Ухвала від 14.05.2025 по справі 159/2499/25

Справа № 159/2499/25 Провадження №11-сс/802/273/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7

слідчої - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 42025032110000022 від 15.04.2025 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадження прокурора Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, за погодженням з прокурором ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту із забороною користування, розпорядження і відчуження на належний СТзОВ ім.Лесі Українки навантажувач телескопічний марки «JCB» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Своє клопотання слідчий мотивував тим, що 08.04.2025 року приблизно о 08.50 годині від представника ПАТ «Волиньгаз» надійшло повідомлення про пошкодження працівниками СТзОВ ім.Лесі України під час виконання земляних робіт газопроводу між селами Волошки і Колодяжне, що призвело до тимчасового припинення газопостачання місцевим споживачам. Відомості про подію внесені 15.04.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025032110000022 за ознаками ч.1 ст.292 КК України. Постановою від 17.04.2025 року навантажувач телескопічний марки «JCB», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнаний речовим доказом. Арешт на думку органу досудового розслідування забезпечить збереження речового доказу (а.с.2).

Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області про арешт навантажувача телескопічного марки «JCB», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що висновок слідчого про віднесення навантажувача до речових доказів відповідає вимогам ст.98 КПК України. Проте слідчому судді не надано доказів і не наведено мотивованих доводів для обмеження права власності на навантажувач, оскільки технічні дані та зовнішні ознаки транспортного засобу зафіксовані. Проведення експертних досліджень для встановлення обставин, які входять в предмет доказування у цій категорії справ, не вимагається. Відповіді на поставлені прокурором в судовому засіданні питання не залежать від збереження речового доказу. Таким чином відсутні законні підстави для накладення арешту на згаданий навантажувач, які би відповідали меті та завданням застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна (а.с.49-50).

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу в якій вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки висновки судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження у зв`язку із тим, що суд не взяв до уваги докази, які могли вплинути на його висновки.

Вказує на те, що залишився поза увагою суду той факт, що виявлений та вилучений навантажував безпосередньо використовувався для викопування траншеї для прокладання водопроводу, що не заперечувалось представником власника майна, тобто вказаний навантажувач є безпосереднім знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Вилучений під час огляду події навантажувач телескопічний відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, що також підтверджено ухвалою суду, та буде використаний як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Вважає, що незастосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження призведене до втрати, зникнення, знищення, передачі та перетворення доказу вчинення злочину.

Просить ухвалу слідчого від 05.05.2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задоволити клопотання слідчого та накласти арешт на навантажувач телескопічний, жовтого кольору, марки «JCB», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2004 року виписку,заводський номер НОМЕР_2 , власником якого є СТзОВ ім.Лесі Українки із забороною його відчуження, розпорядження та користування.

Заслухавши доповідача, який виклав суть та доводи апеляційної скарги; думку прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; представника власника майна, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги прокурора; пояснення слідчого; перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За змістом п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ч.ч.2-6 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів. У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З аналізу вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.

Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Як встановленоапеляційним переглядомза наслідкамирозгляду клопотання слідчогопро накладенняарешту намайнослідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для його задоволення.

Так, ч.1 ст.173 КПК України визначено, що слідчий суддя вправі відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

З матеріалів провадження вбачається, що 15.04.2025 року до ЄРДР за № 42025032110000022 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.292 КК України (а.с.3).

Постановою слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 від 17.04.2025 року транспортний засіб марки «JCB» державний номерний знак НОМЕР_1 , який є навантажувачем телескопічним, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (а.с.13).

Висновок слідчого про віднесення навантажувача до речових доказів відповідає вимогам ст.98 КПК України.

Разом з тим при зверненні до слідчого судді із клопотанням про арешт майна стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що наявні підстави для встановлення певних заборон у випадках, визначених ст.170 КПК України, на вказане майно з метою його збереження чи використання в інтересах слідства.

Слідчим суддею вірно зазначено, що технічні дані та зовнішні ознаки транспортного засобу (навантажувача) зафіксовані, проведення експертних досліджень для встановлення обставин, які входять в предмет доказування у цій категорії справ, не вимагається.

За наведених обставин апеляційний суд доходить висновку, що прокурором не доведено необхідності у накладенні арешту на транспортний засіб (навантажувач) з метою забезпечення його збереження, як речового доказу.

Рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді та накладення арешту на навантажувач телескопічний, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, оскільки доводи прокурора не знайшли свого підтвердження, його апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадження прокурора Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий:

Судді: