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положенняст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

За таких обставин, наявність накладеного арешту на нерухоме майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про скасування арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту з нерухомого майна, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Судові витрати за клопотанням представника позивача - адвоката Синявської К. Ю.,підлягають залишенню за позивачем.

Керуючись ст. ст.16,316,321,328,391 ЦК України, ст. ст. 5, 7, 12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 280-282, 354ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати арешт (архівний запис) за реєстраційним номером обтяження 4384136, зареєстрований 22.01.2007 за № 4384136 реєстратором Перша львівська державна нотаріальна контора, 79005, Львівська обл., м. Львів, вул. Саксаганського,6, на підставі постанови, 950-6, 09.04.2003, ВДВС Галицького районного управління юстиції, 1709, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер 3987773LVOV1, архівна дата 14.04.2003, дата виготовлення 14.04.2003, № реєстру 519623-3132, внутр. №В0013С2F25F4512F5E4A, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження за реєстраційним номером обтяження 4384136, зареєстрований 22.01.2007 за № 4384136 реєстратором Перша львівська державна нотаріальна контора, 79005, Львівська обл., м. Львів, вул. Саксаганського,6.

Судові витрати залишити за позивачем - ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15.05.2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ:35009232, юридична адреса: 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 39.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомо, адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_6 .

Суддя: